.svg)
Адгезивний капсуліт (заморожене плече)
Що таке адгезивний капсуліт?
Адгезивний капсуліт (заморожене плече) — це хронічне захворювання, при якому відбувається потовщення й ущільнення суглобової капсули плечового суглоба. Вона втрачає еластичність, з’являється обмеження амплітуди рухів і виражений біль, особливо при спробі підняти руку вгору чи відвести її назад.
Захворювання проходить кілька стадій:
- Больова — інтенсивний біль, особливо вночі, поступове зменшення рухливості.
- Заморожена — біль зменшується, але знижується обсяг рухів.
- Розморожування — поступове відновлення функції плеча.
Адгезивний капсуліт частіше зустрічається у людей віком 40–60 років, особливо у жінок, а також у пацієнтів із цукровим діабетом або захворюваннями щитоподібної залози.
На відміну від травм ротаторної манжети, при капсуліті немає слабкості при силовому тестуванні. Остеоартрит дає рентгенологічні зміни, а при адгезивному капсуліті знімки можуть бути нормальними. Бурсит і тендиніт часто супроводжуються локальним набряком та чіткою точкою болю, що не характерно для капсуліту.
Основні причини та фактори ризику
Травми, операції, цукровий діабет
Однією з головних причин розвитку адгезивного капсуліту є порушення структури або функції плечового суглоба після:
- травм (вивихи, переломи);
- хірургічних втручань (артроскопія, реконструктивні операції);
- запальних процесів (тендиніт, бурсит).
Також встановлено тісний зв’язок між цукровим діабетом (особливо інсулінозалежним) і ризиком виникнення капсуліту. У пацієнтів із діабетом ймовірність захворіти зростає в 5 разів. Вважається, що це пов’язано з мікросудинними порушеннями та зміною сполучної тканини.
Додаткові чинники:
- хвороби щитоподібної залози;
- серцево-судинні патології;
- захворювання легень (як супутні стани, що обмежують рухливість).
Вплив гіподинамії та тривалої іммобілізації
Нерухомість плеча протягом тривалого періоду — один із головних тригерів розвитку капсуліту.
Це часто спостерігається після:
- носіння гіпсу чи фіксатора після травм,
- післяопераційного відновлення, коли пацієнт уникає рухів через біль,
- у людей, які ведуть малорухливий спосіб життя або працюють в умовах тривалого статичного навантаження (офісна робота, сидяча поза).
Гіподинамія призводить до порушення кровопостачання, фіброзу капсули та втрати еластичності тканин. Це створює замкнене коло: менше руху — більше запалення — сильніше обмеження рухливості.
Уникнути розвитку хвороби можна, дотримуючись принципів активного відновлення після травм і планової фізичної активності.
Симптоми адгезивного капсуліту
Початкова стадія — біль і скутість
Захворювання зазвичай починається поступово, без чіткої причини.
Пацієнт спочатку відчуває:
- тупий, ниючий біль у плечі, який посилюється вночі або під час спроби підняти руку;
- дискомфорт при щоденних рухах, таких як одягання куртки чи підняття руки над головою;
- відчуття скутості, ніби плече “замерзає”.
Ця стадія може тривати від кількох тижнів до кількох місяців, поступово переходячи в наступну.
Обмеження рухів у плечовому суглобі
На другому етапі симптоми змінюються:
- біль зменшується, але рухи в плечі стають сильно обмеженими;
- складно виконати прості дії: зачесатися, дістати щось із задньої кишені;
- особливо втрачається зовнішня ротація плеча — це ключова ознака для диференціальної діагностики.
Пацієнти часто помічають, що рука "не слухається" або "застигла". У важких випадках обсяг рухів знижується до 20–30% від норми.
Як змінюються симптоми з часом
Адгезивний капсуліт проходить три основні стадії:
- Больова (3–9 місяців): переважає біль, рухи обмежуються поступово.
- Заморожена (4–12 місяців): біль зменшується, але суттєво обмежується обсяг рухів.
- Розморожування (6–24 місяці): функція суглоба поступово відновлюється, але іноді не повністю.
У деяких випадках симптоми зберігаються кілька років, особливо без лікування. Вчасне звернення до лікаря та початок терапії можуть суттєво скоротити тривалість хвороби.
Як проводиться діагностика
Консультація ортопеда або невролога
Перший крок — огляд у профільного спеціаліста, зазвичай це ортопед-травматолог або невролог. Лікар збирає анамнез, оцінює характер болю, його тривалість, фактори, що його посилюють, та наявність обмеження рухів.
