.svg)
Спондилоартроз
Що таке спондилоартроз?
Спондилоартроз — це дегенеративно-дистрофічне захворювання міжхребцевих суглобів, що призводить до поступового зношування та деформації суглобових поверхонь хребта. Його часто прирівнюють до «артрозу хребта», оскільки хвороба має схожий механізм розвитку з остеоартрозом кінцівок, але вражає саме фасеткові суглоби хребта.
У здоровому хребті фасеткові суглоби забезпечують гнучкість, стабільність і рівномірне навантаження під час руху.
При спондилоартрозі:
- Руйнується хрящова тканина суглоба.
- Формуються остеофіти — кісткові нарости, які обмежують рухливість і спричиняють біль.
- Виникає запалення, що може ускладнити рухи, особливо вранці або після фізичних навантажень.
Захворювання розвивається поступово. Спочатку з’являється періодичний дискомфорт, який з часом переростає у стійкий біль, скутість і навіть обмеження рухів.
Спондилоартроз може виникати в будь-якому відділі хребта, але найчастіше уражаються:
- Поперековий відділ — найпоширеніша локалізація через високе навантаження. Супроводжується болем у нижній частині спини, іноді — ірадіацією в ноги.
- Шийний відділ — викликає біль у шиї, головні болі, обмеження рухливості голови. Може провокувати запаморочення.
- Грудний відділ — уражається рідше, але іноді провокує біль, що імітує захворювання серця або внутрішніх органів.
Ураження може бути як ізольованим (в одному сегменті), так і багаторівневим, що ускладнює лікування та потребує комплексного підходу.
Основні причини розвитку спондилоартрозу
Спондилоартроз не виникає раптово — це наслідок тривалого впливу чинників, які поступово зношують суглобові поверхні хребта. Причини можна умовно поділити на внутрішні (вікові, генетичні) та зовнішні (навантаження, травми, хвороби).
Вікові зміни та дегенеративні процеси
З віком усі тканини організму, зокрема суглоби, втрачають еластичність, пружність і вологу.
У хребті це проявляється в таких змінах:
- Зношення хряща: хрящова тканина стоншується, втрачає гладкість, зменшується амортизаційна здатність.
- Зменшення міжсуглобової рідини, що призводить до тертя між кістковими поверхнями.
- Уповільнення обмінних процесів, які унеможливлюють повноцінну регенерацію тканин.
Ці природні зміни відбуваються у всіх людей, але в одних — швидше і глибше, що й зумовлює розвиток захворювання.
Механічні навантаження та травми
Хребет постійно витримує вертикальне навантаження, якщо це навантаження:
- надмірне (важка фізична праця, силові тренування),
- повторюване (однакові рухи протягом років),
- неправильне (погана постава, асиметричне навантаження),
— це призводить до передчасного зношування суглобів.
До групи ризику входять:
- Люди з сидячою роботою (офісні працівники, водії) — через статичне навантаження.
- Працівники фізичної праці — через часті підняття вантажів.
- Професійні спортсмени — через інтенсивні тренування з великим навантаженням на хребет.
Також важливу роль відіграють перенесені травми — навіть незначні забої чи розтягнення можуть дати старт дистрофічним процесам.
Супутні захворювання опорно-рухового апарату
Порушення в інших структурах опорно-рухової системи можуть спричинити вторинне ураження хребта. Серед таких патологій:
- Остеохондроз — сприяє деформації міжхребцевих дисків і зміщенню навантаження на суглоби.
- Сколіоз, кіфоз, гіперлордоз — патологічні викривлення хребта створюють нерівномірний тиск на фасеткові суглоби.
- Дисплазії тазостегнових суглобів або плоскостопість — змінюють біомеханіку руху, що позначається і на хребті.
- Ревматоїдний артрит — запальне захворювання, яке може уражати і фасеткові суглоби.
Комплексна оцінка факторів ризику — обов’язкова складова діагностики, оскільки саме усунення або контроль цих причин допомагає ефективно лікувати спондилоартроз і запобігти його прогресуванню.
Як проявляється спондилоартроз
Симптоматика спондилоартрозу формується поступово, її інтенсивність і характер залежать від локалізації ураження, ступеня дегенеративних змін і супутніх ускладнень. Основні прояви стосуються болю, обмеження рухів і, у деяких випадках, неврологічних порушень.
Біль у спині та обмеження рухливості
Больовий синдром — основна скарга при спондилоартрозі. Він має характерні ознаки:
- Локалізований: біль виникає в певному відділі хребта — шиї, грудному або поперековому.
- Механічний характер: з’являється або посилюється при русі, після фізичного навантаження, тривалому стоянні чи сидінні.
