Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Остеохондроз

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке остеохондроз?

Остеохондроз — це дегенеративне захворювання хребта, при якому міжхребцеві диски поступово втрачають свою еластичність, стоншуються й втрачають здатність амортизувати навантаження. З часом уражуються також суміжні хребці, зв’язки й суглоби. У простих словах, остеохондроз — це «зношення» хребта, яке призводить до болю, скутості рухів і зниження якості життя.

Найчастіше остеохондроз вражає такі відділи хребта:

Шийний відділ: характерні головні болі, запаморочення, біль у шиї та плечах, оніміння рук. Часто розвивається через довгу роботу за комп’ютером.
Грудний відділ: зустрічається рідше, але симптоми можуть імітувати серцеві або шлункові захворювання — біль у грудях, міжлопатковій зоні, утруднене дихання.
Поперековий відділ: найпоширеніший варіант. Супроводжується болем у попереку, сідницях, ногах. Може викликати обмеження рухливості, защемлення нервів, втрату чутливості.

Рідше остеохондроз охоплює кілька відділів одночасно — це називається розповсюдженим або полісегментарним остеохондрозом.

Основні причини розвитку

Вікові зміни та спадковість

Однією з головних причин остеохондрозу є природне старіння організму. З віком міжхребцеві диски втрачають вологу, стають менш еластичними й гірше витримують навантаження. Це призводить до тріщин у фіброзному кільці, зменшення висоти диска й формування кісткових розростань (остеофітів).

Крім віку, важливу роль відіграє спадкова схильність. У деяких людей сполучна тканина від природи слабша або гірше регенерується, що підвищує ризик розвитку дегенеративних змін у хребті навіть у молодому віці.

Малорухливий спосіб життя і порушення постави

Сидячий спосіб життя — один із ключових чинників, що сприяють розвитку остеохондрозу. Постійне перебування в статичній позі (особливо в неправильній) погіршує кровообіг у тканинах хребта, порушує живлення дисків та ослаблює м’язовий корсет спини.

Наслідки малорухливості та поганої постави:

зміщення центру ваги тіла;
нерівномірний розподіл навантаження на хребет;
хронічне перенапруження окремих м’язів;
поступова деформація міжхребцевих дисків.

Особливо це стосується школярів, офісних працівників, водіїв і всіх, хто проводить багато годин у сидячому положенні.

Професійні навантаження та мікротравми

Люди, чия робота пов’язана з фізичним навантаженням, підняттям важких предметів, вібраціями чи різкими рухами, мають підвищений ризик розвитку остеохондрозу. Постійне мікропошкодження хребта викликає запальні процеси, що прискорюють зношення дисків.

До факторів професійного ризику належать:

важка фізична праця (будівельники, вантажники);
спорт (особливо силові дисципліни без правильного відновлення);
часті нахили, повороти корпусу, перенесення ваги;
робота у незручній позі.

Навіть невеликі, але регулярні мікротравми спричиняють хронічні зміни в хребті, які згодом проявляються больовими синдромами.

Симптоми остеохондрозу

Біль у спині, шиї або попереку

Біль — найпоширеніший симптом остеохондрозу. Його характер і локалізація залежать від того, який відділ хребта уражено:

Шийний остеохондроз: ниючий або гострий біль у шиї, який може віддавати в потилицю, плече, руку.
Грудний остеохондроз: тиснучий біль у грудній клітці або між лопатками, що посилюється при диханні, нахилах.
Поперековий остеохондроз: біль у попереку, який може поширюватися на сідниці, стегна, ноги.

Біль часто посилюється після фізичного навантаження, тривалого сидіння або різких рухів. Іноді він має «прострілюючий» характер — це свідчить про защемлення нервових корінців.

Обмеження рухливості та скутість

На ранніх етапах остеохондроз може проявлятися відчуттям скутості вранці або після тривалого перебування в одній позі. Згодом знижується амплітуда рухів: стає складніше повертати голову, нахилятися, вставати зі стільця.

Характерні прояви:

важкість у спині чи шиї;
труднощі при нахилах і обертах тулуба;
напруження м’язів, що не зникає в спокої;
хрускіт або клацання у хребті під час рухів.

Ці симптоми пов’язані зі спазмом м’язів, зниженням еластичності дисків і подразненням нервових структур.

Оніміння, поколювання, слабкість у кінцівках

Коли остеохондроз призводить до защемлення нервів або судин, з’являються неврологічні симптоми:

оніміння пальців рук або ніг;
поколювання («мурашки») у кінцівках;
слабкість у м’язах рук, стегон чи литок;
порушення координації, похитування при ходьбі.

