Хибний суглоб плечової кістки (псевдоартроз) — це ускладнення після перелому, при якому зламані кінці кістки не зростаються природним способом навіть через кілька місяців після травми. У місці зламу замість кісткової тканини утворюється рухоме сполучення, яке нагадує суглоб, але не має його повноцінної функції.
Цей стан виникає внаслідок порушення процесу зрощення, що може бути зумовлено:
У зоні перелому утворюється рубцева або фіброзна тканина, що не здатна до мінералізації, тому кінці кістки залишаються роз’єднаними. У деяких випадках між ними навіть виникає "суглобова капсула", через що псевдоартроз може давати помилкове враження функціональної рухомості — насправді ж ця рухливість патологічна.
Звичайне зрощення перелому проходить у кілька етапів:
У разі хибного суглоба цей ланцюг порушується. Замість кісткової мозолі формується фіброзна або хрящова тканина, яка не витримує фізичного навантаження. Така "злука" нестабільна, не забезпечує функції плеча і часто супроводжується болем, обмеженням рухів, а іноді — видимою деформацією.
Хибний суглоб плечової кістки найчастіше виникає як наслідок складних або відкритих переломів.
Особливо високий ризик, коли:
У деяких випадках навіть закриті переломи можуть не зростатися, якщо пацієнт занадто рано повертається до фізичного навантаження або не дотримується рекомендацій лікаря.
Адекватне кровопостачання — критично важливе для зрощення кісток. Плечова кістка в деяких зонах має відносно слабке кровозабезпечення, особливо в ділянці хірургічної шийки.
Фактори, що можуть порушити кровообіг:
У таких умовах організм не здатен забезпечити достатній приток поживних речовин до ділянки зламу, тому формування кісткової мозолі сповільнюється або зупиняється.
Неправильне або несвоєчасне лікування є ще однією поширеною причиною псевдоартрозу.
Це може бути:
Також хибний суглоб частіше розвивається у пацієнтів похилого віку або при порушенні метаболізму кісткової тканини, де процес відновлення уповільнений.
Одним із перших і найпомітніших симптомів хибного суглоба є хронічний біль у плечі, який не минає з часом або посилюється при спробі руху. Цей біль не схожий на гострий післятравматичний — він носить ниючий, виснажливий характер і пов'язаний із нестабільністю кістки.
Нестабільність виникає через відсутність щільного з’єднання між уламками кістки. У місці перелому створюється патологічна рухливість — "суглоб", якого не має бути.
Це призводить до:
Через біль, нестабільність і зміну анатомії плечового суглоба поступово зменшується амплітуда рухів:
Згодом виникає м’язова слабкість та атрофія, оскільки людина інстинктивно уникає навантаження на уражену руку.
У ділянці хибного суглоба іноді зберігається помірний набряк, особливо після навантаження.
У деяких випадках помітна:
Якщо хибний суглоб супроводжується запаленням або інфекцією, набряк може бути інтенсивнішим, із підвищенням температури шкіри в цій зоні.
Діагностика хибного суглоба плечової кістки починається з клінічного огляду та аналізу історії захворювання.
Ортопед-травматолог уточнює:
Під час фізичного огляду лікар звертає увагу на:
Рентгенографія є базовим методом діагностики, який дозволяє:
У складних випадках або при сумнівах призначають комп’ютерну томографію (КТ) — вона дає більш детальне зображення анатомічної будови плеча, точну оцінку структури кістки, ступінь роз'єднання фрагментів, наявність псевдокапсули.
КТ також використовується при плануванні хірургічного втручання для точного моделювання майбутнього остеосинтезу.
Хибний суглоб потрібно відрізняти від інших патологій, які можуть мати подібні симптоми.
Зокрема:
Диференціальна діагностика базується на клінічних даних, тривалості симптомів, динаміці після травми, а також результатах інструментальних обстежень. В окремих випадках може знадобитися МРТ для оцінки стану м’яких тканин.
Реабілітація є обов’язковим етапом після хірургічного лікування хибного суглоба, оскільки саме вона забезпечує повноцінне функціональне відновлення плеча.
Фізіотерапія включає:
Після зняття іммобілізації пацієнт поступово переходить до лікувальної гімнастики (ЛФК). На початкових етапах це пасивні рухи під контролем фахівця, згодом — активні вправи для відновлення амплітуди та сили м’язів.
Метою реабілітації є:
Процес реабілітації триває від 2 до 6 місяців залежно від складності операції, віку пацієнта та супутніх захворювань. Фізичне навантаження має відновлюватися поступово — під наглядом реабілітолога.
Індивідуальні програми часто включають:
Упродовж усього відновного періоду пацієнт перебуває під наглядом лікаря-ортопеда, що дозволяє:
Контрольні обстеження включають:
Лише за умов активної участі самого пацієнта та регулярного спостереження можна досягти повного відновлення функцій руки після хибного суглоба.
Найбільш серйозне ускладнення після лікування — це рецидив псевдоартрозу, тобто повторне незрощення після операції.
Це може статися через:
Повторне утворення хибного суглоба вимагає повторної діагностики й зазвичай — повторної операції з більш агресивною кістковою пластикою або заміною фіксуючих імплантів.
Навіть при успішному зрощенні кістки пацієнт може тривалий час відчувати:
Ці симптоми можуть бути наслідком:
У таких випадках потрібна подовжена фізіотерапія, додаткові блокади, інколи — оперативне усунення рубцевої тканини.
У складних або запущених випадках повторна операція є єдиним варіантом:
Повторне хірургічне втручання є більш складним, часто вимагає:
Це підкреслює важливість своєчасного первинного лікування та дотримання усіх рекомендацій після операції, щоб уникнути ускладнень і зберегти функціональність руки.
Найефективніший спосіб уникнути утворення хибного суглоба — це якісне та своєчасне лікування первинного перелому.
До основних принципів профілактики належать:
Лікування має проводитися в умовах спеціалізованого травматологічного або ортопедичного відділення з досвідом у лікуванні складних переломів.
Навіть при правильному початковому лікуванні важливо регулярно контролювати динаміку зрощення кістки:
На ранньому етапі можливо скоригувати лікування (змінити тип іммобілізації, призначити додаткову терапію), щоб запобігти розвитку псевдоартрозу.
У післяопераційний період дуже важливо чітко дотримуватись інструкцій лікаря.
Зокрема:
Недотримання рекомендацій після остеосинтезу — одна з головних причин повторного утворення хибного суглоба. Успіх лікування залежить не лише від хірурга, а й від мотивації та дисципліни самого пацієнта.
Консервативне лікування хибного суглоба плечової кістки застосовується виключно у виняткових випадках, коли:
У таких випадках можливе:
Проте ефективність консервативного підходу дуже обмежена, а основний метод лікування — хірургічний.
Оперативне втручання є золотим стандартом лікування псевдоартрозу плечової кістки.
Основні цілі операції:
Основні види операцій:
Вибір типу операції залежить від:
Сучасна ортопедія використовує високотехнологічні імпланти, які дозволяють надійно стабілізувати уламки та створити умови для повноцінного зрощення:
Кісткова пластика (аутопластика з гребеня клубової кістки або алопластика з банку кісткових тканин) потрібна, коли є:
Ці втручання часто поєднуються: наприклад, кісткова пластика + остеосинтез.
Хірургічне лікування потребує подальшої реабілітації та динамічного контролю для досягнення стабільного та функціонального результату.