Під час фізикального огляду проводяться спеціальні тести, які допомагають:
- визначити, які саме рухи обмежені (особливо зовнішня ротація);
- оцінити рівень болю при пасивних і активних рухах;
- виключити інші захворювання, що можуть мати подібні симптоми (наприклад, синдром стискання, пошкодження ротаторної манжети, артроз).
Консультація є ключовою для правильного вибору діагностичних методів і подальшої тактики лікування.
МРТ, УЗД та рентген — коли і навіщо
МРТ (магнітно-резонансна томографія) використовується, щоб виключити інші структурні ураження (розриви сухожиль, синовіт, новоутворення). Вона може показати потовщення капсули або набряк, характерні для адгезивного капсуліту, але не завжди є обов’язковою на початковому етапі.
УЗД плечового суглоба — доступний і ефективний метод, який дозволяє оцінити стан м’яких тканин, сухожиль, наявність випоту або бурситу. Також застосовується для контролю динаміки лікування.
Рентгенографія не виявляє змін при капсуліті, однак необхідна для виключення артрозу, кальцинатів, післятравматичних змін.
Усі ці методи не є діагностичними для самого капсуліту, але важливі для виключення інших патологій.
Важливість диференційної діагностики
Оскільки біль у плечі — поширений симптом, важливо чітко відрізнити адгезивний капсуліт від інших захворювань, які мають схожі прояви.
Зокрема:
- тендиніт чи розрив ротаторної манжети — викликає слабкість м’язів при силових тестах;
- синдром імпінджменту — біль при піднятті руки до рівня плеча;
- артроз акроміоклавікулярного суглоба — локалізований біль у верхній частині плеча;
- невропатії плечового сплетіння — супроводжуються онімінням або м’язовою атрофією.
Правильна диференційна діагностика дозволяє уникнути неправильного лікування та зосередитись на ефективному відновленні рухової функції плеча.
Реабілітація після лікування
Відновлення обсягу рухів
Реабілітація після лікування адгезивного капсуліту є тривалим, але критично важливим етапом. Мета — відновити повний обсяг рухів у плечовому суглобі або наблизитися до нього настільки, наскільки дозволяє стан тканин.
Основні принципи:
- поступове збільшення амплітуди рухів — від легких пасивних до активних з опором;
- уникнення перевантаження — вправи не повинні викликати різкий біль;
- обов’язкова регулярність — щоденні заняття вдома або з фізичним терапевтом.
Відновлення часто триває від кількох місяців до року, особливо після хірургічного втручання або важкого перебігу захворювання.
Індивідуальна програма ЛФК
Лікувальна фізкультура (ЛФК) має бути адаптована під кожного пацієнта з урахуванням:
- стадії захворювання або етапу лікування;
- болю, який виникає під час рухів;
- наявності супутніх захворювань (артроз, остеохондроз, цукровий діабет).
У програму можуть входити:
- ізометричні вправи на початковому етапі;
- пасивна мобілізація суглоба з допомогою реабілітолога;
- активні вправи з еспандером, палкою, рушником, спрямовані на згинання, відведення, ротацію;
- плавання та аквагімнастика — як м’який спосіб активізації без перевантаження.
Комплекс вправ регулярно оновлюється залежно від прогресу пацієнта.
Контроль результатів і динаміка відновлення
Реабілітаційний процес має бути системним і контрольованим.
Для оцінки результатів використовують:
- об'єктивні тести рухливості: ступінь відведення, ротації, підняття руки;
- візуальну шкалу болю (VAS) — дозволяє відслідковувати динаміку;
- функціональні опитувальники (наприклад, DASH) — для оцінки впливу захворювання на повсякденне життя.
Регулярні огляди у фізичного терапевта або лікаря-реабілітолога допомагають своєчасно коригувати програму, уникнути перевантажень і зменшити ризик хронізації процесу.
Можливі ускладнення без лікування
Хронічна обмеженість рухів у плечі
Одне з головних ускладнень адгезивного капсуліту — персистуюче обмеження рухливості плечового суглоба.
Без лікування зростає ризик того, що:
- амплітуда рухів не відновиться навіть через кілька років;
- повсякденна активність залишиться порушеною (одягання, водіння, підняття руки);
- адаптація відбудеться за рахунок компенсаторних рухів у шиї, лопатці або хребті, що створює додаткове навантаження на інші структури.
З часом порушення рухливості може стати незворотним.
Постійний біль і зниження якості життя
Хронічний біль — ще одна серйозна проблема при нелікованому або запущеному капсуліті.
