Тендопатія

Залишити звернення

Що таке тендопатія?

Тендопатія — це загальний термін, що описує патологічні зміни у сухожиллях, які виникають унаслідок надмірного або хронічного навантаження. Це захворювання вражає місце прикріплення сухожилка до кістки або саме тіло сухожилка, викликаючи біль, зниження функції та структурні порушення.

Основу розвитку тендопатії становить мікропошкодження колагенових волокон, яке не встигає відновлюватися між навантаженнями. З часом це призводить до хронічного запалення, набряку, фіброзу й навіть до дегенеративних змін. Патологія може вражати різні ділянки тіла — найчастіше це ахіллове сухожилля, надколінкове сухожилля, сухожилля ротаторної манжети плеча тощо.

Тендопатія не є одномоментною травмою — це результат накопичення перевантаження і недостатнього відновлення.

Тендопатії можуть розвиватися в людей будь-якого віку, але найбільшу групу ризику становлять:

  • Професійні спортсмени;
  • Фізично активні люди;
  • Особи з надмірною масою тіла;
  • Люди віком 40+;
  • Особи з порушеним обміном речовин.

Особливо важливою є наявність повторюваного навантаження без належного відновлення — це головний фактор розвитку тендопатій у більшості пацієнтів.

Основні причини тендопатії

Надмірні фізичні навантаження

Однією з найчастіших причин розвитку тендопатії є перевищення адаптаційних можливостей сухожилкової тканини. Це трапляється, коли обсяг або інтенсивність фізичних навантажень зростає надто швидко — без достатнього часу на відновлення.

Найтиповіші приклади:

  • різке збільшення кілометражу при бігу;
  • підняття важких ваг без належної техніки;
  • щоденні тренування без днів відпочинку.

У таких умовах сухожилля не встигає регенерувати, і виникають мікропошкодження, які з часом переходять у хронічний патологічний процес.

Мікротравми та повторювані рухи

Постійне повторення одного і того самого руху — навіть з помірним навантаженням — може поступово призводити до кумулятивної травматизації сухожилка. Особливо це характерно для професій, які передбачають:

  • роботу руками на повторювані цикли (маляри, швачки, працівники за комп’ютером);
  • фізичну працю з інструментами;
  • тривале утримання тіла в незручному положенні.

Такий тип ушкодження часто розвивається непомітно, але з часом переростає в стійкий больовий синдром і функціональні порушення.

Анатомічні особливості суглобів

Будова скелетно-м’язової системи відіграє важливу роль у розвитку тендопатій. Деякі люди мають вроджені або набуті особливості, які спричиняють підвищене навантаження на певні сухожилкові структури:

  • плоскостопість або високий звід стопи — перевантаження ахіллового сухожилка;
  • сколіоз, кіфоз або зміщення центру тяжіння — хронічне навантаження на сухожилля нижніх кінцівок чи плечового поясу;
  • гіперрухливість суглобів — порушення механіки руху, що призводить до перенапруги сухожилків.

У таких випадках без корекції положення тіла або біомеханіки рухів, ризик розвитку тендопатії значно підвищується.

Вікові зміни та дегенеративні процеси

З віком у тканинах сухожилків знижується вміст колагену, зменшується еластичність, уповільнюється кровопостачання. Усе це знижує здатність до регенерації після навіть незначного навантаження або травми.

Ключові вікові чинники:

  • зниження еластичності волокон;
  • накопичення мікропошкоджень без повного загоєння;
  • зменшення гідратації тканин.

Особливо вразливими є люди після 40 років, а також ті, хто поєднує вік із активною фізичною діяльністю без належного відновлення.

Симптоми, на які варто звернути увагу

Тендопатія часто розвивається поступово, і на ранніх етапах її легко сплутати з перевтомою або незначним розтягненням. Проте ігнорування перших ознак може призвести до хронічного перебігу, зниження функціональності й складнішого лікування. Важливо звертати увагу на такі симптоми:

Біль при русі чи натисканні

Біль — найпоширеніша скарга пацієнтів із тендопатією.

Він має характерні риси:

  • виникає під час активного руху або навантаження;
  • посилюється при пальпації (натисканні) в зоні прикріплення сухожилка;
  • часто стихає у спокої, але повертається при повторному русі;
  • іноді має "стартовий" характер — особливо вранці або після тривалого сидіння.

Залежно від локалізації ураження, біль може бути тупим, тягнучим або колючим, а при хронічному перебігу — стійким і постійним.

Обмеження рухливості

Через біль і запальний процес рухливість ураженої ділянки зменшується:

  • виникає скутість суглоба;
  • з'являється утруднення під час підняття руки, згинання коліна, стопи тощо;
  • рухи стають обмеженими, пацієнт підсвідомо уникає повної амплітуди.

