Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Синдром тарзального каналу (СТК)

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке синдром тарзального каналу?

СТК — це мононевропатія нижньої кінцівки, подібна до синдрому карпального каналу, але локалізована в ділянці гомілковостопного суглоба. Внаслідок стиснення нерва у вузькому анатомічному просторі — тарзальному каналі — порушується чутливість і з’являється біль у стопі.

Тарзальний канал — вузький прохід на внутрішній стороні щиколотки, обмежений кістками (медіальна кісточка, таранна й п’яткова) та щільною сполучнотканинною структурою — утримувачем сухожилків згиначів (retinaculum flexorum). Через канал проходять:

сухожилки глибоких м’язів гомілки,
задні великогомілкові судини,
задній великогомілковий нерв.

Будь-яке звуження каналу (набряк, травма, пухлина, анатомічні особливості) може призвести до стиснення нерва.

Основне ураження припадає на задній великогомілковий нерв (nervus tibialis), який після виходу з каналу ділиться на:

медіальний підошовний нерв (n. plantaris medialis),
латеральний підошовний нерв (n. plantaris lateralis),
п’яткові гілки.

Відповідно до локалізації компресії, симптоми можуть включати біль у п’яті, поколювання чи оніміння всієї підошви.

Основні симптоми синдрому тарзального каналу: як розпізнати проблему?

Синдром тарзального каналу (СТК) проявляється через здавлення заднього великогомілкового нерва. Симптоми можуть варіювати залежно від тривалості компресії та уражених гілок нерва.

Характерні сенсорні симптоми

Пекучий біль: зазвичай локалізується позаду внутрішньої кісточки, поширюється на підошву стопи.
Поколювання ("мурашки"): з’являється в ділянці щиколотки, п’яти або пальців.
Оніміння: зниження чутливості в підошві, п’яті або пальцях.
Дизестезія: неприємні відчуття при дотику до шкіри.
Свербіж: іноді супроводжує інші сенсорні симптоми.

Коли симптоми посилюються?

Під час навантаження: тривала ходьба, біг або стояння можуть загострювати біль і оніміння.
Вночі: посилення симптомів у спокої, особливо дизестезії, може порушувати сон.
При рухах: еверсія стопи (вивертання назовні) і дорсифлексія (згинання догори) можуть провокувати симптоми.
На пізніх стадіях: біль і дискомфорт з’являються навіть у стані спокою.

Додаткові прояви

Слабкість м’язів: порушення рухів пальців через ураження дрібних м’язів стопи.
Атрофія: зменшення об’єму м’яза, що відводить великий палець.
Непереносимість вузького взуття: посилення болю при носінні тісного взуття.

Симптоми СТК можуть нагадувати інші захворювання стопи. Для постановки точного діагнозу потрібна консультація лікаря — ортопеда або невролога.

Причини синдрому тарзального каналу

Синдром тарзального каналу (СТК) виникає внаслідок здавлення заднього великогомілкового нерва. Це може бути результатом травм, анатомічних особливостей стопи, системних захворювань або комбінації кількох факторів.

Травми та перенавантаження

Гострі травми: переломи, вивихи, розтягнення зв’язок, наслідки операцій — спричиняють набряк, рубці або деформацію каналу.
Хронічні мікротравми: тривале стояння, біг, носіння незручного взуття (наприклад, на підборах) — викликають запалення й тиск на нерв.

Анатомічні особливості стопи

Плоскостопість: порушує біомеханіку, підсилює пронацію й тиск на нерв.
Деформація п’яти: вальгус або варус стопи також змінюють навантаження.
Об’ємні утворення: гангліоми, ліпоми, варикоз, остеофіти, фіброз.
Анатомічні особливості часто поєднуються з функціональними порушеннями. Наприклад, плоскостопість - зміна ходи - перевантаження - запалення - здавлення нерва.

Системні захворювання

Артрит і артроз: викликають запалення, набряк, формування остеофітів.
Діабет: підвищує ризик невропатії та набряків.
Гіпотиреоз: затримка рідини сприяє набряку.
Ожиріння: збільшує тиск на стопи.
Гормональні зміни: під час вагітності або менопаузи, як і при карпальному синдромі, можливе затримання рідини.

Ідіопатичні випадки

У 20–40% пацієнтів причина СТК не виявляється. Це не означає її відсутність — лише неможливість визначити за допомогою стандартної діагностики.

Діагностика синдрому тарзального каналу

Синдром тарзального каналу (СТК) важливо відрізнити від інших захворювань стопи та гомілковостопного суглоба. Для постановки точного діагнозу лікар використовує поетапний підхід: опитування, огляд, спеціальні тести та інструментальні дослідження.

Консультація лікаря

На прийомі ортопед або невролог:

уточнює скарги (біль, поколювання, оніміння),
оцінює умови, які посилюють чи полегшують симптоми (хідба, відпочинок, ніч),
збирає інформацію про травми, супутні хвороби (діабет, артрит), тип взуття та рівень активності.

Фізикальний огляд

Візуальна оцінка: деформації, набряк, атрофія м’язів.
Пальпація: болючість у ділянці тарзального каналу (позаду медіальної кісточки).
Оцінка чутливості: перевірка дотику, болю, температури в зоні іннервації нерва.
Тест сили м’язів: згинання, відведення пальців.
Аналіз ходи: виявлення змін кроку, надмірної пронації.

Спеціальні тести

Симптом Тінеля: поколювання при легкому постукуванні по нерву — позитивний у >50% випадків.
Тест “дорсифлексія–еверсія”: симптоми загострюються при натягу нерва.

Інструментальна діагностика

УЗД: оцінка нерва, сухожилків, виявлення кіст, варикозу.
МРТ: детальне зображення м’яких тканин — виявляє ліпоми, набряк нерва, рубці.
Рентген / КТ: діагностика переломів, артрозу, остеофітів.
ЕНМГ (електронейроміографія): визначає рівень і ступінь ураження нерва, виключає поліневропатію та радикулопатію.
Плантографія: аналіз склепінь стопи, виявлення плоскостопості.

Чому важлива комплексна діагностика?

Симптоми СТК неспецифічні — можуть маскувати інші патології. Точна діагностика дозволяє:

уникнути помилкового лікування,
оцінити ступінь ураження,
розробити ефективну терапевтичну тактику.

Профілактика синдрому тарзального каналу: як знизити ризик?

Не всі випадки СТК можна попередити, але дотримання простих рекомендацій допомагає зменшити ризик появи симптомів або запобігти рецидивам після лікування.

Взуття та контроль навантаження

Правильне взуття: з амортизацією, підтримкою склепіння, вільним носком. Уникайте підборів, вузьких чи плоских моделей.
Розумне навантаження: робіть перерви, якщо довго стоїте або ходите. Поступово збільшуйте інтенсивність тренувань.

Вправи та самомасаж

Розтяжка м’язів: ахіллового сухожилля, литкових м’язів, м’язів підошви — зменшує напругу навколо нерва.
Масаж стоп: покращує кровообіг, знімає втому. Виконуйте щодня, особливо ввечері.

Контроль ваги та харчування

Зайва вага підсилює навантаження на стопу та суглоби.
Збалансований раціон підтримує здоров’я нервів і м’яких тканин.
Вітаміни B6 і D корисні для нервової провідності та зменшення запалення (прийом — за призначенням лікаря).

Управління супутніми хворобами

Контролюйте діабет, артрит, захворювання щитоподібної залози — вони підвищують ризик тунельних синдромів.

Лікування синдрому тарзального каналу

Мета лікування — зменшити тиск на великогомілковий нерв, усунути біль, оніміння, поколювання та відновити функцію стопи. Підхід — поетапний: спершу консервативна терапія, при неефективності — хірургія.

Консервативне лікування

Відпочинок і модифікація активності

Тимчасове обмеження ходьби, бігу, стояння.
Уникнення тісного або незручного взуття.

Медикаментозна терапія

НПЗП (ібупрофен, німесулід) — зменшення болю й запалення.
Анальгетики (парацетамол) — симптоматичне полегшення.
Засоби можуть застосовуватись у вигляді таблеток або гелів.

Ортопедичні засоби

Бандажі, ортези, тейпи — стабілізація стопи, зменшення навантаження.
Устілки при плоскостопості — покращують біомеханіку, зменшують натяг нерва.
Рекомендовано комфортне взуття з амортизацією.

Хоча ортези логічно обґрунтовані, доказова база їх ефективності при СТК поки що обмежена.

Фізіотерапія

УЗ-терапія, лазер, магнітотерапія, електрофорез — зменшення набряку, покращення кровообігу.

ЛФК і масаж

Вправи на розтягнення м’язів гомілки та стопи.
Нейродинаміка — м’яке розроблення нерва.
Масаж — покращення мікроциркуляції та зменшення напруги тканин.

Блокада великогомілкового нерва

Ін’єкція кортикостероїду в зону компресії — швидке зменшення болю та набряку.
Використовується при виражених симптомах або неефективності базової терапії.
Ефект зазвичай тимчасовий, повторні блокади мають обмеження.

Хірургічне лікування

Показання:

Відсутність ефекту від консервативного лікування протягом кількох місяців.
Виражене порушення функції стопи.
Наявність пухлини, кісти, остеофіта або вираженого фіброзу.
Ознаки наростаючої невропатії (слабкість, атрофія м’язів).

Метод:

Реліз (декомпресія) тарзального каналу — хірург розсікає утримувач сухожилків, усуваючи тиск на нерв.
Одночасне видалення утворень (кіст, пухлин) — за потреби.

Ризики: