.svg)
Синдром субакроміального конфлікту (імпіджмент синдром)
Що таке синдром субакроміального конфлікту?
Синдром субакроміального конфлікту (імпіджмент-синдром) — це патологічний стан, при якому мʼякі тканини плечового суглоба (переважно сухожилля обертаючої манжети та/або субакроміальний бурсит) здавлюються між верхньою частиною плечової кістки та акроміоном — кістковим виступом лопатки. Це призводить до болю, обмеження рухів і прогресуючого зношення структур плеча.
Конфлікт виникає під час підйому руки догори або ротаційних рухів у плечовому суглобі, коли зменшується простір у субакроміальній зоні. З часом постійне тертя викликає запалення, набряк, а у важких випадках — навіть розрив сухожилля.
Існує кілька типів імпіджмент-синдрому, залежно від механізму розвитку:
- Першинний (структурний) — зумовлений анатомічними змінами: вузьким субакроміальним простором, кістковими виступами, варіаціями форми акроміона.
- Вторинний (функціональний) — виникає внаслідок м’язової дисфункції або нестабільності плечового суглоба, без явних анатомічних причин.
Внутрішній імпіджмент — зустрічається переважно у спортсменів, пов'язаний із здавленням сухожилля в задній частині суглоба при максимальній ротації.
Причини розвитку імпіджмент синдрому
Анатомічні особливості плечового суглоба
Плечовий суглоб — один із найбільш рухливих у тілі людини, але саме це робить його вразливим. У нормі між головкою плечової кістки та акроміоном лопатки залишається вузький субакроміальний простір, у якому проходять важливі структури: сухожилля надостного м’яза, субакроміальна сумка та інші тканини.
Деякі анатомічні варіації зменшують цей простір, наприклад:
- викривлений або гачкоподібний акроміон (тип II або III за класифікацією Bigliani),
- кісткові шпори (остеофіти),
- гіпертрофія зв’язок або сумки.
Ці особливості спричиняють механічне здавлення м’яких тканин при русі, що запускає розвиток синдрому.
Навантаження і повторні рухи
Одна з головних причин — хронічне перевантаження плечового суглоба, особливо при рухах над головою.
До цього призводять:
- професійні навантаження (робота руками вгорі, піднімання вантажів),
- спортивні навички (волейбол, теніс, плавання),
- неправильна техніка тренувань або відсутність відновлення після навантаження.
Постійне тертя сухожиль об кісткові структури викликає мікротравми, запалення і поступове зношення тканин.
Травми, вікові зміни та інші чинники
Синдром також може виникати або прогресувати через інші чинники:
- Гостра травма плеча або падіння, яке призвело до зміни анатомічного положення структур.
- Вікові дегенеративні зміни — з віком тканини втрачають еластичність, сухожилля стоншуються, а м’язовий баланс порушується.
- Нестабільність суглоба або м'язова слабкість, зокрема порушення координації між м’язами обертаючої манжети.
- Порушення постави: сутулість, викривлення хребта, сколіоз.
У більшості випадків синдром розвивається як результат комбінації кількох чинників.
Основні симптоми
Біль у плечі при русі
Найхарактерніший симптом імпіджмент-синдрому — біль у плечі, особливо під час підняття руки або обертання. Біль зазвичай локалізується у передньо-боковій частині плеча, може віддавати в руку або шию.
Типові ситуації, коли біль посилюється:
- піднімання руки вище рівня плеча (наприклад, надягти одяг або дістати щось з полиці),
- обертальні рухи, як-от розчісування волосся,
- робота руками над головою.
Біль спочатку з’являється лише при навантаженні, але з часом стає постійним.
Обмеження рухливості
Через біль і запалення обсяг рухів у плечі поступово зменшується. Пацієнт уникає навантажень, з'являється ригідність суглоба.
Це проявляється:
- труднощами при одяганні одягу або застібанні ременя безпеки,
- неможливістю повністю підняти руку вгору або завести її за спину.
При відсутності лікування може розвинутися "заморожене плече" (адгезивний капсуліт).
Слабкість м’язів руки
Імпіджмент-синдром часто супроводжується зниженням сили м’язів плечового пояса, особливо надостного м’яза.
Це проявляється:
- труднощами при триманні предметів на витягнутій руці,
- втомлюваністю після простих рухів,
- зниженням продуктивності в спорті або фізичній роботі.
Слабкість є наслідком запалення, атрофії м’язів або навіть часткового розриву сухожилля.
Нічний біль і порушення сну
Запалення у субакроміальному просторі часто активується вночі, особливо при лежанні на ураженому плечі.
