.svg)
Кубітальний тунельний синдром
Що таке кубітальний тунельний синдром?
Синдром кубітального каналу — це компресійна невропатія, що виникає внаслідок здавлення ліктьового нерва в ділянці ліктя. Проявляється онімінням мізинця та безіменного пальця, болем у лікті, слабкістю кисті. Без лікування симптоми можуть прогресувати та погіршувати якість життя.
Ліктьовий нерв проходить через вузький простір — кубітальний канал, який утворений кістками та зв’язками на внутрішній поверхні ліктя. При згинанні руки простір у каналі зменшується, нерв натягується або зміщується. Повторні або тривалі згинання — наприклад, під час телефонної розмови чи сну з зігнутою рукою — можуть викликати подразнення нерва.
Синдром кубітального каналу — друга за частотою тунельна невропатія після синдрому зап’ястного каналу. Його важливо вчасно діагностувати, щоб уникнути ускладнень.
Причини розвитку синдрому кубітального каналу
Синдром кубітального каналу виникає через здавлення ліктьового нерва. Причини можуть бути як анатомічними, так і пов’язаними зі способом життя, травмами або системними захворюваннями.
Основні фактори ризику
- Тривале згинання ліктя
Під час сну, розмов по телефону, роботи за комп’ютером чи під час водіння. При згинанні тиск у каналі зростає, нерв розтягується і стискається.
- Опора на лікоть
Часте спирання на тверді поверхні (стілець, стіл) створює прямий тиск на нерв.
- Травми ліктя
Переломи, вивихи, забої можуть спричинити рубцеві зміни чи кісткові нарости, що стискають нерв.
- Професійні навантаження
Робота з повторними рухами рук, важкими предметами або вібраційними інструментами. Також — неправильна ергономіка при роботі за комп’ютером.
- Анатомічні особливості
Вузький кубітальний канал, нестабільність нерва або додаткові м’язи в ділянці ліктя можуть сприяти компресії.
Супутні захворювання
- Артрит ліктя
Запалення, набряк і остеофіти при остеоартриті чи ревматоїдному артриті зменшують простір у каналі.
- Кісти, пухлини
Ганглії, новоутворення чи інші утвори можуть фізично стискати нерв.
- Бурсит, тендиніт
Запалення тканин збільшує локальний тиск на нерв.
- Цукровий діабет
Діабетична нейропатія підвищує чутливість нервів до здавлення. Контроль глюкози — важливий компонент лікування.
- Гормональні порушення
Захворювання щитоподібної залози можуть погіршувати стан нервової тканини. Варто перевірити ТТГ. - Ожиріння
Зайва вага збільшує навантаження на ліктьовий суглоб і сприяє запаленню.
- Вагітність
Гормональні зміни та затримка рідини можуть викликати набряки та компресію нерва.
Наявність системних захворювань вимагає комплексної діагностики — не лише огляду руки, а й лабораторного аналізу та корекції основної патології.
Симптоми кубітального тунельного синдрому
Симптоми зазвичай з’являються поступово. Спочатку — епізодично, але з часом стають постійними. Усі прояви локалізуються в зоні іннервації ліктьового нерва.
Ранні ознаки
- Оніміння та поколювання — в мізинці та ліктьовій половині безіменного пальця, особливо вночі або під час роботи з зігнутим ліктем.
- «Мурашки» (парестезії) — неприємне повзання у пальцях, іноді на внутрішній стороні передпліччя.
- Посилення симптомів — при тривалому згинанні руки, наприклад, під час сну, розмови по телефону або роботи за комп’ютером
Біль у лікті та руці
- Ниючий або гострий біль — на внутрішній стороні ліктя, іноді поширюється на передпліччя або плече.
- Чутливість при натисканні — особливо в зоні так званої «смішної кістки».
- Підсилення болю — під час рухів або в холодну погоду.
Слабкість і порушення рухів
- Слабкість кисті — зменшення сили, труднощі при відкриванні пляшок, утриманні предметів.
- Незграбність пальців — проблеми з точними рухами: застібання ґудзиків, набір тексту, письмо.
- Порушення дрібної моторики — ослаблення м’язів, що відповідають за розведення й згинання пальців. Характерні тести: синдром кишені, кільце Паннова.
Якщо до оніміння додається слабкість — це сигнал про значне ураження нерва і потребу в невідкладній консультації лікаря.
Ускладнення при відсутності лікування
- Атрофія м’язів кисті — виснаження м’язів між пальцями й у ділянці гіпотенара, «схудла» кисть.
- Кігтеподібна кисть — пальці зігнуті в середині й кінці, але розігнуті біля основи.
- Постійне оніміння та втрата функції — незворотні зміни у м’язах руки.
Діагностика синдрому кубітального каналу
Рання та точна діагностика є критичною для запобігання ускладненням і втрати функції руки.
Зверніться до невролога або нейрохірурга, якщо виникають:
- оніміння або поколювання в мізинці та безіменному пальці;
- біль у лікті чи внутрішній частині передпліччя;
- слабкість у кисті, незграбність пальців.
Своєчасне обстеження дозволяє вчасно розпочати ефективне лікування.
Клінічне обстеження
Анамнез і огляд:
- аналіз скарг, професійних навантажень, травм;
- оцінка сили, чутливості та м'язового тонусу кисті;
- перевірка наявності атрофії.
