Посттромботичний синдром (ПТС) це хронічне ускладнення після тромбозу глибоких вен (ТГВ), яке порушує венозний відтік у кінцівці. ПТС виникає у 20–50% пацієнтів, найчастіше протягом перших 1–2 років після тромбозу та суттєво погіршує якість життя. Основні прояви: біль, набряки, відчуття тяжкості, порушення рухливості, іноді венозні виразки.
ПТС є формою вторинної хронічної венозної недостатності, викликаної пошкодженням венозних клапанів і стінок в результаті перенесеного тромбозу. Навіть після успішного лікування ТГВ можуть залишатися довготривалі наслідки: зворотний потік крові (рефлюкс), венозний застій, фіброз.
Синдром може проявитися через кілька тижнів або місяців після тромбозу, але зазвичай діагностується через 3–6 місяців або пізніше, коли зникають гострі симптоми, а з’являються ознаки хронічної венозної недостатності.
Частіше ПТС вражає ноги, але він може виникати і після тромбозу вен верхніх кінцівок (рук, плеча). Симптоми подібні: біль, набряк, дискомфорт.
.webp)
Посттромботичний синдром (ПТС) розвивається внаслідок порушення венозного відтоку після тромбозу глибоких вен (ТГВ). Основні механізми:
Тромб та запалення руйнують клапани, які в нормі пропускають кров до серця. Пошкоджені клапани викликають зворотний кровотік (рефлюкс) та порушення циркуляції.
Тромб не завжди повністю розсмоктується. Залишки можуть перетворитися на рубцеву тканину, що перешкоджає кровотоку.
Поєднання рефлюксу та ЗВО призводить до підвищення тиску в венах. Це спричиняє набряки, порушення трофіки тканин і венозні виразки.
Тривалий тиск і порушення кровопостачання запускають хронічне запалення, ущільнення шкіри, гіпоксію та, з часом, трофічні виразки. Запалення також підтримує пошкодження вен і формування фіброзу.
У більшості випадків ПТС це результат одночасної дії кількох факторів: і клапанної недостатності, і обструкції.
Після ТГВ не всі пацієнти стикаються з ПТС, однак певні фактори суттєво підвищують ризик. Їх умовно ділять на модифіковані (можна впливати) та немодифіковані.
Основні фактори ризику ПТС:
Ураження стегнових або клубових вен збільшує ризик сильніше, ніж тромбоз гомілкових вен.
Повторне утворення тромбу у тій самій кінцівці підвищує ризик ПТС у кілька разів.
Чим більше вен було вражено первинно, тим вищий ризик хронічних ускладнень.
Збереження болю чи набряку через місяць після діагностики свідчить про вищий ризик ПТС.
Надмірна вага збільшує тиск у венах. ІМТ ≥30 кг/м² є істотним фактором ризику.
Старші пацієнти частіше стикаються з ускладненнями.
Дані суперечливі, але деякі дослідження фіксують вищий ризик у жінок.
Якщо під час лікування тромбозу кров була «розріджена» менше, ніж потрібно (наприклад, МНВ нижче цільового), ризик ПТС зростає.
Наявність ХВН до епізоду тромбозу посилює ризик.
травми, сидяча робота, вагітність, куріння, спадковість.
Більшість пацієнтів можуть впливати на свій ризик ПТС: контролювати вагу, дотримуватися схеми лікування, уникати повторних тромбозів. Правильне ведення ТГВ значно знижує ймовірність цього ускладнення.
Симптоми посттромботичного синдрому (ПТС) з’являються в ураженій кінцівці (нозі або руці) після тромбозу глибоких вен. Їх інтенсивність і частота варіюються від пацієнта до пацієнта. Не кожен, хто переніс ТГВ, зіткнеться з ПТС, але варто знати основні ознаки.
