Хибний суглоб плечової кістки

Залишити звернення

Що таке хибний суглоб плечової кістки?

Хибний суглоб плечової кістки (псевдоартроз) — це ускладнення після перелому, при якому зламані кінці кістки не зростаються природним способом навіть через кілька місяців після травми. У місці зламу замість кісткової тканини утворюється рухоме сполучення, яке нагадує суглоб, але не має його повноцінної функції.

Цей стан виникає внаслідок порушення процесу зрощення, що може бути зумовлено:

  • недостатньою іммобілізацією (фіксацією) кістки;
  • інфекційними ускладненнями;
  • порушенням кровопостачання ділянки зламу;
  • багаторазовими хірургічними втручаннями;
  • системними захворюваннями (наприклад, остеопорозом, цукровим діабетом).

У зоні перелому утворюється рубцева або фіброзна тканина, що не здатна до мінералізації, тому кінці кістки залишаються роз’єднаними. У деяких випадках між ними навіть виникає "суглобова капсула", через що псевдоартроз може давати помилкове враження функціональної рухомості — насправді ж ця рухливість патологічна.

Звичайне зрощення перелому проходить у кілька етапів:

  1. Формування гематоми (в перші дні).
  2. Утворення кісткової мозолі (через 2–4 тижні).
  3. Ремоделювання — поступове відновлення міцної кісткової структури (місяці).

У разі хибного суглоба цей ланцюг порушується. Замість кісткової мозолі формується фіброзна або хрящова тканина, яка не витримує фізичного навантаження. Така "злука" нестабільна, не забезпечує функції плеча і часто супроводжується болем, обмеженням рухів, а іноді — видимою деформацією.

Причини утворення хибного суглоба

Травми та ускладнення після переломів

Хибний суглоб плечової кістки найчастіше виникає як наслідок складних або відкритих переломів.

Особливо високий ризик, коли:

  • перелом має багато уламків;
  • уламки зміщені або не стабілізовані;
  • є пошкодження м’язів, сухожиль, судин чи нервів;
  • після травми виникає інфекція (наприклад, остеомієліт).

У деяких випадках навіть закриті переломи можуть не зростатися, якщо пацієнт занадто рано повертається до фізичного навантаження або не дотримується рекомендацій лікаря.

Порушення кровопостачання кісткової тканини

Адекватне кровопостачання — критично важливе для зрощення кісток. Плечова кістка в деяких зонах має відносно слабке кровозабезпечення, особливо в ділянці хірургічної шийки.

Фактори, що можуть порушити кровообіг:

  • тяжка травма з ушкодженням судин;
  • багаторазові оперативні втручання;
  • наявність інфекції в зоні перелому;
  • хронічні захворювання (цукровий діабет, атеросклероз);
  • куріння, яке значно погіршує мікроциркуляцію.

У таких умовах організм не здатен забезпечити достатній приток поживних речовин до ділянки зламу, тому формування кісткової мозолі сповільнюється або зупиняється.

Помилки у лікуванні або недостатня іммобілізація

Неправильне або несвоєчасне лікування є ще однією поширеною причиною псевдоартрозу.

Це може бути:

  • ненадійна фіксація уламків кістки;
  • застосування неефективної методики остеосинтезу;
  • надто короткий термін іммобілізації;
  • передчасне навантаження на кінцівку;
  • відсутність контролю за процесом зрощення (відсутність рентгенографії, відмови від візитів до лікаря).

Також хибний суглоб частіше розвивається у пацієнтів похилого віку або при порушенні метаболізму кісткової тканини, де процес відновлення уповільнений.

Основні симптоми

Біль та нестабільність у плечі

Одним із перших і найпомітніших симптомів хибного суглоба є хронічний біль у плечі, який не минає з часом або посилюється при спробі руху. Цей біль не схожий на гострий післятравматичний — він носить ниючий, виснажливий характер і пов'язаний із нестабільністю кістки.

Нестабільність виникає через відсутність щільного з’єднання між уламками кістки. У місці перелому створюється патологічна рухливість — "суглоб", якого не має бути.

Це призводить до:

  • непередбачуваних рухів при зміні положення руки;
  • підвищеного ризику повторної травми;
  • відчуття слабкості або провисання кінцівки.

Обмеження рухів

Через біль, нестабільність і зміну анатомії плечового суглоба поступово зменшується амплітуда рухів:

  • складно піднімати руку вгору;
  • з’являються труднощі з обертанням плеча;
  • звичні дії — зачісування, вдягання сорочки — стають болючими або неможливими.

Згодом виникає м’язова слабкість та атрофія, оскільки людина інстинктивно уникає навантаження на уражену руку.

Набряк або деформація в ділянці перелому

У ділянці хибного суглоба іноді зберігається помірний набряк, особливо після навантаження.

