.svg)
Гонорея
Що таке гонорея і як вона передається?
Гонорея — це інфекційне захворювання, спричинене бактерією Neisseria gonorrhoeae, яка уражає слизові оболонки сечостатевих органів, прямої кишки, горла та очей. Це одне з найпоширеніших захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ).
Передача гонореї відбувається під час:
- вагінального, анального або орального сексу без захисту;
- контакту слизових оболонок із виділеннями інфікованої особи;
- пологів, коли мати передає інфекцію дитині (неонатальна гонорея).
Важливо розуміти, що гонорея може передаватися навіть при відсутності видимих симптомів у партнера.
До груп підвищеного ризику інфікування гонореєю належать:
- Особи з кількома сексуальними партнерами або ті, хто часто змінює партнерів.
- Люди, які не використовують бар'єрні методи контрацепції (презервативи).
- Особи з іншими ЗПСШ, включно з ВІЛ.
- Молодь віком 15–29 років, оскільки в цьому віці спостерігається вищий рівень сексуальної активності.
- Чоловіки, які мають секс з чоловіками (ЧСЧ) — у цій групі ризик передачі значно вищий через типи сексуальних практик.
Профілактика, регулярне тестування та інформованість про шляхи передачі — ключові фактори для зниження ризику зараження.
Причини та шляхи передачі
Як передається гонорея
Гонорея передається переважно статевим шляхом під час незахищених контактів з інфікованою людиною. Інфекція потрапляє до організму через слизові оболонки:
- статевих органів (вагінальний секс),
- анального каналу (анальний секс),
- глотки (оральний секс).
Також можливе зараження:
- під час пологів, коли інфікована мати передає бактерії новонародженому, найчастіше з ураженням очей (неонатальний гонококовий кон’юнктивіт);
- через секс-іграшки, якщо ними користуються без дезінфекції.
Гонококи не передаються через поцілунки, обійми, спільне харчування чи побутові контакти (наприклад, через унітаз чи рушники), оскільки швидко гинуть поза організмом людини.
Ризики інфікування у жінок, чоловіків та новонароджених
Жінки зазнають підвищеного ризику, оскільки симптоми можуть бути малопомітними або відсутні зовсім. Ураження часто поширюється на шийку матки, маткові труби й призводить до запалення органів малого таза, що загрожує безпліддям.
Чоловіки зазвичай помічають симптоми раніше (печіння при сечовипусканні, виділення), але несвоєчасне лікування може призвести до епідидиміту (запалення придатка яєчка), що також може впливати на фертильність.
Немовлята, які заражаються під час пологів, можуть мати серйозні ураження очей, що в тяжких випадках призводять до сліпоти без належного лікування.
Фактори, що підвищують ймовірність зараження
Підвищити ризик зараження гонореєю можуть такі чинники:
- Незахищений секс (відсутність презервативів).
- Часта зміна партнерів або зв’язки з малознайомими особами.
- Наявність інших ЗПСШ, які послаблюють захисні функції слизових оболонок.
- Відсутність регулярних медичних оглядів, особливо у разі безсимптомного перебігу.
- Молодий вік (до 30 років), коли сексуальна активність зазвичай найвища.
- Невисокий рівень поінформованості про шляхи передачі та профілактику.
Профілактика, включно з використанням презервативів і тестуванням при зміні партнера, є ефективним засобом запобігання гонореї.
Основні симптоми гонореї
Симптоми у жінок
У жінок гонорея часто має маловиражені або безсимптомні прояви, що ускладнює своєчасну діагностику. Типові симптоми включають:
- незвичні вагінальні виділення (часто жовтувато-зелені);
- болі внизу живота або в ділянці малого таза;
- печіння або біль при сечовипусканні;
- часті позиви до сечовипускання;
- дискомфорт під час статевого акту;
- міжменструальні кровотечі.
Якщо інфекцію не лікувати, вона може поширитися на маткові труби та викликати запалення органів малого таза (ЗОМТ), що загрожує хронічним болем, спайками та безпліддям.
Симптоми у чоловіків
У чоловіків гонорея зазвичай проявляється більш помітно вже через кілька днів після інфікування:
- гнійні або слизово-гнійні виділення з уретри (часто жовтуваті або зеленуваті);
- печіння, свербіж або біль під час сечовипускання;
- набряк та почервоніння отвору сечівника;
- болючість або набряк яєчок (при ускладненнях — епідидиміт).
