Операція при тендовагініті де Кервена (декомпресія першого розгинального каналу) — це невелике хірургічне втручання, під час якого лікар розсікає потовщену стінку каналу на променевому боці зап’ястя. У цьому каналі проходять сухожилля, що відводять і розгинають великий палець. Коли канал звужується, сухожилля труться об його стінки, з’являється біль і запалення.
Тендовагініт де Кервена часто виникає в молодих мам, людей, які багато працюють із телефоном чи інструментами, та на тлі гормональних змін. Операція усуває саму причину — тісний канал.
Ми дотримуємося принципу прозорого ціноутворення, тому ціна фіксується на початку лікування. Всі наші ціни за посиланням.





Схожий біль можуть давати ризартроз (артроз основи великого пальця), гігрома зап’ястя або стенозуючий лігаментит, тому діагноз уточнюють перед втручанням.
Якщо біль виник нещодавно, спершу рекомендують шину з фіксацією великого пальця, зниження навантаження та ін’єкцію в канал під УЗ-контролем — у багатьох пацієнтів цього достатньо. Операцію відкладають при запаленні шкіри в зоні розрізу, гострих інфекціях, декомпенсованих хронічних хворобах.
Операція триває близько 15–25 хвилин під місцевою анестезією і проводиться амбулаторно.
Головна причина невдач — нерозсічена додаткова перегородка всередині каналу, через яку одне із сухожиль залишається стиснутим. Тому хірург під час операції обов’язково перевіряє обидва сухожилля окремо. Щоб зменшити ризик повторного запалення сусідніх сухожиль, у перші місяці варто уникати монотонних рухів кистю з відведеним великим пальцем і робити перерви під час роботи з телефоном чи інструментами.
Терміново зверніться до лікаря, якщо після операції з’явилися наростаючий біль, почервоніння чи виділення з рани, підвищення температури, сильний набряк або оніміння пальців, яке не минає.
Інші втручання на кисті: декомпресія карпального каналу, лікування контрактури Дюпюїтрена.
Ризик ускладнень невеликий, а більшість із них минають самостійно.
Під час втручання біль блокує місцева анестезія. Після операції помірний дискомфорт контролюють звичайними знеболювальними.
Зазвичай пробують 1–2 ін’єкції. Якщо після них біль повертається, доцільніше оперувати, ніж повторювати уколи.
Так, місцева анестезія, як правило, сумісна з грудним вигодовуванням, але це питання варто обговорити з хірургом на консультації.
Обережно — з 2–3 тижня, повне навантаження на кисть — приблизно через 4–6 тижнів.
Розріз роблять уздовж природної шкірної складки, тому з часом рубець стає світлим і малопомітним.
.png)
.png)

.webp)