Ключові провокаційні тести:
- Тест Тінеля: постукування по нерву в ділянці ліктя — позитивна реакція викликає поколювання.
- Тест згинання ліктя: згинання на 30–60 сек провокує симптоми.
- Тест тиску: натискання на нерв для відтворення скарг.
- Функціональні проби: проба Вендеровича, проба Паннова — перевірка дрібної моторики.
Діагноз підтверджується лише за сукупністю тестів, а не одного симптому.
Інструментальні методи
- ЕНМГ (електронейроміографія) — ключовий метод, оцінює швидкість проведення імпульсів і ступінь ураження нерва.
- УЗД ліктя — візуалізація нерва та оточуючих тканин, виявлення набряку, кісти, рубців, динамічне дослідження.
- МРТ — призначається при підозрі на пухлини або складну патологію.
- Рентген — виявлення артриту, остеофітів або наслідків травм.
Поєднання ЕНМГ та УЗД — золотий стандарт діагностики.
Диференціальна діагностика
Симптоми можуть імітувати інші стани:
- Шийна радикулопатія — схожі скарги, але з болем у шиї.
- Синдром верхньої апертури — компресія нервів плечового сплетення.
- Синдром каналу Гійона — ураження ліктьового нерва на зап’ясті.
- Діабетична полінейропатія — симетричне оніміння в руках і ногах.
- Артрит ліктя — біль і набряк, що вторинно стискають нерв.
- Епікондиліт — біль при згинанні кисті, без оніміння пальців.
Лише комплексна діагностика дозволяє відрізнити кубітальний синдром від інших патологій.
Профілактика синдрому кубітального каналу
Дотримання простих правил допомагає знизити ризик розвитку синдрому або полегшити його прояви на ранніх стадіях.
Як зменшити ризик?
- Не спирайтесь на лікоть
Уникайте контакту з твердими поверхнями. За потреби використовуйте м’які підкладки.
- Обмежте тривале згинання ліктя
Використовуйте гарнітуру для телефону, не кладіть руки під голову під час сну, зафіксуйте лікоть рушником або шиною.
- Рухайтесь регулярно
Робіть перерви, змінюйте положення рук, виконуйте прості вправи, якщо працюєте руками.
- Контролюйте вагу
Надмірна вага підвищує навантаження на суглоби та нерви.
- Лікуйте супутні захворювання
Особливо важливо контролювати діабет, захворювання щитоподібної залози та артрит.
Ергономіка на роботі й удома
- Правильна посадка
Стілець і стіл мають бути на такій висоті, щоб руки згинались під кутом 90–100°. Передпліччя — паралельні підлозі.
- Підлокітники
Використовуйте м’які, регульовані підлокітники або взагалі уникайте опори на них.
- Монітор і клавіатура
Монітор — на рівні очей. Мишу та клавіатуру розташуйте зручно. За потреби використовуйте ергономічні моделі.
- Сон
Уникайте сну з руками під головою або зігнутими ліктями. Спіть на спині або боці. Зафіксуйте руки в розслабленому положенні.
Лікування синдрому кубітального каналу
Мета лікування — зменшити тиск на ліктьовий нерв, усунути симптоми та відновити функцію руки. Вибір методу залежить від тяжкості симптомів і результатів діагностики.
Консервативне лікування
Ефективне на ранніх стадіях і при помірних симптомах.
Зміна активності
- Уникайте тривалого згинання ліктя, спирання на лікоть, роботи в незручному положенні.
- Налаштуйте ергономіку робочого місця.
Ортезування
- Нічна шина фіксує лікоть у зручному положенні, зменшуючи натяг нерва.
- Іноді застосовують шини на зап’ястя.
Медикаменти
- НПЗП (ібупрофен, німесулід) — зменшують біль і запалення.
- Вітаміни групи B — підтримують нервову тканину.
- Препарати для мікроциркуляції — покращують живлення нерва.
- Кортикостероїдні ін’єкції — вводяться локально для зменшення набряку (застосовуються обмежено).
Фізіотерапія
- Нейродинамічні вправи — поліпшують рухливість нерва.
- ЛФК — зміцнює м’язи передпліччя та кисті.
- Масаж, мануальна терапія — знімають напругу.
- Апаратні методи — УЗ-терапія, магнітотерапія, лазер, електростимуляція.
- Кінезіотейпування — підтримує зону ліктя, зменшує навантаження.
Ефективність підвищується при комбінованому підході та дотриманні рекомендацій.
Хірургічне лікування
Показане при:
- неефективності консервативного лікування;
- вираженій слабкості або атрофії м’язів;
- значному ураженні нерва за ЕНМГ;
- виявленій анатомічній причині компресії (кіста, остеофіт тощо).
Основні методи
- Проста декомпресія
Розсічення зв’язки над каналом — нерв залишається на місці.
- Передня транспозиція
Переміщення нерва вперед — під шкіру, м’яз або фасцію. Зменшує натяг і стискання при згинанні. Використовується при нестабільності нерва.
- Медіальна епікондилектомія
Часткове видалення кісткового виступу, що тисне на нерв.
Сучасні методи
- Малоінвазивна та ендоскопічна хірургія — швидше відновлення, менше ризиків. Використовуються мікроінструменти та камера через невеликі розрізи.
Вибір методу залежить від анатомії, результатів обстеження та досвіду хірурга.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