Пацієнти відзначають:
- біль у стані спокою, особливо вночі — що порушує сон;
- підвищену втомлюваність і роздратування через постійний дискомфорт;
- обмеження в роботі, спорті, догляді за собою.
Це напряму впливає на емоційний стан та якість життя, особливо в людей працездатного віку.
Ризик формування вторинних уражень суглоба
Тривале обмеження рухів і запалення можуть призвести до:
- дегенеративних змін у хрящах та сухожиллях;
- м’язової атрофії внаслідок гіподинамії;
- тендинопатій та кальцинатів, які ускладнюють перебіг і подовжують лікування;
- артрозу плечового суглоба — вторинного ураження, що супроводжується постійним болем і потребує складнішого втручання.
Чим раніше почато лікування, тим вища ймовірність повного функціонального відновлення без наслідків.
Профілактика адгезивного капсуліту
Активне відновлення після травм і операцій
Один із головних факторів ризику розвитку адгезивного капсуліту — тривала іммобілізація після травм або хірургічних втручань.
Щоб цього уникнути, важливо:
- якнайшвидше починати пасивні й активні рухи у плечі під наглядом спеціаліста;
- дотримуватися індивідуального плану реабілітації, навіть якщо біль зберігається;
- не ігнорувати біль або скутість, що зберігаються понад 2–3 тижні після травми.
Чим швидше відновлюється рухливість — тим нижчий ризик формування фіброзу капсули та обмеження обсягу рухів.
Підтримка рухової активності
Постійна фізична активність — найпростіша й водночас найефективніша профілактика:
- регулярні вправи для плечового поясу (колові рухи, махи руками, вправи з палицею);
- робота за комп’ютером — із перервами та зміною положення рук;
- уникнення тривалого перебування в одній позі — наприклад, під час водіння або сну на одному плечі.
Людям із сидячою роботою рекомендується включати щоденні вправи для підтримки еластичності м’яких тканин та рухливості суглобів.
Контроль хронічних захворювань (цукровий діабет тощо)
Хронічні захворювання можуть суттєво підвищити ризик розвитку капсуліту, тому важливо:
- контролювати рівень глюкози при цукровому діабеті — зниження HbA1c зменшує ризик фіброзу тканин;
- слідкувати за гормональним фоном — при патологіях щитоподібної залози;
- вести активний спосіб життя, навіть при супутніх серцево-судинних або ревматичних захворюваннях.
Профілактика адгезивного капсуліту базується на принципах активності, контролю здоров’я та своєчасної реакції на перші симптоми. Це дозволяє уникнути тривалого болю, втрати функції й складного лікування в майбутньому.
Сучасні методи лікування
Медикаментозна терапія (НПЗП, ін'єкції)
На першому етапі лікування адгезивного капсуліту важливо зменшити біль і запалення, щоб дати змогу пацієнту відновити рухливість. Основні методи:
- НПЗП (нестероїдні протизапальні препарати) — ібупрофен, диклофенак, напроксен — знижують запалення і біль, особливо на ранній стадії.
- Ін'єкції кортикостероїдів у порожнину суглоба — ефективно зменшують біль і покращують рухливість на короткий термін. Їх використовують при вираженому запаленні або в період загострення.
Також можуть застосовуватись препарати, що покращують трофіку тканин, наприклад, хондропротектори або вітамінні комплекси, хоча їх ефективність у цьому випадку обмежена.
Фізіотерапія та вправи на розтягнення
Фізична активність — ключовий компонент лікування. Без руху суглоб залишатиметься "замороженим", навіть якщо біль зменшиться. Основні напрямки:
Фізіотерапія:
- ультразвук;
- магнітотерапія,
- електростимуляція — для зменшення болю і підготовки до активної реабілітації.
Вправи на розтягнення:
- пасивна мобілізація суглоба під наглядом реабілітолога;
- активне виконання рухів у доступному обсязі;
- комплекс для поступового відновлення ротації, згинання та відведення руки.
Головне — регулярність. Щоденні вправи протягом кількох місяців можуть дати стійке покращення без потреби у хірургії.
Коли рекомендується хірургічне втручання
Хірургічне лікування розглядається лише в разі відсутності ефекту від консервативної терапії протягом 6–12 місяців. Найчастіше застосовують:
- маніпуляцію під анестезією — лікар проводить пасивне розтягування капсули суглоба, поки пацієнт під загальним наркозом;
- артроскопічну капсулотомію — під час операції хірург розсікає фіброзні спайки капсули, що обмежують рух.
Після хірургічного втручання обов’язково проводиться курс реабілітації для закріплення результату і попередження рецидиву.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
