Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Патело-феморальний артроз

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке патело-феморальний артроз?

Патело-феморальний артроз — це дегенеративно-дистрофічне ураження суглоба між надколінком (пателою) та стегновою кісткою (фемуром). У процесі захворювання поступово руйнується хрящова тканина в зоні контакту цих кісток, що призводить до болю, обмеження рухливості та зниження якості життя.

Це окрема форма гонартрозу (артрозу колінного суглоба), яка локалізується в патело-феморальному відділі. Вона часто недооцінюється, оскільки симптоми можуть бути схожі з іншими порушеннями коліна.

Патело-феморальний артроз частіше зустрічається в таких групах:

Жінки середнього та старшого віку — через анатомічні особливості будови таза та вісі нижньої кінцівки.
Люди з надмірною вагою — підвищене навантаження на колінний суглоб прискорює зношення хряща.
Спортсмени — особливо ті, хто займається бігом, стрибками або силовими навантаженнями, що викликають мікротравми коліна.
Пацієнти з попередніми травмами коліна — вивихи надколінка, пошкодження менісків або зв’язок сприяють розвитку дегенеративних змін.
Особи з дисплазією або вродженими аномаліями будови коліна — наприклад, з латеральним зміщенням надколінка.

Раннє виявлення факторів ризику дає можливість своєчасно втрутитися та сповільнити розвиток патології.

Причини розвитку патело-феморального артрозу

Надмірне навантаження на колінний суглоб

Одна з головних причин розвитку патело-феморального артрозу — регулярне перевантаження колінного суглоба. Часті присідання, підйоми по сходах, тривале стояння або інтенсивні фізичні навантаження викликають зношення хряща між надколінком і стегновою кісткою. Особливо це стосується спортсменів, працівників фізичної праці та осіб із зайвою вагою.

Травми, вивихи, нестабільність колінної чашечки

Будь-яка травма, яка порушує стабільність надколінка — наприклад, його вивих або підвивих — може стати пусковим механізмом артрозу. Такі пошкодження змінюють траєкторію руху надколінка по суглобовій поверхні, що викликає нерівномірний розподіл навантаження та прискорене стирання хряща.

Анатомічні особливості будови коліна

Порушення осі нижньої кінцівки, плоскостопість, латеральне зміщення надколінка або надмірна глибина міжвиросткової борозни можуть сприяти розвитку патело-феморального артрозу. Такі анатомічні варіанти створюють хронічне мікронавантаження на хрящ, навіть без травм або надмірної активності.

Вторинний артроз після інших уражень суглоба

Патело-феморальний артроз може розвинутися як ускладнення після інших захворювань коліна: ревматоїдного артриту, інфекційного процесу, синовіту або після хірургічного втручання. В таких випадках мова йде про вторинну дегенерацію хряща внаслідок вже існуючого ураження суглоба.

Основні симптоми та ознаки

Патело-феморальний артроз проявляється поступово. Симптоми можуть варіювати залежно від ступеня ураження хряща, але найчастіше пацієнти скаржаться на:

Біль у передній частині коліна

З'являється під час:

присідань
сходження або спуску по сходах
вставання з сидячого положення

Біль може бути ниючим або різким, посилюється після навантаження.

Відчуття “хрусту”, скреготу чи тертя

Ці звуки виникають під час руху коліном, особливо при згинанні, і можуть свідчити про нерівності суглобової поверхні або появу остеофітів.

Обмеження рухливості суглоба

З’являється відчуття скутості або утруднення при повному згинанні чи розгинанні ноги. Іноді коліно не “розкривається” до кінця.

Набряк або дискомфорт після навантаження

Наприкінці активного дня або після фізичних зусиль може виникати:

припухлість навколо коліна
відчуття напруження або втоми
легкий біль у спокої

Ці ознаки — привід звернутися до лікаря-ортопеда для точної діагностики та вибору подальшої тактики лікування.

Як діагностується патело-феморальний артроз

Для точної діагностики патело-феморального артрозу використовують комплексний підхід: клінічне обстеження, візуалізаційні методи та функціональні тести. Це дозволяє визначити ступінь ураження, виключити інші патології та сформувати ефективний план лікування.

