Загальна інформація
АВ-блокада або атріовентрикулярна (передсердно-шлуночкова) блокада – патологічний стан, який характеризується повним або частковим порушенням передачі імпульсу від передсердь до шлуночків серця, що негативно відбивається на скоротливості серцевого м'яза. Захворювання частіше зустрічається у людей похилого віку і в деяких випадках може протікати практично безсимптомно.
У нормі серцевий імпульс формується в так званому синусовому вузлі, який знаходиться в передсерді, а звідти передається через атріовентрикулярний вузол до шлуночків. Якщо через якісь причини сигнал не проходить через АВ-вузол, настає блокада, через яку рух імпульсу сповільнюється або повністю припиняється.
В результаті шлуночки, намагаючись запобігти зупинці серця, активізують власні механізми підтримки пульсу і багаторазово знижують серцевий ритм. Зовні це відбивається як характерної симптоматики: запаморочення, перебоїв пульсу, брадикардія, сильної задишки тощо.
Види АВ-блокад
З урахуванням локалізації фахівці виділяють проксимальну, дистальну та комбіновану АВ-блокаду. Проксимальна виникає на рівні передсердь, стовбура пучка Гіса та атріовентрикулярного вузла. При дистальному типі проходження імпульсу уповільнюється у гілках пучка Гіса, а при комбінованій формі порушення провідності з'являються на різних рівнях одночасно.
За ступенем уповільнення електричного імпульсу виділяють три основні типи АВ-блокади:
АВ-блокада 1 ступеня – за такої форми імпульс сповільнюється, але досягає шлуночків, що найчастіше протікає безсимптомно, але в ЕКГ помітні лише незначні зміни;
АВ-блокада 2 ступеня (неповна) - у цьому випадку далеко не всі імпульси потрапляють у шлуночки, що на електрокардіографії проявляється у випаданні шлуночкових комплексів;
АВ-блокада 3 ступеня (повна) – характеризується повною зупинкою передачі імпульсів.
При повній атріовентрикулярній блокаді шлуночки самостійно підтримують серцевий ритм, але не більше 40 ударів за хвилину. На жаль, такої частоти скорочень замало підтримки нормального кровообігу. У таких ситуаціях за відсутності медичної допомоги велика ймовірність настання смерті.
Залежно від характеру розвитку також розрізняють гостру, хронічну та інтермітуючу (переміжну) форми патології. Гостра атріовентрикулярна блокада найчастіше трапляється при інфаркті міокарда, інтоксикаціях лікарськими препаратами.
Причини розвитку атріовентрикулярної блокади
Залежно від походження фахівці виділяють органічні та функціональні порушення провідності серцевих імпульсів. Функціональні АВ-блокади іноді розглядаються як варіант норми та виникають через підвищену активність парасимпатичного відділу нервової системи.
Органічні варіанти патології стають наслідком порушень у провідній системі серця, які пов'язані з тими чи іншими захворюваннями та ураженнями. Причинами неповної та повної АВ-блокади можуть стати:
кардіосклероз – патологічне розростання сполучної тканини у міокарді;
вроджені та набуті вади серця;
ревматичні процеси у серцево-судинній системі;
міокардити різного походження;
аутоімунні захворювання (саркоїдоз, амілоїдоз і т.д.);
онкологічні ураження серцевих структур;
дифузні патології сполучних тканин;
кардіоміопатія.
Поштовхом для розвитку хвороби можуть також виступити оперативні втручання на серце, зокрема заміна аортального клапана, катетеризація, пластика вад серця і т.д.
Однією з найпоширеніших причин походження АВ-блокади залишається передозування лікарськими засобами через самолікування або нераціональне використання призначених препаратів. Потенційну небезпеку несуть серцеві глікозиди, солі літію, комбінації серцевих бета-блокаторів з блокаторами кальцієвих каналів.
Симптоми АВ-блокади
Симптоми АВ-блокади залежать від виду патології та рівня, на якому порушилася провідність імпульсів. Неповна блокада 1 і 2 ступеня здебільшого протікає без виражених ознак. Можливе короткочасне уповільнення пульсу, раптовий напад слабкості, втома, запаморочення, особливо на тлі фізичного навантаження.
Набагато яскравіша клінічна картина патології 3 ступеня.