Пацієнти скаржаться на:
- нічний біль, що порушує сон,
- прокидання через дискомфорт у плечі,
- неможливість знайти зручне положення для сну.
Цей симптом вказує на посилення запального процесу і вимагає своєчасного лікування.
Як проводиться діагностика
Первинний огляд і тести на рухливість
Діагностика імпіджмент-синдрому починається з клінічного огляду. Лікар-ортопед або травматолог оцінює:
- анамнез: характер болю, зв’язок із навантаженнями, тривалість симптомів;
- пальпацію плеча — для виявлення болючих зон;
- обсяг активних і пасивних рухів — зниження рухливості чи обмеження через біль;
- спеціальні клінічні тести, які допомагають підтвердити діагноз.
Ці методи дозволяють виявити типову клінічну картину вже на першому прийомі.
Інструментальні методи: УЗД, МРТ, рентген
Для підтвердження діагнозу та оцінки ступеня ураження застосовують інструментальні дослідження:
- УЗД плечового суглоба — дозволяє побачити запалення, потовщення сухожиль, бурсит, часткові розриви;
- МРТ — найінформативніший метод, показує зміни в обертаючій манжеті, субакроміальному просторі, наявність розривів або дегенеративних процесів;
- Рентгенографія — не візуалізує м’які тканини, але допомагає виключити кісткові аномалії (деформація акроміона, остеофіти, артроз).
Поєднання клінічного огляду з інструментальною діагностикою дає найбільш точні результати.
Диференційна діагностика з іншими патологіями
Симптоми імпіджмент-синдрому можуть бути схожими на інші захворювання плечового суглоба. Тому важливо провести диференціальну діагностику, щоб виключити:
- капсуліт (заморожене плече) — характеризується суттєвим обмеженням усіх рухів;
- розриви обертаючої манжети плеча — можуть мати схожі симптоми, але зазвичай супроводжуються вираженою слабкістю;
- артроз акроміо-клавікулярного суглоба;
- тендиніт біцепса або бурсит;
- захворювання шийного відділу хребта — можуть викликати іррадіюючий біль у плече.
Правильне встановлення діагнозу — ключ до ефективного лікування.
Реабілітація після лікування
Відновлення рухливості плеча
Після усунення болю і запалення важливо відновити повний обсяг рухів у плечовому суглобі. Без реабілітації можуть залишатися обмеження, які знижують якість життя і підвищують ризик повторного загострення.
Основні етапи відновлення:
- пасивні рухи — виконуються із допомогою фахівця або іншої руки, без м’язового зусилля;
- активно-пасивні рухи — поєднання рухів з мінімальним м’язовим навантаженням;
- активні вправи — підключення м’язів плеча для відновлення сили і координації.
Всі рухи виконуються поступово, без болю, із контролем з боку спеціаліста.
Фізичні навантаження — що дозволено і коли
Повернення до фізичної активності відбувається поетапно. Ключовий принцип — не поспішати, щоб не перевантажити ще не повністю відновлені структури.
- У перші тижні — уникати піднімання важкого, різких рухів та тривалого тримання руки над головою.
- Через 4–6 тижнів — легкі вправи з еластичною стрічкою, плавання, робота над стабілізацією.
- Через 2–3 місяці — повернення до повсякденних навантажень, включно з роботою або спортом — тільки після дозволу лікаря.
Надмірні навантаження без контролю можуть спричинити повторне загострення.
Підбір індивідуальної програми з реабілітологом
Кожен пацієнт має свої особливості: рівень фізичної підготовки, тип роботи, перенесені операції чи супутні патології. Тому індивідуальна реабілітаційна програма — критично важлива.
Реабілітолог враховує:
- фазу відновлення (гострий, підгострий чи хронічний період),
- ступінь ураження і попереднє лікування (консервативне чи хірургічне),
- рівень фізичної активності пацієнта до захворювання.
Програма включає вправи на рухливість, зміцнення, контроль постави, баланс і координацію. Регулярна робота з фахівцем прискорює одужання та знижує ризик рецидиву.
Можливі ускладнення без лікування
Хронічний біль і запалення
Якщо синдром субакроміального конфлікту ігнорувати, гостре запалення переходить у хронічне, а біль стає постійним.
У пацієнтів з'являються:
- тупий, ниючий біль у спокої, який посилюється при будь-якому навантаженні;
- різкі болі при різких рухах;
- нічний біль, що порушує сон і заважає відновленню.
Хронічний запальний процес виснажує сухожилля і тканини плечового суглоба, ускладнюючи подальше лікування.
Порушення функції плеча
Невилікуваний імпіджмент-синдром призводить до стійкого обмеження рухів і втрати функціональності.
