Патело-феморальний артроз це дегенеративно-дистрофічне ураження суглоба між надколінком (пателою) та стегновою кісткою (фемуром). У процесі захворювання поступово руйнується хрящова тканина в зоні контакту цих кісток, що призводить до болю, обмеження рухливості та зниження якості життя.
Це окрема форма гонартрозу (артрозу колінного суглоба), яка локалізується в патело-феморальному відділі. Вона часто недооцінюється, оскільки симптоми можуть бути схожі з іншими порушеннями коліна.
Патело-феморальний артроз частіше зустрічається в таких групах:
Раннє виявлення факторів ризику дає можливість своєчасно втрутитися та сповільнити розвиток патології.

Одна з головних причин розвитку патело-феморального артрозу, регулярне перевантаження колінного суглоба. Часті присідання, підйоми по сходах, тривале стояння або інтенсивні фізичні навантаження викликають зношення хряща між надколінком і стегновою кісткою. Особливо це стосується спортсменів, працівників фізичної праці та осіб із зайвою вагою.
Будь-яка травма, яка порушує стабільність надколінка (наприклад, його вивих або підвивих), може стати пусковим механізмом артрозу. Такі пошкодження змінюють траєкторію руху надколінка по суглобовій поверхні, що викликає нерівномірний розподіл навантаження та прискорене стирання хряща.
Порушення осі нижньої кінцівки, плоскостопість, латеральне зміщення надколінка або занадто мілка (сплощена) борозна стегнової кістки, по якій ковзає надколінок, можуть сприяти розвитку патело-феморального артрозу. Такі анатомічні варіанти створюють хронічне мікронавантаження на хрящ, навіть без травм або надмірної активності.
Патело-феморальний артроз може розвинутися як ускладнення після інших захворювань коліна: ревматоїдного артриту, інфекційного процесу, синовіту або після хірургічного втручання. В таких випадках мова йде про вторинну дегенерацію хряща внаслідок вже існуючого ураження суглоба.