Огляд лікаря-ортопеда

Спеціаліст збирає анамнез і проводить клінічне обстеження, звертаючи увагу на:

локалізацію болю (особливо у передній частині коліна)
характер симптомів при згинанні, присіданні, ходьбі по сходах
можливу нестабільність або зміщення надколінка

Пальпація, тести на біль і спостереження за ходою — важлива частина оцінки.

Рентген, МРТ або КТ колінного суглоба

Інструментальна діагностика допомагає побачити структурні зміни:

Рентген — дозволяє оцінити звуження суглобової щілини, остеофіти
МРТ — візуалізує стан хряща, м’яких тканин і зв’язкового апарату
КТ — дає деталізовану картину кісткових структур і вирівнювання надколінка

Функціональні тести та оцінка стабільності колінної чашечки

Ортопед може провести спеціальні тести, щоб оцінити:

чи правильно ковзає надколінок у борозні стегнової кістки
наявність латерального зміщення
рівень м’язової дисфункції (наприклад, квадрицепса)

Такі тести дозволяють визначити ризик подальшої прогресії артрозу.

Рання та точна діагностика — ключ до ефективного лікування та попередження ускладнень.

Реабілітація після лікування

Реабілітація — ключовий етап одужання пацієнтів із патело-феморальним артрозом. Вона не лише допомагає зняти залишкові симптоми, а й запобігає повторному загостренню. Навіть після успішного медикаментозного чи хірургічного втручання колінний суглоб потребує системного відновлення.

Відновлення м’язової сили та рухливості

Один із головних наслідків артрозу — втрата тонусу та сили м’язів, які стабілізують коліно, особливо передньої поверхні стегна. Без активної участі цих м’язів надколінок рухається неправильно, що знову провокує біль і запалення. Тому в програму реабілітації обов’язково включають:

вправи для зміцнення квадрицепса, особливо його медіального пучка
розтяжку задньої групи м’язів стегна та литкових м’язів
активізацію сідничних м’язів і м’язів кора для покращення стабілізації тазу

Також поступово відновлюється повний обсяг рухів у коліні — розгинання, згинання, контрольована ротація.

Індивідуальна програма ЛФК

Лікувальна фізкультура підбирається індивідуально — залежно від віку пацієнта, рівня активності, супутніх захворювань та етапу лікування. Типовий комплекс включає:

вправи у положенні лежачи та сидячи на ранньому етапі
підйоми прямих ніг, вправи з гумовими стрічками
тренування рівноваги, координації, поступове додавання вагового навантаження
в подальшому — функціональні рухи, які імітують повсякденну активність (ходьба по сходах, присідання)

ЛФК виконується щоденно або через день, під наглядом реабілітолога або після інструктажу в домашніх умовах.

Поступове повернення до фізичної активності

Після завершення основного етапу реабілітації важливо не повертатися одразу до звичних навантажень. Повернення до спорту, фітнесу або навіть інтенсивної ходьби має бути поступовим.

перші навантаження — з контролем за станом коліна
заборонені різкі рухи, глибокі присідання, біг з раптовими зупинками
рекомендовані низькоударні види активності: плавання, велотренажер, скандинавська ходьба

Реабілітаційний процес триває в середньому 2–4 місяці, однак навіть після завершення рекомендовано підтримувати тонус м’язів і стежити за навантаженнями — це дозволяє уникнути рецидивів у майбутньому.

Можливі ускладнення без лікування

Ігнорування симптомів патело-феморального артрозу або відмова від лікування призводить до поступового погіршення стану колінного суглоба. Навіть легкий дискомфорт з часом може перерости у серйозні порушення, які значно впливають на якість життя та рухову активність.

Прогресування артрозу

Без втручання дегенеративні процеси не зупиняються. Зношення хряща між надколінком і стегновою кісткою прогресує, з'являються:

повна втрата хрящового шару
оголення кісткових поверхонь
формування остеофітів (кісткових виростів), які заважають нормальному руху суглоба

Ураження може поширюватися і на інші відділи колінного суглоба, перетворюючи локальний артроз у повноцінне полікомпонентне ураження.

