.svg)
Цервіцит
Що таке цервіцит?
Цервіцит — це запальне захворювання шийки матки, яке виникає внаслідок інфекційного або неінфекційного ураження слизової оболонки цервікального каналу. Шийка матки виконує бар’єрну функцію, захищаючи внутрішні статеві органи від потрапляння патогенів. Коли цей захист порушується, починається запалення, яке може охоплювати як поверхневі шари слизової, так і глибші структури.
Цервіцит зустрічається як у жінок репродуктивного віку, так і в період менопаузи, і часто має безсимптомний перебіг, що ускладнює своєчасну діагностику. Якщо залишити проблему без лікування, запалення може перейти на матку, труби й навіть стати причиною безпліддя.
Гострий цервіцит розвивається стрімко та супроводжується вираженими симптомами: виділеннями з піхви, дискомфортом, болем при статевому акті або сечовипусканні, печінням. Його легко виявити при огляді гінеколога, адже шийка матки виглядає набряклою, почервонілою, з можливими ерозіями.
Хронічний цервіцит — це наслідок недолікованого гострого процесу або тривалого подразнення слизової. Він часто протікає безсимптомно, але поступово змінює структуру шийки матки, що може стати фоном для розвитку дисплазії та передракових станів. У хронічному перебігу запалення може «затухати» й періодично загострюватися, викликаючи легкі виділення або відчуття дискомфорту.
Чітке розмежування між гострим і хронічним цервіцитом дозволяє лікарю підібрати правильну тактику лікування: від протимікробної терапії до відновлювальних заходів і контрольного спостереження.
Причини виникнення запалення шийки матки
Запалення шийки матки (цервіцит) може бути викликане як інфекційними, так і неінфекційними чинниками. Часто кілька причин поєднуються, що ускладнює перебіг хвороби та потребує комплексного підходу до лікування.
Інфекційні збудники (ІПСШ, кандидоз, бактеріальний вагіноз)
Основна причина цервіциту — потрапляння в цервікальний канал патогенних мікроорганізмів. Найчастіше це інфекції, що передаються статевим шляхом:
- Хламідії, гонококи, трихомонади — найпоширеніші ІПСШ, що провокують гостре запалення.
- Вірус простого герпесу та вірус папіломи людини (ВПЛ) можуть викликати хронічний цервіцит і підвищувати ризик онкопатології.
- Гриби роду Candida (кандидоз) — призводять до грибкового ураження слизової, особливо в умовах зниженого імунітету або після прийому антибіотиків.
- Бактеріальний вагіноз — порушення балансу мікрофлори піхви з переважанням умовно-патогенних бактерій, які можуть поширюватися на шийку матки.
Інфекційні збудники часто проникають без симптомів, тому регулярне гінекологічне обстеження та лабораторна діагностика є важливими для своєчасного виявлення проблеми.
Неінфекційні чинники (алергії, травми, порушення мікрофлори)
Цервіцит може виникати й без інфекційного ураження. Серед неінфекційних причин:
- Механічні травми — наслідки пологів, абортів, грубих інструментальних маніпуляцій або використання внутрішньоматкових засобів.
- Алергічні реакції — на сперміциди, латекс презервативів, засоби інтимної гігієни або вагінальні препарати.
- Порушення природної мікрофлори — внаслідок частих спринцювань, тривалого прийому антибіотиків чи гормональних змін, що створюють умови для колонізації патогенами.
Такі чинники рідше викликають гострий перебіг, але можуть спричинити тривале подразнення слизової, яке переходить у хронічне запалення.
Ризики, пов’язані з гормональним фоном і імунітетом
Баланс гормонів та стан імунної системи відіграють важливу роль у збереженні здоров’я шийки матки:
- Гормональні коливання (під час вагітності, менопаузи, прийому оральних контрацептивів) змінюють структуру слизової оболонки й мікрофлору, роблячи її вразливішою до інфекцій.
- Імунодефіцитні стани — зниження імунного захисту (при ВІЛ, цукровому діабеті, стресі, хронічних захворюваннях) зменшує здатність організму контролювати умовно-патогенну флору.
