.svg)
Лікування гіпертрофії мигдаликів у дітей у Львові
.png)
Що таке гіпертрофія мигдаликів?
Гіпертрофія піднебінних мигдаликів — це стійке збільшення мигдаликів (гланд) без ознак гострого запалення. Мигдалики — частина лімфоїдної тканини глотки, яка допомагає імунній системі «знайомитися» з мікробами. У дітей 3–7 років вони природно більші, ніж у дорослих, і з віком зазвичай зменшуються.
Проблемою гіпертрофія стає тоді, коли мигдалики настільки великі, що заважають дихати, ковтати чи спати. Часто вона поєднується зі збільшенням глоткового мигдалика — аденоїдами.
Важливо відрізняти гіпертрофію від хронічного тонзиліту: при гіпертрофії мигдалики великі, але не є постійним вогнищем інфекції.
Причини збільшення мигдаликів
Точна причина не завжди очевидна. Найчастіше гіпертрофія — це реакція лімфоїдної тканини на часте навантаження.
- Часті вірусні інфекції — особливо в перші роки відвідування садочка.
- Алергія — постійний набряк слизових, зокрема при алергічному риніті.
- Спадкова схильність — збільшені мигдалики часто трапляються в кількох членів родини.
- Дихання ротом через закладений ніс — холодне сухе повітря подразнює глотку.
- Пасивне куріння та забруднене повітря.
- Перенесені інфекції, наприклад інфекційний мононуклеоз.
Ступені гіпертрофії мигдаликів
Розмір мигдаликів лікар оцінює під час огляду — наскільки вони виходять за піднебінні дужки і перекривають простір глотки.
- I ступінь — мигдалики займають до третини простору між піднебінною дужкою та серединою глотки.
- II ступінь — до двох третин простору.
- III ступінь — мигдалики майже змикаються або торкаються один одного по середній лінії.
Сам ступінь ще не є показанням до лікування. Рішення залежить від того, чи заважають мигдалики дитині дихати, спати, ковтати і розвиватися. Деякі діти з III ступенем почуваються добре, а в інших навіть II ступінь разом з аденоїдами спричиняє апное уві сні.
Гіпертрофія чи хронічний тонзиліт?
При гіпертрофії мигдалики великі, але рожеві, без гнійних пробок, неприємного запаху з рота та збільшених болючих лімфовузлів. Дитина не хворіє на ангіни частіше за однолітків. При хронічному тонзиліті, навпаки, мигдалики можуть бути й невеликими, зате в їхніх лакунах накопичується гній, а загострення повторюються кілька разів на рік. Від цього розрізнення залежить, чи потрібна операція і яка саме.
Консультація ЛОРа у Львові
Поверніть собі вільне дихання, ідеальний слух, та здорове горло без черг та стресу.
Не відкладайте здоров’я на потім! Отримайте експертну допомогу отоларинголога у Львові: швидка діагностика, доказова медицина та дбайливе ставлення до кожного пацієнта.
Поверніть собі вільне дихання, ідеальний слух, та здорове горло без черг та стресу.
Не відкладайте здоров’я на потім! Отримайте експертну допомогу отоларинголога у Львові: швидка діагностика, доказова медицина та дбайливе ставлення до кожного пацієнта.
Симптоми гіпертрофії мигдаликів
Під час сну
- гучне хропіння, неспокійний сон;
- паузи в диханні, після яких дитина «схлипує» або прокидається — ознака обструктивного апное сну;
- сон з відкритим ротом, у незвичних позах, пітливість уночі;
- нічне нетримання сечі у дітей, які вже були «сухими».
Удень
- дихання ротом, гугнявий голос;
- труднощі з ковтанням твердої їжі, повільне жування, вибірковість у їжі;
- денна сонливість або, навпаки, гіперактивність, неуважність;
- часті болі в горлі та застуди.
Якщо дитина хропе більшість ночей, варто показати її отоларингологу, навіть якщо інших скарг немає.
Діагностика
Обстеження починається з розмови з батьками: як дитина спить, чи хропе, чи бувають паузи в диханні, як часто хворіє.
- Огляд глотки — оцінка розміру мигдаликів, стану слизової, наявності нальотів.
- Ендоскопічний огляд носоглотки — щоб оцінити аденоїди. Для цього застосовують фіброназоларингоскопію тонким гнучким ендоскопом.
- Огляд вух і тимпанометрія — збільшені аденоїди часто спричиняють рідину за барабанною перетинкою.
