.svg)
Вивихи і підвивихи
Що таке вивих і підвивих?
Вивих і підвивих — це порушення анатомічного положення кісток у суглобі внаслідок травми. Обидва стани пов’язані з втратою нормального з’єднання суглобових поверхонь, однак відрізняються за ступенем зміщення.
Вивих — це повне зміщення суглобових поверхонь, коли кістки втрачають контакт одна з одною. Зазвичай супроводжується розривом суглобової капсули або зв’язок.
Підвивих — часткове зміщення, при якому контакт між суглобовими поверхнями частково зберігається. Менш виражений за симптомами, але теж потребує лікування.
Візуально відрізнити вивих від підвивиху важко — потрібне обстеження (рентген, МРТ).
До найбільш вразливих суглобів належать:
- Плечовий суглоб — найчастіше вивихується через велику рухливість.
- Ліктьовий суглоб — часто травмується у дітей та при падіннях.
- Гомілковостопний суглоб — вразливий при заняттях спортом.
- Кульшовий суглоб — частіше страждає у новонароджених (вроджені підвивихи) або літніх людей при падіннях.
Травмування залежить від типу навантаження, віку пацієнта та загального стану опорно-рухової системи.
Причини виникнення
Вивихи та підвивихи виникають внаслідок порушення стабільності суглоба. Це може бути результатом раптової травми, хронічного перевантаження або вроджених особливостей будови. Знання причин допомагає не лише в діагностиці, а й у профілактиці повторних травм.
Травматичні фактори (удари, падіння, ДТП)
Найчастіша причина — гостра механічна травма, яка спричиняє зміщення суглобових поверхонь.
Серед типових ситуацій:
- падіння на витягнуту руку або зі значної висоти
- спортивні травми (футбол, баскетбол, боротьба)
- удари під час дорожньо-транспортних пригод
- раптові ривки або скручування суглоба
Такі вивихи зазвичай супроводжуються сильним болем, деформацією й негайною втратою рухливості.
Вроджені та патологічні причини
Деякі пацієнти мають схильність до вивихів навіть без вираженої травми.
Це пов’язано з:
- вродженими аномаліями розвитку суглобів (наприклад, дисплазія кульшового суглоба)
- слабкістю зв’язкового апарату (гіпермобільність)
- неврологічними або сполучнотканинними захворюваннями
- патологіями кісткової або м’язової системи
У таких випадках вивих може виникати навіть під час звичних рухів.
Ризики при повторних травмах
Після першого вивиху суглоб стає менш стабільним, а ризик рецидиву зростає.
Основні чинники:
- недостатнє відновлення після первинної травми
- розрив зв’язок або пошкодження суглобової капсули
- відсутність реабілітації або неправильне лікування
Такі пацієнти часто стикаються з хронічною нестабільністю суглоба, особливо у плечі, коліні та гомілковостопі.
Симптоми вивиху та підвивиху
Симптоми вивиху та підвивиху залежать від тяжкості ушкодження, локалізації суглоба та супутніх травм. У більшості випадків вони проявляються одразу після травми, але можуть маскуватися під інші патології — наприклад, розтягнення або перелом. Тому важливо вміти розпізнати основні ознаки.
Ознаки гострої травми
До типових симптомів належать:
- Раптовий інтенсивний біль у ділянці суглоба
- Видима деформація: зміна форми, неприродне положення кінцівки
- Неможливість руху або обмеження рухливості
- Набряк та почервоніння в зоні ураження
- Відчуття “вискоку” під час травми
- Зміщення суглобових поверхонь, яке можна виявити під час обстеження
У деяких випадках також можуть з’явитися синці або поколювання — при стисканні нервів.
Як відрізнити від розтягнення чи перелому
Правильна диференціація важлива для вибору лікувальної тактики.
Основні відмінності:
- При вивиху спостерігається виражена деформація та повна втрата рухливості; рухи не просто болючі — вони неможливі.
- Підвивих може супроводжуватись незначною деформацією й частковим збереженням рухів, але з болем і дискомфортом.
- Розтягнення зв’язок зазвичай не викликає зміщення кісток чи деформації. Біль локалізується в м’яких тканинах, рухи можливі, хоч і болючі.
- Перелом часто супроводжується крепітацією (хрустом), сильним болем при навантаженні, іноді — вкороченням або патологічною рухливістю кінцівки.
Остаточний діагноз завжди встановлює лікар на основі клінічного огляду та результатів обстеження — рентгену, КТ чи МРТ.