- Дисбаланс естрогенів — може призводити до атрофічних змін у слизовій шийки матки, що підвищує ризик запалення навіть без явного збудника.
Для профілактики важливо контролювати гормональний фон, підтримувати імунітет і регулярно проходити профілактичні огляди.
Симптоми цервіциту
Цервіцит може мати різноманітні прояви залежно від типу збудника, стадії запального процесу та індивідуальних особливостей організму жінки. У частини пацієнток симптоми виражені, а в інших — практично відсутні, що ускладнює вчасну діагностику. Розпізнати цервіцит важливо на ранньому етапі, щоб запобігти ускладненням.
Типові ознаки при гострому перебігу
Гострий цервіцит зазвичай супроводжується яскравими клінічними симптомами, які змушують жінку звернутися до гінеколога. Найпоширеніші ознаки включають:
- Незвичні виділення з піхви — рясні, з неприємним запахом, можуть бути слизовими, гнійними або з домішками крові.
- Біль або дискомфорт у нижній частині живота — ниючого характеру, іноді з іррадіацією в поперек.
- Печіння або свербіж у піхві, особливо після статевого акту чи сечовипускання.
- Біль під час інтимної близькості — пов’язаний із запаленням шийки матки.
- Підвищена температура тіла — рідко, але можлива при вираженому інфекційному процесі.
Інтенсивність симптомів може залежати від конкретного збудника — наприклад, при гонококовій інфекції вони більш виражені, ніж при хламідійному ураженні.
Як проявляється хронічний цервіцит
Хронічний цервіцит часто перебігає стерто, з мінімальними або періодичними симптомами, через що його важче діагностувати без огляду.
Характерні прояви:
- Помірні або періодичні виділення — зазвичай без запаху, можуть змінюватися під час менструального циклу.
- Відчуття тяжкості або дискомфорту внизу живота.
- Незначне подразнення чи сухість у піхві.
- Контактні кров’янисті виділення після статевого акту або гінекологічного огляду.
Такий перебіг може тривати роками й сприяти структурним змінам шийки матки (ерозія, дисплазія), якщо не розпочати лікування.
Коли симптоми можуть бути відсутні
У значної частини жінок, особливо при інфекціях з млявим перебігом (хламідії, мікоплазма, уреаплазма), цервіцит протікає безсимптомно. Це означає, що пацієнтка не має жодних скарг, але запалення вже присутнє.
Фактори, за яких симптоми можуть не проявлятися:
- високий поріг чутливості до болю;
- повільний розвиток інфекції;
- компенсовані порушення мікрофлори;
- пригнічений імунітет, що не реагує типовим запаленням.
Саме тому важливо регулярно проходити профілактичні огляди навіть за відсутності скарг. Лікар може виявити цервіцит на ранньому етапі за допомогою кольпоскопії, мазків або ПЛР-тестування.
Методи діагностики
Точна діагностика цервіциту є ключовим етапом для визначення причини запалення, стадії процесу та підбору ефективного лікування. Лікар використовує поєднання клінічних, лабораторних та інструментальних методів, щоб отримати повну картину стану шийки матки.
Гінекологічний огляд та збір анамнезу
Перший крок — детальна розмова з пацієнткою. Лікар уточнює скарги, історію менструального циклу, статевого життя, перенесені захворювання, випадки ІПСШ, використання контрацепції, недавні втручання або пологи.
Під час гінекологічного огляду у дзеркалах фахівець оцінює:
- колір, форму та структуру шийки матки;
- наявність набряку, почервоніння, ерозій, гнійних або кров’янистих виділень;
- реакцію слизової на дотик (наприклад, контактну кровоточивість).
Огляд дозволяє запідозрити цервіцит ще до отримання результатів аналізів і одразу взяти біоматеріал для подальших досліджень.
Лабораторні аналізи (мазки, ПЛР, бакпосів)
Для підтвердження діагнозу та виявлення збудника проводять ряд аналізів:
- Мазок на флору (мікроскопія) — дозволяє оцінити кількість лейкоцитів (ознака запалення), наявність бактерій, грибів або трихомонад.
- ПЛР-діагностика (полімеразна ланцюгова реакція) — високочутливий метод для виявлення ДНК збудників ІПСШ (хламідій, мікоплазм, ВПЛ, герпесу тощо), навіть якщо вони присутні в незначній кількості.
- Бактеріологічний посів (бакпосів) — допомагає визначити точного збудника, оцінити його чутливість до антибіотиків, що критично при рецидивуючому або хронічному перебігу цервіциту.
- Аналіз на ВІЛ, сифіліс, гепатити — за потреби або при підозрі на системне ураження.
Поєднання лабораторних методів дає змогу не лише підтвердити цервіцит, а й запобігти неефективному лікуванню.
Кольпоскопія та інші інструментальні методи
Кольпоскопія — це огляд шийки матки під збільшенням за допомогою спеціального оптичного приладу (кольпоскопа). Метод дозволяє детально розглянути слизову, виявити ерозії, судинні зміни, атрофічні ділянки або підозрілі зони, які не видно неозброєним оком.
Покази до кольпоскопії:
- підозра на хронічний цервіцит;
- нерегулярні або контактні кров’янисті виділення;
- позитивні аналізи на ВПЛ;
- зміни в цитологічному мазку.
Додатково можуть бути призначені:
- цитологічне дослідження (ПАП-тест) — виявлення змін клітин епітелію;
- біопсія шийки матки — у разі підозри на дисплазію або рак;
- УЗД органів малого таза — для оцінки стану матки, яєчників та виявлення супутньої патології.
Комплексна діагностика дозволяє точно визначити причину запалення та уникнути рецидивів завдяки цілеспрямованому лікуванню.
Сучасне лікування цервіциту
Ефективне лікування цервіциту базується на поєднанні етіотропної (спрямованої на збудника) та симптоматичної терапії. Після підтвердження діагнозу і визначення причини запалення, лікар формує індивідуальну схему лікування, враховуючи форму захворювання, супутні інфекції, стан імунітету та наявність ускладнень.
Медикаментозна терапія (антибіотики, протигрибкові, антисептики)
Основу лікування становлять препарати, спрямовані на усунення збудника:
- Антибіотики призначаються при бактеріальних інфекціях (наприклад, хламідії, гонорея, мікоплазма). Залежно від результатів аналізів це можуть бути тетрацикліни, макроліди, фторхінолони або комбіновані схеми.
- Протигрибкові засоби (у разі кандидозного цервіциту) — флуконазол, клотримазол та інші препарати, які застосовуються перорально або місцево.
- Противірусні препарати — при герпетичному цервіциті (ацикловір, валацикловір).
- Місцеві антисептики — свічки, вагінальні таблетки або гелі з хлоргексидином, повідон-йодом, октенідином — допомагають зменшити запалення та пригнічують патогенну флору.
У разі тяжкого або змішаного запалення застосовуються комбіновані препарати з кількома діючими речовинами для посиленого ефекту.
Місцеве лікування та фізіотерапія
Окрім системної терапії, широко застосовуються місцеві засоби та апаратні методики для прискорення одужання:
- Вагінальні свічки та гелі — з протизапальними, антибактеріальними або відновлювальними властивостями.
- Зрошення або аплікації лікарськими препаратами на шийку матки — проводяться в кабінеті гінеколога.
- Фізіотерапевтичні процедури — УФО (ультрафіолетове опромінення), лазеротерапія, електрофорез — покращують кровообіг, прискорюють регенерацію тканин та зменшують запалення.
- Відновлення мікрофлори після антибіотикотерапії — призначення пробіотиків для нормалізації вагінального біоценозу.
Місцеве лікування особливо ефективне при хронічному цервіциті або як завершальний етап комплексної терапії.
Лікування супутніх інфекцій та статевого партнера
Цервіцит рідко буває ізольованим процесом. У більшості випадків він супроводжується іншими урогенітальними інфекціями або захворюваннями, які потребують паралельного лікування:
- Лікар обов’язково перевіряє наявність супутніх ІПСШ (бактеріальний вагіноз, трихомоніаз, уреаплазмоз тощо) і за потреби призначає додаткові препарати.
