.svg)
Синдром Педжета-Шреттера
Що таке синдром Педжета-Шреттера?
Синдром Педжета-Шреттера (СПШ) — це гострий тромбоз глибоких вен верхньої кінцівки, найчастіше підключичної або пахвової. Його ще називають тромбозом зусилля, оскільки часто виникає після інтенсивного фізичного навантаження. У результаті тромб блокує венозний відтік, що спричиняє біль, набряк і порушення кровообігу в руці.
Захворювання може розвиватися спонтанно або через анатомічні особливості — наприклад, здавлення вени в ділянці грудного отвору.
Інші назви
- Тромбоз зусилля
- Первинний тромбоз глибоких вен верхньої кінцівки
- Травматичний венозний тромбоз
Синдром описаний Джеймсом Педжетом у 1875 році та доповнений Леопольдом фон Шреттером у 1884. Назва "синдром Педжета-Шреттера" закріпилася з 1947 року. Історичні назви можуть зустрічатись у літературі, тому варто знати всі варіанти.
Причини та фактори ризику синдрому Педжета-Шреттера
Анатомічні особливості
Синдром часто пов’язаний із здавленням підключичної вени через будову тіла. Серед поширених причин:
- додаткове шийне ребро
- високе положення першого ребра
- кісткова мозоль після перелому ключиці
- гіпертрофія переднього сходового або підключичного м’яза
- вузький реберно-ключичний простір
- сколіоз, неправильна постава
- вроджені аномалії вени (спайки, септи)
Ці особливості зменшують простір для проходження вени, провокуючи її здавлення і ризик тромбозу.
Фізичне навантаження та травми
СПШ часто виникає після активної роботи руками — особливо над головою:
- спорт: плавання, веслування, бейсбол, метання, кросфіт
- робота: маляр, механік, вантажник
- підйом тягарів
- повторні мікротравми або прямі удари в ділянці ключиці
Таке навантаження спричиняє пошкодження вени та сприяє утворенню тромбу.
Додаткові фактори ризику
- молодий вік (20–30 років)
- чоловіча стать
- домінантна (частіше права) рука
- зневоднення
- тромбофілії (порушення згортання крові)
- пухлини або збільшені лімфовузли в грудному отворі
- перенесені судинні травми
Захворювання рідкісне — 1–2 випадки на 100 тис. населення на рік. Проте лікарі повинні враховувати ці чинники, щоб вчасно розпізнати симптоми.
Симптоми синдрому Педжета-Шреттера: на що звернути увагу
Синдром зазвичай виникає раптово — протягом 24 годин після фізичного навантаження. Основні ознаки:
- Біль — гострий або тупий, локалізується в ключиці чи пахві, може віддавати в плече, шию або грудну клітку.
- Набряк руки — швидко наростає, поширюється на плече та грудну клітку.
- Важкість і напруження в ураженій кінцівці.
- Зміна кольору шкіри — синюшність (ціаноз) або почервоніння.
- Підвищення місцевої температури шкіри, напруження м’язів.
- Розширення підшкірних вен — видно на плечі, передпліччі, грудній клітці та шиї.
- Нестисливий набряк — після натискання ямка не залишається.
- Слабкість у руці, поколювання або оніміння (парестезії).
Характерна тріада — біль, набряк, зміна кольору шкіри після навантаження — допомагає швидко запідозрити СПШ.
Важливо відрізняти від інших станів
- Лімфедема — повільний розвиток, немає болю.
- Целюліт — почервоніння та підвищена температура, але без розширених вен.
- Синдром торакального виходу — відсутні набряк і ціаноз.
Точна диференціація допомагає уникнути помилкового діагнозу та вчасно розпочати лікування.
Діагностика синдрому Педжета-Шреттера: сучасні методи
Клінічне обстеження
Діагностика починається зі збору анамнезу — лікар уточнює фізичні навантаження, травми, попередні захворювання. При огляді звертають увагу на:
- набряк руки
- зміни кольору шкіри
- розширені вени
- біль та напруження
Ці симптоми разом із вказівками на нещодавнє навантаження дозволяють запідозрити СПШ ще на первинному прийомі.