З часом таке уникання призводить до атрофії м’язів, що поглиблює дисфункцію й ускладнює реабілітацію.

Набряк або потовщення сухожилля

Візуальні зміни є менш вираженими, але іноді помітними:

  • локальний набряк у ділянці ураження;
  • ущільнення або потовщення сухожилля на дотик;
  • підвищена чутливість шкіри над запаленою ділянкою.

Ці прояви особливо характерні для ахіллового сухожилка або надколінкового сухожилка, де анатомія дозволяє легко промацати структуру.

Характерні зони ураження (плече, лікоть, коліно, ахіл)

Тендопатія найчастіше вражає зони, які зазнають постійного механічного навантаження.

До найтиповіших локалізацій належать:

  • Плече – сухожилля надостьового м’яза (часто при підйомі руки);
  • Лікоть – епікондиліт (латеральний або медіальний тенісний лікоть);
  • Коліно – надколінкове сухожилля (т. зв. "коліно стрибуна");
  • Ахіллове сухожилля – у бігунів, футболістів, тенісистів;
  • Стопа – прикріплення сухожилка до п’яткової кістки (ентезопатія).

Якщо біль виникає у цих ділянках і супроводжується описаними симптомами, це вагомий привід звернутися до лікаря-ортопеда або спортивного травматолога.

Як проводиться діагностика

Для успішного лікування тендопатії важливо не лише підтвердити сам факт ураження сухожилля, а й точно визначити локалізацію, ступінь пошкодження та виключити інші можливі захворювання. Діагностика включає поєднання клінічного огляду та інструментальних методів.

Огляд ортопеда або спортивного лікаря

Перший крок — консультація лікаря, який спеціалізується на патологіях опорно-рухового апарату.

Під час прийому:

  • лікар збирає анамнез: характер болю, умови його виникнення, рівень фізичної активності;
  • проводить фізикальне обстеження: пальпацію болючих точок, оцінку обсягу рухів, силових тестів;
  • перевіряє функціональну здатність сухожилля: чи біль виникає під навантаженням, при скороченні м’яза або розтягуванні.

Такий клінічний огляд дозволяє локалізувати ураження і припустити діагноз, який надалі підтверджується інструментально.

Ультразвукове дослідження сухожиль

УЗД — базовий метод візуалізації при підозрі на тендопатію, оскільки:

  • дозволяє оцінити структуру сухожилля в режимі реального часу;
  • виявляє потовщення, неоднорідність волокон, мікророзриви, наявність набряку або скупчення рідини;
  • є доступним, безпечним і неінвазивним методом;
  • може використовуватись для динамічного спостереження під час лікування.

Досвідчений ультразвуковий спеціаліст здатен детально оцінити не лише сухожилля, а й сусідні структури — бурси, судини, м’язи.

МРТ для оцінки структури тканин

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) застосовується у випадках, коли потрібна більш точна деталізація, особливо:

  • при підозрі на хронічні чи складні форми тендопатії;
  • у разі неефективності первинного лікування;
  • для оцінки стану глибоко розташованих сухожиль і навколишніх тканин.

Переваги МРТ:

  • висока чутливість до змін м’яких тканин;
  • можливість виявити часткові розриви, дегенеративні зміни, запалення, набряк, фіброз.

Це "золотий стандарт" у складних або нетипових клінічних випадках.

Диференціальна діагностика з іншими захворюваннями

Симптоми тендопатії можуть нагадувати низку інших патологій, тому важливо виключити:

  • бурсити (запалення навколосуглобових сумок);
  • артрити (запальні захворювання суглобів);
  • синовіти (запалення суглобової оболонки);
  • міофасціальні синдроми;
  • нейропатії, коли біль іде від ураження нерва.

Правильна диференціальна діагностика дозволяє уникнути помилкового лікування й забезпечити максимально ефективний план реабілітації.

Реабілітація після лікування

Після завершення основного етапу лікування тендопатії надзвичайно важливо пройти повноцінну реабілітацію, яка допомагає відновити функцію ураженого сухожилля, попередити рецидив і повернутися до активного життя без болю. Реабілітаційна програма складається індивідуально та охоплює кілька ключових етапів.

Відновлення сили та гнучкості

Після періоду зниження навантаження або повного відпочинку м’язи, зв’язані із сухожилком, зазвичай ослаблені. Це створює ризик повторного перенавантаження при поверненні до активності.

Тому реабілітація починається з:

  • ізометричних вправ — для активації м’язів без руху в суглобі;
  • розтягувальних технік — щоб повернути еластичність сухожиль і м’язів;
  • прогресивного збільшення навантаження — поступовий перехід до повного руху та сили.

Цей етап закладає фундамент для безпечного повернення до повсякденних або спортивних навантажень.

