.svg)
Нестабільність суглоба
.png)
Що таке нестабільність суглоба
Нестабільність суглоба — це стан, при якому суглоб не здатен утримувати нормальне анатомічне положення під час рухів або навантаження. Це призводить до надмірної рухливості, зміщення кісткових структур і підвищеного ризику травм.
Нестабільність може бути вродженою, пов’язаною зі слабкістю зв’язок і сполучної тканини, або набутою, що виникає внаслідок травм, повторних вивихів, розтягнень зв’язок або дегенеративних змін.
Клінічно нестабільність проявляється відчуттям «провалювання» суглоба, болем під час рухів, набряком та обмеженням функції. Вона підвищує ризик повторних травм, пошкодження хряща та розвитку хронічних дегенеративних процесів у суглобі. Своєчасна діагностика та лікування допомагають відновити стабільність і зберегти функцію кінцівки.
Причини та фактори ризику
Нестабільність суглоба виникає через поєднання травматичних, анатомічних і спадкових чинників. Розуміння факторів ризику допомагає своєчасно проводити профілактику та вибрати оптимальний метод лікування для відновлення стабільності суглоба.
Травми та повторні вивихи
- переломи, вивихи та підвивихи суглоба;
- повторні травми призводять до пошкодження зв’язок і капсули;
- накопичувальні ушкодження підвищують ризик хронічної нестабільності.
Розтягнення та розриви зв’язок
- травматичне або хронічне перевантаження зв’язок;
- мікротравми, що порушують стабільність суглоба;
- недостатнє відновлення після ушкодження підвищує ризик повторних проблем.
Слабкість м’язового корсету
- недостатньо розвинені м’язи, що стабілізують суглоб;
- порушення координації або асиметрія м’язів;
- зниження тонусу через малорухливий спосіб життя або тривалу іммобілізацію.
Спортивні навантаження
- контактні види спорту (баскетбол, футбол, боротьба);
- кидкові рухи та різкі повороти плеча або коліна;
- повторювані навантаження, що ослаблюють зв’язки та капсулу суглоба.
Генетична гіпермобільність та дисплазія сполучної тканини
- спадкова слабкість зв’язок та капсули;
- синдром Елерса-Данлоса та інші генетичні порушення сполучної тканини;
- підвищена рухливість суглобів від народження або раннього віку, що підвищує ризик травм і нестабільності.
Ці фактори визначають групу підвищеного ризику і вимагають особливого підходу до профілактики та зміцнення суглоба.
Симптоми
Нестабільність суглоба проявляється різноманітними клінічними ознаками, що залежать від ступеня пошкодження зв’язок, капсули та м’язового корсету. Своєчасне розпізнавання симптомів допомагає запобігти ускладненням і вибрати ефективне лікування.
Відчуття «вивертання» або нестійкості суглоба
Пацієнти часто відчувають:
- нестабільність під час руху або навантаження;
- «провалювання» суглоба при ходьбі або фізичних вправах;
- страх повторної травми через відчуття нестійкості.
Біль при русі або після навантаження
- дискомфорт у зоні суглоба під час активності;
- ниючий або гострий біль після фізичного навантаження;
- біль може посилюватися при тривалому стоянні або підйомі важких предметів.
Обмеження рухів або, навпаки, надмірна рухливість
- часткове обмеження амплітуди рухів через біль або нестабільність;
- надмірна рухливість (гіпермобільність) ураженого суглоба при слабких зв’язках;
- порушення нормальної біомеханіки кінцівки.
Похрускування, клацання, «провалювання»
- механічні звуки при русі суглоба;
- відчуття кістки, що «клацає» або зміщується;
- це може супроводжуватися болем і підвищеною тривогою пацієнта.
Набряк після епізодів нестабільності
- набряк та локальне збільшення об’єму суглоба після перевантаження або підвивихів;
- може з’являтися почервоніння і легка гарячка тканин;
- свідчить про повторні мікротравми та запальні зміни.
Діагностика опорно-рухового апарату
Діагностика
Діагностика нестабільності суглоба спрямована на підтвердження порушення стабільності, оцінку стану зв’язок та м’яких тканин, а також виключення супутніх кісткових патологій. Своєчасне обстеження дозволяє визначити ступінь нестабільності та підібрати оптимальну терапію.
