Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Посттромботичний синдром (ПТС)

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке посттромботичний синдром?

Посттромботичний синдром (ПТС) — це хронічне ускладнення після тромбозу глибоких вен (ТГВ), яке порушує венозний відтік у кінцівці. ПТС виникає у 20–60% пацієнтів протягом перших 1–2 років після тромбозу та суттєво погіршує якість життя. Основні прояви — біль, набряки, відчуття тяжкості, порушення рухливості, іноді — венозні виразки.

ПТС є формою вторинної хронічної венозної недостатності, викликаної пошкодженням венозних клапанів і стінок в результаті перенесеного тромбозу. Навіть після успішного лікування ТГВ можуть залишатися довготривалі наслідки: зворотний потік крові (рефлюкс), венозний застій, фіброз.

Синдром може проявитися через кілька тижнів або місяців після тромбозу, але зазвичай діагностується через 3–6 місяців або пізніше, коли зникають гострі симптоми, а з’являються ознаки хронічної венозної недостатності.

Частіше ПТС вражає ноги, у 15–25% випадків він може виникати і після тромбозу вен верхніх кінцівок (рук, плеча). Симптоми подібні — біль, набряк, дискомфорт.

Причини та фактори ризику розвитку ПТС

Як виникає посттромботичний синдром?

Посттромботичний синдром (ПТС) розвивається внаслідок порушення венозного відтоку після тромбозу глибоких вен (ТГВ). Основні механізми:

Пошкодження венозних клапанів

Тромб та запалення руйнують клапани, які в нормі пропускають кров до серця. Пошкоджені клапани викликають зворотний кровотік (рефлюкс) та порушення циркуляції.

Залишкова венозна обструкція (ЗВО)

Тромб не завжди повністю розсмоктується. Залишки можуть перетворитися на рубцеву тканину, що перешкоджає кровотоку.

Хронічна венозна гіпертензія

Поєднання рефлюксу та ЗВО призводить до підвищення тиску в венах. Це спричиняє набряки, порушення трофіки тканин і венозні виразки.

Запалення тканин

Тривалий тиск і порушення кровопостачання запускають хронічне запалення, ущільнення шкіри, гіпоксію та, з часом, трофічні виразки. Запалення також підтримує пошкодження вен і формування фіброзу.

У більшості випадків ПТС — це результат одночасної дії кількох факторів: і клапанної недостатності, і обструкції.

Хто у групі ризику?

Після ТГВ не всі пацієнти стикаються з ПТС, однак певні фактори суттєво підвищують ризик. Їх умовно ділять на модифіковані (можна впливати) та немодифіковані.

Основні фактори ризику ПТС:

Проксимальний тромбоз (немодифікований)

Ураження стегнових або клубових вен збільшує ризик сильніше, ніж тромбоз гомілкових вен.

Рецидив ТГВ (модифікований)

Повторне утворення тромбу у тій самій кінцівці підвищує ризик ПТС у 2–9 разів.

Велика площа ураження (немодифікований)

Чим більше вен було вражено первинно, тим вищий ризик хронічних ускладнень.

Стійкі симптоми після ТГВ (немодифікований)

Збереження болю чи набряку через місяць після діагностики — ознака вищого ризику ПТС.

Ожиріння (модифікований)

Надмірна вага збільшує тиск у венах. ІМТ ≥30 кг/м² — істотний фактор ризику.

Похилий вік (немодифікований)

Старші пацієнти частіше стикаються з ускладненнями.

Жіноча стать (немодифікований)

Дані суперечливі, але деякі дослідження фіксують вищий ризик у жінок.

Неефективна антикоагуляція (модифікований)

Якщо під час лікування тромбозу рівень розрідження крові був нижче норми, ризик ПТС зростає.

Хронічна венозна недостатність до ТГВ (немодифікований)

Наявність ХВН до епізоду тромбозу посилює ризик.

Інші фактори (частково модифіковані):

травми, сидяча робота, вагітність, куріння, спадковість.