Якщо інфекцію не лікувати, можливі ураження передміхурової залози або сечового міхура, а також безпліддя.
Ознаки гонореї в горлі, прямій кишці, очах
Гонорея в горлі (фарингеальна форма) виникає внаслідок орального сексу з інфікованим партнером. Часто перебігає без симптомів, але іноді можуть спостерігатися:
- біль у горлі;
- почервоніння та набряк мигдаликів;
- збільшення шийних лімфовузлів.
Ректальна гонорея (інфекція прямої кишки) може бути безсимптомною або викликати:
- свербіж у ділянці ануса;
- біль під час дефекації;
- слизові або гнійні виділення з прямої кишки;
- кров у калі.
Офтальмогонорея — ураження очей, що найчастіше трапляється у новонароджених або дорослих при перенесенні інфекції руками. Симптоми:
- гнійні виділення з очей;
- почервоніння, набряк кон’юнктиви;
- біль та світлобоязнь;
- ризик серйозних ускладнень, включаючи втрату зору.
Як діагностують гонорею
Коли варто звернутися до лікаря
Звернутися до лікаря слід у разі появи будь-яких симптомів, що можуть свідчити про гонорею, а саме:
- виділень з піхви або уретри незвичного кольору й запаху;
- печіння чи болю під час сечовипускання;
- болю внизу живота чи в ділянці яєчок;
- дискомфорту під час статевого акту;
- ознак інфекції горла, прямої кишки або очей.
Також обстеження на гонорею рекомендовано:
- після незахищеного сексу з новим або малознайомим партнером;
- при наявності інших ЗПСШ або в разі інфікування партнера;
- під час планування вагітності;
- вагітним жінкам, аби запобігти передачі інфекції новонародженому.
Рання діагностика дозволяє уникнути ускладнень і передчасно припинити передачу інфекції.
Методи діагностики (мазки, ПЛР, бакпосів)
Для виявлення гонореї застосовуються лабораторні тести, які визначають наявність збудника або його генетичного матеріалу:
- Мікроскопія мазка — швидкий метод, що дозволяє виявити гонококи у виділеннях (з уретри, піхви, прямої кишки). Найчастіше використовується у чоловіків.
- ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) — високочутливий і точний метод, який виявляє ДНК гонокока навіть при малій кількості бактерій. Підходить для зразків із різних ділянок (статеві органи, горло, пряма кишка).
- Бактеріологічний посів (бакпосів) — визначає наявність збудника та чутливість до антибіотиків. Особливо важливий у разі рецидивів або підозри на стійкий штам.
У більшості випадків для підтвердження діагнозу використовують комбінацію методів, що підвищує точність і дозволяє підібрати ефективне лікування.
Додаткові обстеження при ускладненнях
У разі підозри на поширення інфекції або хронічний перебіг, можуть бути призначені додаткові діагностичні процедури:
- УЗД органів малого таза — для оцінки стану маткових труб, яєчників або простати.
- Загальний аналіз крові і сечі — для виявлення ознак запалення.
- Тестування на супутні ЗПСШ — хламідіоз, сифіліс, ВІЛ, вірусні гепатити.
- Аналізи сперми у чоловіків — при підозрі на порушення фертильності.
- Офтальмологічний огляд — у разі ураження очей.
Також важливо обстежити всіх сексуальних партнерів пацієнта, навіть якщо в них відсутні симптоми.
Сучасне лікування гонореї
Антибіотикотерапія – основа лікування
Основою лікування гонореї є антибіотикотерапія, яка спрямована на повне знищення збудника — Neisseria gonorrhoeae. Залежно від клінічної ситуації, лікар підбирає препарат, враховуючи:
- локалізацію інфекції (урогенітальна, ректальна, фарингеальна тощо);
- наявність ускладнень;
- можливу стійкість збудника до певних антибіотиків;
- індивідуальні особливості пацієнта (алергії, вагітність тощо).