Хронічний біль і порушення функції суглоба

Постійне подразнення зношених структур призводить до:

хронічного запалення
больового синдрому навіть у стані спокою
суттєвого обмеження амплітуди рухів
утрудненої ходьби, неможливості присідати, вставати або підніматися по сходах

У занедбаних випадках пацієнт змушений обмежувати активність або використовувати допоміжні засоби — тростину чи ортези.

Потреба в повному ендопротезуванні коліна

За відсутності лікування може виникнути потреба в тотальному ендопротезуванні колінного суглоба — складній ортопедичній операції, при якій замінюється вся суглобова поверхня. Це крайній захід, який супроводжується тривалим відновленням і ризиками ускладнень, особливо в пацієнтів старшого віку або з супутніми захворюваннями.

Раннє виявлення артрозу та своєчасне втручання дозволяє уникнути цих сценаріїв і зберегти якість життя пацієнта на роки.

Профілактика патело-феморального артрозу

Хоча повністю виключити ризик розвитку патело-феморального артрозу неможливо, дотримання простих профілактичних заходів значно знижує ймовірність його виникнення або сповільнює прогресування хвороби на ранніх стадіях.

Підбір правильного взуття та уникнення перевантажень

Комфортне, стабільне взуття з хорошою амортизацією та фіксацією стопи допомагає зменшити ударне навантаження на колінний суглоб.
Уникайте високих підборів, вузького або занадто м’якого взуття, яке не підтримує стопу.
Людям, які займаються спортом або мають особливості будови стопи, рекомендовано використовувати індивідуальні ортопедичні устілки.
Варто обмежити надмірне навантаження на коліна — тривалі присідання, стрибки, біг по твердій поверхні без підготовки.

Зміцнення м’язів стегна і коліна

М’язи, які стабілізують надколінок, відіграють ключову роль у профілактиці артрозу. Особливу увагу варто приділяти:

чотириголового м’язу стегна (особливо його медіальному пучку)
м’язам задньої поверхні стегна
сідничним м’язам та м’язам кора

Регулярні фізичні вправи, пілатес, йога або вправи з власною вагою допомагають зберігати правильну траєкторію руху надколінка та зменшують ризик перевантаження суглоба.

Контроль ваги та підтримка активного способу життя

Зайва вага значно підвищує тиск на колінний суглоб, навіть при звичайній ходьбі. Кожні зайві 5 кг маси тіла можуть збільшувати навантаження на суглоб у кілька разів.
Підтримка здорової ваги — одна з найефективніших стратегій профілактики артрозу.
Важливо залишатися фізично активним, але обирати щадні для колін види навантаження: плавання, ходьбу, вправи без ударних навантажень.
Уникнення сидячого способу життя дозволяє зберегти добру рухливість суглобів та еластичність м’язів.

Профілактика — це не разова дія, а системний підхід до здоров’я опорно-рухового апарату. Навіть мінімальні, але регулярні зусилля дають довготривалий результат.

Сучасні методи лікування

Підхід до лікування патело-феморального артрозу залежить від стадії захворювання, вираженості симптомів і супутніх анатомічних змін. У більшості випадків починають з консервативної терапії.

Консервативне лікування

Застосовується на ранніх і помірних стадіях:

Медикаменти — нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) зменшують біль і запалення.
Фізіотерапія — магнітотерапія, ультразвук, лазерна терапія покращують мікроциркуляцію й відновлення хряща.
Ортези — стабілізуючі наколінники чи ортопедичні устілки допомагають зменшити навантаження на уражену ділянку.

Вправи для стабілізації надколінка

Комплекс спеціальних вправ спрямований на:

укріплення медіального пучка чотириголового м’яза стегна
балансування м’язів навколо колінного суглоба
поліпшення траєкторії руху надколінка

Регулярне виконання вправ — ключовий компонент успішного лікування.

Ін’єкційні методи лікування

Використовуються при стійкому больовому синдромі або поганій переносимості медикаментів:

Гіалуронова кислота — зменшує тертя, покращує ковзання та зволожує хрящову тканину.
PRP-терапія (плазмотерапія) — стимулює відновлення тканин за рахунок власних факторів росту.

Ці методи дозволяють зменшити симптоми й відтермінувати операцію.