.svg)
Кривошия
Що таке кривошия?
Кривошия (тортиколіс) – патологічний стан, при якому голова нахилена до одного плеча, а обличчя повернене в інший бік. Причини захворювання – зміни в м'язах шиї, хребті або нервовій системі.
Патологія буває:
- вроджена – виявляється у новонароджених;
- набута – розвивається у дітей старшого віку та дорослих.
Без лікування кривошия обмежує рухливість шиї, викликає дискомфорт та біль, погіршує якість життя. Вчасна діагностика й правильно підібрана терапія допомагають уникнути ускладнень і відновити нормальне положення голови.
Види кривошиї
Кривошія — це не одна хвороба, а група патологічних станів, які об'єднує спільний симптом: нахил голови з обмеженням її рухів. Вона класифікується за походженням, клінічними проявами, механізмом розвитку та ступенем тяжкості.
Вроджена м’язова кривошия
Це найпоширеніша форма кривошиї у немовлят. Вона виникає внаслідок вкорочення або фіброзу одного з грудинно-ключично-соскоподібних м’язів, найчастіше з правого боку.
Особливості:
- Дитина тримає голову нахиленою до ураженого боку, а підборіддя — у протилежний.
- У м’язі пальпується щільне потовщення ("м’язовий тяж").
- Якщо не лікувати — можливий розвиток асиметрії обличчя та сколіозу шийного відділу.
Цей тип кривошиї піддається корекції при ранньому виявленні — переважно без хірургічного втручання.
Спастична (неврологічна) кривошия
Спастична, або тортиколіс-дистонія — це форма кривошиї, пов’язана з порушенням роботи нервової системи. Часто виникає у дорослих, рідше — у дітей.
Основні ознаки:
- Мимовільні скорочення м’язів шиї.
- Періодичні "ривки" голови в одну сторону.
- Можливі супутні симптоми: болі в шиї, головний біль, порушення рівноваги.
Ця форма вимагає неврологічного спостереження та спеціального лікування, зокрема ін’єкцій ботулотоксину.
Рефлекторна кривошия
Це функціональне порушення положення голови, що виникає як реакція на біль, запалення або подразнення в зоні шиї.
Ключова ознака: дитина (або дорослий) мимоволі тримає голову в обмеженому положенні, щоб зменшити больові відчуття. Як правило, така кривошия зникає після усунення основної причини.
Остеогенна (кісткова) кривошия
Цей тип пов’язаний з аномаліями розвитку або ушкодженнями кісток шийного відділу хребта.
Особливості:
- Грубе обмеження рухливості.
- Асиметрія шиї або плечей.
- Можливі неврологічні симптоми через здавлення спинного мозку.
Цей тип зазвичай потребує хірургічного лікування або тривалої ортопедичної корекції.
Дериватна, компенсаторна, установча кривошия
Це умовна група кривошиї, при якій зміна положення голови виникає не через ураження шиї, а як наслідок адаптації організму до інших проблем:
- Дериватна кривошия: реакція на порушення зору або слуху. Людина нахиляє голову, щоб краще бачити чи чути.
- Компенсаторна кривошия: при сколіозі або асиметрії таза. Положення голови компенсує загальну вісі тіла.
- Установча кривошия: формування стійкої пози голови внаслідок звички, постійної асиметричної пози, психологічних факторів.
Такі форми коригуються шляхом усунення первинної причини та реабілітації.
Класифікація за ступенем тяжкості та формою прояву
Кривошия класифікується також за тяжкістю та характером перебігу:
За ступенем тяжкості:
- Легка форма: голова нахилена під незначним кутом, функція м’язів частково збережена.
- Середня форма: обмеження рухливості, асиметрія шиї, часткове порушення функцій.
- Важка форма: виражене викривлення, сколіоз, обмеження рухів, деформація обличчя, можливі ускладнення з боку хребта.
За характером прояву:
- Постійна (стійка): голова фіксована в патологічному положенні, не змінюється без лікування.
- Інтермітуюча: з періодами загострень і ремісій, типово для спастичної кривошиї.
- Компенсована: кривошия присутня, але функції не порушені, пацієнт адаптувався до стану.
Розуміння виду кривошиї є основою для вибору правильного методу лікування.
