СТК — це мононевропатія нижньої кінцівки, подібна до синдрому карпального каналу, але локалізована в ділянці гомілковостопного суглоба. Внаслідок стиснення нерва у вузькому анатомічному просторі — тарзальному каналі — порушується чутливість і з’являється біль у стопі.
Тарзальний канал — вузький прохід на внутрішній стороні щиколотки, обмежений кістками (медіальна кісточка, таранна й п’яткова) та щільною сполучнотканинною структурою — утримувачем сухожилків згиначів (retinaculum flexorum). Через канал проходять:
Будь-яке звуження каналу (набряк, травма, пухлина, анатомічні особливості) може призвести до стиснення нерва.
Основне ураження припадає на задній великогомілковий нерв (nervus tibialis), який після виходу з каналу ділиться на:
Відповідно до локалізації компресії, симптоми можуть включати біль у п’яті, поколювання чи оніміння всієї підошви.
Синдром тарзального каналу (СТК) проявляється через здавлення заднього великогомілкового нерва. Симптоми можуть варіювати залежно від тривалості компресії та уражених гілок нерва.
Симптоми СТК можуть нагадувати інші захворювання стопи. Для постановки точного діагнозу потрібна консультація лікаря — ортопеда або невролога.
Синдром тарзального каналу (СТК) виникає внаслідок здавлення заднього великогомілкового нерва. Це може бути результатом травм, анатомічних особливостей стопи, системних захворювань або комбінації кількох факторів.
У 20–40% пацієнтів причина СТК не виявляється. Це не означає її відсутність — лише неможливість визначити за допомогою стандартної діагностики.
Синдром тарзального каналу (СТК) важливо відрізнити від інших захворювань стопи та гомілковостопного суглоба. Для постановки точного діагнозу лікар використовує поетапний підхід: опитування, огляд, спеціальні тести та інструментальні дослідження.
На прийомі ортопед або невролог:
Симптоми СТК неспецифічні — можуть маскувати інші патології. Точна діагностика дозволяє:
Не всі випадки СТК можна попередити, але дотримання простих рекомендацій допомагає зменшити ризик появи симптомів або запобігти рецидивам після лікування.
Мета лікування — зменшити тиск на великогомілковий нерв, усунути біль, оніміння, поколювання та відновити функцію стопи. Підхід — поетапний: спершу консервативна терапія, при неефективності — хірургія.
Відпочинок і модифікація активності
Медикаментозна терапія
Ортопедичні засоби
Хоча ортези логічно обґрунтовані, доказова база їх ефективності при СТК поки що обмежена.
Фізіотерапія
ЛФК і масаж
Показання:
Метод:
Ризики:
Консервативне лікування ефективне на ранніх етапах. У разі затяжного перебігу або анатомічних змін імовірність хірургії зростає.