У деяких випадках помітна:

  • візуальна деформація плеча;
  • вкорочення руки або зміщення її осі;
  • розширення м’яких тканин навколо місця незрощення.

Якщо хибний суглоб супроводжується запаленням або інфекцією, набряк може бути інтенсивнішим, із підвищенням температури шкіри в цій зоні.

Як проводиться діагностика

Огляд лікаря та збір анамнезу

Діагностика хибного суглоба плечової кістки починається з клінічного огляду та аналізу історії захворювання.

Ортопед-травматолог уточнює:

  • коли й за яких обставин стався перелом;
  • як проходило лікування (консервативно чи оперативно);
  • чи була іммобілізація та скільки вона тривала;
  • чи спостерігався біль, обмеження рухів, набряк у подальшому.

Під час фізичного огляду лікар звертає увагу на:

  • рухливість плечового суглоба;
  • наявність патологічної рухливості в зоні попереднього перелому;
  • деформацію, набряк, атрофію м’язів;
  • біль при пальпації та функціональних тестах.

Рентгенографія та КТ

Рентгенографія є базовим методом діагностики, який дозволяє:

  • виявити відсутність кісткової мозолі;
  • оцінити розташування уламків;
  • виявити наявність склерозу або кісткових дефектів у місці перелому.

У складних випадках або при сумнівах призначають комп’ютерну томографію (КТ) — вона дає більш детальне зображення анатомічної будови плеча, точну оцінку структури кістки, ступінь роз'єднання фрагментів, наявність псевдокапсули.

КТ також використовується при плануванні хірургічного втручання для точного моделювання майбутнього остеосинтезу.

Диференціальна діагностика з іншими патологіями

Хибний суглоб потрібно відрізняти від інших патологій, які можуть мати подібні симптоми.

Зокрема:

  • затяжне зрощення перелому (відтермінована консолідація);
  • асептичний некроз головки плечової кістки;
  • артроз плечового суглоба;
  • запальні процеси або пухлиноподібні утворення в кістковій тканині.

Диференціальна діагностика базується на клінічних даних, тривалості симптомів, динаміці після травми, а також результатах інструментальних обстежень. В окремих випадках може знадобитися МРТ для оцінки стану м’яких тканин.

Реабілітація після лікування

Фізіотерапія та лікувальна гімнастика

Реабілітація є обов’язковим етапом після хірургічного лікування хибного суглоба, оскільки саме вона забезпечує повноцінне функціональне відновлення плеча.

Фізіотерапія включає:

  • магнітотерапію — для зменшення запалення й стимуляції кровообігу;
  • електростимуляцію м’язів — для профілактики атрофії;
  • ультразвукову терапію — для покращення метаболізму тканин;
  • теплові процедури — на пізніх етапах для розслаблення м’язів і зменшення болю.

Після зняття іммобілізації пацієнт поступово переходить до лікувальної гімнастики (ЛФК). На початкових етапах це пасивні рухи під контролем фахівця, згодом — активні вправи для відновлення амплітуди та сили м’язів.

Відновлення функції плеча

Метою реабілітації є:

  • повернення нормального обсягу рухів у плечовому суглобі;
  • відновлення м’язового балансу навколо плеча та лопатки;
  • покращення координації рухів руки;
  • профілактика контрактур та повторного ушкодження.

Процес реабілітації триває від 2 до 6 місяців залежно від складності операції, віку пацієнта та супутніх захворювань. Фізичне навантаження має відновлюватися поступово — під наглядом реабілітолога.

Індивідуальні програми часто включають:

  • вправи з гумовими стрічками, м’ячами;
  • водну терапію (акватерапія);
  • ерготерапію — навчання повсякденним діям з урахуванням фізичних обмежень.

Динамічне спостереження ортопеда

Упродовж усього відновного періоду пацієнт перебуває під наглядом лікаря-ортопеда, що дозволяє:

  • своєчасно виявити ускладнення;
  • оцінити ефективність остеосинтезу;
  • коригувати фізичне навантаження;
  • ухвалити рішення про завершення реабілітації або її продовження.

Контрольні обстеження включають:

  • клінічну оцінку стану плеча (рухи, біль, сила м’язів);
  • рентген-контроль (через 1, 3, 6 місяців);
  • оцінку самопочуття пацієнта та адаптації до побутового навантаження.

Лише за умов активної участі самого пацієнта та регулярного спостереження можна досягти повного відновлення функцій руки після хибного суглоба.

Можливі ускладнення

Повторне утворення хибного суглоба

Найбільш серйозне ускладнення після лікування — це рецидив псевдоартрозу, тобто повторне незрощення після операції.

Це може статися через:

  • недостатню стабілізацію уламків;
  • збереження патологічного середовища в зоні зламу;
  • порушення режиму реабілітації або надмірне навантаження;
  • інфекційні ускладнення.