Ці ознаки вказують на порушення передачі імпульсів по нервах через стискання або запалення нервових корінців. Такий стан вимагає обстеження, оскільки без лікування може призвести до незворотних змін.

Як діагностують остеохондроз

Консультація невролога або ортопеда

Діагностика остеохондрозу починається з консультації профільного спеціаліста — невролога або ортопеда-травматолога.

Під час прийому лікар:

збирає скарги пацієнта (характер болю, локалізація, тривалість);
проводить фізикальне обстеження: перевіряє чутливість, м’язову силу, рефлекси;
визначає обмеження рухливості хребта;
оцінює симптоми подразнення нервових корінців.

На основі клінічної картини лікар вирішує, які додаткові обстеження потрібні для підтвердження діагнозу та виключення інших патологій.

Рентген, МРТ та КТ

Для точної візуалізації змін у хребті використовуються інструментальні методи:

Рентгенографія хребта — базове дослідження, яке дозволяє побачити зменшення висоти міжхребцевих дисків, остеофіти, зміни структури хребців.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — найбільш інформативний метод для оцінки стану міжхребцевих дисків, спинного мозку, нервових корінців, наявності гриж.
Комп’ютерна томографія (КТ) — призначається для уточнення змін у кістковій тканині, коли потрібна деталізація, наприклад перед операцією.

Ці методи не лише підтверджують остеохондроз, а й дозволяють оцінити його стадію, розповсюдженість і ступінь ураження.

Диференціальна діагностика з іншими хворобами

Остеохондроз може маскуватися під інші захворювання, тому важливо виключити схожі за симптомами стани:

грижі міжхребцевих дисків;
спондильоз, спондилоартроз;
міофасціальний больовий синдром;
захворювання внутрішніх органів (наприклад, ішемічна хвороба серця при болю в грудному відділі або ниркова коліка при болю в попереку);
невропатії та радикулопатії іншої етіології.

Для цього лікар може призначити лабораторні аналізи, УЗД, ЕКГ, консультації суміжних спеціалістів. Тільки після виключення інших причин болю можна поставити точний діагноз остеохондрозу.

Реабілітація після лікування

Відновлення рухливості та сили

Після зняття гострого болю наступає важливий етап — реабілітація, мета якої — повернути нормальну рухливість, відновити силу м’язів і стабільність хребта. Без цього остеохондроз часто рецидивує, навіть якщо симптоми тимчасово зникли.

У фокусі — такі завдання:

відновлення еластичності зв’язок і м’язів;
покращення кровообігу у тканинах хребта;
стабілізація постави та корекція рухових звичок;
профілактика подальшого зношення міжхребцевих дисків.

Важливо не перевантажувати хребет одразу після лікування, а поступово вводити фізичні навантаження під наглядом спеціаліста.

Програма вправ з реабілітологом

Індивідуальна програма вправ — основа якісного відновлення. Вона складається з урахуванням ураженого відділу хребта, загального стану пацієнта та рівня фізичної підготовки.

Етапи реабілітації з реабілітологом:

Початковий етап — легкі розтяжки, дихальні вправи, активізація глибоких стабілізуючих м’язів.
Функціональний етап — вправи на зміцнення м’язів спини, живота, тазу.
Динамічний етап — координаційні вправи, тренування рівноваги, плавне повернення до щоденної активності.
Контроль техніки — формування навичок правильного підйому, сидіння, нахилу.

Займатися самостійно за стандартними відео не рекомендовано: неправильно підібрані рухи можуть погіршити стан.

Ускладнення при відсутності лікування

Грижі міжхребцевих дисків

Одне з найпоширеніших ускладнень остеохондрозу — грижа міжхребцевого диска. Вона виникає, коли внутрішня частина диска (пульпозне ядро) виходить за межі фіброзного кільця, здавлюючи нервові структури.

Це може спричинити:

інтенсивний, стріляючий біль у спині чи кінцівках;
оніміння, поколювання, зниження чутливості;
втрату сили в м’язах;
труднощі з ходьбою або підняттям рук/ніг.

Без лікування грижа може призвести до серйозних неврологічних розладів, включаючи парези та порушення контролю над сечовипусканням чи дефекацією (синдром кінського хвоста).

Хронічний біль та обмеження в русі

Хронічне запалення й постійне подразнення нервових структур призводять до перманентного болю, який стає не просто симптомом, а самостійним захворюванням — хронічним больовим синдромом.

Наслідки:

зниження якості життя;
постійне м’язове напруження, яке ускладнює рухи;
формування викривлень хребта через компенсацію болю;
порушення сну, депресивні стани, втома.

Людина поступово втрачає фізичну активність, що ще більше погіршує стан хребта й сприяє прогресуванню захворювання.

