top of page
дата оновлення:  22/09/2022
Головна ›Захворювання> Серцево-судинні захворювання
 

Ішемічна хвороба серця

Загальна інформація

ІХС або ішемічна хвороба серця – група патологічних станів, у яких уражаються тканини міокарда. Захворювання має органічну чи функціональну природу, супроводжується порушенням кровообігу у серцево-судинній системі та може реально загрожувати життю пацієнта. Оцінкою симптомів, виявленням причин та лікуванням ішемічної хвороби серця у чоловіків та жінок займаються кардіологи за участю кардіохірургів, ендокринологів, терапевтів та інших фахівців.


ІХС розвивається через недостатнє надходження в серцевий м'яз необхідних поживних речовин і кисню внаслідок ураження коронарних артерій, що викликає збої в кровопостачанні органу. Результатом може стати не лише хронічна серцева недостатність, стенокардія, а й раптова зупинка серця.

Ішемічна хвороба серця залишається однією з найпоширеніших причин втрати працездатності у чоловіків та жінок різного віку. Найчастішим загрозливим для життя і здоров'я людини наслідком ІХС стає гострий інфаркт міокарда.

Класифікація ІХС

Фахівці підрозділяють ішемічну хворобу серця з урахуванням локалізації, причини ураження міокарда та симптоматичних характеристик на кілька видів.


Стенокардія. Супроводжується пекучим, що давить болем у загрудинні. Буває стабільною, коли болючі напади з'являються спочатку тільки при фізичному навантаженні, а потім вже і в стані спокою і навіть сну, і нестабільному, при якому рівень фізичних навантажень, що спокійно виноситься пацієнтом, планомірно знижується. Наприклад, здорова людина легко проходила по 3-4 км на день, а при нестабільній стенокардії вона не може подужати й 1 км без підвищення тиску і прискореного пульсу. Больові напади при такому ступені ішемічної хвороби серця можуть тривати від кількох хвилин до пів години. Стан загрожує гострим інфарктом міокарда і потребує постійного лікарського моніторингу.


Серцева недостатність. За такої форми ІХС серце фактично не справляється зі своїми функціями. Серцеві тканини страждають від дефіциту кисню та поживних елементів, недоотримують необхідну кількість крові. Зовні це відображається у вигляді втоми, підвищеної стомлюваності, задишки (будь-яке, навіть незначне фізичне навантаження перетворюється на справжнє випробування для хворого).


Аритмія. Порушення серцевого ритму проявляються у спонтанному почастішанні чи зниженні частоти пульсу, у яких пацієнт відчуває нудоту, слабкість, запаморочення й у деяких випадках може навіть знепритомніти. У ряді ситуацій така форма ішемічної хвороби протікає безсимптомно і виявляється лише у процесі дослідження серцевої діяльності.


Спонтанна ішемія міокарда чи «стенокардія Принцметалу». Характеризується виникненням циклічних болів за грудиною, не пов'язаних будь-яким чином із фізичним навантаженням на організм. Найчастіше стан провокує спазм коронарних судин. Нерідко такий тип ІХС проявляється саме в нічний час, коли організм перебуває у стані повного спокою.


Безболісна ішемія міокарда. Такий варіант патології не супроводжується якоюсь явною симптоматикою і діагностується в більшості випадків випадково в ході профілактики або обстеження інших захворювань.


Інфаркт міокарда. Один із найбільш небезпечних типів ІХС. Розвивається внаслідок тривалого дефіциту кровопостачання окремих ділянок серця або повного припинення кровотоку, через що тканини міокарда починають поступово відмирати. У певний момент зміни досягають свого піка, і тоді пацієнт відчуває гострий, сильний біль у грудях, виражене занепокоєння. Багато хворих, які перенесли такий стан, відзначають, що під час нападу виникало почуття приреченості. В рамках цієї групи також виділяють гострий (первинний) та повторний інфаркти.


Постінфарктний кардіосклероз. Така форма патології розвивається після перенесеного інфаркту міокарда. Вона характеризується заміщенням втрачених структур сполучними тканинами, що позначається на провідності електричних імпульсів та викликає перебої у роботі серця. Пацієнти відзначають періодичні відчуття зупинки серцевого ритму, запаморочення, неспокій, іноді спостерігаються напади прискореного пульсу і непритомність.


Ще один варіант ІХС – раптова серцева смерть. Стан вкрай небезпечний і вимагає екстреної медичної допомоги, без якої ризик смерті наближається до 100%. При такій стадії ішемічної хвороби серця раптово розвивається фібриляція (тріпотіння) шлуночків, хворий відчуває сильну слабкість, скаржиться на запаморочення, дихає шумно та прискорено. Надалі пацієнт непритомніє, а серце перестає скорочуватися.