Найчастіше застосовують:
- цефтриаксон внутрішньом’язово — як стандарт першої лінії;
- азитроміцин або доксициклін — у разі супутньої хламідійної інфекції;
- альтернативні схеми — при алергії або резистентності.
Важливо: самолікування неприпустиме, оскільки воно підвищує ризик ускладнень і формування стійких штамів гонокока.
Лікування супутніх інфекцій (хламідіоз, мікоплазма тощо)
У 20–40% випадків гонорея супроводжується іншими статевими інфекціями, найчастіше:
- хламідіозом (Chlamydia trachomatis),
- мікоплазмозом (Mycoplasma genitalium),
- уреаплазмозом (Ureaplasma urealyticum).
Такі комбінації вимагають комплексного підходу до терапії, що може включати:
- додаткові антибіотики, спрямовані на супутніх збудників;
- протизапальні засоби — для зменшення симптомів;
- імуномодулюючі препарати — для підтримки захисних функцій організму;
- пребіотики та пробіотики — для відновлення мікрофлори після курсу антибіотиків.
Лікар призначає схему лікування індивідуально після результатів лабораторних тестів.
Контроль результатів лікування
Після завершення курсу терапії обов’язковим є контроль ефективності лікування:
- через 7–14 днів після останньої дози антибіотика проводять ПЛР або бакпосів для підтвердження відсутності збудника;
- при ураженні горла або прямої кишки — контрольна діагностика може бути рекомендована ще через 3–4 тижні;
- при наявності ускладнень або симптомів, що зберігаються, потрібні додаткові обстеження.
Також важливо:
- утримуватись від статевих контактів до повного одужання;
- повідомити й обстежити сексуальних партнерів;
- при повторному зараженні — не використовувати ту ж схему без консультації лікаря.
Контрольне обстеження гарантує повне вилікування і допомагає запобігти хронізації інфекції.
Відновлення після лікування
Відновлення мікрофлори та імунної системи
Після курсу антибіотикотерапії організм потребує відновлення природного балансу мікрофлори та підтримки імунної системи. Це особливо актуально для жінок, оскільки дисбактеріоз піхви може призводити до свербежу, рецидивів інфекцій або кандидозу.
Рекомендації для повноцінного відновлення:
- прийом пробіотиків — препарати або продукти, що містять корисні бактерії (лактобактерії, біфідобактерії);
- балансоване харчування — багате на клітковину, вітаміни групи B, A, C, D;
- виключення алкоголю та обмеження кави — ці речовини послаблюють імунітет і подразнюють слизові;
- регулярна фізична активність — стимулює кровообіг і природний імунітет;
- сон не менше 7–8 годин щодоби.
Також важливо дотримуватися інтимної гігієни та утримуватися від статевих контактів протягом 1–2 тижнів після завершення лікування.
Психоемоційна підтримка та довіра до партнера
Інфікування гонореєю — це не лише фізична, а й емоційна травма, яка може викликати:
- почуття сорому, провини або страху перед новими стосунками;
- недовіру до партнера;
- тривожність щодо власного здоров’я.
Щоб мінімізувати ці наслідки:
- обговоріть ситуацію відкрито з партнером — це допоможе уникнути повторного зараження та зміцнить довіру;
- не звинувачуйте себе — гонорея поширена інфекція, а не показник моральності;
- зверніться до психолога або сексолога, якщо виникають труднощі з прийняттям себе чи у спілкуванні з партнером;
- розвивайте культуру безпечного сексу — це не лише про захист, а й про відповідальність.
Відновлення психоемоційного стану — важлива частина повного одужання.
Поради щодо планування вагітності після інфекції
Жінки та чоловіки, які перенесли гонорею, повинні відповідально підійти до планування вагітності, особливо якщо інфекція була діагностована на пізніх етапах або супроводжувалась ускладненнями.
Рекомендації:
- після лікування пройти повторне обстеження (ПЛР, бакпосів) для підтвердження повного одужання;
- обстежитися на супутні ЗПСШ, які можуть впливати на фертильність або перебіг вагітності;
- жінкам — зробити УЗД органів малого таза для оцінки прохідності маткових труб і стану ендометрію;
- чоловікам — здати спермограму, якщо були ознаки ураження яєчок або простати;
- дотримуватись здорового способу життя, щоб підвищити шанси на успішне зачаття.