- Полегшення після відпочинку: біль зазвичай зменшується в стані спокою.
Також часто з’являється:
- Скутість рухів, особливо вранці або після тривалого перебування в одному положенні.
- Зниження обсягу рухів: важко повернути голову, нахилитися, розігнутися тощо.
- «Заклинювання» суглоба: відчуття блокування при різкому русі.
Обмеження рухливості можуть бути настільки вираженими, що впливають на якість життя — людина змушена уникати звичних дій або поз.
Неврологічні симптоми при ураженні нервів
У деяких випадках суглобові деформації й остеофіти здавлюють нервові корінці або спинномозкові канали. Тоді з’являються неврологічні прояви, зокрема:
- Ірадіація болю: біль віддає в кінцівки — руку, ногу, міжлопаткову ділянку.
- Оніміння, поколювання, відчуття «мурашок» у шкірі.
- Зниження сили м’язів або м’язова слабкість.
- Порушення координації рухів — частіше при ураженні шийного відділу.
Ці симптоми свідчать про компресію нервових структур і потребують неврологічної діагностики.
Ознаки загострення та хронічного перебігу
Загострення спондилоартрозу зазвичай триває кілька днів або тижнів і проявляється:
- Різким посиленням болю.
- Відчутною скутістю.
- Можливим місцевим запаленням: набряк, напруження м’язів.
Хронічний перебіг характеризується менш вираженими, але постійними симптомами:
- Постійний ниючий біль.
- Обмеження фізичної активності.
- Прогресуюче зниження якості життя.
Без належного лікування спондилоартроз має тенденцію до прогресування: збільшується площа ураження, погіршується рухливість, а періоди загострення стають частішими.
Методи діагностики спондилоартрозу
Точна діагностика спондилоартрозу є ключовою для вибору ефективної тактики лікування. Оскільки симптоми можуть нагадувати інші захворювання хребта, важливо поєднувати клінічний огляд з інструментальними методами.
Консультація невролога або ортопеда
Перший крок — консультація лікаря, зазвичай це:
- Невролог, якщо є підозра на ураження нервових структур.
- Ортопед або травматолог, якщо біль пов’язаний з рухом і є ознаки дегенеративних змін.
Під час огляду лікар:
- Збирає анамнез (симптоми, тривалість, фактори загострення).
- Проводить фізикальне обстеження: перевіряє рухливість, чутливість, неврологічний статус.
- Оцінює постуральні порушення, асиметрію, обмеження в обсязі рухів.
Цей етап допомагає визначити ймовірну локалізацію ураження та необхідність подальших досліджень.
Рентген, МРТ та інші візуалізаційні методи
Інструментальна діагностика дозволяє візуалізувати стан хребта та фасеткових суглобів:
Рентгенографія — базовий метод, який дозволяє виявити:
- звуження суглобових щілин;
- наявність остеофітів;
- деформацію суглобових поверхонь.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — дає детальну інформацію про:
- стан хряща;
- міжхребцеві диски;
- зв’язки, нервові корінці;
- запальні зміни в суглобах.
Комп’ютерна томографія (КТ) — високоточне дослідження, особливо ефективне при підозрі на ураження кісткових структур.
Функціональні рентген-знімки — виконуються в різних положеннях тіла для оцінки стабільності сегментів.
Залежно від симптомів лікар може призначити декілька методів для комплексної оцінки.
Диференціальна діагностика з іншими захворюваннями хребта
Спондилоартроз має схожі симптоми з низкою інших захворювань, тому важливо виключити інші патології, зокрема:
- Остеохондроз — уражає міжхребцеві диски, а не суглоби; біль може мати схожий характер.
- Грижа диска — супроводжується вираженим неврологічним дефіцитом, який не типовий для початкових стадій спондилоартрозу.
- Спондильоз — характеризується переважно остеофітами й фіброзом зв’язок.
- Запальні артропатії (наприклад, анкілозивний спондилоартрит) — мають іншу етіологію та системний перебіг.
- Міофасціальний синдром — викликає м’язовий біль без структурних змін у суглобах.
Грамотна диференціальна діагностика дозволяє уникнути неправильного лікування й забезпечити індивідуальний підхід до кожного пацієнта.
Реабілітація після загострення
Після того як гострий біль вщухає, найважливішим етапом є реабілітація. Саме вона дозволяє відновити функціональність хребта, знизити ризик повторних загострень і покращити якість життя. Програма повинна бути індивідуальною, поступовою та контрольованою фахівцями.
Програма фізичних вправ та зміцнення м’язів
Центральне місце у реабілітації посідає кінезітерапія — рухове лікування.
Основні цілі:
- Зміцнити м’язовий корсет хребта — глибокі м’язи спини стабілізують хребетні сегменти.