- Статевий партнер повинен пройти обстеження та лікування, навіть якщо не має симптомів. Інакше виникає ризик повторного інфікування після курсу терапії.
- Рекомендовано тимчасове утримання від статевого життя під час лікування, а також використання бар’єрних методів контрацепції після завершення курсу.
Вчасне та повноцінне лікування обох партнерів значно знижує ризик рецидиву й переходу цервіциту в хронічну форму.
Відновлення після лікування
Після завершення основного курсу терапії важливо не лише усунути симптоми цервіциту, а й відновити природну мікрофлору, зміцнити імунітет і зменшити ризик рецидиву. Етап реабілітації допомагає повернути нормальний стан слизової оболонки шийки матки, підтримати загальне жіноче здоров’я та впевненість у собі.
Відновлення мікрофлори піхви
Після прийому антибіотиків або протигрибкових засобів баланс мікрофлори піхви може бути порушений. Це створює сприятливі умови для повторного запалення або розвитку кандидозу.
Для нормалізації мікробіому рекомендується:
- Вагінальні пробіотики або свічки з лактобактеріями — допомагають відновити кислотно-лужний баланс і захисні властивості слизової;
- Препарати для перорального прийому — з пробіотиками та пребіотиками для підтримки здоров’я кишківника й вагіни;
- Корекція харчування — обмеження цукру, додавання кисломолочних продуктів, овочів та джерел клітковини;
- Уникнення спринцювань — вони можуть порушувати мікрофлору і знижувати природний захист.
Відновлення мікрофлори — важливий крок до повного одужання, особливо при рецидивуючому або хронічному перебігу цервіциту.
Контроль результатів лікування
Через 2–4 тижні після завершення курсу терапії необхідно пройти контрольний огляд у гінеколога:
- перевірка стану шийки матки при візуальному огляді;
- повторні мазки на флору або ПЛР-тести для оцінки ефективності лікування;
- оцінка наявності супутньої патології або рецидиву симптомів.
У деяких випадках призначається кольпоскопія або цитологічне дослідження (ПАП-тест), особливо якщо раніше були зміни епітелію або перенесений ВПЛ. Своєчасна перевірка дозволяє уникнути ускладнень і виявити проблему ще на етапі безсимптомного перебігу.
Психоемоційна підтримка та інтимна гігієна
Запалення шийки матки може викликати не лише фізичний дискомфорт, а й емоційну напругу, особливо якщо симптоми тривали довго або порушували інтимне життя.
У період відновлення варто звернути увагу на:
- емоційне благополуччя — не соромитися звертатися за підтримкою до психолога, якщо з’являється тривожність або знижується самооцінка;
- відновлення статевого життя — поступово, після зникнення симптомів, з використанням захисту та за рекомендацією лікаря;
- інтимну гігієну — обирати м’які засоби з нейтральним pH, не зловживати спринцюваннями, уникати агресивних засобів і ароматизованих прокладок.
Дотримання простих правил гігієни та підтримка психологічного стану сприяють повному одужанню та профілактиці рецидивів.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Цервіцит не завжди викликає серйозні симптоми, але без своєчасного лікування може призвести до низки серйозних ускладнень. Ігнорування запального процесу підвищує ризик хронізації, поширення інфекції на сусідні органи та розвитку патологій, які можуть впливати на репродуктивне здоров’я та навіть загрожувати життю.
Перехід у хронічну форму
Одна з найпоширеніших загроз — перехід гострого цервіциту в хронічний. Це відбувається, коли запалення не проліковано до кінця або лікування було призначене без урахування конкретного збудника.
Ознаки хронізації:
- тривалі або періодичні виділення;
- структурні зміни шийки матки (ерозії, гіперплазія, ектопія);
- зниження імунної реакції слизової;
- часті рецидиви та загострення.
Хронічний цервіцит може тривати роками, поступово підвищуючи ризик дисплазії та створюючи передумови для онкологічних змін.
