.svg)
Вивих надколінка
Що таке вивих надколінника?
Вивих надколінка — це патологічний стан, при якому надколінок (колінна чашечка) зміщується зі свого нормального положення у міжвиростковій борозні стегнової кістки. Найчастіше спостерігається його латеральне (вбік) зміщення. Такий вивих зазвичай супроводжується болем, набряком і неможливістю повноцінного згинання або розгинання коліна.
Залежно від характеру та перебігу, вивихи надколінка поділяють на:
- Первинний травматичний вивих
Виникає вперше, найчастіше через пряме пошкодження або під час різкого руху. Може супроводжуватись розривом MPFL або кістково-хрящовими ушкодженнями.
- Звичний (рецидивуючий) вивих
Повторювані вивихи, що виникають навіть при незначному навантаженні. Причиною зазвичай є невилікований первинний вивих або анатомічні особливості.
- Хронічна нестабільність надколінка
Стан між рецидивуючими вивихами, коли пацієнт відчуває постійне "вискакування" або "підвивих" надколінка.
Також вивихи класифікують за напрямком зміщення надколінка:
- Латеральний (найчастіший)
- Медіальний (рідкісний, зазвичай після хірургічних втручань)
- Суглобовий або внесуглобовий (в окремих випадках)
Ця класифікація дозволяє лікарю обрати правильну тактику лікування — від консервативного ведення до оперативного втручання для стабілізації надколінка.
Причини вивиху надколінка
Вивих надколінка найчастіше виникає внаслідок поєднання зовнішнього впливу та внутрішніх анатомічних або функціональних факторів. Для розуміння природи захворювання важливо проаналізувати всі можливі причини.
Травми та фізичне навантаження
Травматичний вивих є найбільш поширеним механізмом розвитку патології. Найчастіше він трапляється:
- під час різкого повороту тулуба при зафіксованій стопі (наприклад, під час спортивної активності);
- при падінні на зігнуту ногу, коли виникає сила, спрямована на зміщення надколінка;
- у результаті прямого удару в область надколінка з боку.
Ризик підвищується при активних заняттях такими видами спорту, як футбол, гімнастика, легка атлетика, а також при виконанні вправ із високим навантаженням на колінний суглоб.
Анатомічні особливості будови коліна
У частини пацієнтів вивих надколінка пов’язаний не стільки з травмою, скільки з особливостями будови опорно-рухового апарату:
- Дисплазія міжвиросткової борозни стегнової кістки — знижена глибина борозни, у якій має фіксуватись надколінок.
- Патела альта (високо розташований надколінок) — змінює біомеханіку руху та сприяє нестабільності.
- Гіпермобільність суглобів або загальна слабкість зв’язок (у тому числі при вроджених станах).
- Зміщення осі нижньої кінцівки — варусні чи вальгусні деформації, що змінюють навантаження на колінну чашечку.
Такі фактори сприяють розвитку звичного або хронічного вивиху навіть без вираженої травми.
Супутні захворювання та нестабільність суглоба
До причин функціональної нестабільності, що може призводити до повторних вивихів, належать:
- Хронічна слабкість медіального підтримуючого зв’язку (MPFL) — наслідок попередніх вивихів або його вроджене недорозвинення.
- Неврологічні порушення м’язового контролю — порушення тонусу чи координації м’язів, які стабілізують надколінок.
- Ревматичні захворювання — наприклад, ревматоїдний артрит, що уражає синовіальну оболонку та суглобові структури.
- Післяопераційні або посттравматичні зміни — в тому числі після артроскопічних втручань чи переломів.
Усі ці фактори підвищують ризик не лише повторних вивихів, а й ускладнень — хрящових ушкоджень, розвитку патело-феморального артрозу, обмеження рухливості.
Основні симптоми
Симптоми вивиху надколінка можуть варіювати залежно від типу (гострий, рецидивуючий, хронічна нестабільність), однак мають спільні характерні ознаки. Важливо розпізнати їх якомога раніше для своєчасної діагностики та лікування.
Біль, набряк і обмеження руху
Гострий вивих надколінка зазвичай супроводжується яскравою клінічною картиною:
- Різкий, інтенсивний біль у коліні, особливо з боків надколінка.
- Набряк у ділянці колінного суглоба, який може розвиватися протягом перших годин після травми.
- Гематома — синюшність або почервоніння, іноді зі зміною кольору шкіри в місці удару або розтягнення зв’язок.
- Обмеження згинання та розгинання коліна — через біль або механічну перешкоду.