Причини розвитку кривошиї
Кривошия — це не самостійне захворювання, а прояв порушення у роботі м’язів, кісток, нервової системи або наслідок зовнішнього впливу. Залежно від форми патології — вродженої чи набутої — причини можуть суттєво відрізнятися.
Вроджена кривошия
Вроджена форма кривошиї діагностується у перші тижні життя та частіше зустрічається у немовлят. Її найпоширеніша причина — фіброзне укорочення грудинно-ключично-соскоподібного м’яза (ГКС-м’яза) з одного боку.
Основні причини вродженої кривошиї:
- М’язова травма під час пологів. Пошкодження м’яза через тиск, витягування або перекручування шиї під час проходження пологових шляхів.
- Ішемія м’яза плоду. Порушення кровопостачання в утробі може призвести до некрозу частини м’яза й утворення рубцевої тканини.
- Аномалії положення плоду. Довге перебування в одному положенні (наприклад, при тазовому передлежанні) призводить до асиметричного розвитку м’язів шиї.
- Вроджені дефекти кісток шийного відділу. Наприклад, зрощення хребців або недорозвинення хребців (синдром Кліппеля-Фейля).
- Спадкові м’язові або скелетні захворювання. У більшості випадків вроджена м’язова кривошия розвивається на фоні нормального внутрішньоутробного розвитку та виявляється вже в перші тижні після народження.
Набута кривошия: фактори ризику
Набута кривошия виникає після народження під впливом зовнішніх або внутрішніх факторів. Це може бути реакція організму на інше захворювання, травму чи навіть неправильний спосіб життя.
До факторів ризику відносять:
- Тривале неправильне положення голови. Зокрема, у дітей під час сну або годування.
- М’язовий дисбаланс. Порушення в роботі шийних м’язів після інфекцій, переохолодження або фізичного перевантаження.
- Запальні процеси. Наприклад, абсцеси в ділянці шиї, лімфаденіт.
- Офтальмологічні та отоларингологічні захворювання. При спробі компенсувати обмежене бачення або слух людина може несвідомо нахиляти голову.
- Психогенні чинники. Напруження або тики при невротичних розладах. Набуту форму часто діагностують у дітей раннього віку або в дорослих із хронічними захворюваннями опорно-рухового апарату.
Роль травм, інфекцій, неврологічних і м’язових патологій
Кривошия може бути симптомом глибшого патологічного процесу:
- Травми шиї або хребта. Переломи, вивихи, ушкодження м’язів можуть спричинити асиметричне положення голови.
- Інфекції. Запалення м’язів (міозит), менінгіт, абсцеси глибоких тканин шиї — усе це може призвести до рефлекторної кривошиї.
- Неврологічні розлади. Наприклад, при ураженні лицевого або додаткового нерва, при церебральному паралічі чи дистоніях.
- М’язові дистрофії. Генетичні чи набути порушення структури та функції м’язів призводять до хронічної асиметрії.
- Скелетні деформації. Сколиоз шийного відділу, асиметрія черепа, дисплазії хребців.
Ці причини часто потребують комплексного підходу до діагностики та тривалого лікування.
Симптоми та ознаки кривошиї
Ознаки кривошиї залежать від її форми, віку пацієнта та супутніх захворювань. У дітей, особливо вроджених випадках, симптоми проявляються з перших тижнів життя. У дорослих — часто пов’язані з болем, спазмом або м’язовою дистонією.
Як розпізнати кривошию на ранніх етапах?
Раннє виявлення кривошиї особливо важливе у новонароджених та немовлят. Своєчасна діагностика дозволяє уникнути ускладнень і запобігти деформаціям.
Ознаки, які повинні насторожити батьків:
- Голова дитини завжди нахилена в один бік.
- Малюк не повертає голову у певний бік або реагує на подразники тільки з одного боку.
- З’являється ущільнення або "вузлик" у ділянці шиї (зазвичай у грудинно-ключично-соскоподібному м’язі).
- Асиметрія обличчя: одне око або вухо розташовані вище за інше.
- Дитина погано смокче або прикладається тільки до одних грудей.
У старших дітей та дорослих перші прояви часто розвиваються поступово й асоціюються з болем чи обмеженням руху.
Зовнішні ознаки (нахил голови, асиметрія обличчя тощо)
Найочевидніший прояв кривошиї — стійке нахилене положення голови, яке не виправляється добровільно.