Поширення інфекції (ендометрит, безпліддя)
Якщо збудник не знешкоджено, інфекція може підніматися вгору по статевих шляхах, викликаючи ураження матки, труб і яєчників:
- Ендометрит — запалення слизової оболонки матки, що може проявлятися болями, порушенням менструального циклу, матковими кровотечами.
- Сальпінгоофорит — ураження маткових труб та яєчників, що часто супроводжується гарячкою, гострим болем унизу живота.
- Спайковий процес у малому тазі — наслідок хронічного запалення, який порушує прохідність маткових труб.
- Безпліддя — одне з найтяжчих ускладнень, яке може бути зумовлене саме невилікуваним цервіцитом або пов’язаними з ним захворюваннями.
Також підвищується ризик ускладнень під час вагітності — передчасні пологи, інфікування плода, викидні.
Ризик онкологічних змін шийки матки
Тривале хронічне запалення, особливо за наявності вірусу папіломи людини (ВПЛ), створює передумови для змін у клітинах епітелію шийки матки. Без належного контролю такі зміни можуть прогресувати:
- Цервікальна інтраепітеліальна неоплазія (CIN) — передракові стани, які потребують спостереження або хірургічного втручання.
- Дисплазія шийки матки — порушення будови клітин, що підвищує ризик розвитку раку.
- Рак шийки матки — один із найпоширеніших онкогінекологічних діагнозів, що може розвиватися на фоні хронічного запалення.
Регулярна діагностика, ПАП-тести та кольпоскопія дозволяють виявити небезпечні зміни на ранній стадії, коли вони повністю виліковні.
Профілактика запалення шийки матки
Цервіцит — це захворювання, якого значною мірою можна уникнути. Ефективна профілактика ґрунтується на щоденній гігієні, відповідальному ставленні до статевого життя та регулярному медичному контролі. Дотримання простих правил допоможе зберегти здоров’я шийки матки та уникнути хронічних ускладнень.
Правильна інтимна гігієна
Підтримання чистоти інтимної зони — основа профілактики запальних процесів. Варто дотримуватися таких рекомендацій:
- Щоденне миття теплою водою без агресивних миючих засобів — достатньо нейтрального pH-гелю або простої води.
- Уникнення спринцювань — вони порушують природну мікрофлору та можуть сприяти проникненню інфекції.
- Використання бавовняної білизни — натуральні матеріали сприяють вентиляції, зменшують ризик подразнення й перегрівання.
- Часта зміна щоденних прокладок — особливо під час підвищеної секреції або у спекотну пору року.
- Правильне підтирання після туалету — у напрямку спереду назад, щоб уникнути перенесення бактерій.
Інтимна гігієна має бути дбайливою, але не надмірною — баланс є ключовим.
Захищені статеві контакти
Переважна більшість випадків цервіциту пов’язана з інфекціями, що передаються статевим шляхом. Саме тому важливо:
- Використовувати презервативи при кожному статевому контакті, особливо з новими або малознайомими партнерами.
- Уникати частих змін партнерів — це зменшує ймовірність передачі ІПСШ.
- Обстежуватися разом із партнером у разі виникнення симптомів або планування вагітності.
- Відмовитися від сексу на час лікування або загострення запальних процесів — це дає змогу уникнути повторного зараження та ускладнень.
Захищене статеве життя — найефективніший шлях запобігти інфекційному цервіциту.
Регулярні візити до гінеколога та обстеження
Навіть за відсутності симптомів, запалення шийки матки може протікати приховано. Саме тому профілактичні огляди — обов’язковий елемент жіночого здоров’я.
Рекомендовано:
- Огляд у гінеколога не рідше ніж 1 раз на рік;
- Мазки на флору, ПАП-тест, ПЛР-аналізи — за призначенням лікаря;
- Кольпоскопія — при зміненому цитологічному мазку або наявності ВПЛ;
- Вакцинація проти ВПЛ — у дівчат і молодих жінок до 26 років як ефективна профілактика цервіциту та раку шийки матки.
Своєчасна діагностика дозволяє виявити запалення на ранньому етапі, уникнути хронізації та зберегти репродуктивне здоров’я на довгі роки.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
