Тендопатія — це загальний термін, що описує патологічні зміни у сухожиллях, які виникають унаслідок надмірного або хронічного навантаження. Це захворювання вражає місце прикріплення сухожилка до кістки або саме тіло сухожилка, викликаючи біль, зниження функції та структурні порушення.
Основу розвитку тендопатії становить мікропошкодження колагенових волокон, яке не встигає відновлюватися між навантаженнями. З часом це призводить до хронічного запалення, набряку, фіброзу й навіть до дегенеративних змін. Патологія може вражати різні ділянки тіла — найчастіше це ахіллове сухожилля, надколінкове сухожилля, сухожилля ротаторної манжети плеча тощо.
Тендопатія не є одномоментною травмою — це результат накопичення перевантаження і недостатнього відновлення.
Тендопатії можуть розвиватися в людей будь-якого віку, але найбільшу групу ризику становлять:
Особливо важливою є наявність повторюваного навантаження без належного відновлення — це головний фактор розвитку тендопатій у більшості пацієнтів.
Однією з найчастіших причин розвитку тендопатії є перевищення адаптаційних можливостей сухожилкової тканини. Це трапляється, коли обсяг або інтенсивність фізичних навантажень зростає надто швидко — без достатнього часу на відновлення.
Найтиповіші приклади:
У таких умовах сухожилля не встигає регенерувати, і виникають мікропошкодження, які з часом переходять у хронічний патологічний процес.
Постійне повторення одного і того самого руху — навіть з помірним навантаженням — може поступово призводити до кумулятивної травматизації сухожилка. Особливо це характерно для професій, які передбачають:
Такий тип ушкодження часто розвивається непомітно, але з часом переростає в стійкий больовий синдром і функціональні порушення.
Будова скелетно-м’язової системи відіграє важливу роль у розвитку тендопатій. Деякі люди мають вроджені або набуті особливості, які спричиняють підвищене навантаження на певні сухожилкові структури:
У таких випадках без корекції положення тіла або біомеханіки рухів, ризик розвитку тендопатії значно підвищується.
З віком у тканинах сухожилків знижується вміст колагену, зменшується еластичність, уповільнюється кровопостачання. Усе це знижує здатність до регенерації після навіть незначного навантаження або травми.
Ключові вікові чинники:
Особливо вразливими є люди після 40 років, а також ті, хто поєднує вік із активною фізичною діяльністю без належного відновлення.
Тендопатія часто розвивається поступово, і на ранніх етапах її легко сплутати з перевтомою або незначним розтягненням. Проте ігнорування перших ознак може призвести до хронічного перебігу, зниження функціональності й складнішого лікування. Важливо звертати увагу на такі симптоми:
Біль — найпоширеніша скарга пацієнтів із тендопатією.
Він має характерні риси:
Залежно від локалізації ураження, біль може бути тупим, тягнучим або колючим, а при хронічному перебігу — стійким і постійним.
Через біль і запальний процес рухливість ураженої ділянки зменшується:
З часом таке уникання призводить до атрофії м’язів, що поглиблює дисфункцію й ускладнює реабілітацію.
Візуальні зміни є менш вираженими, але іноді помітними:
Ці прояви особливо характерні для ахіллового сухожилка або надколінкового сухожилка, де анатомія дозволяє легко промацати структуру.
Тендопатія найчастіше вражає зони, які зазнають постійного механічного навантаження.
До найтиповіших локалізацій належать:
Якщо біль виникає у цих ділянках і супроводжується описаними симптомами, це вагомий привід звернутися до лікаря-ортопеда або спортивного травматолога.
Для успішного лікування тендопатії важливо не лише підтвердити сам факт ураження сухожилля, а й точно визначити локалізацію, ступінь пошкодження та виключити інші можливі захворювання. Діагностика включає поєднання клінічного огляду та інструментальних методів.
Перший крок — консультація лікаря, який спеціалізується на патологіях опорно-рухового апарату.
Під час прийому:
Такий клінічний огляд дозволяє локалізувати ураження і припустити діагноз, який надалі підтверджується інструментально.
УЗД — базовий метод візуалізації при підозрі на тендопатію, оскільки:
Досвідчений ультразвуковий спеціаліст здатен детально оцінити не лише сухожилля, а й сусідні структури — бурси, судини, м’язи.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ) застосовується у випадках, коли потрібна більш точна деталізація, особливо:
Переваги МРТ:
Це "золотий стандарт" у складних або нетипових клінічних випадках.
Симптоми тендопатії можуть нагадувати низку інших патологій, тому важливо виключити:
Правильна диференціальна діагностика дозволяє уникнути помилкового лікування й забезпечити максимально ефективний план реабілітації.
Після завершення основного етапу лікування тендопатії надзвичайно важливо пройти повноцінну реабілітацію, яка допомагає відновити функцію ураженого сухожилля, попередити рецидив і повернутися до активного життя без болю. Реабілітаційна програма складається індивідуально та охоплює кілька ключових етапів.
Після періоду зниження навантаження або повного відпочинку м’язи, зв’язані із сухожилком, зазвичай ослаблені. Це створює ризик повторного перенавантаження при поверненні до активності.
