Ушкодження сухожиль м'язів є травматичним порушенням їх анатомічної цілісності внаслідок прямого або непрямого травмуючого впливу. Може виникати на різних видах м'язів у місцях його прикріплення до кістки, у важких випадках може спостерігатися повний розрив.
Травми сухожильно-зв'язувального апарату - одне з найчастіших ушкоджень у спортивній та побутовій фізичній активній діяльності людини. Виникають при високому разовому навантаженні, в результаті циклічного надлишкової перенапруги або через дегенеративно-дистрофічні зміни, пов'язані з захворюванням, віком або способом життя.
У тілі людини є безліч сухожиль, що є сполучною м'язовою тканиною для кріплення м'язів до кісток і передачі силових зусиль. Класифікація пошкоджень м'язових сухожиль проводиться за кількома критеріями.
До загальних симптомів для всіх пошкоджених сухожиль належать:
Існують також специфічні симптоми, залежно від виду пошкодженого сухожилля.
Початковий діагноз ставиться за результатами огляду у травматолога-ортопеда на основі скарг пацієнта, зовнішніх ознак, амплітуди скорочення та хворобливості м'яза, пальпації та специфічної симптоматики.
Зокрема, при травмі ахіллесового сухожилля (зустрічається частіше за інших) у місці ураження утворюється поглиблення, яке може промацуватися при пальпації, також є позитивний результат ефекту Томпсона — стопа не реагує рефлекторним згинанням при натисканні на ікру хворої ноги. Для уточнення діагнозу та отримання повної інформації про стан тканин пошкодженого м'яза призначається УЗД. У деяких випадках, зокрема, при показаннях до хірургічної операції може знадобитися комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія.
Консервативне лікування включає первинну допомогу і вторинну терапію.
Перша полягає у знеболюванні, іммобілізації пошкодженого м'яза, захисту його від будь-якого навантаження, бажана фіксація у піднесеному положенні. На місце пошкодження накладається пов'язка, що давить, і прикладається лід.
Основу вторинної терапії становить застосування внутрішніх та зовнішніх нестероїдних та болезаспокійливих препаратів, фізіотерапевтичні процедури, обмеження рухливості з поступовим введенням спеціальних вправ лікувальної гімнастики для відновлення функціональності м'яза після тривалого стану спокою. Також ортопед, що лікує, може призначити спеціальні сучасні препарати місцевої дії для зняття запального процесу та якнайшвидшого відновлення нормальної роботи сухожильно-зв'язкового апарату.
Тривалість перебування у стаціонарі клініки становить 1-2 дні, протягом яких пацієнт отримує антибактеріальну, протизапальну, проти тромбозну та симптоматичну терапію. Зрощення тканин відбувається досить повільно від 1,5-2 місяців. Перші 4-6 тижнів необхідна жорстка фіксація з використанням шини або ортрезу, потім проводиться активна реабілітація для відновлення повноцінної працездатності м'яза.
Успіх лікування та терміни відновлення при пошкодженні сухожильних волокон багато в чому залежить від термінів звернення за кваліфікованою медичною допомогою.
У разі тяжкого ушкодження сухожиль м'язів із розривом необхідна хірургічна операція. Залежно від часу поводження та характеру ушкодження (травма, запалення або дистрофічні зміни) травматологи-ортопеди клініки виконують такі види операцій.
Найбільш часто виконувана хірургічна процедура є кращою при травматичному характері пошкоджень сухожиль м'язів. Операція полягає у зшиванні пошкоджених сухожиль з використанням спеціального шовного матеріалу. Існує кілька різновидів сухожильних швів, вибір яких залежить від локалізації, виду навколишніх тканин, збереженої амплітуди скорочень м'язів на рівні ушкодження та давності отриманої травми.
Дана методика застосовується при застарілих ушкодженнях сухожильних волокон м'язів внаслідок запальних та дистрофічних процесів, наявності внутрішніх протяжних рубців. Метою оперативного втручання є заміна дефектних тканин на біологічні чи синтетичні трансплантати.
Хірургічне втручання дозволяє відновити функціонал пошкодженого сухожилля та значно покращити результати консервативної терапії, а у багатьох випадках є єдиним методом лікування патології.