Патело-феморальний артроз проявляється поступово. Симптоми можуть варіювати залежно від ступеня ураження хряща, але найчастіше пацієнти скаржаться на:
З'являється під час:
Біль може бути ниючим або різким, посилюється після навантаження.
Ці звуки виникають під час руху коліном, особливо при згинанні, і можуть свідчити про нерівності суглобової поверхні або появу остеофітів.
З’являється відчуття скутості або утруднення при повному згинанні чи розгинанні ноги. Іноді коліно не “розкривається” до кінця.
Наприкінці активного дня або після фізичних зусиль може виникати:
Ці ознаки є приводом звернутися до лікаря-ортопеда для точної діагностики та вибору подальшої тактики лікування.
Для точної діагностики патело-феморального артрозу поєднують кілька методів: клінічне обстеження, візуалізаційні методи та функціональні тести. Це дозволяє визначити ступінь ураження, виключити інші патології та сформувати ефективний план лікування.
Спеціаліст збирає анамнез і проводить клінічне обстеження, звертаючи увагу на:
Пальпація, тести на біль і спостереження за ходою становлять важливу частину оцінки.
Інструментальна діагностика допомагає побачити структурні зміни:
Ортопед може провести спеціальні тести, щоб оцінити:
Такі тести дозволяють визначити ризик подальшої прогресії артрозу.
Підхід до лікування патело-феморального артрозу залежить від стадії захворювання, вираженості симптомів і супутніх анатомічних змін. У більшості випадків починають з консервативної терапії.
Застосовується на ранніх і помірних стадіях:
Комплекс спеціальних вправ спрямований на:
Регулярне виконання вправ: ключовий компонент успішного лікування.
Використовуються при стійкому больовому синдромі або поганій переносимості медикаментів:
Ці методи дозволяють зменшити симптоми й відтермінувати операцію.
Операція показана при:
Можливі варіанти: артроскопія, корекція осі надколінка, транспозиція сухожилків, у рідкісних випадках ендопротезування патело-феморального відділу.
Кожен випадок потребує індивідуального підходу, тому важливо консультуватися з досвідченим ортопедом.
Якщо артроз розвивається на тлі повторних вивихів надколінка, стабілізуючі втручання, пластика MPFL і транспозиція горбистості великогомілкової кістки, допомагають усунути причину перевантаження хряща.
Реабілітація: ключовий етап одужання пацієнтів із патело-феморальним артрозом. Вона допомагає зняти залишкові симптоми та запобігає повторному загостренню. Навіть після успішного медикаментозного чи хірургічного втручання колінний суглоб потребує системного відновлення.
Один із головних наслідків артрозу: втрата тонусу та сили м’язів, які стабілізують коліно, особливо передньої поверхні стегна. Без активної участі цих м’язів надколінок рухається неправильно, що знову провокує біль і запалення. Тому в програму реабілітації обов’язково включають:
Також поступово відновлюється повний обсяг рухів у коліні: розгинання, згинання, контрольована ротація.
Лікувальна фізкультура підбирається індивідуально, залежно від віку пацієнта, рівня активності, супутніх захворювань та етапу лікування. Типовий комплекс включає:
ЛФК виконується щоденно або через день, під наглядом реабілітолога або після інструктажу в домашніх умовах.
Після завершення основного етапу реабілітації важливо не повертатися одразу до звичних навантажень. Повернення до спорту, фітнесу або навіть інтенсивної ходьби має бути поступовим.
Реабілітаційний процес триває в середньому 2–4 місяці, однак навіть після завершення рекомендовано підтримувати тонус м’язів і стежити за навантаженнями. Це дозволяє уникнути рецидивів у майбутньому.
Ігнорування симптомів патело-феморального артрозу або відмова від лікування призводить до поступового погіршення стану колінного суглоба. Навіть легкий дискомфорт з часом може перерости у серйозні порушення, які значно впливають на якість життя та рухову активність.
Без втручання дегенеративні процеси не зупиняються. Зношення хряща між надколінком і стегновою кісткою прогресує, з'являються:
Ураження може поширюватися і на інші відділи колінного суглоба, перетворюючи локальний артроз у повноцінне полікомпонентне ураження.
Постійне подразнення зношених структур призводить до:
У занедбаних випадках пацієнт змушений обмежувати активність або використовувати допоміжні засоби: тростину чи ортези.
За відсутності лікування може виникнути потреба в тотальному ендопротезуванні колінного суглоба, складній ортопедичній операції, при якій замінюється вся суглобова поверхня. Це крайній захід, який супроводжується тривалим відновленням і ризиками ускладнень, особливо в пацієнтів старшого віку або з супутніми захворюваннями.
Хоча повністю виключити ризик розвитку патело-феморального артрозу неможливо, дотримання простих профілактичних заходів значно знижує ймовірність його виникнення або сповільнює прогресування хвороби на ранніх стадіях.
Щоб запобігти артрозу, треба тренувати м’язи, які стабілізують надколінок. Особливу увагу варто приділяти:
Регулярні фізичні вправи, пілатес, йога або вправи з власною вагою допомагають зберігати правильну траєкторію руху надколінка та зменшують ризик перевантаження суглоба.
Під час підйому сходами та присідань тиск надколінка на стегнову кістку різко зростає. Якщо хрящ у цьому суглобі пошкоджений, з’являється біль спереду коліна.
Найважливіше зміцнити чотириголовий м’яз стегна та м’язи сідниць і розтягувати задню поверхню стегна. Комплекс вправ краще підбирати з фізичним терапевтом, уникаючи глибоких присідань.
Повністю відновити хрящ не вдається, але контроль ваги, ЛФК, правильне взуття та своєчасне лікування загострень уповільнюють прогресування й зменшують біль.
Історії пацієнтів Симбіотики, яких лікували з подібною проблемою:
.png)
.png)

.webp)