Типові зовнішні ознаки:
- Голова нахилена вбік, а підборіддя повернуте в протилежний бік.
- Один бік шиї виглядає укороченим або "стягнутим".
- Плечі розташовані на різному рівні.
- У важких випадках — деформація черепа або обличчя (плоскість, недорозвинення однієї половини).
- Виражена асиметрія при спробі тримати голову прямо.
Ці симптоми помітні з боку й особливо турбують батьків при вродженій формі захворювання.
Біль, обмеження руху, м’язовий спазм
У дорослих і дітей із набутою кривошиєю симптоматика доповнюється функціональними порушеннями:
- Біль у шиї та плечах. Часто носить спазматичний або тягнучий характер.
- М’язова напруга. З одного боку м’яз напружений або укорочений, з іншого — ослаблений.
- Обмеження рухливості. Людина не може повністю повернути голову або нахилити її.
- Мимовільні рухи голови. Особливо характерно для спастичної (дистонічної) кривошиї.
- Хронічна втома м’язів шиї та плечового поясу.
У деяких випадках виникає компенсаторний нахил тулуба або рефлекторна напруга в інших групах м’язів.
Лікування кривошиї
Підхід до лікування кривошиї залежить від її форми, віку пацієнта, тяжкості симптомів та причин виникнення. У більшості випадків лікування починають із консервативної терапії. При неефективності — розглядають хірургічне втручання. Особливо важливе раннє втручання у дітей.
Консервативне лікування: масаж, фізіотерапія, вправи
Початковий етап лікування — неінвазивний, спрямований на покращення рухливості шиї та зменшення м’язової напруги.
Масаж:
- Застосовується для розслаблення укороченого м’яза та стимуляції протилежного боку.
- Виконується фахівцем, іноді — батьками після навчання.
- Особливо ефективний у дітей до 6–12 місяців.
Фізіотерапія:
- Електрофорез із лідазою або спазмолітиками (для зменшення фіброзу м’яза).
- УВЧ, лазеротерапія, магнітотерапія — для поліпшення кровообігу.
- Теплові процедури — зменшують м’язовий спазм.
Пасивні та активні вправи:
- Поступове розтягнення укороченого м’яза.
- Стимуляція поворотів голови в протилежний бік.
Цей підхід застосовують щодня протягом кількох місяців. У більшості дітей до 1 року він дає стійке поліпшення.
Лікувальна гімнастика: комплекс вправ при кривошиї
Гімнастика — один з ключових компонентів у лікуванні як дитячої, так і дорослої кривошиї.
Основні вправи:
- Пасивні розтягнення: виконуються за допомогою батьків або реабілітолога.
- Активні вправи: стимуляція поворотів голови в "неулюблений" бік (наприклад, за допомогою іграшок, світла).
- Положення корекції: викладання дитини на бік здорового м’яза.
- Зміцнення м’язів-антагоністів: вправи для плечового пояса, спини.
Гімнастика має проводитись регулярно. У дітей — до повного відновлення положення голови; у дорослих — для зменшення болю й поліпшення рухливості.
Ортопедичні методи: шийні коміри, фіксатори
У деяких випадках для корекції положення шиї та обмеження рухів застосовують спеціальні ортези.
Основні види:
- Шийний комір Шанца: м’який або напівжорсткий фіксатор, що утримує голову в правильному положенні.
- Позиційні валики: використовуються у немовлят для утримання голови під правильним кутом.
- Жорсткі фіксатори (воротник Мінерва, голівка Ганса): призначаються при складних формах, особливо остеогенних.
Застосування таких пристроїв завжди контролюється лікарем і поєднується з масажем, гімнастикою та спостереженням.
Медикаментозне лікування: коли показане?
Лікарські засоби не є основним методом лікування кривошиї, але можуть бути ефективними у низці випадків:
Спастична кривошия:
- Ботулотоксин (ботокс) — інʼєкції у перенапружений м’яз для тимчасової блокади.
- Міорелаксанти (баклофен, тизанідин).
Больовий синдром:
- НПЗЗ (ібупрофен, напроксен).
- Місцеві мазі з розігріваючим або знеболювальним ефектом.
Запальні або інфекційні причини:
- Антибіотики, протизапальні засоби.