Тому реабілітація починається з:
Цей етап закладає фундамент для безпечного повернення до повсякденних або спортивних навантажень.
Індивідуальна програма з реабілітологом або кінезітерапевтом є ключовою умовою успішного відновлення.
Вона враховує:
Основні компоненти програми:
Заняття проводяться під наглядом спеціаліста, який стежить за правильною технікою виконання та адаптує програму під відчуття пацієнта.
Реабілітація передбачає регулярну оцінку прогресу, що включає:
У деяких випадках рекомендується повторне УЗД або МРТ для об'єктивної оцінки стану сухожилка після завершення лікувального процесу.
Контроль динаміки дозволяє своєчасно коригувати реабілітаційні заходи, щоб уникнути перевантаження та забезпечити сталий результат.
Фінальна мета реабілітації — повернення до повноцінної фізичної активності без болю й обмежень. Це стосується не лише спортсменів, а й людей, чия робота чи повсякденне життя пов’язане з фізичними навантаженнями.
Важливі аспекти повернення:
Комплексна реабілітація знижує ризик рецидиву та покращує якість життя пацієнта, дозволяючи повернутись до звичного ритму без обмежень.
Ігнорування симптомів тендопатії або відмова від лікування може призвести до серйозних функціональних порушень і навіть незворотних змін у структурі сухожилля. Зі стану, що добре піддається консервативному лікуванню, тендопатія може перейти в хронічну форму, яка потребуватиме складнішого та тривалішого відновлення.
Найпоширеніше ускладнення — хронізація процесу, коли:
У такому стані пацієнт втрачає можливість повноцінно навантажувати кінцівку, що впливає на якість життя, роботу або спортивну активність.
Без лікування поступово виникає м’язово-сухожилкова дисфункція:
У професійних спортсменів або фізично активних осіб це призводить до втрати працездатності, а в побутовому житті — до обмеження базових дій (ходіння, підйому по сходах, утримання предметів).
Одне з найсерйозніших ускладнень — частковий або повний розрив сухожилка, який виникає:
Розрив сухожилка — це гостра травма, що вимагає хірургічного втручання та тривалого періоду реабілітації. Часто це означає повне випадіння з активного життя на кілька місяців.
Після лікування тендопатії важливо не лише відновити функцію сухожилля, а й створити умови для попередження рецидивів. Повторні ушкодження часто виникають через повернення до неправильних навантажень або нехтування реабілітаційними рекомендаціями. Комплексна профілактика базується на корекції техніки, контрольованому навантаженні та професійному супроводі.
Неправильна техніка — один з найпоширеніших тригерів розвитку тендопатії, особливо у спортсменів і фізично активних людей.
Щоб зменшити ризик повторного перевантаження сухожилків, варто:
Навіть незначні помилки у техніці (наприклад, завал коліна всередину при присіданні) з часом здатні спровокувати повторне ушкодження.
Різке повернення до повного обсягу тренувань або роботи — ключова помилка після лікування тендопатії.
Щоб уникнути рецидиву, потрібно дотримуватись принципів поступовості:
Такі прості заходи допомагають підтримувати еластичність і силу без ризику мікропошкоджень.
Професійний супровід — ефективний інструмент не лише в лікуванні, а й у профілактиці. Співпраця з фізіотерапевтом або тренером дає змогу:
У спортсменів це може бути частиною періодичного медичного огляду або програми міжсезонної підготовки.
Профілактика — це не разовий захід, а частина довготривалого ставлення до здоров'я опорно-рухового апарату. При правильному підході ризик повторного розвитку тендопатії суттєво знижується, а рухова активність залишається безпечною та результативною.
Лікування тендопатії залежить від стадії захворювання, тривалості симптомів, рівня активності пацієнта та його загального стану. У більшості випадків ефективним є консервативний підхід, проте при хронізації процесу можуть знадобитися сучасні малоінвазивні методи або навіть оперативне втручання.
Початковий етап лікування включає розвантаження ураженої зони та комплекс заходів, спрямованих на зменшення запалення й покращення регенерації тканин:
Грамотно підібрана консервативна терапія дозволяє уникнути хірургії та повернути пацієнта до активного життя.
Коли базова терапія не дає результату, застосовують прогресивні методи відновлення тканин:
Ударно-хвильова терапія (УХТ) — вплив акустичних хвиль на зону ураження:
PRP-терапія (Platelet-Rich Plasma) — ін’єкції власної збагаченої тромбоцитами плазми:
Ці методи особливо ефективні при хронічних тендопатіях або в період, коли пацієнт прагне уникнути операції.
Хірургічне лікування застосовується рідко, лише у випадках, коли консервативна терапія не дає результатів протягом 6–12 місяців або при виявленні значного структурного ураження (розривів, кальцифікацій, фіброзу).
Можливі варіанти хірургічного втручання:
Операція зазвичай супроводжується післяопераційною реабілітацією тривалістю 6–12 тижнів.
У професійних і аматорських спортсменів стратегія лікування має бути максимально адаптована до виду спорту, сезону та графіку тренувань.
Основні акценти:
У деяких випадках допускається тренування з модифікованими умовами або заміна активності (наприклад, плавання замість бігу) до повного одужання.