Діагностика
Точна діагностика вивихів і підвивихів є критично важливою для вибору правильного лікування. Вона дозволяє оцінити ступінь ушкодження, виявити супутні травми (переломи, розриви зв’язок, пошкодження судин чи нервів) і запобігти ускладненням.
Огляд лікаря-ортопеда або травматолога
Первинна діагностика починається з клінічного огляду:
- оцінка положення кінцівки, наявності деформації
- перевірка рухливості суглоба
- пальпація для виявлення болючих точок
- неврологічна та судинна оцінка (чутливість, пульс, колір шкіри)
Лікар збирає анамнез — коли трапилася травма, за яких обставин, які симптоми були одразу після неї.
Рентген, МРТ, УЗД — коли і що призначають
- Рентгенографія — перший і обов’язковий етап діагностики. Дозволяє підтвердити вивих, підвивих або виявити перелом.
- МРТ — показана при підозрі на пошкодження зв’язок, капсули суглоба, хрящів або м’яких тканин. Особливо актуальна при хронічній нестабільності суглоба.
- УЗД — використовується для оцінки стану м’яких тканин, особливо у дітей, а також у складних ділянках, де рентген менш інформативний (наприклад, плечовий або кульшовий суглоб).
Комплексне обстеження дозволяє побачити повну картину ушкодження й підібрати найбільш ефективну тактику лікування.
Чому важливо не займатись самодіагностикою
Спроби самостійно поставити діагноз або «вправити» суглоб можуть призвести до серйозних ускладнень:
- розрив зв’язок чи капсули суглоба
- пошкодження судин або нервів
- хибне зрощення або нестабільність у майбутньому
- хронічний біль і обмеження рухливості
Без належного обстеження неможливо визначити, чи є супутній перелом, розрив зв’язок або внутрішньосуглобове ушкодження. Тому в будь-якому випадку травми слід негайно звернутись до лікаря.
Реабілітація після вивиху або підвивиху
Реабілітація є невіддільною частиною повного відновлення після вивиху чи підвивиху. Навіть за успішного вправлення суглоба без реабілітаційних заходів зростає ризик хронічної нестабільності, повторних травм і зниження функціональності.
Відновлення рухливості суглоба
Після періоду іммобілізації суглоб потребує поетапного відновлення активності.
Основні цілі:
- повернення нормального об’єму рухів
- усунення скутості й м’язової слабкості
- зменшення болю при русі
Рухи відновлюють поступово — під наглядом спеціаліста. Передчасне навантаження може погіршити стан або призвести до повторного вивиху.
ЛФК, фізіотерапія, масаж
Лікувальна фізкультура (ЛФК):
- спеціальні вправи для покращення рухливості, зміцнення м’язів і стабілізації суглоба
- індивідуальні програми залежно від локалізації травми
Фізіотерапія:
- магнітотерапія, ультразвук, електростимуляція для зменшення набряку, болю, покращення кровообігу
Масаж:
- покращує трофіку тканин, знімає спазм, прискорює відновлення
Комплексний підхід пришвидшує повернення до повсякденної активності.
Контроль повторного вивиху
Після вивиху суглоб залишається вразливим. Для профілактики рецидиву необхідно:
- дотримуватись обмежень у фізичних навантаженнях на ранніх етапах
- продовжувати укріплення м’язів навколо ураженої зони
- використовувати ортези або бандажі при заняттях спортом
- регулярно проходити огляд у лікаря при повторних епізодах болю чи нестабільності
Недостатня реабілітація — одна з головних причин хронічної нестабільності суглоба.
Ускладнення при неправильному лікуванні
Відсутність своєчасної медичної допомоги або некоректне лікування вивиху чи підвивиху може призвести до стійких порушень роботи суглоба. Ускладнення можуть з’явитися як одразу після травми, так і через кілька місяців або навіть років.
Рецидиви та хронічна нестабільність
Одне з найпоширеніших ускладнень — повторні вивихи на фоні нестабільності суглоба.
Причини:
- неповне відновлення зв’язок і м’язів
- передчасне навантаження на травмовану кінцівку
- відсутність або недостатність реабілітації
Хронічна нестабільність знижує якість життя, унеможливлює активні рухи та створює ризик постійних травм. Особливо часто це трапляється з плечовим і гомілковостопним суглобами.