Більшість пацієнтів можуть впливати на свій ризик ПТС: контролювати вагу, дотримуватися схеми лікування, уникати повторних тромбозів. Правильне ведення ТГВ значно знижує ймовірність цього ускладнення.

Симптоми посттромботичного синдрому: як розпізнати?

Основні прояви ПТС

Симптоми посттромботичного синдрому (ПТС) з’являються в ураженій кінцівці — нозі або руці — після тромбозу глибоких вен. Їх інтенсивність і частота варіюються від пацієнта до пацієнта. Не кожен, хто переніс ТГВ, зіткнеться з ПТС, але варто знати основні ознаки.

Суб’єктивні симптоми (відчуття пацієнта):

Хронічний біль у кінцівці — ниючий, розпираючий, судомний або пекучий, часто посилюється під час ходьби.
Важкість, втома, напруження в нозі чи руці, особливо після тривалого стояння або фізичного навантаження.
Набряк, що посилюється протягом дня. Може бути щільним, без сліду від натискання.
Судоми, поколювання, свербіж, особливо вночі.

Об’єктивні ознаки (видимі прояви):

Помітний набряк кінцівки порівняно зі здоровою.
Розширені поверхневі вени (вторинний варикоз).
Судинні зірочки, особливо біля щиколотки (т. зв. венозна корона).
Посилення симптомів увечері та полегшення після підняття кінцівки.

Важливо: ці симптоми можуть спостерігатися і при інших станах — гострому ТГВ, первинній венозній недостатності, лімфедемі, артриті чи серцевій недостатності. Діагноз ПТС встановлюється на основі анамнезу ТГВ, клінічної картини та огляду судинного хірурга або ангіолога.

Шкірні зміни та трофічні порушення

При прогресуванні ПТС розвиваються зовнішні зміни, що свідчать про хронічне порушення кровообігу та трофіки тканин:

Гіперпігментація — потемніння шкіри на гомілці, особливо над щиколоткою.
Венозна екзема — почервоніння, сухість, лущення, свербіж.
Індурація (ліподерматосклероз) — ущільнення шкіри, вона стає жорсткою і болючою.
Ціаноз — синюшність шкіри стопи чи пальців.
Атрофія біла — світлі рубцеві плями, оточені розширеними капілярами.
Венозні трофічні виразки — болючі рани в ділянці щиколотки, що погано гояться та часто рецидивують.

Ці зміни вказують на тяжку форму ПТС і потребують комплексного лікування.

Як ПТС впливає на життя?

ПТС — це не лише естетичний дефект, а хронічний стан, який суттєво обмежує повсякденне життя:

Фізичні обмеження: біль, набряки та слабкість обмежують рухливість, ускладнюють тривале стояння, ходьбу, заняття спортом.
Психологічний тиск: постійний дискомфорт, косметичні дефекти та страх рецидиву впливають на самооцінку, викликають тривогу або депресію.
Зниження якості життя: ПТС впливає на соціальну активність, працездатність і самопочуття так само, як тяжкі хронічні захворювання (діабет, СН).

Фінансове навантаження: лікування ПТС — тривале і витратне: компресійна терапія, ліки, догляд за виразками, візити до лікаря.

Діагностика посттромботичного синдрому

Діагноз ПТС — клінічний, тобто базується на анамнезі, симптомах і огляді. Жоден аналіз крові не підтверджує ПТС напряму.

Ключові етапи діагностики:

Анамнез

Перенесений тромбоз глибоких вен у минулому.
Дані про локалізацію тромбозу та лікування.

Оцінка симптомів і ознак

Біль, важкість, набряк, зміни шкіри, варикоз.
Посилення симптомів при навантаженні, полегшення у спокої.

Часовий критерій

Симптоми зберігаються або виникають через 3–6 місяців після ТГВ.

Фізикальний огляд

Порівняння з неураженою кінцівкою.
Оцінка набряку, пігментації, венозного малюнку, виразок.

Виключення інших станів

Гострий ТГВ, лімфедема, ХВН, серцева недостатність, артрит.

