дата оновлення:  09/08/2022

Хронічна венозна недостатність

 
 

 

Загальна інформація

Хронічною венозною недостатністю (ХВН) називають довгострокові розлади венозного відтоку.

 

Ці ускладнення розвиваються на тлі ураження вен (тромбозу, флебіту) та неповноцінності венозних клапанів. Виявляється набряклістю, судомами, гіперпігментацією шкіри нижніх кінцівок.

 

Недостатність, що прогресує стає причиною утворення трофічних виразок. Діагностикою та терапією цього захворювання займається лікар-флеболог.

Тромбоз і тромбофлебіт_edited.png

Причини 

Формування хронічної венозної недостатності безпосередньо з прямоходінням, що створює підвищений тиск на судини ніг.

 

У групі ризику розвитку захворювання перебувають:

  • люди старше 50 років;

  • жіноча стать;

  • курці;

  • люди, що ведуть малоактивний спосіб життя;

  • особи з ожирінням.

Внаслідок закупорки судин, запалення їх стінок або утворення тромбів у венах нижніх кінцівок спостерігається гіпертензія, що призводить до їхнього розширення. Збільшення навантаження на судинне русло та лімфатичну систему сприяє накопиченню в тканинах лейкоцитів, вільних радикалів, лізосомальних ферментів та медіаторів запалення, через що захворювання прогресує.

 

Хронічна венозна недостатність є найпоширенішим ускладненням венозних патологій. Її ознаки трапляються майже в половини дорослого населення.

Види

0 - незважаючи на виражені зміни судин, симптоми захворювання відсутні.

1 - проявляється болями, транзиторними набряками, нічними судомами, швидкою стомлюваністю, що супроводжується почуттям тяжкості в ногах.

2 – супроводжується стійкими набряками, ліподерматосклерозом, гіперпігментацією шкіри.

3 – характеризується наявністю трофічної виразки (відкритої або загоєної).

Записатись на  консультацію флеболога? >>>

Симптоми

ХВН може виявлятися різною симптоматикою. На ранніх етапах розвитку хвороби у більшості пацієнтів клінічні прояви з'являються лише після тривалої ходьби або тривалого перебування у вертикальному положенні, причому самопочуття покращується після відпочинку.

 

Ранніми проявами ХВН можуть бути:

  • швидка стомлюваність під час ходьби;

  • почуття тяжкості в ногах;

  • набряклість кісточок;

  • сухість шкіри;

  • нічні судоми;

  • парестезії (порушення чутливості);

  • свербіж.

У міру прогресування захворювання розвивається застійний венозний дерматит, для якого характерні червоно-коричнева гіперпігментація шкіри та ліподерматосклероз. При пошкодженні зміненої шкіри утворюються довго не загоюються мокнучі рани (трофічні виразки), спочатку поверхневі, потім глибокі. Найближчі ділянки шкіри нерідко вражає екзема.

Діагностика

З ознаками хронічної венозної недостатності слід звертатися до флеболога. Лікар запідозрить хворобу ще на первинній консультації – за результатами зібраного анамнезу та фізикального огляду.

 

Ступінь порушення венозного відтоку визначають за допомогою інструментальних методів:

  • УЗД вен нижніх кінцівок. Відбиває швидкість кровотоку окремих ділянках судинного русла. Цих відомостей досить, щоб правильно поставити діагноз, в т.ч. встановити ступінь ХВН.

  • Дуплексне сканування вен нижніх кінцівок. Даний метод дозволяє відрізнити ХВН від тромбозу глибоких вен, оскільки дає інформацію про структуру венозного русла та стан венозних стінок.

  • Флебографія - рентгенконтрастне дослідження вен ніг призначають для з'ясування причин ХВН. Виявляє дефекти наповнення вен та недостатність клапанів. Флебографію відносять до малих хірургічних втручань, тоді як ультразвукові методи є неінвазивними, безболісними та повністю безпечними. Саме тому флебологи надають ультразвуку перевагу при діагностиці хронічної венозної недостатності.