Ознаками повної АВ-блокади стають:
зниження артеріального тиску;
раптове уповільнення пульсу (нижче 60 ударів за хвилину);
запаморочення;
виражена задишка;
різка сонливість, слабкість;
біль у грудині та голові;
проблеми з диханням;
потемніння в очах;
блідість, посиніння шкіри обличчя із виділенням носо-губного трикутника;
напади стенокардії.
У тяжких випадках при повній АВ-блокаді у пацієнтів спостерігаються такі симптоми, як сплутаність свідомості, порушення координації, непритомність, судоми. Багато хворих відзначають, що у момент погіршення стану вони відчували перебої у серцевому ритмі.
У дітей та підлітків уроджені форми патології в більшості випадків не супроводжуються зовнішньою симптоматикою та протікають потай.
Діагностика
Першорядне значення для постановки правильного діагнозу мають дані анамнезу. Лікар під час очного огляду з'ясовує, чи в минулому пацієнта були перенесені інфаркти, оперативні втручання на серце, встановлені вади розвитку серцевої системи тощо. Також фахівці проводять опитування на предмет лікарських препаратів, які можуть негативно впливати на атріовентрикулярну провідність.
Подальше обстеження передбачає проведення ряду інструментальних та лабораторних тестів, до яких входять:
ЕФІ чи електрофізіологічне дослідження серцевої діяльності;
добове холтерівське моніторування;
клінічний аналіз крові.
За наявності кардіологічних захворювань додатково показані МРТ та КТ серця, а також ехокардіографія.
Операції при атріовентрикулярній блокаді
Тактика лікування АВ-блокади залежить від низки параметрів, до яких належать:
ступінь патології;
вік пацієнта;
наявність інших захворювань серця;
загальний стан здоров'я;
причини розвитку патології;
необхідність постійного приймання певних серцевих препаратів.
Щодо АВ-блокади консервативна терапія виправдана лише у випадку, якщо діагностовано 1 ступінь захворювання. Для цього використовується комплекс медикаментів із групи симпатоміметиків у поєднанні з корекцією способу життя.
За відсутності явних ознак та непорушеного загального стану цілком допускається тактика спостереження. У разі, якщо причиною патології послужив приймання лікарських засобів, то показано їх відміну, корекцію лікування або заміну препаратів більш безпечними аналогами.
У всіх інших ситуаціях для покращення стану пацієнта та попередження загрозливих для життя ускладнень рекомендовано оперативне втручання.
Оптимальним варіантом є установка електрокардіостимулятора (ЕКС) – спеціального пристрою, що вживлюється під шкіру пацієнта. Прилад штучно створює електричні імпульси та перенаправляє в серцеві камери, тим самим синхронізуючи діяльність шлуночків, передсердь і контролюючи частоту ритму.
Операція із впровадження ЕКС проводиться досить швидко. Хід і тривалість процедури залежать від типу пристрою, що вживлюється, особливостей організму пацієнта і майстерності хірургів. У середньому, на операцію йде від 60 хвилин до 2,5 години.
Перед встановленням ЕКС пацієнт проходить ретельне обстеження, а після операції залишається під лікарським наглядом протягом тижня.
Реабілітація
Відновлювальний період після оперативного лікування АВ-блокади та впровадження ЕКС триває до 3 місяців. У цей період дуже важливо регулярно відвідувати лікаря для оцінки стану та контролю ефективності роботи електрокардіостимулятора. Також бажано:
максимально знизити фізичну активність, уникаючи різких рухів, силових навантажень, підняття важких речей, підйому по крутих сходах тощо;
відмовитися від приймання гарячої ванни чи душу, відвідування саун, лазень, тривалого перебування під сонцем чи задушливих, жарких приміщеннях;
повністю виключити куріння, вживання алкоголю;
не експериментувати з лікарськими препаратами та не приймати самостійно будь-які серцеві засоби без консультації з фахівцем, що лікує;
звести до мінімуму керування автомобілем та іншими видами транспортних засобів;
обмежити інші заняття, що потребують граничної уваги, концентрації та швидкої реакції.
Отримати експертну консультацію кваліфікованих кардіологів та пройти необхідне обстеження з подальшим лікуванням можна у нашій Клініці кардіології та кардіохірургії.