Рак шийки матки — це злоякісне новоутворення, що виникає в клітинах шийки матки — нижньої частини матки, яка з'єднується з піхвою. Найчастіше пухлина розвивається з епітеліальних клітин у зоні трансформації, де зустрічаються зовнішній (ектоцервікс) і внутрішній (ендоцервікс) шари.
Цей вид онкопатології розвивається поступово — через передракові зміни (цервікальна інтраепітеліальна неоплазія, дисплазія), які можуть тривати роками без явних симптомів.
Процес злоякісної трансформації клітин зазвичай запускається вірусом папіломи людини (ВПЛ) високого онкогенного ризику. Вірус може тривалий час перебувати в організмі в латентній формі, поступово викликаючи зміни в ДНК клітин. На фоні зниженого імунного захисту, гормональних порушень або хронічних запалень ці клітини починають безконтрольно ділитися, що й призводить до розвитку пухлини.
Рак шийки матки може мати кілька морфологічних форм, серед яких найбільш поширеною є плоскоклітинний рак, рідше — аденокарцинома.
Рак шийки матки входить до п’ятірки найпоширеніших онкологічних захворювань у жінок у всьому світі. Найчастіше його діагностують у жінок віком 35–55 років, але випадки захворювання реєструють і в молодших вікових групах, особливо серед тих, хто почав статеве життя рано та мав багато статевих партнерів.
В Україні щороку виявляють понад 3 000 нових випадків раку шийки матки, і значна частина — на пізніх стадіях. Саме тому профілактичні обстеження, ПАП-тест (мазок на цитологію) і вакцинація проти ВПЛ мають критичне значення для зниження захворюваності.
Основною причиною розвитку раку шийки матки є інфікування вірусом папіломи людини (ВПЛ), зокрема штамами високого онкогенного ризику — 16, 18, 31, 33 та ін. ВПЛ передається переважно статевим шляхом. У більшості жінок вірус виводиться з організму самостійно протягом 1–2 років. Проте у частини пацієнток відбувається персистенція вірусу, що поступово призводить до клітинних змін у шийці матки й розвитку передракових станів, які з часом можуть перейти в рак.
Хоча ВПЛ є ключовим тригером, ризик злоякісного переродження клітин підвищується під впливом додаткових факторів:
У деяких жінок генетична схильність до зниженого імунного захисту або порушення механізмів контролю клітинного поділу може сприяти розвитку пухлинних процесів. Окрім того, тривалий прийом гормональних контрацептивів (понад 5 років) також асоціюється з підвищеним ризиком раку шийки матки. Це не означає, що контрацептиви викликають рак напряму, але в поєднанні з ВПЛ і іншими чинниками вони можуть мати кумулятивний ефект.
На ранніх стадіях рак шийки матки часто протікає безсимптомно. Саме тому профілактичні гінекологічні огляди з ПАП-тестом і тестом на ВПЛ мають вирішальне значення. Якщо симптоми з’являються, вони можуть бути незначними:
Ці прояви часто не викликають занепокоєння, але можуть бути першими сигналами захворювання.
У міру прогресування пухлини з’являються більш виражені симптоми:
Ці симптоми свідчать про значне розростання пухлини та залучення сусідніх органів.
Багато жінок не надають значення дрібним або епізодичним змінам у менструальному циклі, поодиноким кров’янистим виділенням чи дискомфорту під час статевого акту. Також насторожити мають:
Усі ці ознаки є підставою для звернення до гінеколога, навіть якщо вони здаються незначними.
Першим кроком у діагностиці є гінекологічний огляд, під час якого лікар оцінює стан шийки матки візуально. При підозрі на патологічні зміни проводиться кольпоскопія — дослідження під збільшенням за допомогою спеціального приладу. Цей метод дозволяє розглянути судинний малюнок, поверхню епітелію та виявити зони, які потребують прицільного забору тканин для подальшого аналізу.
Кольпоскопія може бути простою або розширеною — з використанням розчинів (оцтової кислоти або йоду), які дають змогу краще візуалізувати атипові ділянки.
ПАП-тест (цитологічний мазок) — це основний скринінговий метод виявлення передракових змін та ранніх стадій раку шийки матки. Зіскрібок беруть із шийки матки та досліджують під мікроскопом на наявність атипових клітин.
Тест на вірус папіломи людини (ВПЛ) визначає наявність онкогенних штамів, що є головним фактором ризику розвитку раку. Наявність ВПЛ високого ризику в поєднанні з аномальним ПАП-тестом — пряме показання до подальшого дообстеження.
Якщо є підозра на онкологічний процес, проводиться біопсія — забір зразка тканини з підозрілої ділянки шийки матки для гістологічного аналізу. Це єдиний метод, що дозволяє остаточно підтвердити діагноз раку та визначити його тип.
