Синдром субакроміального конфлікту (імпіджмент-синдром) — це патологічний стан, при якому мʼякі тканини плечового суглоба (переважно сухожилля обертаючої манжети та/або субакроміальний бурсит) здавлюються між верхньою частиною плечової кістки та акроміоном — кістковим виступом лопатки. Це призводить до болю, обмеження рухів і прогресуючого зношення структур плеча.
Конфлікт виникає під час підйому руки догори або ротаційних рухів у плечовому суглобі, коли зменшується простір у субакроміальній зоні. З часом постійне тертя викликає запалення, набряк, а у важких випадках — навіть розрив сухожилля.
Існує кілька типів імпіджмент-синдрому, залежно від механізму розвитку:
Внутрішній імпіджмент — зустрічається переважно у спортсменів, пов'язаний із здавленням сухожилля в задній частині суглоба при максимальній ротації.
Плечовий суглоб — один із найбільш рухливих у тілі людини, але саме це робить його вразливим. У нормі між головкою плечової кістки та акроміоном лопатки залишається вузький субакроміальний простір, у якому проходять важливі структури: сухожилля надостного м’яза, субакроміальна сумка та інші тканини.
Деякі анатомічні варіації зменшують цей простір, наприклад:
Ці особливості спричиняють механічне здавлення м’яких тканин при русі, що запускає розвиток синдрому.
Одна з головних причин — хронічне перевантаження плечового суглоба, особливо при рухах над головою.
До цього призводять:
Постійне тертя сухожиль об кісткові структури викликає мікротравми, запалення і поступове зношення тканин.
Синдром також може виникати або прогресувати через інші чинники:
У більшості випадків синдром розвивається як результат комбінації кількох чинників.
Найхарактерніший симптом імпіджмент-синдрому — біль у плечі, особливо під час підняття руки або обертання. Біль зазвичай локалізується у передньо-боковій частині плеча, може віддавати в руку або шию.
Типові ситуації, коли біль посилюється:
Біль спочатку з’являється лише при навантаженні, але з часом стає постійним.
Через біль і запалення обсяг рухів у плечі поступово зменшується. Пацієнт уникає навантажень, з'являється ригідність суглоба.
Це проявляється:
При відсутності лікування може розвинутися "заморожене плече" (адгезивний капсуліт).
Імпіджмент-синдром часто супроводжується зниженням сили м’язів плечового пояса, особливо надостного м’яза.
Це проявляється:
Слабкість є наслідком запалення, атрофії м’язів або навіть часткового розриву сухожилля.
Запалення у субакроміальному просторі часто активується вночі, особливо при лежанні на ураженому плечі.
Пацієнти скаржаться на:
Цей симптом вказує на посилення запального процесу і вимагає своєчасного лікування.
Діагностика імпіджмент-синдрому починається з клінічного огляду. Лікар-ортопед або травматолог оцінює:
Ці методи дозволяють виявити типову клінічну картину вже на першому прийомі.
Для підтвердження діагнозу та оцінки ступеня ураження застосовують інструментальні дослідження:
Поєднання клінічного огляду з інструментальною діагностикою дає найбільш точні результати.
Симптоми імпіджмент-синдрому можуть бути схожими на інші захворювання плечового суглоба. Тому важливо провести диференціальну діагностику, щоб виключити:
Правильне встановлення діагнозу — ключ до ефективного лікування.
Після усунення болю і запалення важливо відновити повний обсяг рухів у плечовому суглобі. Без реабілітації можуть залишатися обмеження, які знижують якість життя і підвищують ризик повторного загострення.
Основні етапи відновлення:
Всі рухи виконуються поступово, без болю, із контролем з боку спеціаліста.
Повернення до фізичної активності відбувається поетапно. Ключовий принцип — не поспішати, щоб не перевантажити ще не повністю відновлені структури.
Надмірні навантаження без контролю можуть спричинити повторне загострення.
Кожен пацієнт має свої особливості: рівень фізичної підготовки, тип роботи, перенесені операції чи супутні патології. Тому індивідуальна реабілітаційна програма — критично важлива.
Реабілітолог враховує:
Програма включає вправи на рухливість, зміцнення, контроль постави, баланс і координацію. Регулярна робота з фахівцем прискорює одужання та знижує ризик рецидиву.
Якщо синдром субакроміального конфлікту ігнорувати, гостре запалення переходить у хронічне, а біль стає постійним.
У пацієнтів з'являються:
Хронічний запальний процес виснажує сухожилля і тканини плечового суглоба, ускладнюючи подальше лікування.
Невилікуваний імпіджмент-синдром призводить до стійкого обмеження рухів і втрати функціональності.
Пацієнт може стикатися з такими наслідками:
У результаті страждає якість життя, обмежуються професійні й спортивні можливості.
Найсерйозніше ускладнення — поступове пошкодження або повний розрив ротаторної (обертаючої) манжети плеча. Це відбувається через постійне тертя, мікротравми і ослаблення сухожиль.
Можливі наслідки:
У занедбаних випадках навіть операція не гарантує повного відновлення функції суглоба.
Найефективніший спосіб запобігти розвитку імпіджмент-синдрому — контрольоване використання плеча. Особливо це важливо для тих, хто щодня виконує рухи руками над головою або працює з навантаженнями.
Рекомендації:
Збалансоване навантаження допомагає зберегти функціональність плеча на роки.
Регулярна фізична активність для стабілізації плечового суглоба — один із ключових методів профілактики.
Корисні види вправ:
Вправи краще підбирати разом з фізичним терапевтом або реабілітологом, особливо після перенесених травм або у людей із сидячим способом життя.
Будь-який дискомфорт, біль або обмеження руху в плечі — це привід звернутися до лікаря. Не варто чекати ускладнень: імпіджмент-синдром на початкових етапах добре піддається лікуванню.
Регулярне спостереження допоможе:
Особливо це важливо для спортсменів, фізично активних людей і осіб старше 40 років.
У більшості випадків лікування імпіджмент-синдрому починається з консервативних методів, спрямованих на зняття запалення, зменшення болю та відновлення функції плеча.
До стандартної терапії входить:
Лікування зазвичай триває кілька тижнів, за умови дотримання рекомендацій.
Після зняття гострих симптомів основну роль відіграє реабілітація, яка включає:
Індивідуально підібрані вправи під контролем реабілітолога — ключ до повного відновлення.
Якщо консервативне лікування не дає результату протягом 3–6 місяців, або наявні структурні зміни (наприклад, кісткові шпори, розриви сухожиль) — розглядається оперативне втручання.
Сучасна хірургія пропонує малотравматичні артроскопічні методи, зокрема:
Операція проводиться через невеликі проколи, з мінімальною травматизацією і коротким відновленням.