.svg)
Спондилолістез
Що таке спондилолістез?
Спондилолістез — це патологічний стан хребта, при якому один із хребців зміщується вперед відносно сусіднього. Це може призводити до компресії нервових структур, порушення стабільності хребетного стовпа та виникнення болю. Найчастіше уражується поперековий відділ, але спондилолістез може виникнути і в шийному чи грудному відділах хребта.
Зміщення хребця з часом може прогресувати, спричиняючи посилення симптомів, обмеження рухливості та навіть порушення роботи внутрішніх органів. Своєчасна діагностика і лікування дозволяють попередити ускладнення і покращити якість життя пацієнта.
Спондилолістез класифікують за причиною виникнення. Розрізнення типів захворювання дозволяє краще підібрати лікувальну тактику.
Вроджений (диспластичний) — пов'язаний з аномаліями розвитку міжсуглобових відростків хребців, які призводять до нестабільності. Зазвичай виявляється в дитинстві або підлітковому віці.
Істмічний (літичний) — виникає внаслідок дефекту або перелому в перешийку хребця (pars interarticularis). Часто зустрічається в спортсменів і молодих людей при підвищених фізичних навантаженнях.
Дегенеративний — розвивається у літніх людей внаслідок вікових змін — артрозу міжхребцевих суглобів і ослаблення зв’язкового апарату. Найпоширеніша форма у пацієнтів після 50 років.
Травматичний — викликаний прямим ушкодженням структур хребта, зокрема дуги або суглобів. Може виникнути після падінь, ДТП чи спортивних травм.
Патологічний — розвивається на тлі ураження кісткової тканини — при пухлинах, інфекціях, остеопорозі. Часто супроводжується швидкою прогресією.
Післяопераційний (ятрогенний) — є ускладненням хірургічного втручання на хребті, зазвичай після ламінектомії або видалення частини кісткових структур.
Причини розвитку спондилолістезу
Спондилолістез може виникати під впливом різних факторів, які порушують стабільність хребетного стовпа. Важливо враховувати, що у більшості випадків захворювання є результатом поєднання кількох причин — механічного навантаження, анатомічних особливостей та вікових змін.
Надмірне фізичне навантаження
Однією з ключових причин є постійне або надмірне навантаження на хребет, особливо в осіб, які займаються силовими видами спорту (важка атлетика, гімнастика, боротьба) чи виконують важку фізичну роботу. У таких умовах виникають мікротравми зв’язок, м’язів і суглобових структур, що з часом призводить до порушення стабільності хребця.
Фактори ризику:
- повторювані нахили й скручування тулуба;
- тривале піднімання вантажів;
- недостатня м’язова підтримка (слабкість глибоких м’язів спини).
Вікові зміни та дегенеративні процеси
З віком хребет зазнає природних змін: виснажуються міжхребцеві диски, розвивається артроз фасеткових суглобів, знижується еластичність зв’язок. Це може спричинити ослаблення опори між хребцями, особливо в поперековому відділі, де навантаження найвищі.
Дегенеративні зміни включають:
- зменшення висоти міжхребцевого диска;
- гіпермобільність суглобів;
- нестабільність хребетного сегмента.
Такі зміни є характерними для людей старше 50 років, особливо за умови малоактивного способу життя.
Вроджені аномалії хребта
Деякі пацієнти мають анатомічні особливості розвитку хребців, які знижують їхню стабільність. Зокрема, це стосується недорозвинених або неправильно зрощених відростків хребця, через що він не може утримуватись у фізіологічному положенні.
Вроджений спондилолістез часто проявляється у підлітковому віці, коли зростає навантаження на хребет у період активного росту та занять спортом.
Травми або оперативні втручання
Травми хребта, зокрема переломи дуги або пошкодження суглобів, можуть викликати нестабільність та зсув хребця. Спондилолістез часто виникає після падінь з висоти, дорожньо-транспортних пригод або ударів у спину.
Також причиною може стати попереднє хірургічне втручання — наприклад, видалення частини дуги хребця або міжхребцевого диска, що послаблює його структурну підтримку. Такий стан називають післяопераційним (ятрогенним) спондилолістезом.
Основні симптоми та ознаки
Клінічні прояви спондилолістезу можуть варіювати залежно від ступеня зміщення хребця, локалізації ураження (поперековий, шийний чи грудний відділ), віку пацієнта та наявності супутніх ускладнень. Найчастіше симптоми розвиваються поступово, але можуть загострюватися після фізичного навантаження або травми.