Ультразвукове дослідження (УЗД)
УЗД з доплерографією — перший інструментальний метод. Дозволяє:
- побачити тромб
- оцінити прохідність вени
- виявити ознаки здавлення (наприклад, нестисливість вени)
Дослідження проводять у різних положеннях руки для точнішої оцінки.
МРТ та КТ-ангіографія
Ці методи застосовують, якщо УЗД недостатньо інформативне або для підготовки до втручання. Дають змогу:
- оцінити стан глибоких і центральних вен
- виявити анатомічні аномалії (напр. шийне ребро, гіпертрофія м’язів)
- побачити точне місце здавлення судини
МР-венографія особливо корисна для підтвердження діагнозу.
Венографія
Інвазивний метод із введенням контрасту та рентгеном. Застосовується для:
- підтвердження тромбозу
- візуалізації ступеня обструкції
- одночасного проведення лікування — катетерного тромболізису
Незважаючи на інвазивність, залишається важливим методом у складних або хірургічних випадках.
Лікування синдрому Педжета-Шреттера: комплексний підхід
Антикоагулянтна терапія
Основний метод консервативного лікування:
- внутрішньовенне введення гепарину з переходом на пероральні антикоагулянти (варфарин, дабігатран, апіксабан, рівароксабан тощо)
- тривалість лікування — 3–6 місяців
- мета — стабілізація тромбу та профілактика тромбоемболії
Препарати підбирають індивідуально з урахуванням стану пацієнта.
Компресійна терапія
- використання компресійного трикотажу для зменшення набряку
- піднесене положення руки для покращення венозного відтоку
- профілактика посттромботичного синдрому
Є ефективним доповненням до медикаментозного лікування.
Тромболізис
- катетерне введення тромболітика для розчинення тромбу
- найефективніший у перші 10–14 днів після утворення тромбу
- покращує прохідність вени, знижує ризик ускладнень
Проводиться у спеціалізованих судинних центрах.
Резекція першого ребра
- хірургічне видалення ребра для усунення здавлення вени
- іноді поєднується з висіченням м’язів або зв’язок
- усуває анатомічну причину і знижує ризик рецидиву
Застосовується у випадках вираженого здавлення або після тромболізису.
Реабілітація
- індивідуальна програма фізіотерапії
- відновлення сили, рухливості та функції руки
- поступове повернення до фізичної активності
- запобігання рецидивам і повторним травмам
Реабілітація — ключовий етап повного відновлення після лікування СПШ.
Прогноз при синдромі Педжета-Шреттера та можливі ускладнення
Що впливає на прогноз
- Рання діагностика та лікування значно покращують результати.
- Тип лікування (антикоагулянти, тромболізис, резекція ребра) впливає на шанс повного одужання.
- Анатомічні особливості та супутні захворювання можуть ускладнювати перебіг.
- Комбіноване лікування (тромболізис + хірургія) дає успішний результат у до 90% випадків.
Загалом прогноз сприятливий, але потребує індивідуального підходу та дотримання плану реабілітації.
Можливі ускладнення
- Посттромботичний синдром — біль, набряк, тяжкість у руці.
- Рецидив тромбозу — можливий при збереженні провокуючих факторів.
- Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) — рідкісне, але небезпечне ускладнення.
- Хронічна венозна недостатність — тривале порушення венозного відтоку.
- Обмеження фізичної активності — у разі несвоєчасного лікування.
Ускладнення трапляються рідко, але потребують довгострокового нагляду.
Синдром Педжета-Шреттера: інформація для пацієнтів
- Захворювання рідкісне, частіше вражає молодих фізично активних людей.
- Основні симптоми — раптовий біль, набряк і зміна кольору руки.
- При появі симптомів після фізичного навантаження — негайно звертайтесь до лікаря.
- Діагностика включає УЗД, МРТ або КТ.
- Лікування — антикоагулянти, за потреби — тромболізис або операція.
- Дотримання рекомендацій лікаря — ключ до одужання.
- Прогноз при своєчасному лікуванні — позитивний.
Синдром Педжета-Шреттера — рідкісне, але потенційно серйозне захворювання, яке потребує швидкого розпізнавання. Раннє звернення, точна діагностика та індивідуальне лікування забезпечують хороший прогноз. Освіченість пацієнтів — важливий елемент ефективної профілактики та терапії.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