Причини ішемічної хвороби серця

У більшості випадків патологія розвивається через атеросклероз коронарних артерій, що живлять серце. При такому стані у просвіті судин формуються атеросклеротичні бляшки, які спричиняють звуження артерій та уповільнюють силу кровотоку. ІХС також нерідко стає наслідком тромбоемболії або спазму кровоносних судин.


До таких станів можуть призвести:

  • вікові зміни у серцевих тканинах;

  • куріння;

  • зловживання алкоголем;

  • наркотична залежність;

  • надмірні силові навантаження, що не відповідають віку або фізичній підготовці пацієнта;

  • ожиріння;

  • гіподинамія;

  • надмірна любов до жирних, смажених, копчених та солоних продуктів.


До медичних причин, які можуть спровокувати розвиток ішемічної хвороби серця, належать:

  • цукровий діабет;

  • артеріальна гіпертензія, особливо неконтрольованого перебігу без прийому необхідних препаратів;

  • порушення обміну речовин;

  • хронічні ниркові захворювання;

  • патології системи кровотворення;

  • вроджені патології артерій та венозних судин.


Додатковими факторами ризику фахівці називають:

  • недостача сну;

  • часті стреси, високі психоемоційні навантаження;

  • вік старше 40 років;

  • спадкову схильність.


Ішемічні хвороби серця більш схильні до чоловіків, що найчастіше пов'язано особливостями способу життя (курінням, пристрастю до різних алкогольних напоїв, більш інтенсивними фізичними навантаженнями).

Симптоми ІХС

Класичними ознаками ішемічної хвороби серця є:

  • пекучий, пульсуючий, що давить або стискає біль різної інтенсивності за грудиною, що віддає під лопатку, в ліву руку, іноді в щелепу, шию та плече;

  • задишка, відчуття нестачі повітря;

  • страх, виражене занепокоєння, хвилювання;

  • підвищення артеріального тиску;

  • зміна серцевого ритму (прискорений чи знижений пульс).


Симптоми ішемічної хвороби серця залежать від форми ураження та можуть супроводжуватися додатковими явищами: набряками, блідістю або почервонінням шкіри, дихальною недостатністю. Тяжкі стани провокують також:

  • втрату свідомості;

  • порушення координації;

  • короткочасні непритомності;

  • нудоту;

  • запаморочення;

  • сильний головний біль.


Приступи, як правило, тривають від 1-2 хвилин до пів години. Характерна ознака ІХС – зниження симптоматики та значне покращення самопочуття пацієнта після прийому нітрогліцерину.


УВАГА!!!! Нітрогліцерин не лікує, а тільки знімає симптоми. Загроза життю і здоров'ю підвищується.

Діагностика ІХС

Пацієнтам з підозрою на ішемічну хворобу серця показано повне комплексне обстеження, яке, якщо дозволяє час та стан хворого, починається зі збирання анамнестичних даних та загального огляду.

(а) У рамках первинної діагностики лікар має з'ясувати:

  • вік пацієнта;

  • перенесені захворювання, особливо кардіологічні патології та хвороби, пов'язані з порушенням кровообігу;

  • загальний стан здоров'я;

  • прийняті хворим на лікарські препарати;

  • спосіб життя та наявність згубних звичок;

  • перенесені раніше оперативні втручання та інші методи лікування.


(б) Надалі призначається комплекс лабораторних та інструментальних діагностичних процедур. До лабораторних методик належать:

  • загальні клінічні аналізи крові, сечі;

  • біохімічне дослідження крові;

  • тест на згортання.


(в) Найбільше значення у постановці діагнозу мають інструментальні варіанти обстеження, до яких входять:

  • ЕКГ (електрокардіографія) – дозволяє оцінити характер, частоту та ритм серцевих скорочень, проаналізувати можливі відхилення від норми та визначити тип ІХС;

  • Ехо-КГ (ехокардіографія) – допомагає фахівцям візуально досліджувати серце і коронарні судини, що його живлять, виявити можливі причини патології;

  • коронографія - методика, спрямована на визначення можливих аномалій та пошук бляшок у коронарних артеріях;

  • різні стрес-тести, під час яких проводяться фізіологічні дослідження під фізичним навантаженням чи медикаментозними засобами.


У ряді випадків також виконується сцинтиграфія, що дозволяє виявити початкові фактори ризику розвитку ІХС, та добове холтерівське моніторування, спрямоване на оцінку роботи серця у звичному для пацієнта режимі життя.