Паратендиніт

Залишити звернення

Що таке паратендиніт?

Паратендиніт — це запалення паратендину, сполучнотканинної оболонки, яка оточує сухожилля (особливо в ділянках, де відсутня синовіальна піхва). На відміну від самих сухожиль, паратендин є більш чутливим до механічного тертя, надмірного навантаження або мікротравм. Ураження часто виникає внаслідок повторюваних рухів або надмірного фізичного навантаження, особливо у спортсменів або людей, зайнятих важкою фізичною працею.

Найчастіше паратендиніт вражає:

  • ахіллове сухожилля;
  • сухожилля м’язів передпліччя;
  • сухожилля м’язів коліна.

Основні причини розвитку

Надмірні фізичні навантаження і повторювані рухи

Одна з найпоширеніших причин паратендиніту — повторюване навантаження на сухожилля. Це характерно для спортсменів (особливо бігунів, тенісистів, велосипедистів), працівників фізичної праці та людей, які часто виконують однакові рухи.

Паратендин, на відміну від самого сухожилля, має нижчу стійкість до тертя та компресії. Під впливом повторюваних рухів або навантажень у ньому виникають:

  • мікропошкодження тканин
  • набряк
  • запалення

Поступове накопичення мікротравм без достатнього відновлення провокує запальну реакцію, яка й визначає розвиток паратендиніту.

Травми, мікротравми та неправильна техніка виконання вправ

Навіть незначні ушкодження паратендину, які не викликають помітного болю спочатку, з часом можуть призвести до запалення.

Особливо ризик підвищується за умови:

  • неправильної техніки виконання фізичних вправ (наприклад, у спортзалі)
  • раптового збільшення навантаження без адаптації
  • використання незручного взуття або неправильної постави при бігу
  • відсутності розминки та заминки

Така ситуація часто спостерігається у новачків у спорті або людей, які після тривалої перерви різко повертаються до фізичних навантажень.

Вплив вікових змін та супутніх захворювань

З віком тканини паратендину стають менш еластичними, знижується кровопостачання, і відновлення після навантаження сповільнюється. Це створює сприятливе середовище для розвитку запалення навіть при помірному фізичному навантаженні.

Додатково паратендиніт може провокуватися:

  • цукровим діабетом, що впливає на обмін речовин у сполучній тканині
  • ревматоїдними захворюваннями
  • порушеннями кровообігу
  • ожирінням, що створює додаткове механічне навантаження

Таким чином, сукупність зовнішніх навантажень і внутрішніх факторів значно підвищує ризик розвитку паратендиніту, особливо у людей старшого віку або з хронічними захворюваннями.

Симптоми паратендиніту

Біль і набряк у зоні сухожилка

Найперший і найпомітніший симптом паратендиніту — локалізований біль вздовж ураженого сухожилля.

Біль має такі характеристики:

  • посилюється при русі чи фізичному навантаженні
  • може бути ниючим у спокої та гострим під час активності
  • часто супроводжується видимим або відчутним набряком в ділянці запалення

На дотик уражена зона може бути чутливою, а пальпація викликає неприємні або болісні відчуття. У деяких випадках відчувається хруст або тертя, що зумовлено запаленням оболонки сухожилля.

Обмеження рухливості та дискомфорт під час навантаження

Через запальний процес і набряк рухливість ураженої ділянки обмежується.

Пацієнти часто відзначають:

  • скутість при спробі активного руху
  • зниження функціональної витривалості
  • дискомфорт навіть при звичних діях, таких як ходьба, підйом по сходах чи тримання предметів

Це обмеження викликає потребу в зміні звичного ритму життя або припиненні фізичної активності.

Почервоніння, підвищення температури в ділянці ураження

Характерні зовнішні ознаки запалення:

  • гіперемія (почервоніння) шкіри над ураженим сухожиллям
  • місцеве підвищення температури — у ділянці ураження шкіра може бути гарячою на дотик

Ці прояви свідчать про активну фазу запалення. За відсутності лікування симптоми можуть прогресувати, призводячи до хронічного паратендиніту або переходу в тендіноз.

Як діагностується паратендиніт

Клінічний огляд і анамнез пацієнта

Діагностика паратендиніту розпочинається з ретельного клінічного обстеження.

Лікар:

  • збирає анамнез: з’ясовує характер болю, фактори навантаження, наявність попередніх травм або професійних ризиків
  • проводить огляд і пальпацію зони ураження: оцінює набряк, почервоніння, локальне підвищення температури
  • перевіряє обсяг рухів та наявність болю під час активності

Часто вже на цьому етапі можна запідозрити паратендиніт, однак для уточнення діагнозу використовують інструментальні методи.

УЗД та МРТ для уточнення діагнозу

Ультразвукове дослідження (УЗД) — один із найінформативніших методів для оцінки стану паратендину. Воно дозволяє:

  • виявити потовщення оболонки сухожилля
  • оцінити наявність рідинних скупчень (ознаки запалення)
  • побачити зміни структури тканин у режимі реального часу

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) використовується у складних випадках або при підозрі на супутні патології. Вона детально візуалізує:

  • стан паратендину і самого сухожилля
  • можливі мікротравми, надриви, тендінозні зміни
  • навколишні м’які тканини

Ці методи дозволяють не лише підтвердити паратендиніт, а й обрати правильну тактику лікування.

Важливість виключення інших патологій сухожилків

Симптоми паратендиніту можуть нагадувати тендиніт, тендіноз, бурсит або м’язові розтягнення, тому важливо:

  • провести диференційний діагноз
  • враховувати місце болю, характер скарг і механізм виникнення
  • використовувати інструментальні методи, якщо клінічної картини недостатньо

Правильна діагностика дає змогу уникнути помилок у лікуванні, особливо якщо йдеться про перехід у хронічну форму або потребу в індивідуальному підході.

Реабілітація після лікування

Повернення до фізичної активності під контролем фахівця

Реабілітація після паратендиніту є критично важливою для повного відновлення функції сухожилля та запобігання рецидивам. Одужання не завершується із зникненням болю — саме повернення до навантажень вимагає поступового і контрольованого підходу.

Основні принципи:

  • Навантаження повертають поетапно — від пасивних рухів до активних вправ
  • Кожен етап повинен супроводжуватися оцінкою реакції тканин
  • Важливо, щоб відновлення відбувалося під наглядом лікаря або фізичного терапевта, який врахує індивідуальні особливості пацієнта

Передчасне повернення до тренувань або роботи без відновлення повноцінної рухливості може призвести до повторного запалення.

Вправи на зміцнення та розтягнення м’язів і сухожилків

Після зменшення запалення і болю, пацієнту рекомендують відновлювальні вправи, які виконуються під контролем кінезітерапевта або фізичного терапевта.

Вони включають:

  • Статичні вправи — для активації м’язів без перевантаження
  • Ексцентричне навантаження — повільне подовження м’яза під напругою, що сприяє адаптації сухожилка
  • Розтягнення укорочених м’язових груп
  • Вправи на стабілізацію і контроль рухів

Мета — відновити силу, еластичність і витривалість м’язово-сухожильного комплексу, щоб пацієнт міг безпечно повернутись до повсякденної активності чи спорту.

Запобігання повторному загостренню

Щоб уникнути повторного розвитку паратендиніту, потрібно змінити не лише фізичне навантаження, але й підхід до тренувань і роботи.

Основні рекомендації для профілактики рецидиву:

  • Поступове збільшення інтенсивності тренувань
  • Розминка перед фізичним навантаженням і заминка після
  • Корекція техніки вправ або рухів, особливо у спорті
  • Регулярне зміцнення слабких м’язових груп, які компенсують навантаження на сухожилля
  • Адекватне чергування навантаження та відпочинку

Також важливо стежити за взуттям, робочим місцем, поставою, адже повторювані мікронавантаження у повсякденному житті можуть мати таку ж шкоду, як і активне тренування.

Можливі ускладнення при відсутності лікування

Перехід у хронічну форму із стійким болем

Нехтування симптомами або самостійне лікування без медичного контролю часто призводять до хронізації процесу. У такому випадку запалення переходить у персистуючу форму, яка супроводжується:

  • стійким ниючим болем, що не зникає навіть у спокої
  • чутливістю при найменшому навантаженні
  • ущільненням тканин паратендину внаслідок фіброзу

Хронічний паратендиніт важче піддається лікуванню, часто вимагає тривалої реабілітації та призводить до зниження функціональності сухожилля.

Ураження сусідніх структур сухожилкового апарату

Якщо запальний процес прогресує, він може поширюватися на інші елементи сухожилкового апарату:

  • саме сухожилля (тендиніт або тендіноз) — запалення або дегенеративні зміни, що підвищують ризик розриву
  • слизові сумки (бурсит) — додатковий біль і набряк
  • зв’язки або м’язи, що утворюють функціональну єдність із ураженим сухожиллям

Таке ускладнення порушує механіку руху, призводить до дисбалансу та збільшує ризик повторного травмування.

Погіршення якості життя та обмеження в активності

Збереження симптомів без лікування впливає не лише на фізичний стан, а й на якість життя пацієнта.

Люди змушені:

  • відмовлятися від фізичної активності чи спорту
  • обмежувати побутову або професійну діяльність
  • стикатися з тривалим дискомфортом, що впливає на сон, настрій, психоемоційний стан

У разі професійного спорту або фізичної праці така ситуація може навіть призвести до втрати працездатності.

Висновок: своєчасна діагностика і лікування паратендиніту — ключ до відновлення рухливості, запобігання ускладненням і повернення до звичного життя без болю.

Профілактика паратендиніту

Корекція техніки тренувань та уникнення перенавантаження

Однією з головних причин розвитку паратендиніту є неправильне виконання рухів і надмірне фізичне навантаження.

Щоб мінімізувати ризики, варто:

  • регулярно перевіряти та вдосконалювати техніку виконання вправ (особливо у бігу, силових тренуваннях, роботі з навантаженням)
  • уникати різкого збільшення інтенсивності тренувань
  • впроваджувати періодизацію навантаження: чергування інтенсивних і легких тренувальних днів
  • не тренуватися на втомлені або не відновлені м’язи

Для спортсменів і фізично активних людей доцільно проходити консультації з тренером або фізичним терапевтом, особливо при зміні програми тренувань.

Розминка та відновлення після фізичних навантажень

Правильно побудоване тренування повинно обов’язково містити розминку на початку і заминку після завершення.

Це дозволяє:

  • покращити кровопостачання сухожиль і м’язів
  • знизити ризик мікротравм
  • забезпечити еластичність паратендину перед навантаженням

Після активності важливо не забувати про:

  • розтягувальні вправи
  • легку аеробну активність для відновлення кровообігу
  • відновлювальні техніки — масаж, міофасціальний реліз, сон, гідратація

Своєчасне лікування дрібних травм та запалень

Більшість хронічних запальних станів починається з незначних, але ігнорованих симптомів.

Щоб не допустити розвитку паратендиніту:

  • звертайся до лікаря при будь-якому незвичному болю або набряку
  • не відкладайте лікування дрібних травм
  • уникай самолікування — особливо при тривалому болю, який не минає

Також важливо враховувати індивідуальні фактори ризику — вік, тип фізичної активності, супутні захворювання. Регулярні огляди, грамотне навантаження та увага до сигналів тіла — основа ефективної профілактики паратендиніту.

Методи лікування паратендиніту

Консервативна терапія: спокій, льодова терапія, протизапальні препарати

Першим етапом лікування паратендиніту є консервативний підхід, що передбачає:

  • Зменшення фізичного навантаження або повний відпочинок для ураженої ділянки
  • Льодова терапія (прикладання холоду 10–15 хвилин кілька разів на день) для зменшення набряку та болю
  • Протизапальні препарати: нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), короткий курс НПЗЗ в ін'єкціях

Цей підхід ефективний у більшості пацієнтів, якщо захворювання виявлено на ранньому етапі.

Фізіотерапія та ударно-хвильове лікування

Фізіотерапевтичні методи сприяють зменшенню запалення, покращенню кровопостачання та прискоренню відновлення тканин.

До ефективних процедур належать:

  • ультразвукова терапія
  • лазеротерапія
  • магнітотерапія
  • електростимуляція м’язів і сухожиль

Особливе місце займає ударно-хвильова терапія (УХТ), яка:

  • покращує обмінні процеси в тканинах
  • стимулює регенерацію
  • допомагає зменшити хронічний біль

Цей метод зазвичай призначають у підгостру або хронічну фазу, коли інші засоби не дали очікуваного ефекту.

Ін’єкції PRP або кортикостероїдів — коли доцільні

У деяких випадках, коли симптоми зберігаються попри базове лікування, можливе використання ін'єкційних методик:

PRP-терапія (терапія тромбоцитарною плазмою):

  • власна плазма пацієнта збагачується тромбоцитами та вводиться в ділянку запалення
  • стимулює регенерацію тканин та природне загоєння

Кортикостероїди:

  • мають потужну протизапальну дію
  • можуть застосовуватися локально в обмеженій кількості
  • не рекомендовані для тривалого використання через ризик ускладнень (наприклад, ослаблення тканин)

Призначення таких ін'єкцій завжди повинно здійснюватися фахівцем після оцінки ризиків і користі.

Хірургічне втручання — рідкісні випадки

Хірургічне лікування паратендиніту застосовується вкрай рідко. Воно може бути розглянуте лише тоді, коли:

  • спостерігається хронічний перебіг із рецидивами
  • інші методи не дали результату протягом кількох місяців
  • є структурні зміни паратендину або формуються фіброзні утворення

У таких випадках хірург видаляє уражену тканину або проводить декомпресію, після чого пацієнту призначається реабілітація.

A red heart on a black background.A red heart on a black background.The vitrup of the human body in a circle.
віднайди свій симбіоз
запишись на консультацію до експерта symbiotyka
Онлайн запис
+38 067 888 3 000
Привіт! 🖐🏻
Виникли питання? Зв’яжіться з нами зручнуим способом