Призначення медикаментів проводиться лише за показаннями, часто — у поєднанні з іншими методами.
Хірургічне втручання: показання та етапи
Операція є крайнім заходом і застосовується, якщо:
- Консервативна терапія виявилася неефективною протягом 6–12 місяців.
- Спостерігається груба деформація обличчя або хребта.
- Має місце значне вкорочення м’яза з фіброзом.
Основні типи втручань:
- Подовження або часткове перетинання ГКС-м’яза.
- Пластика м’яких тканин шиї.
- Косметична корекція обличчя або черепа.
- Операції на хребцях (при остеогенній кривошиї).
Реабілітація після лікування
Реабілітація — це завершальний і критично важливий етап лікування кривошиї. Саме завдяки правильно побудованій програмі відновлення вдається досягнути стабільного результату, запобігти рецидиву та зменшити ризик ускладнень. Програма залежить від віку пацієнта, форми кривошиї, перенесених процедур і загального стану.
Важливість ранньої реабілітації
Чим раніше розпочато реабілітацію — тим вищі шанси на повне відновлення без деформацій і рецидивів.
Переваги раннього втручання:
- Швидша адаптація м’язів до нового положення.
- Формування правильних рухових навичок (особливо важливо у дітей).
- Запобігання розвитку вторинних порушень (сколіоз, асиметрія плечового поясу, порушення постави).
- Психоемоційна стабілізація — пацієнт починає відчувати контроль над своїм тілом.
Рання реабілітація дозволяє максимально використати адаптивні можливості дитячого організму та зменшує потребу в хірургії в майбутньому.
Підбір навантаження, фізіо- та кінезіотерапія
Реабілітаційна програма повинна бути індивідуальною, адаптованою до стану м’язів та хребта.
Кінезіотерапія (лікувальні вправи):
- Вправи на розтягування скорочених м’язів шиї.
- Зміцнення антагоністів і м’язів спини.
- Тренування координації, рівноваги, контролю положення голови.
- У дітей — ігрова фізкультура з елементами сенсорної інтеграції.
Фізіотерапія:
- Електростимуляція м’язів.
- Магнітотерапія, лазеротерапія.
- Теплові процедури (за показами).
- Мікрострумова терапія (при нейром’язових порушеннях).
Ортези:
- Післяопераційне носіння коміра або підтримуючого фіксатора.
- Обмеження навантажень на шию у період адаптації.
Навантаження вводяться поступово: спочатку — вправи з інструктором, згодом — домашній комплекс під контролем лікаря.
Спостереження у лікаря та тривалість відновлення
Навіть після завершення основного курсу лікування пацієнт має перебувати під динамічним наглядом спеціаліста.
Що включає спостереження:
- Регулярні огляди (спочатку — щомісяця, потім — 1 раз на 3–6 місяців).
- Оцінка рухливості шиї, симетрії, постави.
- Корекція реабілітаційної програми при потребі.
- У дітей — моніторинг розвитку скелета, обличчя, мовлення.
Тривалість відновлення:
- У дітей з вродженою формою — 3–6 місяців активної реабілітації.
- У дорослих або після операції — до 12 місяців поступового покращення.
- У спастичних формах — підтримувальна терапія може бути довготривалою (включно з повторними інʼєкціями ботулотоксину).
Ускладнення та наслідки кривошиї
Кривошия — це не лише естетичний дефект. За відсутності своєчасного лікування вона може призвести до серйозних функціональних порушень опорно-рухового апарату, неврологічних ускладнень та емоційно-психологічних проблем, особливо в дитячому віці.
Що буде, якщо не лікувати кривошию?
Якщо кривошія залишається без лікування, з часом формується стійка патологія положення голови й шиї. Організм починає пристосовуватись до цього стану, але така компенсація не є фізіологічною — вона погіршує якість життя і призводить до ряду негативних наслідків.
Основні наслідки:
- Формування постійного нахилу голови.
- Наростання асиметрії обличчя, шиї, плечового поясу.
- Вторинне викривлення хребта.
- Хронічні болі через перенапруження м’язів.
- Порушення балансу, координації, обмеження фізичної активності.
У дорослому віці нелікована кривошия ускладнює професійну діяльність, обмежує соціальну активність і знижує якість життя.
Хронічні болі, деформація хребта, порушення постави
Порушення положення шиї тягне за собою зміни у всій системі опори та руху.
