Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Синдром Хаглунда

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке синдром Хаглунда?

Синдром Хаглунда — це патологічна зміна задньої частини п’яткової кістки, що супроводжується запаленням м’яких тканин. Основною ознакою є поява твердої «шишки» над місцем прикріплення ахіллового сухожилля. Через тертя взуття та тиск у цій ділянці виникає біль, набряк і дискомфорт при ходьбі.

При синдромі Хаглунда пацієнт помічає опуклість у задній частині п’ятки — щільне й болісне утворення. Зовні це виглядає як округла або видовжена припухлість, яка може бути почервонілою або мати ознаки запалення.

Синдром Хаглунда відомий також під іншими назвами, які вказують на різні аспекти захворювання:

Деформація Хаглунда — акцент на анатомічну зміну форми п’яткової кістки.
Задній бурсит п’ятки — підкреслює запалення синовіальної сумки (бурси), розташованої між кісткою й ахілловим сухожиллям.
«Помпа-п’ятка» (pump bump) — неформальний термін, який виник через часте виникнення симптомів у жінок, що носять туфлі на підборах з твердими задниками.

Ці терміни можуть використовуватись у клінічній практиці або літературі як синоніми, проте вони підкреслюють різні механізми розвитку одного й того самого стану.

Основні причини виникнення

Синдром Хаглунда виникає тоді, коли на задню частину п’яткової кістки постійно діє тиск або тертя. Особливо часто це трапляється в людей із певною будовою стопи або при носінні невідповідного взуття.

У групі ризику:

спортсмени;
жінки, які часто носять підбори;
люди з високим склепінням стопи.

Надмірне тертя взуття

Найчастіша причина — механічне подразнення задньої частини п’яти жорстким задником взуття. У результаті виникає запалення навколишніх тканин і формування «шишки».

Провокуючі фактори:

тісне або незручне взуття з твердим задником;
туфлі на підборах;
вузькі кросівки або спортивне взуття;
тривале носіння нового, не розношеного взуття.

Анатомічні особливості стопи

У деяких людей є природна схильність до розвитку синдрому через будову стопи. Ці особливості самі по собі не викликають біль, але в поєднанні з тертям провокують запалення.

До таких особливостей належать:

високе склепіння стопи (pes cavus);
виступаюча задня частина п’яткової кістки;
укорочене ахіллове сухожилля;
нестабільність у гомілковостопному суглобі.

Спортивні навантаження

Активні фізичні навантаження створюють додатковий тиск на ахіллове сухожилля та п’яту. Часті повторні мікротравми без належного відновлення провокують запалення бурси.

Групи ризику:

бігуни (особливо при неправильній техніці);
футболісти, тенісисти, баскетболісти;
спортсмени, які виконують стрибки, ривки, різкі зупинки;
люди без достатньої розтяжки або зі спазмованими литковими м’язами.

Симптоми та скарги пацієнтів

Синдром Хаглунда проявляється поступово, але зі зростанням фізичного навантаження або подразнення симптоми посилюються. Пацієнти часто звертаються зі скаргами на біль у п’яті, труднощі при носінні взуття та помітну опуклість на задній частині стопи. Основні прояви можна розділити на три групи:

Біль у задній частині п’яти

Найтиповіший симптом — ниючий або гострий біль у ділянці, де ахіллове сухожилля прикріплюється до п’яткової кістки.

Біль посилюється:

при натисканні на задню частину п’яти;
після тривалої ходьби або бігу;
при спробі стати навшпиньки;
зранку, після періоду спокою.

Іноді біль має пульсуючий характер і супроводжується відчуттям тиску або «розпирання».

Почервоніння, набряк і натертості

Запалення тканин навколо п’ятки супроводжується візуальними змінами, які пацієнт легко помічає самостійно.

Типові скарги:

припухлість або набряк задньої частини п’яти;
локальне почервоніння шкіри;
потертості або мозолі від взуття;
підвищення місцевої температури (гаряча п’ята на дотик).

Ускладнення при ходьбі або взуванні

Через біль і деформацію п’ятки пацієнтам стає складно носити звичне взуття. Це обмежує повсякденну активність і впливає на якість життя.