Біль у попереку чи шиї
Найпоширенішим симптомом є біль у ділянці зміщення хребця:
- При ураженні поперекового відділу біль локалізується в попереку, може іррадіювати в сідницю чи ногу;
- При шийній локалізації — біль поширюється на потилицю, плечі, іноді супроводжується головним болем.
Біль зазвичай має ниючий характер, посилюється при русі, нахилах, тривалому сидінні або стоянні. У деяких випадках біль зменшується в положенні лежачи.
Обмеження рухливості хребта
Спондилолістез обмежує фізичну активність:
- виникає скутість рухів у попереку чи шиї;
- пацієнт уникає нахилів, поворотів або підйомів, побоюючись болю;
- знижується амплітуда рухів, особливо в ранковий час або після навантаження.
Такі обмеження суттєво впливають на якість життя — ускладнюють повсякденну активність, знижують продуктивність праці.
Оніміння, слабкість у ногах
При значному зміщенні хребця або стисканні спинномозкових нервів виникають неврологічні симптоми:
- оніміння, поколювання або печіння в ногах чи сідницях;
- м’язова слабкість, особливо в одній нозі;
- випадіння сухожильних рефлексів (виявляється при неврологічному огляді).
Ці симптоми можуть бути ознаками радикулопатії або стенозу хребетного каналу й потребують додаткового обстеження.
Порушення постави або ходи
У пацієнтів зі спондилолістезом часто спостерігається характерна зміна постави або нестійка хода. Причини цього — м’язовий дисбаланс, зниження стабільності хребта й біль при навантаженні.
Можливі прояви:
- перенос ваги тіла вперед або вбік;
- укорочений крок, асиметричність під час ходьби;
- утруднення при підйомі по сходах.
За тривалого перебігу без лікування можуть формуватись вторинні деформації хребта, що ще більше погіршує якість рухів.
Як проводиться діагностика
Діагностика спондилолістезу базується на поєднанні клінічного огляду та інструментальних методів. Важливо не лише підтвердити факт зміщення хребця, а й визначити ступінь патології, її причину та наявність ускладнень (наприклад, здавлення нервових корінців або стеноз хребетного каналу). Комплексний підхід дозволяє точно оцінити стан пацієнта й підібрати оптимальну стратегію лікування.
Огляд лікаря та збір анамнезу
Первинне обстеження починається з консультації лікаря-ортопеда або невролога. Важливу роль відіграє ретельний аналіз скарг і факторів ризику:
- локалізація та характер болю (постійний, при русі, у спокої);
- наявність оніміння, слабкості в ногах;
- вказівки на попередні травми, фізичні навантаження, захворювання хребта в минулому;
- спосіб життя та професійна діяльність.
Під час огляду лікар оцінює поставу, амплітуду рухів хребта, неврологічний статус (рефлекси, чутливість, м’язову силу), наявність больових точок або спазму м’язів.
Рентгенографія та МРТ
Рентгенографія хребта — основний метод підтвердження спондилолістезу. Знімки у прямій і боковій проекціях дозволяють:
- візуалізувати зміщення хребця;
- визначити його ступінь (класифікація за Мейєрдингом);
- виявити супутні анатомічні дефекти (спондилоліз, зменшення висоти диска).
Магнітно-резонансна томографія (МРТ) є золотим стандартом для оцінки стану міжхребцевих дисків, нервових корінців та спинного мозку. Вона особливо інформативна при наявності неврологічної симптоматики або підозрі на стеноз хребетного каналу.
Додаткові методи: КТ, електроміографія
У складних випадках можуть знадобитися додаткові дослідження:
- Комп’ютерна томографія (КТ) — забезпечує детальне зображення кісткових структур, дозволяє оцінити ступінь ураження суглобів і виявити мікропереломи;
- Електроміографія (ЕМГ) — використовується для оцінки функції периферичних нервів і м’язів. Дозволяє виявити ступінь ураження нервових волокон при тривалому здавленні.
У поєднанні з клінічними даними ці методи допомагають встановити точний діагноз, визначити тяжкість патології та обрати правильну тактику лікування.
Реабілітація після лікування
Реабілітація — ключовий етап у відновленні після лікування спондилолістезу, незалежно від того, чи було проведено консервативну терапію, чи хірургічне втручання. Її мета — повернути пацієнта до активного життя, зміцнити м’язовий корсет, відновити гнучкість і попередити рецидив захворювання.