- Відновити еластичність зв’язок та сухожиль.
- Удосконалити координацію та рівновагу.
Типові вправи включають:
- розтяжку м’язів спини, стегон і сідниць;
- ізометричні вправи без навантаження на хребет;
- вправи з м’ячем або еластичними стрічками;
- дихальні вправи для поліпшення циркуляції крові.
Тренування проводяться під наглядом реабілітолога або лікаря ЛФК, із поступовим ускладненням залежно від досягнутого прогресу.
Відновлення рухливості та покращення якості життя
Мета реабілітації — повернути людину до активного способу життя без болю і обмежень.
Для цього:
- Застосовують поступове навантаження: спочатку — вправи в положенні лежачи або сидячи, згодом — стоячи та з опором.
- Включають функціональні тренування, спрямовані на виконання побутових рухів без дискомфорту.
- Працюють над корекцією постави та ходи — особливо важливо після тривалого загострення.
- Додають психоемоційну підтримку, адже хронічний біль часто впливає на психіку пацієнта.
Покращення якості життя — це не лише відсутність болю, а й відновлення впевненості в тілі, активності та незалежності.
Підтримуюча терапія та спостереження
Після завершення основного етапу реабілітації важливо продовжувати підтримуюче лікування, яке запобігає рецидивам:
- Регулярні заняття вдома (мінімум 2–3 рази на тиждень).
- Профілактичні курси фізіотерапії 2–3 рази на рік.
- Масаж для зняття м’язової напруги та підтримки кровообігу.
- Спостереження у лікаря — контроль динаміки, за потреби корекція програми.
Також рекомендується:
- контроль маси тіла;
- уникнення важких фізичних навантажень;
- ергономічна організація робочого місця.
Регулярне спостереження та активна участь самого пацієнта в програмі підтримки — найкращий спосіб уникнути нових загострень.
Ускладнення при відсутності лікування
Спондилоартроз — це не лише про біль у спині. Без лікування він може призвести до серйозних структурних і функціональних порушень, які істотно впливають на повсякденне життя. Важливо не ігнорувати симптоми, навіть якщо вони здаються незначними — адже вчасне втручання дозволяє уникнути тяжких наслідків.
Хронічний біль та зниження функціональності
Головне ускладнення — хронічний больовий синдром. Він:
- знижує фізичну активність;
- змушує уникати рухів, що спричиняє м’язову слабкість;
- провокує зміну ходи, постави, щоденних звичок.
З часом це веде до соціальної ізоляції, зниження працездатності та емоційного виснаження — депресії, тривожності, хронічної втоми.
Також через біль виникають компенсаторні перенавантаження на інші відділи хребта чи суглоби, що створює «ефект доміно» в усьому опорно-руховому апараті.
Деформації хребта та обмеження рухів
Без належного лікування та реабілітації прогресують:
- деформації фасеткових суглобів — остеофіти, звуження суглобових щілин;
- патологічна фіксація хребцевих сегментів — часткове або повне знерухомлення;
- розвиток вторинного спондильозу та спондилолістезу — зсув хребців один щодо одного.
Ці процеси призводять до:
- вираженого обмеження рухливості;
- зниження амплітуди рухів;
- порушення постави й викривлення хребта;
- нестабільності хребтових сегментів, яка може вимагати хірургічного втручання.
На пізніх стадіях пацієнти можуть втратити здатність самостійно обслуговувати себе без болю.
Порушення функцій внутрішніх органів
Хребет — це не лише опора, а й основа нервової регуляції організму. При вираженому ураженні можливі:
- Утиск нервових корінців — порушення іннервації кінцівок, органів малого таза.
- Порушення роботи сечового міхура та кишечника — особливо при ураженні поперекового відділу.
- Вегетативні розлади — проблеми з серцевим ритмом, диханням, артеріальним тиском (при ураженні шийного відділу).
- Порушення кровообігу в головному мозку — запаморочення, головний біль, шум у вухах.
Такі зміни значно ускладнюють повсякденне життя і вимагають мультидисциплінарного підходу в лікуванні.
Профілактика спондилоартрозу
Попередити розвиток спондилоартрозу легше, ніж лікувати його наслідки. Профілактичні заходи мають на меті зберегти здоров’я суглобів хребта, мінімізувати щоденні навантаження та підтримувати активність опорно-рухового апарату.
Здоровий спосіб життя та контроль ваги
Надмірна вага — один із ключових факторів ризику спондилоартрозу. Вона:
- збільшує вертикальне навантаження на хребет;
- прискорює зношення міжхребцевих суглобів;
- ускладнює відновлення після загострень.