Для оцінки поширеності процесу та стадіювання захворювання можуть призначатися:
Комплексна діагностика дозволяє точно встановити стадію раку, що є ключовим для вибору ефективної тактики лікування.
Лікування раку шийки матки залежить від стадії захворювання, віку пацієнтки, репродуктивних планів і загального стану здоров’я. У сучасній онкогінекології застосовують індивідуальний підхід, часто поєднуючи кілька методів для досягнення максимального результату.
На ранніх стадіях (CIN III, carcinoma in situ або мікроінвазивний рак) можливе органозберігаюче лікування:
На більш розвинених стадіях проводиться:
Променева терапія (зовнішня і внутрішня — брахітерапія) є основним методом лікування локально поширених форм раку шийки матки. Вона може застосовуватись як самостійно, так і в комбінації з хірургією або хіміотерапією.
Хіміотерапія призначається при поширених або рецидивуючих формах хвороби. Часто застосовується препарат цисплатин, іноді в комбінації з іншими цитостатиками. У разі необхідності хіміотерапія може проводитися як неоад'ювантна (до операції) чи ад’ювантна (після).
На пізніх стадіях або при резистентності до стандартних методів лікування застосовують сучасні підходи:
Ці методи найчастіше застосовують у рамках комплексного лікування для покращення контролю захворювання та підвищення якості життя пацієнток.
Лікувальна тактика визначається після детальної діагностики та встановлення стадії:
Мультидисциплінарна команда (гінеколог-онколог, хіміотерапевт, радіолог) розробляє персоналізований план лікування з урахуванням усіх клінічних аспектів.
Реабілітаційний період після лікування раку шийки матки є важливим етапом, який впливає на якість життя, запобігання рецидивам і повернення до звичного способу життя. Комплексне відновлення включає фізичну, емоційну та медичну підтримку.
Залежно від типу проведеного лікування (операція, променева чи хіміотерапія), організму потрібен час на відновлення:
Повноцінна реабілітація також включає роботу з лікарем-фізіотерапевтом або спеціалістом з ЛФК для відновлення м’язового тонусу та лімфовідтоку.
Онкологічний діагноз часто викликає сильне психологічне навантаження: страх рецидиву, переживання щодо репродуктивної функції, самооцінки та стосунків. Психоемоційна підтримка є невід’ємною частиною реабілітації.
Рекомендується:
Збалансований емоційний стан сприяє швидшому фізичному відновленню.
Після завершення лікування важливо регулярно проходити контрольні обстеження для своєчасного виявлення можливих рецидивів або ускладнень. Рекомендована схема спостереження:
Плановий моніторинг включає гінекологічний огляд, ПАП-тест, аналіз на ВПЛ, за потреби — УЗД, КТ або МРТ. Дотримання графіка спостереження значно підвищує шанси на стабільну ремісію.
Ігнорування симптомів або відмова від лікування раку шийки матки призводить до стрімкого прогресування захворювання. Пухлина розростається, порушує функції навколишніх органів і систем, знижує якість життя, а на пізніх стадіях стає смертельно небезпечною.
Без лікування рак шийки матки переходить у пізні стадії з локальним та віддаленим поширенням:
Таке розповсюдження ускладнює лікування, потребує агресивної терапії і часто має гірший прогноз.
Прогресування хвороби або радикальні форми лікування (наприклад, гістеректомія) часто призводять до втрати репродуктивної функції. Також можливі:
Ці ускладнення знижують рівень фізичного комфорту й потребують тривалого відновлення.
На пізніх стадіях рак викликає важкі симптоми, які негативно впливають на фізичний і психоемоційний стан жінки:
Усе це значно ускладнює щоденне життя пацієнтки та її родини. Саме тому рання діагностика і своєчасне лікування є ключовими умовами збереження життя й добробуту.
Рак шийки матки належить до тих видів онкопатології, які можна ефективно попередити. Завдяки сучасним методам профілактики — вакцинації, скринінгу та зміні способу життя — захворюваність значно знижується, а виявлення на ранніх стадіях дає шанс на повне одужання.
Найефективніший метод первинної профілактики — вакцинація проти вірусу папіломи людини (ВПЛ). Вакцини захищають від найнебезпечніших онкогенних штамів ВПЛ, зокрема 16 та 18, які викликають до 70% випадків раку шийки матки.
Наявні вакцини: Gardasil, Gardasil 9, Cervarix.
Скринінг — основа вторинної профілактики. Регулярні візити до гінеколога дозволяють виявити передракові зміни та вилікувати їх до того, як вони переростуть у рак.
Чим раніше виявлено зміни — тим вища ефективність лікування.
Поведінкові фактори також мають значення у профілактиці раку шийки матки:
Комплекс профілактичних заходів дозволяє зберегти жіноче здоров’я та запобігти небезпечному захворюванню ще до його виникнення.