Паратендиніт

Основні причини розвитку

Надмірні фізичні навантаження і повторювані рухи

Одна з найпоширеніших причин паратендиніту — повторюване навантаження на сухожилля. Це характерно для спортсменів (особливо бігунів, тенісистів, велосипедистів), працівників фізичної праці та людей, які часто виконують однакові рухи.

Паратендин, на відміну від самого сухожилля, має нижчу стійкість до тертя та компресії. Під впливом повторюваних рухів або навантажень у ньому виникають:

• мікропошкодження тканин
• набряк
• запалення

Поступове накопичення мікротравм без достатнього відновлення провокує запальну реакцію, яка й визначає розвиток паратендиніту.

Травми, мікротравми та неправильна техніка виконання вправ

Навіть незначні ушкодження паратендину, які не викликають помітного болю спочатку, з часом можуть призвести до запалення.

Особливо ризик підвищується за умови:

• неправильної техніки виконання фізичних вправ (наприклад, у спортзалі)
• раптового збільшення навантаження без адаптації
• використання незручного взуття або неправильної постави при бігу
• відсутності розминки та заминки

Така ситуація часто спостерігається у новачків у спорті або людей, які після тривалої перерви різко повертаються до фізичних навантажень.

Вплив вікових змін та супутніх захворювань

З віком тканини паратендину стають менш еластичними, знижується кровопостачання, і відновлення після навантаження сповільнюється. Це створює сприятливе середовище для розвитку запалення навіть при помірному фізичному навантаженні.

Додатково паратендиніт може провокуватися:

• цукровим діабетом, що впливає на обмін речовин у сполучній тканині
• ревматоїдними захворюваннями
• порушеннями кровообігу
• ожирінням, що створює додаткове механічне навантаження

Таким чином, сукупність зовнішніх навантажень і внутрішніх факторів значно підвищує ризик розвитку паратендиніту, особливо у людей старшого віку або з хронічними захворюваннями.

Як діагностується паратендиніт

Клінічний огляд і анамнез пацієнта

Діагностика паратендиніту розпочинається з ретельного клінічного обстеження.

Лікар:

• збирає анамнез: з’ясовує характер болю, фактори навантаження, наявність попередніх травм або професійних ризиків
• проводить огляд і пальпацію зони ураження: оцінює набряк, почервоніння, локальне підвищення температури
• перевіряє обсяг рухів та наявність болю під час активності

Часто вже на цьому етапі можна запідозрити паратендиніт, однак для уточнення діагнозу використовують інструментальні методи.

УЗД та МРТ для уточнення діагнозу

Ультразвукове дослідження (УЗД) — один із найінформативніших методів для оцінки стану паратендину. Воно дозволяє:

• виявити потовщення оболонки сухожилля
• оцінити наявність рідинних скупчень (ознаки запалення)
• побачити зміни структури тканин у режимі реального часу

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) використовується у складних випадках або при підозрі на супутні патології. Вона детально візуалізує:

• стан паратендину і самого сухожилля
• можливі мікротравми, надриви, тендінозні зміни
• навколишні м’які тканини

Ці методи дозволяють не лише підтвердити паратендиніт, а й обрати правильну тактику лікування.

Важливість виключення інших патологій сухожилків

Симптоми паратендиніту можуть нагадувати тендиніт, тендіноз, бурсит або м’язові розтягнення, тому важливо:

• провести диференційний діагноз
• враховувати місце болю, характер скарг і механізм виникнення
• використовувати інструментальні методи, якщо клінічної картини недостатньо

Правильна діагностика дає змогу уникнути помилок у лікуванні, особливо якщо йдеться про перехід у хронічну форму або потребу в індивідуальному підході.

Можливі ускладнення при відсутності лікування

Перехід у хронічну форму із стійким болем

Нехтування симптомами або самостійне лікування без медичного контролю часто призводять до хронізації процесу. У такому випадку запалення переходить у персистуючу форму, яка супроводжується:

• стійким ниючим болем, що не зникає навіть у спокої
• чутливістю при найменшому навантаженні
• ущільненням тканин паратендину внаслідок фіброзу

Хронічний паратендиніт важче піддається лікуванню, часто вимагає тривалої реабілітації та призводить до зниження функціональності сухожилля.

Ураження сусідніх структур сухожилкового апарату

Якщо запальний процес прогресує, він може поширюватися на інші елементи сухожилкового апарату:

• саме сухожилля (тендиніт або тендіноз) — запалення або дегенеративні зміни, що підвищують ризик розриву
• слизові сумки (бурсит) — додатковий біль і набряк
• зв’язки або м’язи, що утворюють функціональну єдність із ураженим сухожиллям

Таке ускладнення порушує механіку руху, призводить до дисбалансу та збільшує ризик повторного травмування.

Погіршення якості життя та обмеження в активності

Збереження симптомів без лікування впливає не лише на фізичний стан, а й на якість життя пацієнта.

Люди змушені:

• відмовлятися від фізичної активності чи спорту
• обмежувати побутову або професійну діяльність
• стикатися з тривалим дискомфортом, що впливає на сон, настрій, психоемоційний стан

У разі професійного спорту або фізичної праці така ситуація може навіть призвести до втрати працездатності.

Висновок: своєчасна діагностика і лікування паратендиніту — ключ до відновлення рухливості, запобігання ускладненням і повернення до звичного життя без болю.