Рефіксація дистального сухожилля біцепса — це операція, під час якої відірване від променевої кістки сухожилля двоголового м’яза плеча знову прикріплюють на анатомічне місце. Розрив зазвичай виникає при різкому навантаженні на зігнуту руку — підйомі важкого предмета чи ривку. Пацієнт відчуває клацання в ліктьовому згині, з’являється синець, а м’яз зміщується вгору.
Без операції сила супінації (повороту долоні догори) знижується приблизно на третину-половину, а сила згинання — помітно слабшає. Тому активним людям рекомендують відновлення сухожилля в перші тижні після травми.
Типові ознаки: різкий біль і клацання в ліктьовому згині під час навантаження, синець на передній поверхні передпліччя, деформація м’яза («симптом Попая»), слабкість при повороті ключа чи викрутки. Дистальний розрив важливо не плутати з розривом довгої головки біцепса біля плеча — тактика їх лікування різна. Детальніше про подібні травми — на сторінці травми сухожиль руки.
Ми дотримуємося принципу прозорого ціноутворення, тому ціна фіксується на початку лікування. Всі наші ціни за посиланням.





Важливо відрізняти розрив від епікондиліту чи ліктьового бурситу — для цього проводять УЗД ліктьового суглоба та МРТ.
Консервативне лікування можливе для людей похилого віку з низькими вимогами до сили руки та при тяжких супутніх хворобах. Операцію відкладають при інфекції шкіри в ділянці доступу. Оптимальний строк рефіксації — до 2–3 тижнів після травми: пізніше сухожилля скорочується, і може знадобитися пластика власним або донорським трансплантатом.
До операції рука має бути в спокої: не намагайтеся «розробити» її або підіймати вагу, щоб не збільшити відрив сухожилля. Холод і косинкова пов’язка зменшують набряк. У день втручання не можна їсти і пити за 6–8 годин до анестезії; лікар заздалегідь скоригує прийом препаратів, що впливають на згортання крові.
Операцію виконують під провідниковою (блокада плечового сплетіння) або загальною анестезією, тривалість — близько години.
Після своєчасної рефіксації більшість пацієнтів відновлюють близьку до нормальної силу згинання і повороту передпліччя, а також зовнішній контур м’яза. Повернення до важкої фізичної праці та силового спорту можливе після завершення реабілітації.
Ключові чинники — строк операції після травми, якість тканин сухожилля та дотримання режиму відновлення. При застарілих розривах із реконструкцією трансплантатом реабілітація триває довше, але також дає змогу відновити значну частину сили. Курці та пацієнти з цукровим діабетом потребують ретельнішого контролю загоєння.
Індивідуальну програму складають у відділенні реабілітації.
Ортопед проводить огляд у день звернення, а за потреби одразу направляє на УЗД — це дозволяє не втратити оптимальний час для рефіксації.
Найчастіше — тимчасове оніміння шкіри передпліччя через подразнення латерального шкірного нерва, яке минає за кілька тижнів чи місяців. Рідше — гетеротопічні осифікації з обмеженням ротації, ураження заднього міжкісткового нерва, повторний розрив при порушенні режиму, інфекція рани.
Щоб знизити ризики, не піднімайте вагу оперованою рукою до дозволу лікаря, носіть ортез у призначений термін і звертайтеся до лікаря при наростанні болю, почервонінні чи підвищенні температури.
Можна, але сила повороту передпліччя та згинання зменшиться. Людям із фізичною роботою і спортсменам рекомендують рефіксацію.
Бажано в перші 2–3 тижні після травми, поки сухожилля не скоротилося.
Ні, сучасні фіксатори залишаються в кістці й не заважають.
Легкі вправи — приблизно через 3 місяці, повні силові навантаження — через 4–6 місяців.
.png)
.png)

.webp)