Деформація суглоба і порушення функції
При несвоєчасному або неправильному вправленні можливі:
- зміщення кісток, що не відновлюють анатомічну форму суглоба
- порушення біомеханіки рухів
- вкорочення кінцівки або її викривлення
Це призводить до часткового або повного обмеження функції суглоба, що може впливати на повсякденну активність і працездатність.
Посттравматичний артроз
Одне з віддалених ускладнень — дегенеративні зміни в суглобі внаслідок пошкодження хряща, нестабільності чи запалення:
- хрящова тканина руйнується з часом
- виникає постійний біль, хрускіт, обмеження рухів
- у складних випадках — потреба в ендопротезуванні
Посттравматичний артроз частіше розвивається при повторних вивихах або неналежному посттравматичному догляді.
Профілактика вивихів і підвивихів
Запобігти вивихам і підвивихам значно простіше, ніж лікувати їх наслідки. Профілактика базується на збереженні стабільності суглобів, контролі фізичних навантажень і усвідомленому підході до рухової активності — як у спорті, так і в повсякденному житті.
Зміцнення м’язів і зв’язок
Найкращий захист суглоба — сильний м’язово-зв’язковий апарат.
Для цього рекомендується:
- регулярне виконання вправ на стабілізацію суглобів
- силове тренування з поступовим навантаженням
- баланс між рухливістю та м’язовим тонусом
- включення вправ для координації та рівноваги
Особливо важливо зміцнювати суглоби, які мають підвищений ризик травматизації — плечі, коліна, гомілковостопні.
Правильна техніка спорту та фізичних навантажень
Помилки під час тренувань — часта причина травм.
Щоб зменшити ризики:
- освоюйте техніку рухів під наглядом тренера
- розігрівайтеся перед фізичними вправами
- використовуйте відповідне взуття та екіпірування
- уникайте перевантажень, особливо після перерв у тренуваннях
Також важливо поступово підвищувати інтенсивність фізичних навантажень і враховувати рівень підготовки.
Захист суглобів у побуті та при активностях
Навіть поза спортом варто дбати про безпеку суглобів:
- будьте обережні на слизьких поверхнях
- захищайте суглоби ортезами при фізичній праці або заняттях, що вимагають навантаження
- у людей старшого віку — організуйте простір вдома для зниження ризику падінь
- дітям — обирайте безпечний одяг, взуття й ігрові зони
Комплексний підхід дозволяє знизити ризик вивихів і зберегти здоров’я суглобів на довгі роки.
Методи лікування
Лікування вивихів і підвивихів залежить від виду травми, локалізації ураженого суглоба та наявності супутніх ушкоджень. Основна мета — повернення кісток у правильне положення, зменшення болю, стабілізація суглоба та відновлення його функції.
Невідкладна допомога при вивиху
До звернення до лікаря важливо правильно надати першу допомогу:
- Знерухомити кінцівку у положенні, в якому вона опинилася після травми — не намагатись самостійно «вправити» суглоб.
- Прикласти холод на область травми для зменшення набряку та болю.
- Забезпечити спокій і підняте положення (якщо можливо).
- Негайно звернутись до травмпункту або викликати швидку допомогу.
Неправильні дії на цьому етапі можуть ускладнити подальше лікування.
Репозиція (вправлення) суглоба
Основний етап лікування — репозиція вивиху, тобто повернення кісток у нормальне анатомічне положення.
Вона проводиться виключно медичним фахівцем:
- під місцевим або загальним знеболенням
- з урахуванням виду суглоба і особливостей ушкодження
- контроль результату — обов’язково рентген після процедури
Неправильна або несвоєчасна репозиція може спричинити нестабільність суглоба чи його повторне вивихування.
Іммобілізація та медикаментозна терапія
Після вправлення суглоба важливо забезпечити нерухомість ураженої ділянки:
- накладають фіксуючі пов’язки, шини, ортези або гіпс
- тривалість іммобілізації — від 1 до 4 тижнів, залежно від суглоба та ступеня ушкодження
Додатково призначають:
- знеболювальні препарати
- протизапальні засоби
- міорелаксанти — за потреби
- препарати для підтримки зв’язкового апарату у період реабілітації
Хірургічне втручання у складних випадках
Оперативне лікування показане, якщо:
- вивих супроводжується переломом
- репозицію неможливо провести закрито
- є пошкодження судин, нервів або хряща
- розвинулась хронічна нестабільність суглоба
Метою операції є відновлення анатомічної структури, фіксація кісток, відновлення зв’язок або заміна пошкоджених елементів. Після хірургії обов’язкове проходження курсу реабілітації.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