Типові труднощі:

важко вдягати туфлі або кросівки з закритим задником;
дискомфорт при кожному кроці;
зміна ходи — пацієнт «щадить» уражену ногу;
уникання активностей, що раніше не викликали проблем (прогулянки, спорт).

Як діагностується синдром Хаглунда?

Діагностика синдрому Хаглунда зазвичай не викликає труднощів для досвідченого ортопеда. Вона ґрунтується на характерній клінічній картині, даних огляду та результатах візуалізаційних методів. Важливо також виключити інші стани, які можуть спричиняти біль у п’яті.

Клінічний огляд ортопеда

Перший і ключовий етап — очний огляд і збір анамнезу. Лікар уточнює скарги, умови їх виникнення та оцінює будову стопи.

Огляд включає:

візуальну оцінку п’яти — форма, набряк, почервоніння;
пальпацію — визначення болючих точок;
перевірку рухливості стопи та ахіллового сухожилля;
оцінку постави та ходи пацієнта.

Рентгенографія та інші методи візуалізації

Щоб підтвердити діагноз та оцінити ступінь деформації, призначають інструментальні дослідження.

Найчастіше використовуються:

Рентген стопи у бічній проєкції — візуалізує виступ п’яткової кістки;
УЗД м’яких тканин — виявляє запалення бурси та стан ахіллового сухожилля;
МРТ — використовується при ускладненому або хронічному перебігу для детального огляду м’яких тканин
КТ — за потреби більш точної оцінки кісткової деформації.

Диференціальна діагностика з іншими захворюваннями п’яти

Біль у задній частині п’яти може бути спричинений і іншими патологіями. Тому важливо виключити:

ахілобурсит (ізольоване запалення бурси без кісткової деформації);
ахілотендиніт (запалення самого сухожилля);
п’яткову шпору (розташована на підошовній поверхні п’яти);
перелом п’яткової кістки;
системні ревматологічні захворювання.

Точна діагностика дозволяє підібрати ефективне лікування й уникнути хронізації болю.

Реабілітація після лікування

Реабілітаційний період — важливий етап для повного відновлення після лікування синдрому Хаглунда. Правильна підтримка стопи, контроль навантаження та фізичні вправи допомагають зменшити ризик рецидиву та повернутися до активного життя без болю.

Відновлення функції стопи

Після зняття запалення або хірургічного втручання важливо повернути нормальну біомеханіку стопи.

Ключові етапи відновлення:

поступове нарощування навантаження (від пасивного до активного руху);
ЛФК — вправи на розтягнення ахіллового сухожилля та зміцнення литкових м’язів;
масаж і міофасціальний реліз для зменшення м’язової напруги;
балансувальні вправи для стабілізації стопи;
повернення до спорту — лише після повного зникнення болю.

Спостереження в динаміці

Навіть при успішному лікуванні пацієнту варто перебувати під спостереженням лікаря, щоб контролювати відновлення та запобігати повторному розвитку синдрому.

Регулярний нагляд включає:

контрольні огляди ортопеда (через 2, 4, 8 тижнів);
повторне УЗД (за показами);
корекцію фізичного навантаження та взуття залежно від стану стопи;
рекомендації щодо профілактики — тривале носіння правильного взуття, вправи для підтримки еластичності ахіллового сухожилля.

Можливі ускладнення без лікування

Якщо синдром Хаглунда залишити без уваги, він може перейти в хронічну форму та значно вплинути на якість життя. Зовні «звичайна шишка» на п’яті — це лише симптом, за яким часто стоїть прогресуюче ураження м’яких тканин і кістки. Ускладнення можуть потребувати тривалого лікування або оперативного втручання.

Хронічний біль і запалення

Без лікування запальний процес у зоні бурси та ахіллового сухожилля не зникає, а лише посилюється з часом.

Можливі наслідки:

постійний ниючий або пульсуючий біль;
загострення після кожного фізичного навантаження;
хронічний бурсит або тендиніт;
зниження витривалості стопи.

Пацієнт починає уникати руху, що ще більше погіршує стан м’язів і зв’язок.

Потовщення кістки та розвиток артриту

При тривалому подразненні п’яткова кістка реагує посиленим утворенням кісткової тканини — екзостозом.