Програма вправ з кінезітерапевтом

Індивідуальна програма з реабілітологом або кінезітерапевтом є ключовою умовою успішного відновлення.

Вона враховує:

  • локалізацію ураження (плече, коліно, ахіл тощо);
  • рівень підготовки пацієнта;
  • тип активності, до якої потрібно повернутись.

Основні компоненти програми:

  • вправи на стабілізацію та координацію рухів;
  • екцентричне тренування м’язів, яке показало високу ефективність при тендопатіях;
  • нейром’язова активація та відновлення контролю над рухом.

Заняття проводяться під наглядом спеціаліста, який стежить за правильною технікою виконання та адаптує програму під відчуття пацієнта.

Контроль результатів та динаміка відновлення

Реабілітація передбачає регулярну оцінку прогресу, що включає:

  • тестування сили та витривалості м’язів;
  • перевірку обсягу рухів у суглобі;
  • оцінку болю за шкалою VAS;
  • контроль за якістю виконання вправ.

У деяких випадках рекомендується повторне УЗД або МРТ для об'єктивної оцінки стану сухожилка після завершення лікувального процесу.

Контроль динаміки дозволяє своєчасно коригувати реабілітаційні заходи, щоб уникнути перевантаження та забезпечити сталий результат.

Повернення до активного способу життя

Фінальна мета реабілітації — повернення до повноцінної фізичної активності без болю й обмежень. Це стосується не лише спортсменів, а й людей, чия робота чи повсякденне життя пов’язане з фізичними навантаженнями.

Важливі аспекти повернення:

  • поступовість навантаження;
  • адаптація робочих або тренувальних умов;
  • профілактичні вправи — для підтримки еластичності та сили;
  • навчання правильній біомеханіці рухів (хода, біг, підняття вантажу тощо).

Комплексна реабілітація знижує ризик рецидиву та покращує якість життя пацієнта, дозволяючи повернутись до звичного ритму без обмежень.

Ускладнення при відсутності лікування

Ігнорування симптомів тендопатії або відмова від лікування може призвести до серйозних функціональних порушень і навіть незворотних змін у структурі сухожилля. Зі стану, що добре піддається консервативному лікуванню, тендопатія може перейти в хронічну форму, яка потребуватиме складнішого та тривалішого відновлення.

Перехід у хронічну форму

Найпоширеніше ускладнення — хронізація процесу, коли:

  • запалення переходить у дегенеративні зміни волокон;
  • з’являється фіброз і втрата еластичності сухожилля;
  • біль стає постійним і менш контрольованим медикаментозно;
  • відбувається порушення рухових функцій ураженого сегмента.

У такому стані пацієнт втрачає можливість повноцінно навантажувати кінцівку, що впливає на якість життя, роботу або спортивну активність.

Повна або часткова втрата функції сухожилля

Без лікування поступово виникає м’язово-сухожилкова дисфункція:

  • сухожилля втрачає здатність передавати силу від м’яза до кістки;
  • знижується амплітуда рухів;
  • з’являється слабкість, порушується координація;
  • можливий розвиток вторинних змін у суглобі, наприклад — перевантаження протилежного боку або суглобів вище/нижче по кінцівці.

У професійних спортсменів або фізично активних осіб це призводить до втрати працездатності, а в побутовому житті — до обмеження базових дій (ходіння, підйому по сходах, утримання предметів).

Ризик розриву сухожиль

Одне з найсерйозніших ускладнень — частковий або повний розрив сухожилка, який виникає:

  • у результаті хронічного зношування тканини;
  • під час різкого руху або значного фізичного навантаження;
  • після періоду тривалого болю, коли пацієнт продовжує активність без обстеження.

Розрив сухожилка — це гостра травма, що вимагає хірургічного втручання та тривалого періоду реабілітації. Часто це означає повне випадіння з активного життя на кілька місяців.

Профілактика повторних ушкоджень

Після лікування тендопатії важливо не лише відновити функцію сухожилля, а й створити умови для попередження рецидивів. Повторні ушкодження часто виникають через повернення до неправильних навантажень або нехтування реабілітаційними рекомендаціями. Комплексна профілактика базується на корекції техніки, контрольованому навантаженні та професійному супроводі.

Корекція техніки виконання фізичних вправ

Неправильна техніка — один з найпоширеніших тригерів розвитку тендопатії, особливо у спортсменів і фізично активних людей.

Щоб зменшити ризик повторного перевантаження сухожилків, варто:

  • переглянути техніку бігу, стрибків, підняття ваги або спортивних рухів;
  • використовувати дзеркальний контроль або відеоаналіз при тренуваннях;
  • пройти консультацію з тренером або реабілітологом, який допоможе скоригувати механіку рухів.