Програма відновлення рухливості та сили
Після завершення основного лікування формується індивідуальна програма реабілітації, яка враховує:
- ступінь зміщення хребця;
- характер перенесеного лікування;
- вік і фізичну форму пацієнта.
Основні складові програми:
- вправи на зміцнення глибоких м’язів спини і преса;
- розтягування та мобілізація хребта;
- покращення координації та балансу;
- постуральна корекція та навчання правильним рухам у побуті.
Тренування проводяться поступово, з дотриманням принципу "без болю" — інтенсивність навантажень зростає лише за умови повного відновлення попереднього рівня функцій.
Робота з реабілітологом та контроль навантаження
Реабілітація має проходити під наглядом спеціаліста — реабілітолога або фізичного терапевта. Він контролює техніку виконання вправ, коригує програму залежно від стану пацієнта та попереджає перенавантаження.
Особлива увага приділяється:
- плавному поверненню до побутової активності;
- визначенню допустимого рівня фізичних зусиль;
- контролю больового синдрому під час рухів;
- профілактиці м’язового дисбалансу, який часто супроводжує хребетні патології.
Регулярні консультації з реабілітологом дозволяють вчасно виявити помилки та скоригувати відновлювальну програму.
Повернення до активного життя під наглядом спеціаліста
Повноцінне повернення до роботи, спорту або звичної фізичної активності можливе лише після повного відновлення функцій хребта. Це відбувається поступово і потребує контролю лікаря.
Етапи повернення:
- період адаптації до щоденних навантажень;
- відновлення професійної активності (з урахуванням факторів ризику);
- обережне відновлення спортивних занять, особливо за наявності анамнезу травм;
- освоєння профілактичних навичок: правильна постава, підйом вантажів, планування відпочинку.
У деяких випадках рекомендовано періодичне носіння підтримувального корсета або використання ортопедичного взуття.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Спондилолістез — це не просто «зміщення хребця». Без належного лікування патологія може прогресувати, призводячи до стійких порушень функції хребта, нервової системи та навіть внутрішніх органів. Вчасна медична допомога критично важлива для збереження якості життя пацієнта.
Прогресування зміщення хребців
За відсутності лікування спондилолістез має тенденцію до поступового погіршення. Руховий сегмент хребта втрачає стабільність, що призводить до подальшого зсуву хребця.
Наслідки прогресування:
- перехід у вищий ступінь спондилолістезу (III–IV за Мейєрдингом);
- деформація хребетного каналу;
- вторинні зміни у навколишніх тканинах — зв’язках, дисках, суглобах;
- підвищений ризик травматизації спинномозкових структур.
Чим довше ігноруються симптоми, тим складнішим і менш ефективним стає подальше лікування.
Постійний біль та обмеження в русі
Хронічний біль у попереку або шиї стає постійним супутником пацієнта, що значно обмежує фізичну активність і працездатність.
Це може призвести до:
- соціальної ізоляції через втрату мобільності;
- вимушеної зміни професії або тимчасової непрацездатності;
- психоемоційного виснаження, розвитку тривожних або депресивних розладів.
Зниження рухливості спричиняє компенсаторні викривлення хребта, що ускладнює загальний стан і формує порочне коло болю та скутості.
Порушення функції внутрішніх органів та нервової системи
Найсерйозніші ускладнення пов’язані з компресією нервових структур. У тяжких випадках може розвинутись стеноз хребетного каналу або синдром кінського хвоста — стан, що потребує термінової хірургії.
Можливі наслідки:
- порушення іннервації сечового міхура та кишечника — нетримання або затримка сечі, запори;
- втрата чутливості в області промежини та нижніх кінцівок;
- парези або м’язова атрофія;
- постійні неврологічні дефіцити, які не піддаються повному відновленню.
Чим довше затягується лікування, тим вищий ризик розвитку незворотних змін у нервовій системі.
Профілактика спондилолістезу
Спондилолістез у багатьох випадках можна попередити або значно відтермінувати його розвиток. Основні заходи профілактики спрямовані на зміцнення м’язово-зв’язкового апарату, підтримання гнучкості хребта та уникнення надмірного навантаження. Особливо важливо дбати про хребет людям із сидячим способом життя, спортсменам, а також тим, хто має вроджені особливості хребтової будови.
Зміцнення м’язів спини та правильна постава
Сильний м’язовий корсет — найкращий захист для хребта. Регулярна фізична активність допомагає підтримувати стабільність міжхребцевих сегментів, а правильна постава — рівномірно розподіляти навантаження.