Ускладненнями цього процесу можуть стати:

збільшення «шишки» та тиск на навколишні тканини;
рубцювання сухожиль, втрата еластичності ахіллового сухожилля;
обмеження рухливості задньої частини стопи;
вторинний артрит у суглобах стопи через змінену біомеханіку.

Обмеження активності

Найвідчутніше ускладнення — втрата можливості вести звичний активний спосіб життя.

Пацієнти скаржаться на:

труднощі при ходьбі навіть на короткі дистанції;
неможливість носити звичне взуття;
зміну ходи, яка з часом призводить до болю в колінах, тазі чи спині;
зниження фізичної форми та загального самопочуття.

У складних випадках синдром Хаглунда може стати причиною повної втрати працездатності у спортсменів або людей з активною професією.

Профілактика синдрому Хаглунда

Запобігти розвитку синдрому Хаглунда цілком можливо, особливо якщо врахувати фактори ризику та дотримуватися простих правил. Найважливішими у профілактиці є правильний вибір взуття, помірне фізичне навантаження та своєчасна корекція порушень біомеханіки стопи.

Як підібрати правильне взуття

Неправильне взуття — один з основних провокуючих чинників. Тому профілактика починається саме з нього.

Рекомендації:

Обирайте взуття з м’яким, гнучким задником, що не натирає п’яту
Уникайте вузьких моделей, які здавлюють стопу
Взуття має мати добру амортизацію, особливо в області п’яти
Для щоденного носіння краще обирати моделі на невеликому каблуці (2–4 см)
За потреби — використовуйте ортопедичні устілки або вкладки

Уникнення надмірного навантаження на п’яту

Перевантаження п’яткової зони, особливо при інтенсивних спортивних тренуваннях, може спричинити мікротравми, що накопичуються.

Як знизити навантаження:

Поступово збільшуйте фізичну активність
Виконуйте вправи на розтягування ахіллового сухожилля й м’язів гомілки
Після тренувань застосовуйте холод на задню частину п’яти
Чергуйте види фізичної активності, щоб уникати перевтоми одних і тих самих груп м’язів
Плануйте достатній відпочинок і час на відновлення

Корекція анатомічних особливостей стопи

Анатомічні чинники часто не можна повністю усунути, але їх вплив можливо зменшити.

Що може допомогти:

Консультація ортопеда — для оцінки будови стопи
Виготовлення індивідуальних ортопедичних устілок
Виконання вправ на стабілізацію стопи та зміцнення м’язів
У складних випадках — фізіотерапія або хірургічна корекція деформацій
Регулярне динамічне спостереження при схильності до утворення «шишки» на п’яті

Сучасні методи лікування

Лікування синдрому Хаглунда залежить від стадії захворювання, інтенсивності болю та реакції на консервативну терапію. У більшості випадків починають з неопераційних методів, які спрямовані на зменшення запалення та зниження тиску на п’яткову кістку. Якщо полегшення не настає, розглядають хірургічне втручання.

Консервативне лікування: взуття, устілки, протизапальні препарати

Основна мета — усунути фактори, що провокують тертя, і зменшити запалення.

Рекомендовані підходи:

Заміна взуття на м’яке, зручне, без твердих задників
Індивідуальні ортопедичні устілки або силіконові п’яткові вкладки
Носіння відкритого або ортопедичного взуття в період загострення
НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби) у вигляді таблеток або мазей
Обмеження фізичного навантаження

Фізіотерапія та холодові процедури

Фізіотерапевтичні методи допомагають зменшити запалення, прискорити відновлення тканин і зменшити ризик хронізації процесу.

Основні процедури:

Ультразвукова терапія — покращує мікроциркуляцію
Лазеротерапія — зменшує біль і набряк
Магнітотерапія — знімає запалення в глибоких тканинах.
Аплікації льоду (холодові компреси) — особливо ефективні в перші дні загострення
ЛФК (вправи на розтяжку ахіллового сухожилля та гомілкових м’язів)

Регулярність процедур має значення — ефект накопичується з часом.

Хірургічне лікування при неефективності консервативного підходу

Якщо біль не минає після кількох місяців консервативного лікування, розглядають операцію. Втручання проводиться з метою видалення кісткового виступу та усунення запалених тканин.

Можливі хірургічні методики: