Пластика MPFL — це реконструкція медіальної пателофеморальної зв’язки, яка утримує надколінник від зміщення назовні. Після першого звиху надколінника ця зв’язка часто розривається або розтягується, і колінна чашечка починає «вискакувати» знову — навіть при звичайному повороті корпусу чи спуску сходами.
ТТТ (транспозиція горбистості великогомілкової кістки) — кісткова операція, під час якої точку прикріплення зв’язки надколінника переміщують медіально і, за потреби, донизу. Вона виправляє неправильний «хід» надколінника, коли причина нестабільності — не лише зв’язка, а й анатомія коліна. Комбінацію MPFL + ТТТ обирають, коли одного етапу недостатньо, щоб надійно стабілізувати суглоб.
Ми дотримуємося принципу прозорого ціноутворення, тому ціна фіксується на початку лікування. Всі наші ціни за посиланням.





Рішення ухвалює ортопед-травматолог після огляду та МРТ або КТ колінного суглоба. Основні показання:
Операцію не проводять при гострому інфекційному процесі, декомпенсованих хронічних хворобах, вираженому артрозі всіх відділів коліна. У підлітків із відкритими зонами росту ТТТ зазвичай не виконують — у них застосовують ізольовану пластику MPFL зі щадним кріпленням.
Після першого звиху без пошкодження хряща часто достатньо консервативного лікування: фіксація, ЛФК, зміцнення квадрицепса. Якщо в суглобі є вільне хрящове тіло, його видаляють або фіксують під час артроскопії колінного суглоба, яку часто поєднують зі стабілізацією.
За тиждень до операції лікар скоригує прийом препаратів, що впливають на згортання крові.
Напередодні операції варто підготувати вдома безпечний простір для пересування на милицях, а також заздалегідь освоїти ходьбу з ними. У день втручання не можна їсти і пити за 6–8 годин до анестезії.
Втручання проводять під спінальною або загальною анестезією, тривалість — зазвичай 1–2 години.
Після комбінованої стабілізації більшість пацієнтів позбуваються повторних звихів і відчуття «нестійкого» коліна. Правильне положення надколінника зменшує тиск на хрящ, тому операція також сповільнює розвиток артрозу пателофеморального суглоба. Повернення до спорту можливе після повного курсу реабілітації та контрольного огляду.
Найкращі результати отримують пацієнти, яких прооперували до появи вираженого пошкодження хряща, і ті, хто повністю пройшов програму відновлення. Повторні звихи після правильно виконаної реконструкції трапляються рідко. Якщо до операції вже був виражений артроз, біль може частково зберігатися, хоча нестабільність зникає.
Програму складає фахівець відділення реабілітації; контроль консолідації після ТТТ — рентгенологічний.
Ризики невисокі, проте пацієнт має знати про них: тимчасова скутість коліна, біль у ділянці забору сухожилля, тромбоз глибоких вен, інфекція рани. Після ТТТ можливе подразнення від гвинтів (їх видаляють планово) або дуже рідко — порушення зрощення. Надмірний натяг трансплантата здатний підвищити тиск на хрящ, тому його контролюють під час операції.
Так, якщо немає пошкодження хряща та анатомічних факторів ризику — призначають фіксацію і реабілітацію. Після повторних звихів шанс на успіх консервативного лікування значно менший.
MPFL — це відновлення зв’язки, яка утримує надколінник, а ТТТ — переміщення кісткової точки прикріплення сухожилля. Їх поєднують, коли причина нестабільності і в зв’язці, і в будові коліна.
Зазвичай 1–2 доби, далі лікування продовжується амбулаторно.
Як правило, через 4–6 місяців після операції, коли відновлено силу м’язів і лікар підтвердив стабільність коліна.
Так, але з відкритими зонами росту зазвичай виконують лише пластику MPFL зі щадним кріпленням, без кісткового етапу.
.png)
.png)

.webp)