Типові ускладнення:
- Хронічний больовий синдром. Постійне перенапруження м’язів шиї, спини та плечей.
- Сколіоз. У дітей — викривлення хребта через нерівномірне навантаження.
- Кіфоз або гіперлордоз. Вторинні зміни у грудному й поперековому відділах.
- Остеохондроз. Ранній початок дегенеративних змін міжхребцевих дисків.
- Нестабільність шийного відділу. Може призводити до компресії нервових корінців.
Такі зміни не тільки викликають дискомфорт, а й часто стають причиною обмеження фізичної активності.
Вплив на психоемоційний стан дитини
Кривошия, особливо з вираженою деформацією, може негативно впливати на самооцінку, соціальну адаптацію та психологічний комфорт дитини.
Можливі прояви:
- Відчуття "інакшості" через зовнішній вигляд.
- Зневажливі коментарі з боку однолітків.
- Сором’язливість, замкнутість, зниження впевненості у собі.
- Відмова від участі у групових іграх або активностях.
- Вторинна тривожність, порушення сну, зниження концентрації.
У підлітковому віці ці проблеми посилюються через підвищену увагу до зовнішності. Своєчасне лікування допомагає уникнути психологічної травматизації.
Вторинні ортопедичні та неврологічні проблеми
Нелікована або неправильно скоригована кривошия може призвести до розвитку вторинної патології.
Ортопедичні ускладнення:
- Асиметрія таза та ніг.
- Дисплазія кульшових суглобів (у дітей).
- Вторинне порушення ходи (хода з нахилом тулуба).
Неврологічні ускладнення:
- Здавлення нервових корінців шийного відділу.
- Запаморочення, головний біль.
- Порушення чутливості в руках або м'язова слабкість.
- У рідкісних випадках — синдром хребетної артерії (через порушення кровотоку до мозку).
Комплексний вплив таких наслідків значно ускладнює подальше лікування, особливо у старшому віці.
Профілактика кривошиї
Профілактика кривошиї — це сукупність заходів, що дозволяють знизити ризик її розвитку у дітей та дорослих. Особливо важливе раннє втручання — ще до моменту прояву симптомів. У фокусі профілактики — здоров’я матері під час вагітності, уважність до немовлят, контроль ергономіки й активності в дорослому віці.
Профілактика вродженої кривошиї: роль вагітності та пологів
Багато випадків вродженої кривошиї пов’язані з внутрішньоутробними факторами або ускладненнями під час пологів. Тому профілактика починається ще до народження дитини.
Що може зробити майбутня мама:
- Вести активний, але обережний спосіб життя під час вагітності.
- Уникати тривалого одноманітного положення тіла, особливо у 3 триместрі.
- Регулярно проходити УЗД-контроль, стежити за положенням плода.
- За наявності багатоводдя, обвиття пуповини або тазового передлежання — бути під наглядом акушера.
- Вибрати пологовий заклад, де застосовують сучасні протоколи ведення пологів.
При затяжних або ускладнених пологах:
- Важливо забезпечити правильне ведення — уникати надмірного тиску на голову та шию дитини.
- Після народження — провести ранній огляд неонатолога чи дитячого ортопеда.
Як уникнути набутої кривошиї?
Уникнути набутої кривошиї можна, якщо вчасно виявляти та усувати чинники ризику.
Ключові поради:
- Уникати травм шиї, особливо у спорті чи побуті.
- Не допускати тривалого переохолодження шиї.
- Лікувати інфекції (отити, фарингіти) на ранніх етапах.
- Своєчасно звертатись до невролога при появі тремору, тиків або спазмів м’язів шиї.
- Коригувати зорові та слухові порушення, щоб уникнути компенсаторного нахилу голови.
- Стежити за поставою та симетрією тіла при сидінні, роботі, фізичній активності.
Поради батькам щодо профілактики у немовлят
Перші місяці життя — критичний період, коли можна попередити або виявити ранні ознаки кривошиї.
Що рекомендується робити:
- Чергуйте положення дитини. Перевертайте з боку на бік, не кладіть постійно в одну позу.
- Годуйте з обох грудей. Це стимулює однаковий поворот голови.
- Використовуйте іграшки й звуки з обох боків. Щоб дитина тренувала повороти в обидві сторони.
- Викладайте малюка на живіт. Це зміцнює м’язи спини, шиї та плечового пояса.
- Слідкуйте за симетрією. Якщо голова постійно повернута в один бік — зверніться до дитячого ортопеда.
Ергономіка робочого місця та профілактика у дорослих
У дорослому віці частою причиною набутої кривошиї є м’язовий спазм через неправильну позу, перевантаження або тривалу фіксацію голови.
Робоче місце:
- Монітор на рівні очей.
- Ергономічне крісло з підтримкою спини.
- Відстань до монітора — 50–70 см.
Під час роботи:
- Робити перерви кожні 30–40 хвилин.
- Виконувати легкі розтягувальні вправи для шиї.
Фізична активність:
- Плавання, йога, пілатес — підтримують тонус м’язів шиї та плечового поясу.
- Уникання різких поворотів голови або перенавантаження при тренуваннях.
Також важливо контролювати рівень стресу — оскільки емоційна напруга часто провокує м’язовий спазм і тикоподібні реакції.
Як проводиться діагностика кривошиї?
Правильна діагностика кривошиї — це основа для ефективного лікування. Вона включає клінічний огляд, оцінку рухів шиї, пальпацію м’язів, а також інструментальні методи (рентген, УЗД, МРТ). Особливу увагу приділяють обстеженню дітей — щоб виявити проблему на ранньому етапі.
Консультація лікаря-ортопеда або невролога
Перший етап діагностики — звернення до спеціаліста. Залежно від симптомів пацієнта це може бути:
- Ортопед — якщо підозрюється м’язова або кісткова форма.
- Невролог — якщо є мимовільні рухи голови, підозра на дистонію чи спастику.
- Дитячий ортопед — для огляду новонароджених та немовлят.
Під час первинного прийому лікар збирає анамнез, з’ясовує скарги, перебіг симптомів, можливі родові травми чи інші фактори ризику.
Методи обстеження: огляд, пальпація, тест на рухливість
Фізикальне обстеження дозволяє виявити основні ознаки кривошиї та оцінити функціональний стан шиї:
Візуальний огляд:
- Положення голови у спокої.
- Асиметрія обличчя, шиї та плечей.
- Напруження м’язів з одного боку.
Пальпація:
- Визначення ущільнення або вкорочення м’яза (зазвичай ГКС-м’яза).
- Виявлення болючих точок.
Тестування рухливості:
- Повороти та нахили голови в обидві сторони.
- Активні та пасивні рухи.
- Оцінка обмеження або спастичності.
Неврологічна оцінка: (при потребі)
- Рефлекси, тонус, симетрія обличчя та плечового поясу.
Інструментальна діагностика: УЗД, рентген, КТ, МРТ
Інструментальні методи дозволяють уточнити діагноз, оцінити стан м’язів, кісткових структур та виключити супутні патології.
УЗД м’яких тканин шиї:
- Показане дітям з вродженою м’язовою кривошиєю.
- Дає змогу виявити фіброз або потовщення м’яза.
- Безпечний і неінвазивний метод.
Рентгенографія шийного відділу хребта:
- Виявляє аномалії хребців (зрощення, деформації).
- Необхідна при підозрі на остеогенну кривошию.
Комп’ютерна томографія (КТ):
- Дає точне зображення кісткових структур.
- Застосовується у складних випадках або при плануванні операції.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ):
- Найбільш інформативна при спастичних формах.
- Дозволяє оцінити стан спинного мозку, нервів, міжхребцевих дисків.
У разі підозри на дистонію або церебральний параліч можуть також призначити електроміографію (ЕМГ).
Діагностика в немовлят: що важливо не пропустити?
У перші тижні життя кривошия може бути непомітною, але саме в цей період її найлегше скоригувати. Батьки повинні звернути увагу на:
- Постійне положення голови в один бік.
- Відмову дитини повертати голову в інший бік.
- Ущільнення в ділянці шиї.
- Асиметрію обличчя або черепа.
Лікар проводить:
- Клінічний огляд та тест рухів шиї.
- УЗД м’язів шиї.
- При потребі — рентген або МРТ.
У дітей 2–6 місяців ефективність консервативного лікування — понад 90%. Після 1 року корекція може бути складнішою, а в деяких випадках потрібна операція.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