Що варто включити у щоденну практику:
- вправи для глибоких м’язів спини, преса, сідниць;
- плавання, пілатес, йога або ЛФК;
- контроль постави під час сидіння, стояння, ходьби;
- організація ергономічного робочого місця (регульоване крісло, правильна висота монітора).
Формування навички зберігати пряму спину під час щоденних активностей значно зменшує ризик мікротравм і перевантаження хребта.
Уникнення надмірних навантажень
Навіть при гарній фізичній формі важливо не перевантажувати хребет. Надмірне піднімання ваги, різкі повороти чи скручування можуть призвести до ушкодження міжхребцевих суглобів та зв’язок.
Рекомендації:
- піднімати вантажі правильно — з напівприсідання, з опорою на ноги;
- уникати раптових рухів, особливо з обтяженням;
- дозовано повертатись до спорту після перерв;
- чергувати навантаження з відпочинком;
- користуватись корсетами або ортезами при потребі (наприклад, при фізичній роботі чи тренуваннях після травми).
Особливу увагу слід приділяти підліткам і спортсменам, у яких хребет ще активно формується.
Регулярні огляди при дискомфорті в спині
Будь-який біль, скутість або оніміння в ділянці спини чи ніг — сигнал, який не можна ігнорувати. Регулярні профілактичні огляди дозволяють виявити проблему на ранній стадії й уникнути тяжких ускладнень.
Коли обов’язково звертатися до лікаря:
- біль триває понад 1–2 тижні без покращення;
- з’являється відчуття слабкості, порушення ходи;
- спостерігається нічний біль або скутість зранку;
- були попередні травми або операції на хребті.
Своєчасна консультація ортопеда, невролога чи реабілітолога допоможе підібрати програму профілактики та, за потреби, пройти обстеження.
Методи лікування спондилолістезу
Тактика лікування залежить від типу та ступеня зміщення хребця, віку пацієнта, наявності болю чи неврологічних симптомів. У більшості випадків терапія починається з консервативних методів. Хірургічне втручання розглядають лише тоді, коли інші підходи не дають результату або є значне здавлення нервових структур.
Консервативна терапія: ЛФК, фізіотерапія, медикаменти
Консервативне лікування є першою лінією терапії при спондилолістезі легкого та середнього ступеня. Його мета — зменшити біль, покращити стабільність хребта та зміцнити м’язовий корсет.
Основні компоненти:
- Лікувальна фізкультура (ЛФК) — вправи на зміцнення м’язів спини та черевного преса, розтяжка, стабілізаційні вправи. Заняття проводяться під наглядом реабілітолога;
- Фізіотерапія — застосовують електрофорез, магнітотерапію, ультразвук, лазер для зняття болю та м’язового спазму;
- Медикаментозне лікування — нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), міорелаксанти, анальгетики. У випадку сильного болю можливе призначення кортикостероїдних блокад.
Консервативна терапія ефективна у більшості пацієнтів за умови регулярності та дотримання режиму навантаження.
Використання ортопедичних корсетів
Ортопедичні корсети застосовують для стабілізації хребетного сегмента й обмеження надмірних рухів, що можуть погіршити зміщення. Корсет зменшує навантаження на пошкоджену ділянку, знижує біль і створює умови для відновлення.
Показання до використання:
- виражений біль у фазу загострення;
- ранній період після травми або підвищеного фізичного навантаження;
- підготовка до або після хірургічного втручання.
Корсет слід носити обмежено — зазвичай до 4–6 годин на день, щоб уникнути ослаблення м’язів спини.
Хірургічне лікування — коли потрібне оперативне втручання
Хірургічне лікування розглядається у разі:
- вираженого зміщення (III–IV ступінь за Мейєрдингом);
- стійкого больового синдрому, що не реагує на консервативну терапію;
- компресії спинномозкових нервів із неврологічними проявами (оніміння, слабкість, порушення функції тазових органів);
- нестабільності хребта, яка значно обмежує рухливість або провокує прогресування.
Основні види операцій:
- спондилодез — фіксація хребців металевими конструкціями;
- декомпресійна лямінектомія — видалення частини дуги хребця для зменшення тиску на нерви;
- інтербоді-артродез — установка імплантів між хребцями для стабілізації.
Після операції необхідна тривала реабілітація з поступовим відновленням рухової активності.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