Після лікування гонореї, при правильному підході та контролі, вагітність може протікати без ускладнень, а ризики для дитини — мінімальні.
Можливі ускладнення без лікування
Хронічне запалення та спайки
За відсутності своєчасного лікування гонорея переходить у хронічну форму, яка вражає глибші шари слизової та поширюється на інші органи. Внаслідок цього формуються:
- хронічні запальні процеси — цервіцит, ендометрит, сальпінгіт у жінок; уретрит, простатит, орхіт у чоловіків;
- спайковий процес у маткових трубах або малому тазі;
- хронічний біль унизу живота, який порушує якість життя;
- підвищена вірогідність рецидивів навіть після лікування.
Такі зміни часто залишаються непомітними до появи серйозних наслідків, зокрема безпліддя чи позаматкової вагітності.
Безпліддя у жінок і чоловіків
Одна з найсерйозніших загроз нелікованої гонореї — порушення репродуктивної функції:
У жінок ураження маткових труб призводить до їх непрохідності, що унеможливлює зачаття або підвищує ризик позаматкової вагітності.
У чоловіків ускладнення можуть включати:
- епідидиміт — запалення придатка яєчка;
- орхіт — запалення яєчок;
- зменшення кількості та рухливості сперматозоїдів;
- порушення функції передміхурової залози.
Обидві статі можуть зіткнутися з непліддям, що потребує тривалого лікування або допоміжних репродуктивних технологій.
Інфекції очей, суглобів, серця (дисемінована гонорея)
У рідкісних, але небезпечних випадках гонокок може потрапити в кров і викликати дисеміновану гонококову інфекцію (DGI). Це загрозливий стан, який потребує госпіталізації.
Можливі ускладнення:
- Гонококовий кон’юнктивіт — особливо небезпечний у новонароджених, може призвести до сліпоти.
- Гонококовий артрит — ураження суглобів (найчастіше колінних, зап’ясткових), що супроводжується болем, набряком, обмеженням рухливості.
- Ендокардит — ураження внутрішньої оболонки серця, що загрожує життю.
- Менінгіт — запалення оболонок головного мозку (вкрай рідко, але можливе при імунодефіциті).
Такі форми є показанням до негайного системного лікування, оскільки можуть мати тяжкі наслідки
Профілактика гонореї
Захищене статеве життя
Найефективніший спосіб запобігти гонореї — використання презервативів під час будь-яких видів сексу: вагінального, анального, орального. Вони створюють бар’єр, який блокує потрапляння інфекції на слизові оболонки.
Рекомендації:
- Завжди використовуйте презерватив із новим або неперевіреним партнером.
- Уникайте використання спільних секс-іграшок або ретельно їх дезінфікуйте.
- Не займайтесь сексом при наявності виділень, болю або інших симптомів у себе чи партнера.
Навіть одне незахищене статеве злиття може призвести до інфікування, тому бар’єрна контрацепція залишається основою профілактики.
Регулярні обстеження у гінеколога чи уролога
Гонорея може протікати безсимптомно, особливо у жінок. Регулярні візити до лікаря допомагають виявити інфекцію на ранній стадії та уникнути ускладнень.
Рекомендовано:
- гінекологічний або урологічний огляд — не рідше 1 разу на рік, або частіше при зміні партнерів;
- аналізи на ЗПСШ — мазки, ПЛР, бакпосіви для виявлення прихованих інфекцій;
- обстеження перед плануванням вагітності — важливо як для жінки, так і для чоловіка.
Такі обстеження допомагають не лише захистити себе, а й подбати про здоров’я партнера та майбутніх дітей.
Відповідальне ставлення до сексуального здоров’я
Профілактика гонореї — це не лише про захист, а й про освідченість та відповідальність:
- Уникайте випадкових зв’язків, особливо без попереднього обстеження партнера.
- Відверто спілкуйтесь з партнером про сексуальне здоров’я.
- Не займайтесь самолікуванням — це не усуває інфекцію, а лише ускладнює її перебіг.
- Навчайте підлітків і молодь основам безпечного сексу — це формує культуру здорових стосунків.
Розуміння ризиків і дбайливе ставлення до себе та партнера — запорука захисту від гонореї та інших інфекцій.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