Навіть незначні помилки у техніці (наприклад, завал коліна всередину при присіданні) з часом здатні спровокувати повторне ушкодження.

Поступове навантаження та регулярне розтягнення

Різке повернення до повного обсягу тренувань або роботи — ключова помилка після лікування тендопатії.

Щоб уникнути рецидиву, потрібно дотримуватись принципів поступовості:

  • збільшення навантаження не більше ніж на 10% щотижня;
  • чітке чергування навантаження та відновлення (дні тренувань / дні відпочинку);
  • регулярне статичне та динамічне розтягнення ураженої групи м’язів і сухожилків;
  • увага до сигналів організму — біль не повинен супроводжувати навантаження.

Такі прості заходи допомагають підтримувати еластичність і силу без ризику мікропошкоджень.

Робота з фізіотерапевтом та тренером

Професійний супровід — ефективний інструмент не лише в лікуванні, а й у профілактиці. Співпраця з фізіотерапевтом або тренером дає змогу:

  • виявити слабкі місця у м’язово-сухожилковій системі;
  • сформувати індивідуальний план профілактичних вправ;
  • навчитися правильно розігріватися та відновлюватися після навантажень;
  • регулярно контролювати стан сухожилля — особливо після перенесеної тендопатії.

У спортсменів це може бути частиною періодичного медичного огляду або програми міжсезонної підготовки.

Профілактика — це не разовий захід, а частина довготривалого ставлення до здоров'я опорно-рухового апарату. При правильному підході ризик повторного розвитку тендопатії суттєво знижується, а рухова активність залишається безпечною та результативною.

Сучасні методи лікування тендопатії

Лікування тендопатії залежить від стадії захворювання, тривалості симптомів, рівня активності пацієнта та його загального стану. У більшості випадків ефективним є консервативний підхід, проте при хронізації процесу можуть знадобитися сучасні малоінвазивні методи або навіть оперативне втручання.

Консервативне лікування: відпочинок, НПЗП, фізіотерапія

Початковий етап лікування включає розвантаження ураженої зони та комплекс заходів, спрямованих на зменшення запалення й покращення регенерації тканин:

  • Функціональний відпочинок — тимчасове обмеження навантажень на сухожилля, але без повної іммобілізації;
  • НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати) — короткий курс для зменшення болю й набряку (перорально або місцево);
  • Фізіотерапія — магнітотерапія, лазеротерапія, електростимуляція;
  • Кінезітерапія — поступове введення вправ на розтягнення та зміцнення.

Грамотно підібрана консервативна терапія дозволяє уникнути хірургії та повернути пацієнта до активного життя.

Ударно-хвильова терапія та PRP-ін’єкції

Коли базова терапія не дає результату, застосовують прогресивні методи відновлення тканин:

Ударно-хвильова терапія (УХТ) — вплив акустичних хвиль на зону ураження:

  • стимулює кровообіг;
  • активує обмінні процеси;
  • сприяє розсмоктуванню кальцифікатів і мікрофіброзу;

PRP-терапія (Platelet-Rich Plasma) — ін’єкції власної збагаченої тромбоцитами плазми:

  • запускають процеси природного відновлення тканин;
  • містять фактори росту, що пришвидшують загоєння сухожилля.

Ці методи особливо ефективні при хронічних тендопатіях або в період, коли пацієнт прагне уникнути операції.

Коли необхідне хірургічне втручання

Хірургічне лікування застосовується рідко, лише у випадках, коли консервативна терапія не дає результатів протягом 6–12 місяців або при виявленні значного структурного ураження (розривів, кальцифікацій, фіброзу).

Можливі варіанти хірургічного втручання:

  • артроскопічне очищення сухожилля від патологічно змінених тканин;
  • декомпресія прикріплення сухожилля до кістки;
  • пластика сухожилля при часткових розривах.

Операція зазвичай супроводжується післяопераційною реабілітацією тривалістю 6–12 тижнів.

Індивідуальні підходи до спортсменів

У професійних і аматорських спортсменів стратегія лікування має бути максимально адаптована до виду спорту, сезону та графіку тренувань.

Основні акценти:

  • збереження базової фізичної форми без загострення стану;
  • індивідуальний підбір навантаження, що не подразнює уражене сухожилля;
  • постійна фізіотерапевтична підтримка;
  • робота з біомеханікою — усунення причин перенавантаження (взуття, техніка, компенсації).

У деяких випадках допускається тренування з модифікованими умовами або заміна активності (наприклад, плавання замість бігу) до повного одужання.

A red heart on a black background.A red heart on a black background.The vitrup of the human body in a circle.
віднайди свій симбіоз
запишись на консультацію до експерта symbiotyka
Онлайн запис
+38 067 888 3 000
Привіт! 🖐🏻
Виникли питання? Зв’яжіться з нами зручнуим способом