УЗД та інші дослідження не встановлюють діагноз ПТС, але допомагають підтвердити механізми ураження та виключити інші патології.

Інструментальні дослідження

УЗД вен нижніх або верхніх кінцівок (дуплексне сканування):

Оцінка прохідності вен (залишкові тромби, фіброз).
Виявлення венозного рефлюксу.
Аналіз локалізації ураження (гомілка, стегно, клубові вени).
Виключення рецидиву ТГВ.
Стан поверхневих вен перед хірургією.

Додаткові методи:

Флебологія: детальна візуалізація вен, стенозів, колатералей
КТ / МРТ-венографія: аналіз тазових і черевних вен
Внутрішньосудинне УЗД: використовується під час ендоваскулярних втручань
Функціональні тести: плетизмографія, венозний тиск (застосовується рідко)
Лабораторні дослідження: для виключення тромбофілії або контролю антикоагуляції

Шкала Villalta: оцінка тяжкості ПТС

Шкала Villalta — міжнародний стандарт для діагностики та визначення тяжкості ПТС.

Суб’єктивні симптоми (оцінює пацієнт):

Біль
Судоми
Важкість
Свербіж
Парестезії (поколювання)

Об’єктивні ознаки (оцінює лікар):

Набряк (претибіальний)
Індурація шкіри
Гіперпігментація
Почервоніння (еритема, екзема)
Венозна ектазія
Біль при стисканні литки

Додатково:

Венозна виразка: присутня / відсутня

Оцінка (кожен симптом):

0 — ПТС відсутній
1 — легкий ПТС
2 — помірний ПТС
3 — тяжкий ПТС

Альтернативні шкали:

UE-PTS — для оцінки ПТС верхніх кінцівок
VCSS (Venous Clinical Severity Score) — для загального оцінювання тяжкості венозних захворювань
CEAP — міжнародна класифікація (стадії С3–С6 зазвичай відповідають проявам ПТС)

Основні напрямки лікування ПТС

Компресійна терапія

Еластичні компресійні панчохи (клас 2–3), гольфи – носяться щодня.
Компресійні бандажі (еластичні бинти, "чобіток Унни").
Апаратна переміжна пневматична компресія (стаціонарні та портативні пристрої).

Модифікація способу життя

Підняття кінцівки вище рівня серця.
Регулярна фізична активність (ходьба, плавання, ЛФК).
Контроль маси тіла.
Уникнення тривалого сидіння/стоячого положення.
Догляд за шкірою (емолієнти, уникати травм).
Відмова від куріння.
Здорове харчування (можливо, обмеження солі).

Медикаментозна терапія

Знеболювальні (парацетамол; НПЗП – з обережністю).
Місцеві засоби (гепаринові, кортикостероїдні мазі).
Венотоніки (діосмін, гесперидин, есцин).
Пентоксифілін (для мікроциркуляції та виразок).
Антикоагулянти (профілактика повторного ТГВ).
Антибіотики (тільки при інфекції).

Інвазивні методи

Ендоваскулярні процедури:

Балонна ангіопластика + стентування.
Катетер-спрямований тромболізис.

Хірургічні втручання:

Венозне шунтування, тромбектомія.
Операції на клапанах (вальвулопластика).
Видалення/перев’язка неспроможних вен (мініфлебектомія, абляція, склеротерапія).

Лікування венозних виразок

Компресійні бандажі – основа лікування.
Місцеве лікування (очищення, сучасні пов’язки).
Медикаментозна підтримка (пентоксифілін, антибіотики при інфекції).
Хірургія (обробка, шкірна пластика, лікування варикозних вен).

Профілактика посттромботичного синдрому

Як знизити ризик розвитку ПТС після ТГВ?

Оптимальна антикоагулянтна терапія

Найефективніший метод профілактики.
Запобігає рецидиву ТГВ і прогресуванню ПТС.
Важливо: контроль МНВ при прийомі варфарину, суворе дотримання режиму прийому препаратів.
Сучасні ПОАК і НМГ – можливі альтернативи.

Компресійна терапія (панчохи/гольфи)