Порушення функції внутрішніх органів

При тяжких формах остеохондрозу з ураженням спинномозкових корінців або судин можливе порушення роботи внутрішніх органів, пов’язане з порушенням іннервації або кровопостачання.

Можливі прояви:

при шийній локалізації — порушення мозкового кровообігу (запаморочення, шум у вухах, порушення зору, головний біль);
при грудному остеохондрозі — симуляція болю серця, шлунка чи підшлункової залози (невірна діагностика призводить до зайвих обстежень);
при поперековому ураженні — розлади сечовидільної системи, функції тазових органів.

Такі ускладнення вимагають не лише лікування хребта, а й багатопрофільного медичного супроводу.

Профілактика остеохондрозу

Правильна постава та ергономіка робочого місця

Формування здорової постави — одна з основних умов профілактики дегенеративних змін у хребті. Сутулість, нахили голови вперед, перекоси плечей і тривале сидіння у незручній позі створюють надмірне навантаження на міжхребцеві диски, особливо в шийному й поперековому відділах.

Рекомендації:

спина має залишатися прямою, а лопатки — розправленими;
монітор повинен бути на рівні очей, щоб уникати постійного нахилу голови;
крісло з підтримкою попереку знижує навантаження на нижній відділ хребта;
перерви кожні 40–60 хвилин: легкі вправи, зміна положення тіла, хода.

Навіть невеликі зміни в організації робочого простору можуть суттєво знизити ризик розвитку остеохондрозу.

Регулярна фізична активність і розтяжка

Хребет потребує руху. Малорухливість сприяє атрофії м’язів, погіршенню кровообігу й зниженню еластичності міжхребцевих дисків.

Ефективні профілактичні активності:

плавання — знімає навантаження з хребта й зміцнює м’язовий корсет;
йога або пілатес — покращують гнучкість, рівновагу й координацію;
вправи на розтяжку — щоденні 5–10 хвилин допоможуть підтримувати рухливість;
ходьба, скандинавська хода, легкий біг — стимулюють кровообіг і зміцнюють глибокі м’язи спини.

Головне правило — регулярність. Навіть 20–30 хвилин на день значно зменшують ризик хронічних уражень хребта.

Контроль ваги та збалансоване харчування

Зайва вага — це додаткове навантаження на хребет, особливо на поперековий відділ. Чим більше маса тіла, тим швидше зношуються міжхребцеві диски.

Поради для підтримання здоров’я хребта:

збалансований раціон із достатньою кількістю білка, вітамінів і мінералів (особливо кальцію, магнію, вітаміну D);
обмеження цукру, трансжирів, надлишку солі;
режим харчування — без переїдання та з достатнім водним балансом;
контроль маси тіла через регулярне зважування та активність.

Правильне харчування не лише підтримує оптимальну вагу, а й сприяє відновленню тканин хребта й зменшенню запальних процесів.

Методи лікування остеохондрозу

Медикаментозна терапія — коли потрібні знеболювальні

Медикаментозне лікування остеохондрозу — це перший етап терапії, спрямований на зменшення болю, запалення та м’язового спазму. Призначення залежить від вираженості симптомів та стадії захворювання.

Основні препарати:

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) — знижують біль та запалення (ібупрофен, напроксен, диклофенак).
Міорелаксанти — зменшують м’язове напруження та спазми.
Анальгетики — використовуються при сильному болю.
Вітаміни групи B — покращують роботу нервової системи.
Хондропротектори — можуть призначатися для тривалого прийому з метою підтримки хрящової тканини (доказовість ефективності обмежена).

Застосування медикаментів має бути короткочасним і контрольованим — самолікування часто призводить до ускладнень або хронізації болю.

Фізіотерапія, масаж та лікувальна фізкультура

Найбільш стійкий ефект дає комплексне немедикаментозне лікування. Воно допомагає усунути причину симптомів — м’язовий дисбаланс, порушення постави, слабкість глибоких м’язів спини.

Ефективні методи:

Фізіотерапія (електрофорез, магнітотерапія, ультразвук) — покращує кровообіг, зменшує запалення.
Масаж — знімає напруження, відновлює м’язовий тонус, покращує рухливість.
Лікувальна фізкультура (ЛФК) — найважливіший компонент лікування. Підбір вправ залежить від локалізації ураження і виконується під контролем фізичного терапевта.

Регулярна реабілітація зміцнює м’язовий корсет, знижує ризик загострень та повертає якість життя.

Оперативне лікування — у яких випадках показане

Хірургічне втручання при остеохондрозі застосовується лише у складних випадках, коли консервативне лікування не дає результату, а якість життя пацієнта значно знижена.

Показання до операції: