Синдром субакроміального конфлікту (імпіджмент синдром)

Залишити звернення

Що таке синдром субакроміального конфлікту?

Синдром субакроміального конфлікту (імпіджмент-синдром) — це патологічний стан, при якому мʼякі тканини плечового суглоба (переважно сухожилля обертаючої манжети та/або субакроміальний бурсит) здавлюються між верхньою частиною плечової кістки та акроміоном — кістковим виступом лопатки. Це призводить до болю, обмеження рухів і прогресуючого зношення структур плеча.

Конфлікт виникає під час підйому руки догори або ротаційних рухів у плечовому суглобі, коли зменшується простір у субакроміальній зоні. З часом постійне тертя викликає запалення, набряк, а у важких випадках — навіть розрив сухожилля.

Існує кілька типів імпіджмент-синдрому, залежно від механізму розвитку:

  • Першинний (структурний) — зумовлений анатомічними змінами: вузьким субакроміальним простором, кістковими виступами, варіаціями форми акроміона.
  • Вторинний (функціональний) — виникає внаслідок м’язової дисфункції або нестабільності плечового суглоба, без явних анатомічних причин.

Внутрішній імпіджмент — зустрічається переважно у спортсменів, пов'язаний із здавленням сухожилля в задній частині суглоба при максимальній ротації.

Причини розвитку імпіджмент синдрому

Анатомічні особливості плечового суглоба

Плечовий суглоб — один із найбільш рухливих у тілі людини, але саме це робить його вразливим. У нормі між головкою плечової кістки та акроміоном лопатки залишається вузький субакроміальний простір, у якому проходять важливі структури: сухожилля надостного м’яза, субакроміальна сумка та інші тканини.

Деякі анатомічні варіації зменшують цей простір, наприклад:

  • викривлений або гачкоподібний акроміон (тип II або III за класифікацією Bigliani),
  • кісткові шпори (остеофіти),
  • гіпертрофія зв’язок або сумки.

Ці особливості спричиняють механічне здавлення м’яких тканин при русі, що запускає розвиток синдрому.

Навантаження і повторні рухи

Одна з головних причин — хронічне перевантаження плечового суглоба, особливо при рухах над головою.

До цього призводять:

  • професійні навантаження (робота руками вгорі, піднімання вантажів),
  • спортивні навички (волейбол, теніс, плавання),
  • неправильна техніка тренувань або відсутність відновлення після навантаження.

Постійне тертя сухожиль об кісткові структури викликає мікротравми, запалення і поступове зношення тканин.

Травми, вікові зміни та інші чинники

Синдром також може виникати або прогресувати через інші чинники:

  • Гостра травма плеча або падіння, яке призвело до зміни анатомічного положення структур.
  • Вікові дегенеративні зміни — з віком тканини втрачають еластичність, сухожилля стоншуються, а м’язовий баланс порушується.
  • Нестабільність суглоба або м'язова слабкість, зокрема порушення координації між м’язами обертаючої манжети.
  • Порушення постави: сутулість, викривлення хребта, сколіоз.

У більшості випадків синдром розвивається як результат комбінації кількох чинників.

Основні симптоми

Біль у плечі при русі

Найхарактерніший симптом імпіджмент-синдрому — біль у плечі, особливо під час підняття руки або обертання. Біль зазвичай локалізується у передньо-боковій частині плеча, може віддавати в руку або шию.

Типові ситуації, коли біль посилюється:

  • піднімання руки вище рівня плеча (наприклад, надягти одяг або дістати щось з полиці),
  • обертальні рухи, як-от розчісування волосся,
  • робота руками над головою.

Біль спочатку з’являється лише при навантаженні, але з часом стає постійним.

Обмеження рухливості

Через біль і запалення обсяг рухів у плечі поступово зменшується. Пацієнт уникає навантажень, з'являється ригідність суглоба.

Це проявляється:

  • труднощами при одяганні одягу або застібанні ременя безпеки,
  • неможливістю повністю підняти руку вгору або завести її за спину.

При відсутності лікування може розвинутися "заморожене плече" (адгезивний капсуліт).

Слабкість м’язів руки

Імпіджмент-синдром часто супроводжується зниженням сили м’язів плечового пояса, особливо надостного м’яза.

Це проявляється:

  • труднощами при триманні предметів на витягнутій руці,
  • втомлюваністю після простих рухів,
  • зниженням продуктивності в спорті або фізичній роботі.

Слабкість є наслідком запалення, атрофії м’язів або навіть часткового розриву сухожилля.

Нічний біль і порушення сну

Запалення у субакроміальному просторі часто активується вночі, особливо при лежанні на ураженому плечі.

Пацієнти скаржаться на:

  • нічний біль, що порушує сон,
  • прокидання через дискомфорт у плечі,
  • неможливість знайти зручне положення для сну.

Цей симптом вказує на посилення запального процесу і вимагає своєчасного лікування.

Як проводиться діагностика

Первинний огляд і тести на рухливість

Діагностика імпіджмент-синдрому починається з клінічного огляду. Лікар-ортопед або травматолог оцінює:

  • анамнез: характер болю, зв’язок із навантаженнями, тривалість симптомів;
  • пальпацію плеча — для виявлення болючих зон;
  • обсяг активних і пасивних рухів — зниження рухливості чи обмеження через біль;
  • спеціальні клінічні тести, які допомагають підтвердити діагноз.

Ці методи дозволяють виявити типову клінічну картину вже на першому прийомі.

Інструментальні методи: УЗД, МРТ, рентген

Для підтвердження діагнозу та оцінки ступеня ураження застосовують інструментальні дослідження:

  • УЗД плечового суглоба — дозволяє побачити запалення, потовщення сухожиль, бурсит, часткові розриви;
  • МРТ — найінформативніший метод, показує зміни в обертаючій манжеті, субакроміальному просторі, наявність розривів або дегенеративних процесів;
  • Рентгенографія — не візуалізує м’які тканини, але допомагає виключити кісткові аномалії (деформація акроміона, остеофіти, артроз).

Поєднання клінічного огляду з інструментальною діагностикою дає найбільш точні результати.

Диференційна діагностика з іншими патологіями

Симптоми імпіджмент-синдрому можуть бути схожими на інші захворювання плечового суглоба. Тому важливо провести диференціальну діагностику, щоб виключити:

  • капсуліт (заморожене плече) — характеризується суттєвим обмеженням усіх рухів;
  • розриви обертаючої манжети плеча — можуть мати схожі симптоми, але зазвичай супроводжуються вираженою слабкістю;
  • артроз акроміо-клавікулярного суглоба;
  • тендиніт біцепса або бурсит;
  • захворювання шийного відділу хребта — можуть викликати іррадіюючий біль у плече.

Правильне встановлення діагнозу — ключ до ефективного лікування.

Реабілітація після лікування

Відновлення рухливості плеча

Після усунення болю і запалення важливо відновити повний обсяг рухів у плечовому суглобі. Без реабілітації можуть залишатися обмеження, які знижують якість життя і підвищують ризик повторного загострення.

Основні етапи відновлення:

  • пасивні рухи — виконуються із допомогою фахівця або іншої руки, без м’язового зусилля;
  • активно-пасивні рухи — поєднання рухів з мінімальним м’язовим навантаженням;
  • активні вправи — підключення м’язів плеча для відновлення сили і координації.

Всі рухи виконуються поступово, без болю, із контролем з боку спеціаліста.

Фізичні навантаження — що дозволено і коли

Повернення до фізичної активності відбувається поетапно. Ключовий принцип — не поспішати, щоб не перевантажити ще не повністю відновлені структури.

  • У перші тижні — уникати піднімання важкого, різких рухів та тривалого тримання руки над головою.
  • Через 4–6 тижнів — легкі вправи з еластичною стрічкою, плавання, робота над стабілізацією.
  • Через 2–3 місяці — повернення до повсякденних навантажень, включно з роботою або спортом — тільки після дозволу лікаря.

Надмірні навантаження без контролю можуть спричинити повторне загострення.

Підбір індивідуальної програми з реабілітологом

Кожен пацієнт має свої особливості: рівень фізичної підготовки, тип роботи, перенесені операції чи супутні патології. Тому індивідуальна реабілітаційна програма — критично важлива.

Реабілітолог враховує:

  • фазу відновлення (гострий, підгострий чи хронічний період),
  • ступінь ураження і попереднє лікування (консервативне чи хірургічне),
  • рівень фізичної активності пацієнта до захворювання.

Програма включає вправи на рухливість, зміцнення, контроль постави, баланс і координацію. Регулярна робота з фахівцем прискорює одужання та знижує ризик рецидиву.

Можливі ускладнення без лікування

Хронічний біль і запалення

Якщо синдром субакроміального конфлікту ігнорувати, гостре запалення переходить у хронічне, а біль стає постійним.

У пацієнтів з'являються:

  • тупий, ниючий біль у спокої, який посилюється при будь-якому навантаженні;
  • різкі болі при різких рухах;
  • нічний біль, що порушує сон і заважає відновленню.

Хронічний запальний процес виснажує сухожилля і тканини плечового суглоба, ускладнюючи подальше лікування.

Порушення функції плеча

Невилікуваний імпіджмент-синдром призводить до стійкого обмеження рухів і втрати функціональності.

Пацієнт може стикатися з такими наслідками:

  • неможливість підняти руку вище голови,
  • труднощі при одяганні, побутових справах чи роботі,
  • втрата сили та витривалості руки.

У результаті страждає якість життя, обмежуються професійні й спортивні можливості.

Ризик розвитку уражень ротаторної манжети плеча

Найсерйозніше ускладнення — поступове пошкодження або повний розрив ротаторної (обертаючої) манжети плеча. Це відбувається через постійне тертя, мікротравми і ослаблення сухожиль.

Можливі наслідки:

  • часткові або повні розриви сухожиль (найчастіше надостного м’яза),
  • внутрішня нестабільність плеча,
  • необоротні дегенеративні зміни, які потребують хірургічного втручання.

У занедбаних випадках навіть операція не гарантує повного відновлення функції суглоба.

Профілактика синдрому субакроміального конфлікту

Контроль навантажень на плечовий суглоб

Найефективніший спосіб запобігти розвитку імпіджмент-синдрому — контрольоване використання плеча. Особливо це важливо для тих, хто щодня виконує рухи руками над головою або працює з навантаженнями.

Рекомендації:

  • уникати однотипних повторюваних рухів у незручній позі;
  • перерви під час роботи або тренувань;
  • правильна організація робочого простору (наприклад, не розміщувати полиці над головою);
  • неперевантажувати плече без підготовки — поступово збільшувати навантаження в спорті або побуті.

Збалансоване навантаження допомагає зберегти функціональність плеча на роки.

Виконання профілактичних вправ

Регулярна фізична активність для стабілізації плечового суглоба — один із ключових методів профілактики.

Корисні види вправ:

  • вправи на зміцнення м’язів ротаторної манжети та лопатки;
  • розтяжка грудних м’язів і стабілізація лопатки;
  • рухливість суглоба — контрольовані амплітудні рухи без перевантаження.

Вправи краще підбирати разом з фізичним терапевтом або реабілітологом, особливо після перенесених травм або у людей із сидячим способом життя.

Регулярні огляди у ортопеда при дискомфорті

Будь-який дискомфорт, біль або обмеження руху в плечі — це привід звернутися до лікаря. Не варто чекати ускладнень: імпіджмент-синдром на початкових етапах добре піддається лікуванню.

Регулярне спостереження допоможе:

  • виявити проблему на ранній стадії,
  • уникнути хронізації процесу та розриву сухожиль,
  • скоригувати навантаження або програму тренувань.

Особливо це важливо для спортсменів, фізично активних людей і осіб старше 40 років.

Сучасні підходи до лікування

Консервативна терапія: відпочинок, ліки, ін’єкції

У більшості випадків лікування імпіджмент-синдрому починається з консервативних методів, спрямованих на зняття запалення, зменшення болю та відновлення функції плеча.

До стандартної терапії входить:

  • Тимчасове обмеження навантажень — уникнення рухів над головою, спорту, підняття важкого.
  • Протизапальні препарати (НПЗП) — ібупрофен, напроксен або інші засоби зменшують запалення та біль.
  • Місцеві ін’єкції кортикостероїдів — використовуються при вираженому запаленні або неефективності таблетованої терапії. Інʼєкція вводиться в субакроміальний простір для швидкого зняття симптомів.
  • Лід або теплові процедури — залежно від фази процесу.

Лікування зазвичай триває кілька тижнів, за умови дотримання рекомендацій.

Фізіотерапія і вправи на стабілізацію

Після зняття гострих симптомів основну роль відіграє реабілітація, яка включає:

  • Фізіотерапію — електротерапія, ультразвук, магнітотерапія, лазерна терапія для покращення кровообігу та зменшення набряку.
  • Лікувальну фізкультуру (ЛФК) — програма вправ, спрямована на відновлення рухливості плечового суглоба.

Індивідуально підібрані вправи під контролем реабілітолога — ключ до повного відновлення.

Коли потрібна операція: артроскопія, субакроміальна декомпресія

Якщо консервативне лікування не дає результату протягом 3–6 місяців, або наявні структурні зміни (наприклад, кісткові шпори, розриви сухожиль) — розглядається оперативне втручання.

Сучасна хірургія пропонує малотравматичні артроскопічні методи, зокрема:

  • Субакроміальна декомпресія — видалення частини кістки або остеофітів для розширення субакроміального простору.
  • Дебридмент або реконструкція сухожиль — якщо виявлено часткові або повні розриви.
  • Артроскопічне видалення запалених структур (наприклад, бурситів).

Операція проводиться через невеликі проколи, з мінімальною травматизацією і коротким відновленням.

A red heart on a black background.A red heart on a black background.The vitrup of the human body in a circle.
віднайди свій симбіоз
запишись на консультацію до експерта symbiotyka
Онлайн запис
+38 067 888 3 000
A black and white photo of the word symbookyok.
Привіт! 🖐🏻
Виникли питання? Зв’яжіться з нами зручнуим способом