Рекомендації:
- Дотримуйтесь збалансованого харчування з достатньою кількістю білка, кальцію та вітаміну D.
- Уникайте шкідливих звичок: куріння уповільнює кровообіг у хрящовій тканині, знижуючи її регенерацію.
- Контролюйте стрес — хронічна напруга спричиняє спазм м’язів спини та посилення болю.
Здоровий спосіб життя формує базу для профілактики не лише спондилоартрозу, а й усіх хвороб хребта.
Регулярна фізична активність та зміцнення спини
Один з основних профілактичних інструментів — рух. Систематичні вправи:
- зміцнюють м’язовий корсет;
- покращують кровообіг у тканинах хребта;
- підтримують гнучкість та амортизаційні властивості суглобів.
Рекомендовані види активності:
- плавання;
- пілатес або йога;
- лікувальна гімнастика;
- регулярна розминка впродовж дня при сидячій роботі.
Уникай різких рухів, перенавантажень, неправильних підйомів вантажів. Навіть 15–20 хвилин вправ щодня можуть суттєво знизити ризик розвитку захворювання.
Ергономіка робочого місця та профілактика травм
Погана постава, тривале сидіння без підтримки попереку чи надмірне навантаження — поширені причини розвитку спондилоартрозу.
Поради:
- Організуйте ергономічне робоче місце.
- Дотримуйтесь правильної техніки підняття вантажів: не нахиляйтесь вперед, згинайте ноги в колінах.
- Носіть зручне взуття — особливо важливо для фіксації таза та стабілізації хребта.
- Захищайте спину від переохолодження — воно може провокувати загострення.
Систематичний підхід до профілактики — найефективніший спосіб зберегти здоровий хребет на довгі роки.
Сучасні підходи до лікування
Лікування спондилоартрозу потребує індивідуального підходу, який враховує стадію захворювання, локалізацію, наявність ускладнень і загальний стан пацієнта. Основна мета — зменшити біль, покращити рухливість і сповільнити прогресування дегенеративних змін.
Медикаментозна терапія для зменшення болю і запалення
Перший етап — симптоматичне лікування, яке усуває біль і запалення:
- Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): ібупрофен, напроксен, целекоксиб — зменшують біль і набряк.
- Міорелаксанти: усувають м’язове напруження, яке супроводжує загострення.
- Знеболювальні засоби: у разі сильного болю можливе короткочасне застосування центральних анальгетиків.
- Хондропротектори: препарати, які підтримують структуру хрящової тканини, хоча їх ефективність досі є предметом дискусій.
Медикаментозне лікування не усуває причину, але дозволяє зняти гострі симптоми й перейти до активної реабілітації.
Фізіотерапія, масаж і кінезітерапія
Немедикаментозне лікування є основою тривалої терапії. Воно включає:
Фізіотерапевтичні процедури:
- ультразвук;
- електрофорез;
- магнітотерапія;
- лазеротерапія.
Ці методи покращують кровообіг, зменшують запалення й прискорюють регенерацію тканин.
Масаж: розслабляє м’язи, знімає спазм, покращує трофіку тканин.
Кінезітерапія (лікувальна фізкультура): спеціальні вправи під контролем фахівця спрямовані на:
- зміцнення м’язів-стабілізаторів хребта;
- відновлення рухливості;
- профілактику повторних загострень.
Індивідуально підібрана програма реабілітації є критично важливою для довготривалого результату.
Ін'єкційне лікування та блокади
При недостатній ефективності таблетованих препаратів можуть застосовуватися:
- Паравертебральні блокади — локальне введення анестетика та кортикостероїду у зону ураження. Ефективно знімає біль на кілька днів або тижнів.
- Ін’єкції хондропротекторів або гіалуронової кислоти — у суглобову порожнину для поліпшення живлення хряща.
- PRP-терапія (плазмотерапія) — ін’єкції збагаченої тромбоцитами плазми для стимуляції регенерації тканин (на етапі активного вивчення).
Ін’єкційні методи застосовуються у фазі загострення або при локалізованому больовому синдромі, коли інші засоби не допомагають.
Коли показане хірургічне втручання
Хірургія при спондилоартрозі — виключення, а не правило. Вона показана в крайніх випадках, коли:
- є стійкий больовий синдром, не чутливий до консервативного лікування;
- виникає нестабільність хребтових сегментів;
- є компресія нервових структур, яка не зникає після медикаментозної терапії.
Основні види втручань:
- Декомпресія нервових корінців.
- Фасетектомія — видалення уражених суглобів.
- Стабілізуючі операції — фіксація хребців для усунення патологічної рухливості.
Післяопераційна реабілітація є обов’язковою частиною повного відновлення функції хребта.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