У деяких випадках пацієнт не може спертись на ногу, виникає відчуття "заблокованого" суглоба.
Візуальне зміщення надколінка
Однією з характерних ознак є видиме зміщення надколінка убік, найчастіше — назовні (латерально):
- Надколінок ніби "вискакує" з центральної борозни.
- У положенні сидячи або лежачи колінна чашечка здається асиметричною.
- При спробі поворухнути ногою можливе відчутне клацання або пружинна "віддача" — ознака неправильного розташування надколінка.
Після вправлення (самостійного або медичного) деформація зникає, але симптоми можуть частково зберігатися, особливо біль і нестабільність.
Ознаки рецидиву або хронічної нестабільності
Якщо вивих надколінка виникав раніше або є вроджена схильність до нестабільності, пацієнт може скаржитись на:
- Повторювані "вискакування" надколінка — під час бігу, присідань або навіть звичайної ходьби.
- Відчуття нестабільності чи невпевненості в нозі — ніби коліно може "підломитися".
- Хрускіт, клацання або ковзання надколінка при русі.
- Хронічний біль у передній частині коліна, особливо після навантаження або довгого сидіння з зігнутими колінами (симптом "кінозалу").
Ці симптоми свідчать про необхідність глибшого обстеження та планування індивідуального підходу до лікування, включно з можливим хірургічним втручанням.
Як проводиться діагностика
Точна діагностика вивиху надколінка є ключем до вибору ефективної тактики лікування. Вона включає клінічний огляд, інструментальні методи візуалізації та оцінку стабільності колінного суглоба. Усі ці етапи важливо провести до початку терапії, особливо якщо вивих рецидивує або має хронічний перебіг.
Огляд ортопеда
Первинне обстеження починається з консультації лікаря-ортопеда або травматолога:
- Збір анамнезу — лікар уточнює, за яких обставин виник вивих, чи були подібні випадки раніше, які симптоми турбують пацієнта.
- Огляд колінного суглоба — проводиться у положенні лежачи та стоячи.
- Функціональні тести — виявляють нестабільність надколінка або ризик рецидиву.
У гострому періоді деякі маніпуляції можуть бути обмежені через біль, тому важливе подальше дообстеження.
Рентген, МРТ та інші методи візуалізації
Інструментальні дослідження дозволяють візуалізувати структури колінного суглоба, виявити супутні пошкодження та оцінити анатомічні особливості:
Рентгенографія колінного суглоба:
- підтверджує наявність вивиху;
- дозволяє виключити переломи надколінка або виростків стегнової кістки;
- оцінює розташування надколінка щодо суглобової борозни.
МРТ (магнітно-резонансна томографія):
- надає детальну інформацію про м’якотканинні структури (зв’язки, хрящі, меніски);
- виявляє розрив MPFL, кістково-хрящові ушкодження, синовіт;
- показана у випадках повторних вивихів або при плануванні хірургічного втручання.
КТ (комп’ютерна томографія) — застосовується рідше, здебільшого для 3D-моделювання при складних випадках.
Ці методи доповнюють клінічну картину та допомагають скласти індивідуальний план лікування.
Оцінка стабільності колінного суглоба
Після стихання гострих симптомів проводиться спеціальна оцінка стабільності надколінка:
- Тест на латеральну нестабільність надколінка — визначає, чи зміщується він вбік при натисканні.
- Тест на "апрехенсію" (apprehension test) — пацієнт реагує з острахом або болем при латеральному натисканні, що свідчить про схильність до повторного вивиху.
- Визначення ступеня дисплазії виросткової борозни, співвідношення висоти надколінка та анатомічної осі ноги — іноді з допомогою спеціальних шкал та індексів.
Таке комплексне обстеження дозволяє не лише поставити точний діагноз, а й спрогнозувати ризик ускладнень, підготувати пацієнта до відновлення або оперативного втручання.
Реабілітація після вивиху
Після вивиху надколінка, незалежно від методу лікування (консервативного чи хірургічного), критично важливо пройти повноцінну реабілітацію. Саме цей етап дозволяє уникнути повторних вивихів, відновити стабільність коліна та повернутися до звичного рівня активності.
Відновлення рухливості та сили м’язів
Після зняття іммобілізації або завершення гострої фази лікування починається етап активного відновлення:
- Повернення обсягу рухів у коліні — розробка суглоба шляхом поступових пасивних і активних рухів;
- Зміцнення чотириголового м’яза стегна, особливо його медіальної частини (m. vastus medialis), що є ключовим стабілізатором надколінка;
- Балансування роботи м’язів стегна та гомілки для рівномірного навантаження на суглоб;
- Робота над стабільністю — включення вправ на баланс, координацію та пропріоцепцію.
Регулярне виконання індивідуально підібраних вправ запобігає м’язовій атрофії та знижує ризик рецидиву.
Фізіотерапія та ЛФК
Фізіотерапевтичні процедури та лікувальна фізкультура (ЛФК) є основою реабілітаційної програми:
Фізіотерапія:
- електростимуляція для підтримки м’язового тонусу;
- ультразвукова терапія для зменшення набряку та болю;
- магнітотерапія та лазеротерапія — для стимуляції загоєння тканин.
ЛФК (лікувальна фізкультура):
- вправи без навантаження в перший період (ізометричні, вправи в ліжку);
- поступове підключення активних вправ у положенні сидячи/стоячи;
- елементи функціонального тренінгу в пізніші етапи — присідання, сходи, ходьба по нахиленій поверхні.
Фізіотерапевт або реабілітолог повинен контролювати навантаження, щоб уникнути перевантаження зв’язок і хряща.
Поступове повернення до активності
Повернення до звичного способу життя, спорту чи професійної діяльності має бути етапним і контрольованим:
- 1–4 тижні — акцент на зменшенні болю, набряку, відновленні обсягу рухів.
- 5–8 тижнів — активація м’язів, розвиток стабільності коліна.
- 9–12 тижнів — повернення до побутових навантажень, активна реабілітація.
- 3 місяці й більше — поступове повернення до занять спортом (біг, стрибки, зміна напрямку), але лише після дозволу лікаря.
Рання самодіяльність або відсутність реабілітації можуть призвести до повторного вивиху, хронічного болю або розвитку патело-феморального артрозу.
Можливі ускладнення
Якщо вивих надколінка не лікувати належним чином або не пройти повний курс реабілітації, зростає ризик розвитку ускладнень. Вони можуть істотно впливати на якість життя, рухову активність і навіть вимагати оперативного втручання в майбутньому.
Хронічна нестабільність надколінка
Одне з найчастіших ускладнень — нестабільність колінного суглоба, яка виникає після повторних вивихів або неповного відновлення зв’язкового апарату:
- Періодичне "вискакування" надколінка при незначному навантаженні.
- Постійне відчуття нестійкості або "провалювання" ноги під час ходьби чи фізичних вправ.
- М’язова слабкість та обмеження активності через страх повторного ушкодження.
Нестабільність не лише знижує функціональність, а й створює додаткове навантаження на інші структури суглоба.
Пошкодження хряща та розвиток артрозу
При кожному вивиху надколінка існує ризик ушкодження хрящової поверхні суглоба, зокрема:
- Остеохондральні ушкодження — відшарування ділянки хряща разом із частиною кістки.
- Розвиток патело-феморального артрозу — дегенеративні зміни у зоні контакту надколінка та стегнової кістки.
Чим довше суглоб залишається нестабільним, тим швидше прогресує хондромаляція та формування вторинного артрозу.
Повторні травми та обмеження функції суглоба
Невилікуваний або недооцінений вивих може призвести до:
- частих повторних вивихів при повсякденних діях;
- запальних процесів у суглобі — синовіт, бурсит;
- зниження фізичної активності — уникнення навантажень через біль чи страх ушкодження;
- обмеження в професійній діяльності чи спорті, зниження якості життя.
У складних випадках, коли розвивається тяжкий артроз або порушення осі кінцівки, може виникнути потреба в хірургічному втручанні аж до ендопротезування.
Профілактика вивиху надколінка
Попередити вивих надколінка — значно простіше та безпечніше, ніж лікувати його наслідки. Особливо важлива профілактика для людей із підвищеним ризиком: спортсменів, осіб із анатомічними особливостями будови коліна або після попередніх травм. Нижче — основні рекомендації, що допоможуть зберегти стабільність колінного суглоба.
Зміцнення м’язів стегна та коліна
Сильний м’язовий корсет — найкраща опора для суглобів. Зокрема, для стабілізації надколінка важливо тренувати:
- Медіальну частину чотириголового м’яза стегна (m. vastus medialis) — підтримує надколінок у правильному положенні.
- Ягодичні м’язи — забезпечують правильне положення таза та осі кінцівки.
- М’язи задньої групи стегна та литки — для балансу та контролю руху.
Рекомендуються регулярні вправи:
- ізометричне скорочення квадрицепса;
- підйом прямих ніг у положенні лежачи;
- присідання з еластичною стрічкою;
- вправи на баланс та стабілізацію на нестійких поверхнях.
Фізичний терапевт допоможе підібрати індивідуальну програму залежно від рівня підготовки.
Правильна техніка фізичних навантажень
Неправильне виконання вправ або перенавантаження коліна — одна з поширених причин вивиху.
Щоб уникнути цього:
- Завжди проводьте розминку перед тренуванням — вона готує м’язи та зв’язки до роботи.
- Контролюйте вісь коліна під час присідань, бігу, стрибків — коліно не повинно "завалюватися" всередину.
- Не збільшуйте навантаження різко — прогрес повинен бути поступовим.
- Уникайте монотонного навантаження на одні й ті самі м’язові групи — чергуйте типи тренувань.
Якщо є симптоми дискомфорту чи нестабільності — тренування слід тимчасово припинити й звернутися до фахівця.
Уникнення травм та носіння захисного спорядження
Особливо актуально для спортсменів і активних людей:
- Використовуйте ортези або еластичні наколінники, якщо є історія вивиху або підвищений ризик (особливо в період реабілітації).
- Носіть правильне спортивне взуття, яке фіксує стопу й знижує ризик неправильного руху.
- Уникайте слизьких поверхонь, неконтрольованих стрибків чи контактних ситуацій, які можуть спричинити травму.
- Проводьте регулярні огляди у ортопеда або спортивного лікаря, особливо якщо відчуваєте нестабільність або біль у коліні.
Комплексна профілактика — це не лише уникнення травми, а й формування здорових звичок, які зменшують навантаження на суглоби й запобігають розвитку хронічних захворювань.
Методи лікування
Тактика лікування вивиху надколінка залежить від характеру ушкодження: чи це первинний вивих, чи вже хронічна нестабільність. Важливо почати з правильної першої допомоги, а далі — обрати між консервативним або хірургічним підходом.
Перша допомога та іммобілізація
У випадку гострого травматичного вивиху надколінка важливо швидко й правильно надати першу допомогу:
- Знерухомити ногу в положенні, яке найменше спричиняє біль — не намагатися насильно вправляти надколінок самостійно.
- Прикласти холод до коліна для зменшення набряку та болю (не більше 15–20 хвилин за раз).
- Підняти кінцівку вище рівня серця для зменшення набряку.
- Звернутись до лікаря якнайшвидше — в умовах медичного закладу лікар здійснить вправлення (репозицію) надколінка та проведе обстеження.
Після вправлення зазвичай накладається іммобілізаційна пов'язка або ортез терміном на 2–3 тижні для стабілізації суглоба та загоєння пошкоджених тканин.
Консервативне лікування при первинному вивиху
У більшості випадків первинного вивиху без ускладнень лікування є консервативним і включає:
- Фіксація коліна ортезом на 2–4 тижні;
- Знеболення та протизапальна терапія — НПЗП (ібупрофен, диклофенак);
- Фізіотерапевтичні процедури — електростимуляція, ультразвук, магнітотерапія;
- Раннє підключення ЛФК — вправи для активації м’язів стегна (особливо медіального широкого м’яза), поступове повернення до повного обсягу рухів;
- Контрольні обстеження — для виключення хондральних ушкоджень та моніторингу стабільності.
Такий підхід дозволяє уникнути оперативного втручання у більшості пацієнтів із первинним вивихом.
Хірургічне втручання при повторних вивихах або нестабільності
Хірургічне лікування показане в таких випадках:
- повторні або звичні вивихи надколінка;
- наявність анатомічних дефектів (дисплазія борозни, висока патела, латеральне зміщення);
- розрив медіального підтримуючого зв’язку (MPFL);
- хондральні або остеохондральні фрагменти, які вимагають видалення чи фіксації.
Найпоширеніші види операцій:
- Реконструкція MPFL — відновлення або заміна розірваного зв’язка для стабілізації надколінка.
- Трохлеопластика — моделювання міжвиросткової борозни при її дисплазії.
- Транспозиція бугристості великогомілкової кістки (операція Fulkerson) — зміщення точки прикріплення сухожилка надколінка для зменшення латерального натягу.
- Артроскопія — видалення або фіксація хрящових фрагментів.
Після операції обов’язковою є реабілітація з поступовим поверненням функції — про неї детальніше в наступному блоці.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