Огляд ортопеда, мануальні тести
- оцінка положення суглоба, амплітуди рухів та наявності нестабільності;
- спеціальні тести на стабільність (переднє/заднє зміщення, тести на латеральну нестабільність);
- пальпація для виявлення болючих ділянок і набряку.
Мануальні тести допомагають запідозрити нестабільність та визначити тип ураження.
МРТ для оцінки зв’язок та капсули
- детальне візуалізування зв’язок, капсули та навколосуглобових структур;
- виявлення часткових або повних розривів;
- оцінка супутніх уражень хряща та сухожиль.
МРТ дозволяє точно визначити ступінь пошкодження та планувати лікування.
УЗД для візуалізації м’яких тканин
- оцінка стану сухожиль, зв’язок та синовіальної оболонки;
- виявлення набряку або розривів;
- корисне при динамічному контролі рухів суглоба.
Рентгенографія для виключення кісткової патології
- виявлення переломів, тріщин або нестандартної форми кісток;
- допомагає виключити інші причини нестабільності;
- необхідна при плануванні хірургічного лікування.
Тести на гіпермобільність (Beighton score)
- оцінка загальної рухливості суглобів;
- дозволяє визначити генетичну схильність до нестабільності;
- використовується для диференціації вродженої гіпермобільності від травматичних причин нестабільності.
Переваги ортопедії і травматології Symbiotyka
.svg)
експерти
SVF-терапії
.svg)
до реабілітації
.svg)
.svg)
розташування
.svg)
Методи лікування
Консервативне лікування
Консервативна терапія спрямована на зміцнення м’язового корсету навколо суглоба, відновлення стабільності та запобігання повторним травмам. Вона ефективна при легких і помірних формах нестабільності або після хірургічного втручання як частина реабілітаційної програми.
Фізіотерапія та вправи для зміцнення м’язів
- вправи для зміцнення м’язів, що стабілізують суглоб;
- тренування глибоких стабілізаторів та координації рухів;
- поступове збільшення навантаження для відновлення функції кінцівки.
Регулярні фізичні вправи допомагають зменшити ризик повторних підвивихів.
Кінезіотейпування та ортези
- кінезіотейпування для підтримки м’язів і контролю рухливості;
- носіння ортезів або пов’язок для обмеження надмірної рухливості;
- використання під час активності або спорту для стабілізації суглоба.
Ці методи підвищують безпеку рухів та зменшують навантаження на пошкоджені структури.
Протизапальна терапія при болю
- нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) для зменшення болю та набряку;
- місцеві засоби (гелі, креми) для контролю запалення;
- застосування короткочасно, під контролем лікаря, для мінімізації побічних ефектів.
Модифікація навантажень і спосіб життя
- уникання різких рухів та перенавантажень;
- адаптація фізичних вправ та спортивних активностей;
- поступове збільшення навантаження під контролем спеціаліста;
- підтримка оптимальної ваги для зменшення тиску на суглоб.
Хірургічне лікування
Хірургічні методи застосовуються при значній нестабільності суглоба, неефективності консервативного лікування або повторних підвивихах.
Артроскопічна стабілізація
- мінімально інвазивне відновлення стабільності суглоба;
- видалення пошкоджених тканин та фіксація зв’язок;
- скорочує термін відновлення та зменшує післяопераційний біль.
Пластика зв’язок
- реконструкція або підсилення пошкоджених зв’язок;
- відновлення нормальної амплітуди рухів та стабільності суглоба;
- застосовується при травматичних або хронічних пошкодженнях.
Реконструкція капсули суглоба
- зміцнення суглобової капсули для запобігання повторним підвивихам;
- відновлення функції та біомеханіки кінцівки;
- може поєднуватись з пластикою зв’язок для комплексного ефекту.
Особливості вибору методики залежно від локалізації (плече, коліно, гомілковостопний суглоб тощо)
- Плече — частіше застосовується артроскопічна стабілізація та реконструкція ротаторної манжети;
- Коліно — пластика зв’язок (передня та задня хрестоподібна) для відновлення стабільності;
- Гомілковостопний суглоб — комбіновані методики: стабілізація латеральних зв’язок та капсули, артроскопічні втручання при пошкодженні хряща.
Вибір методики залежить від типу пошкодження, ступеня нестабільності та індивідуальних особливостей пацієнта.
Відновлення та реабілітація
Реабілітація при нестабільності суглоба є ключовим етапом лікування, спрямованим на відновлення стабільності, сили м’язів і нормальної функції кінцівки. Програма підбирається індивідуально залежно від локалізації суглоба, тяжкості нестабільності та методу лікування.
Вправи для повернення сили та стабільності
- спеціальні вправи для зміцнення м’язів, що стабілізують суглоб;
- тренування координації та балансу для контролю рухів;
- поступове збільшення навантаження для відновлення повної функції кінцівки.
Регулярне виконання вправ запобігає повторним підвивихам і травмам.
Етапність відновлення після операції
- початковий етап — іммобілізація та контроль болю;
- середній етап — поступова розробка амплітуди рухів та зміцнення м’язів;
- пізній етап — повернення до звичних навантажень і відновлення функціональної активності.
Етапність дозволяє оптимально навантажувати суглоб і знизити ризик ускладнень.
Повернення до спорту й активностей
- поступове відновлення фізичної активності відповідно до рекомендацій лікаря;
- адаптація спортивних вправ для збереження стабільності суглоба;
- контроль техніки рухів для запобігання повторним травмам.
Своєчасна та правильна реабілітація дозволяє пацієнту безпечно повертатися до активного способу життя.
Консультація професора
Анатолій Іванович
- Досвід понад 20 років у тотальному та ревізійному ендопротезуванні.
- Одним із перших в Україні почав займатись ендопротезуванням суглобів.
- Стажування в ортопедичних центрах США та Європи.
- Автор 200+ наукових праць.
- Член Української асоціації ортопедів-травматологів.
Можливі ускладнення нестабільності
Нестабільність суглоба без своєчасного лікування може призвести до серйозних наслідків, що значно впливають на функціональність кінцівки та якість життя пацієнта.
Хронічний біль
- постійний або періодичний біль у зоні ураженого суглоба;
- дискомфорт при рухах та навантаженні;
- може обмежувати фізичну активність і повсякденну діяльність.
Повторні вивихи
- підвищений ризик повторних зміщень кісток суглоба;
- часто виникає при недостатньо зміцнених зв’язках або після травм;
- може потребувати хірургічної стабілізації.
Деформація та зношення суглоба
- надмірна рухливість призводить до нерівномірного навантаження;
- зміни форми кісток і хряща, що спричиняють обмеження рухів;
- порушення нормальної біомеханіки кінцівки.
Вторинний артроз
- хронічне пошкодження хряща внаслідок нестабільності;
- розвиток дегенеративних змін у суглобі;
- потребує додаткових терапевтичних або хірургічних заходів для відновлення функції.
Профілактика
Профілактика нестабільності суглоба спрямована на зміцнення м’язового корсету, захист суглоба від травм та підтримку його стабільності. Дотримання цих заходів знижує ризик підвивихів, повторних травм та розвитку хронічних ускладнень.
Зміцнення м’язів та стабілізуючої мускулатури
- спеціальні вправи для м’язів, що підтримують суглоб;
- розвиток глибоких стабілізаторів та координаційних навичок;
- регулярні тренування для підтримки тонусу і контролю рухів.
Сильний м’язовий корсет запобігає надмірній рухливості та травмам.
Правильна техніка тренувань
- контроль правильної постановки рухів під час спорту та фізичних вправ;
- уникання різких та небезпечних рухів, що перевантажують суглоб;
- поступове збільшення інтенсивності навантажень.
Правильна техніка знижує ризик мікротравм і розтягнень.
Вибір відповідного спортивного взуття та інвентарю
- носіння взуття з амортизацією та стабілізуючою підошвою;
- використання захисного обладнання під час контактних видів спорту;
- адаптація інвентарю до фізичних особливостей спортсмена.
Це забезпечує додаткову підтримку суглоба та зменшує ризик травм.
Своєчасне лікування травм
- негайне звернення до лікаря при вивихах, розтягненнях або підвивихах;
- адекватна реабілітація після травми;
- контроль функції суглоба для запобігання хронічній нестабільності.
Своєчасне лікування дозволяє зберегти стабільність суглоба та нормальну функцію кінцівки.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