- Відеозапис сну на телефон — батьки можуть записати хропіння і паузи в диханні, це дуже допомагає лікарю.
- Дослідження сну (полісомнографія) — за призначенням лікаря, якщо є сумніви щодо апное.
Що підготувати до візиту
- запис дихання дитини уві сні тривалістю кілька хвилин;
- перелік хвороб за останній рік: скільки разів були ангіни, отити, застуди;
- інформацію про алергію та ліки, які дитина отримує;
- висновки попередніх оглядів, якщо вони є.
Прийом отоларинголога в Симбіотиці
розташування
.svg)
Лікування гіпертрофії мигдаликів
Спостереження
Якщо мигдалики великі, але дитина добре спить, дихає носом і нормально розвивається, найчастіше обирають спостереження. З віком лімфоїдна тканина зменшується, і проблема може зникнути сама.
Консервативне лікування
- лікування алергії та закладеності носа, промивання носа сольовими розчинами;
- інтраназальні кортикостероїди — за призначенням лікаря, коли є супутні аденоїди чи алергічний риніт;
- відмова від пасивного куріння, зволоження повітря в дитячій кімнаті.
Хірургічне лікування
Операцію розглядають, якщо збільшені мигдалики спричиняють апное уві сні, суттєво заважають ковтанню, впливають на ріст, поведінку чи навчання дитини. Варіанти:
- Тонзилотомія — часткове зменшення мигдаликів зі збереженням їхньої частини; відновлення зазвичай легше.
- Тонзилектомія — повне видалення, частіше при поєднанні з хронічним тонзилітом.
- Аденотомія — видалення аденоїдів, часто разом із тонзилотомією.
Детальніше — на сторінках тонзилектомії та тонзилотомії і аденоїдектомії.
Відновлення після операції
- Перші дні горло болить, особливо під час ковтання; лікар підбере знеболення за віком дитини.
- Протягом 10–14 днів дають м'яку, прохолодну, негостру їжу і багато пиття.
- Обмежують активні ігри та спорт приблизно на 2 тижні.
- Неприємний запах із рота та білий наліт на місці операції в перші дні — нормальна частина загоєння.
Терміново зверніться до лікаря, якщо з'явилася кровотеча з рота чи носа, дитина відмовляється пити, температура тримається понад 38,5 °C. При сильній кровотечі телефонуйте 103.
Більшість батьків помічають, що вже за кілька тижнів дитина перестає хропіти, краще спить і їсть.
Чим небезпечна нелікована гіпертрофія
- Обструктивне апное сну — хронічна нестача кисню вночі.
- Порушення поведінки й навчання — неуважність, дратівливість, гірша пам'ять через поганий сон.
- Затримка росту і набору ваги.
- Зміни прикусу та обличчя через постійне дихання ротом («аденоїдне обличчя»).
- Часті отити і зниження слуху — при поєднанні з аденоїдами, зокрема ексудативний отит.
- Навантаження на серце при тривалому важкому апное — рідко.
Ці наслідки розвиваються поступово і часто непомітно для батьків, тому хропіння в дитини не варто вважати безпечною звичкою. Вчасна оцінка ЛОРом дає змогу втрутитися до того, як з'являться зміни прикусу чи проблеми з навчанням.
Профілактика
- Лікуйте нежить і алергію, щоб дитина дихала носом.
- Провітрюйте та зволожуйте повітря в кімнаті, особливо в опалювальний сезон.
- Не куріть поруч із дитиною.
- Загартовування, прогулянки, повноцінний сон і харчування підтримують імунітет.
- Проходьте профілактичний огляд ЛОРа, якщо дитина часто хворіє або хропе.
- Навчіть дитину правильно сякатися — по черзі кожною ніздрею.
Більше про тактику при частих ангінах — у статті «Часті ангіни у дітей: спостереження чи операція».
Коли звертатися до дитячого ЛОРа
Запишіться на консультацію, якщо дитина хропе більшість ночей, у неї бувають паузи в диханні уві сні, вона постійно дихає ротом, погано ковтає тверду їжу або часто хворіє на отити.
Дитячі отоларингологи Симбіотики у Львові та Стрию оглянуть мигдалики й аденоїди, перевірять вуха та допоможуть обрати тактику — від спостереження до малоінвазивної операції. Про операції у дітей читайте також у статті «Дитяча ЛОР-хірургія в Симбіотиці».
.png)
.png)
.webp)
Задайте питання в онлайн чаті