Суб’єктивні симптоми (відчуття пацієнта):
Об’єктивні ознаки (видимі прояви):
Важливо: ці симптоми можуть спостерігатися і при інших станах: гострому ТГВ, первинній венозній недостатності, лімфедемі, артриті чи серцевій недостатності. Діагноз ПТС встановлюється на основі анамнезу ТГВ, клінічної картини та огляду судинного хірурга або ангіолога.
Коли не чекати планового прийому: якщо нога чи рука раптово набрякла сильніше, ніж зазвичай, з’явився новий біль, почервоніння або синюшність, зверніться до лікаря того ж дня: це може бути повторний тромбоз. Раптова задишка, біль у грудях, кашель з кров’ю або непритомність є приводом негайно телефонувати 103.
При прогресуванні ПТС розвиваються зовнішні зміни, що свідчать про хронічне порушення кровообігу та трофіки тканин:
Ці зміни вказують на тяжку форму ПТС і потребують комплексного лікування.
ПТС, хронічний стан, який суттєво обмежує повсякденне життя:
Фінансове навантаження: лікування ПТС, тривале і витратне: компресійна терапія, ліки, догляд за виразками, візити до лікаря.
Бура пігментація й ущільнення шкіри на гомілках є частою ознакою ПТС, але не єдиною можливою причиною; про інші розповідаємо на сторінці потемніння і синюшність шкіри ніг.
Якщо ви відчуваєте погіршення стану свого здоров'я не потрібно зволікати та займатись самолікуванням.
Судинні захворювання мають високий показник інвалідизації та смертності.
Не ризикуйте здоровим життям... довіртесь експертам судинної хірургії.

Якщо ви відчуваєте погіршення стану свого здоров'я не потрібно зволікати та займатись самолікуванням.
Судинні захворювання мають високий показник інвалідизації та смертності.
Не ризикуйте здоровим життям... довіртесь експертам судинної хірургії.
Діагноз ПТС клінічний, тобто базується на анамнезі, симптомах і огляді. Жоден аналіз крові не підтверджує ПТС напряму.
Анамнез
Оцінка симптомів і ознак
Часовий критерій
Фізикальний огляд
Виключення інших станів
УЗД та інші дослідження не встановлюють діагноз ПТС, але допомагають підтвердити механізми ураження та виключити інші патології.
УЗД вен нижніх або верхніх кінцівок (дуплексне сканування):
Додаткові методи:
Шкала Villalta: міжнародний стандарт для діагностики та визначення тяжкості ПТС.
Суб’єктивні симптоми (оцінює пацієнт):
Об’єктивні ознаки (оцінює лікар):
Додатково:
Оцінка (кожен симптом):
Ендоваскулярні процедури:
Хірургічні втручання:
Якщо на тлі ПТС з’явилися свербіж, мокнуття й лущення шкіри, це варикозна екзема. Її лікують одночасно з корекцією венозного застою.
Оптимальна антикоагулянтна терапія
Компресійна терапія (панчохи/гольфи)
Рання мобілізація та фізична активність
Контроль ваги
Тромболізис (КСТ або ФКСТ)
Профілактичні заходи:
У разі розвитку ТГВ:
Регулярне спостереження у лікаря
Дотримання рекомендацій (комплаєнс)
Психологічна підтримка
Прогноз
Після тромбозу глибоких вен клапани вен пошкоджуються, а просвіт може залишатися частково закритим. Через це тиск у венах ноги постійно підвищений.
Використовують шкалу Villalta, яка враховує суб'єктивні симптоми та зміни, помітні під час огляду. Додатково проводять УЗД вен, щоб оцінити прохідність і роботу клапанів.
Основою є щоденне носіння компресійного трикотажу 2–3 класу, ходьба та підняте положення ноги. За показаннями виконують балонну ангіопластику зі стентуванням вени.
Найефективніше допомагають правильна антикоагулянтна терапія після тромбозу глибоких вен, рання активізація та компресія за призначенням лікаря.
.png)
.png)

.webp)