Пацієнт може стикатися з такими наслідками:
- неможливість підняти руку вище голови,
- труднощі при одяганні, побутових справах чи роботі,
- втрата сили та витривалості руки.
У результаті страждає якість життя, обмежуються професійні й спортивні можливості.
Ризик розвитку уражень ротаторної манжети плеча
Найсерйозніше ускладнення — поступове пошкодження або повний розрив ротаторної (обертаючої) манжети плеча. Це відбувається через постійне тертя, мікротравми і ослаблення сухожиль.
Можливі наслідки:
- часткові або повні розриви сухожиль (найчастіше надостного м’яза),
- внутрішня нестабільність плеча,
- необоротні дегенеративні зміни, які потребують хірургічного втручання.
У занедбаних випадках навіть операція не гарантує повного відновлення функції суглоба.
Профілактика синдрому субакроміального конфлікту
Контроль навантажень на плечовий суглоб
Найефективніший спосіб запобігти розвитку імпіджмент-синдрому — контрольоване використання плеча. Особливо це важливо для тих, хто щодня виконує рухи руками над головою або працює з навантаженнями.
Рекомендації:
- уникати однотипних повторюваних рухів у незручній позі;
- перерви під час роботи або тренувань;
- правильна організація робочого простору (наприклад, не розміщувати полиці над головою);
- неперевантажувати плече без підготовки — поступово збільшувати навантаження в спорті або побуті.
Збалансоване навантаження допомагає зберегти функціональність плеча на роки.
Виконання профілактичних вправ
Регулярна фізична активність для стабілізації плечового суглоба — один із ключових методів профілактики.
Корисні види вправ:
- вправи на зміцнення м’язів ротаторної манжети та лопатки;
- розтяжка грудних м’язів і стабілізація лопатки;
- рухливість суглоба — контрольовані амплітудні рухи без перевантаження.
Вправи краще підбирати разом з фізичним терапевтом або реабілітологом, особливо після перенесених травм або у людей із сидячим способом життя.
Регулярні огляди у ортопеда при дискомфорті
Будь-який дискомфорт, біль або обмеження руху в плечі — це привід звернутися до лікаря. Не варто чекати ускладнень: імпіджмент-синдром на початкових етапах добре піддається лікуванню.
Регулярне спостереження допоможе:
- виявити проблему на ранній стадії,
- уникнути хронізації процесу та розриву сухожиль,
- скоригувати навантаження або програму тренувань.
Особливо це важливо для спортсменів, фізично активних людей і осіб старше 40 років.
Сучасні підходи до лікування
Консервативна терапія: відпочинок, ліки, ін’єкції
У більшості випадків лікування імпіджмент-синдрому починається з консервативних методів, спрямованих на зняття запалення, зменшення болю та відновлення функції плеча.
До стандартної терапії входить:
- Тимчасове обмеження навантажень — уникнення рухів над головою, спорту, підняття важкого.
- Протизапальні препарати (НПЗП) — ібупрофен, напроксен або інші засоби зменшують запалення та біль.
- Місцеві ін’єкції кортикостероїдів — використовуються при вираженому запаленні або неефективності таблетованої терапії. Інʼєкція вводиться в субакроміальний простір для швидкого зняття симптомів.
- Лід або теплові процедури — залежно від фази процесу.
Лікування зазвичай триває кілька тижнів, за умови дотримання рекомендацій.
Фізіотерапія і вправи на стабілізацію
Після зняття гострих симптомів основну роль відіграє реабілітація, яка включає:
- Фізіотерапію — електротерапія, ультразвук, магнітотерапія, лазерна терапія для покращення кровообігу та зменшення набряку.
- Лікувальну фізкультуру (ЛФК) — програма вправ, спрямована на відновлення рухливості плечового суглоба.
Індивідуально підібрані вправи під контролем реабілітолога — ключ до повного відновлення.
Коли потрібна операція: артроскопія, субакроміальна декомпресія
Якщо консервативне лікування не дає результату протягом 3–6 місяців, або наявні структурні зміни (наприклад, кісткові шпори, розриви сухожиль) — розглядається оперативне втручання.
Сучасна хірургія пропонує малотравматичні артроскопічні методи, зокрема:
- Субакроміальна декомпресія — видалення частини кістки або остеофітів для розширення субакроміального простору.
- Дебридмент або реконструкція сухожиль — якщо виявлено часткові або повні розриви.
- Артроскопічне видалення запалених структур (наприклад, бурситів).
Операція проводиться через невеликі проколи, з мінімальною травматизацією і коротким відновленням.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
