Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП) — це захворювання серцевого м'яза, при якому відбувається його потовщення (гіпертрофія) без очевидних причин, таких як гіпертензія чи вади клапанів. ГКМП має переважно генетичне походження і вражає близько 1 з 200–500 осіб, незалежно від віку та статі.
Хоча багато людей із ГКМП живуть повноцінно, захворювання може спричиняти серцеву недостатність, аритмії та є основною причиною раптової серцевої смерті у молодих людей і спортсменів.
При ГКМП стінка лівого шлуночка (рідше — правого) потовщується ≥15 мм у дорослих або ≥13 мм у родичів пацієнтів із підтвердженою ГКМП. У дітей діагностика ґрунтується на відхиленні товщини стінки від норми (Z-показник >2).
Найчастіше гіпертрофія вражає міжшлуночкову перегородку і має асиметричний характер. Однак можливе залучення інших ділянок серця.
Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП) поділяється на два основних типи залежно від наявності або відсутності перешкоди кровотоку з лівого шлуночка:
Обструктивна ГКМП діагностується при наявності градієнта тиску у вихідному тракті лівого шлуночка (ВТЛШ) ≥30 мм рт. ст. у спокої або після провокаційних проб (наприклад, проба Вальсальви, фізичне навантаження).
При необструктивній ГКМП значущої обструкції немає (градієнт тиску <30 мм рт. ст.).
Обструкція може бути лабільною — виникати лише під час навантаження, після їжі чи при зміні положення тіла. Тому для точної діагностики потрібні провокаційні тести, зокрема ЕхоКГ з навантаженням.
Тип ГКМП визначає підхід до лікування:
Розподіл на обструктивну і необструктивну форми є першим кроком до побудови індивідуального плану ведення пацієнта.
У більшості випадків ГКМП спричинена мутаціями генів, що кодують білки серцевого саркомера — структури, відповідальної за скорочення і розслаблення кардіоміоцитів.
Основні гени:
Рідші гени: TNNT2, TNNI3, TPM1, MYL2, MYL3, ACTC1.
Мутації порушують функцію саркомера, призводячи до гіперконтрактильності, підвищеного споживання енергії, розвитку гіпертрофії, дезорганізації клітин та фіброзу.
Саркомер-негативні випадки
Близько 30–60% пацієнтів мають клінічну ГКМП без виявлених патогенних мутацій. Це вказує на можливу роль ще невідомих генетичних або епігенетичних механізмів.
Варіабельність проявів
Навіть у носіїв однакової мутації хвороба може проявлятися по-різному через вплив інших генів і факторів середовища. Це ускладнює прогнозування перебігу ГКМП.
ГКМП передається аутосомно-домінантно: 50% шанс передати мутацію кожній дитині. У половини пацієнтів виявляється сімейна історія хвороби.
При виявленні мутації можливе каскадне генетичне тестування родичів. Носії мутації потребують регулярного спостереження навіть без симптомів.
Вік
Хронічно високий тиск може додатково стимулювати гіпертрофію у генетично схильних пацієнтів та ускладнювати діагностику. Важливо контролювати АТ, уникаючи препаратів, що можуть посилити обструкцію ВТЛШ.
Деякі стани імітують клінічну картину ГКМП:
Виключення фенокопій критично важливе для встановлення правильного діагнозу та вибору лікування.
Гіпертрофічна кардіоміопатія може тривалий час не викликати симптомів. У деяких випадках діагноз встановлюють випадково під час обстеження або скринінгу родичів. Проте у багатьох пацієнтів хвороба проявляється характерними симптомами, що впливають на якість життя.
Негайно зверніться за медичною допомогою при появі таких симптомів:
Своєчасне реагування може врятувати життя.
Діагностика ГКМП включає збір анамнезу, клінічний огляд і використання інструментальних методів дослідження. Мета — підтвердити діагноз, визначити тип захворювання, оцінити ризики ускладнень.
Анамнез: скарги (задишка, біль у грудях, серцебиття, непритомність), індивідуальні хвороби, сімейна історія ГКМП або раптової смерті.
Фізикальний огляд:
Лабораторні аналізи: загальні аналізи, біохімія, натрійуретичні пептиди.
Виявляє ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, зміни ST-T, патологічні зубці Q, збільшення лівого передсердя. Важливий метод для первинної діагностики та скринінгу родичів.
Холтерівське моніторування ЕКГ
Виявляє аритмії:
Рекомендується при первинній оцінці та періодично для динамічного спостереження.
Підтверджує діагноз: товщина стінки ЛШ ≥15 мм (або ≥13 мм у родичів). Оцінює:
ЕхоКГ є золотим стандартом первинної діагностики та моніторингу.
Магнітно-резонансна томографія (МРТ серця)
Використовується для уточнення діагнозу при сумнівних випадках або поганій якості ЕхоКГ. Переваги:
МРТ суттєво доповнює стратифікацію ризику у пацієнтів з ГКМП.
Кому рекомендовано: пацієнтам з встановленим діагнозом ГКМП та їх родичам.
Цілі тестування:
Обмеження:
Генетичне тестування супроводжується консультацією фахівця.
Лікування ГКМП спрямоване на контроль симптомів, запобігання ускладненням і покращення якості життя. Повністю вилікувати захворювання можливо лише за допомогою трансплантації серця у термінальних стадіях.
План лікування підбирається індивідуально з урахуванням типу ГКМП, симптомів, ризиків та побажань пацієнта.
Бета-адреноблокатори
Блокатори кальцієвих каналів (недигідропіридинові)
Дизопірамід
Діуретики
Заборонені препарати при обструктивній ГКМП
Мавакамтен
Моніторинг: регулярне ЕхоКГ для контролю фракції викиду ЛШ. Рекомендовано уникати застосування при ФВ ЛШ <55%.
Септальна міектомія
Алкогольна септальна абляція (АСА)
Гіпертрофічна кардіоміопатія потребує індивідуального підходу до діагностики, оцінки ризиків і лікування. Медикаментозна терапія залишається основою, новітні препарати — інгібітори міозину — розширили можливості лікування, а септальна редукційна терапія залишається ефективною опцією при тяжкій обструкції.