Повторне утворення хибного суглоба вимагає повторної діагностики й зазвичай — повторної операції з більш агресивною кістковою пластикою або заміною фіксуючих імплантів.

Хронічний біль і порушення рухливості

Навіть при успішному зрощенні кістки пацієнт може тривалий час відчувати:

  • хронічний біль у плечі, особливо при фізичному навантаженні;
  • обмеження амплітуди рухів, зокрема вгору та вбік;
  • м’язову слабкість або відчуття нестабільності.

Ці симптоми можуть бути наслідком:

  • фіброзних змін у м’яких тканинах;
  • тривалої іммобілізації;
  • контрактур;
  • не до кінця відновленої функції ротаторної манжети плеча.

У таких випадках потрібна подовжена фізіотерапія, додаткові блокади, інколи — оперативне усунення рубцевої тканини.

Необхідність повторного оперативного втручання

У складних або запущених випадках повторна операція є єдиним варіантом:

  • при інфікованому псевдоартрозі;
  • при нестабільному остеосинтезі;
  • при великому дефекті кісткової тканини;
  • при комбінації псевдоартрозу з остеомієлітом.

Повторне хірургічне втручання є більш складним, часто вимагає:

  • використання мікрохірургічної техніки;
  • комплексної реконструкції плеча;
  • тривалої госпіталізації та реабілітації.

Це підкреслює важливість своєчасного первинного лікування та дотримання усіх рекомендацій після операції, щоб уникнути ускладнень і зберегти функціональність руки.

Профілактика розвитку хибного суглоба

Правильне лікування переломів

Найефективніший спосіб уникнути утворення хибного суглоба — це якісне та своєчасне лікування первинного перелому.

До основних принципів профілактики належать:

  • точна діагностика перелому із визначенням типу й складності пошкодження;
  • вибір адекватної методики лікування — консервативної або оперативної;
  • надійна фіксація уламків за допомогою гіпсу, ортезів або остеосинтезу;
  • мінімізація інвазивності втручань, щоб зберегти кровопостачання та м’які тканини.

Лікування має проводитися в умовах спеціалізованого травматологічного або ортопедичного відділення з досвідом у лікуванні складних переломів.

Контроль за процесом зрощення кістки

Навіть при правильному початковому лікуванні важливо регулярно контролювати динаміку зрощення кістки:

  • проходити рентгенографію в установлені терміни (через 2–4–6 тижнів після травми);
  • відвідувати лікаря для клінічної оцінки стану плеча;
  • повідомляти про біль, набряк або інші симптоми, які можуть свідчити про уповільнене зрощення.

На ранньому етапі можливо скоригувати лікування (змінити тип іммобілізації, призначити додаткову терапію), щоб запобігти розвитку псевдоартрозу.

Дотримання рекомендацій після операції

У післяопераційний період дуже важливо чітко дотримуватись інструкцій лікаря.

Зокрема:

  • не знімати фіксацію передчасно;
  • не навантажувати руку, поки лікар не дозволить;
  • приймати препарати, що сприяють кісткоутворенню (вітамін D, кальцій);
  • проходити фізіотерапію та ЛФК, але в межах допустимого навантаження;
  • вести контрольований спосіб життя — уникати травм, падінь, різких рухів.

Недотримання рекомендацій після остеосинтезу — одна з головних причин повторного утворення хибного суглоба. Успіх лікування залежить не лише від хірурга, а й від мотивації та дисципліни самого пацієнта.

Сучасні методи лікування

Консервативні підходи — коли можливі

Консервативне лікування хибного суглоба плечової кістки застосовується виключно у виняткових випадках, коли:

  • псевдоартроз є фіброзним, без патологічної рухомості;
  • пацієнт не має вираженого болю чи функціонального дефіциту;
  • існують протипоказання до операції (наприклад, тяжкі супутні захворювання, похилий вік).

У таких випадках можливе:

  • динамічне спостереження з регулярними рентген-контролями;
  • фізіотерапія для підтримки м’язового тонусу;
  • іммобілізація (тимчасова фіксація) при загостренні болю;
  • медикаментозна підтримка (препарати кальцію, вітамін D, біофосфонати).

Проте ефективність консервативного підходу дуже обмежена, а основний метод лікування — хірургічний.

Хірургічне лікування — види операцій

Оперативне втручання є золотим стандартом лікування псевдоартрозу плечової кістки.

Основні цілі операції:

  • видалення патологічної фіброзної тканини;
  • стабільна фіксація уламків;
  • стимуляція кісткоутворення.

Основні види операцій:

  • Реостеосинтез — повторна фіксація уламків спеціальними металевими конструкціями.
  • Кісткова пластика — пересадка аутогенних або алогенних кісткових трансплантатів для стимуляції зрощення.
  • Інтра- або екстрамедулярний остеосинтез — встановлення фіксуючих елементів усередині або ззовні кістки.
  • Індивідуальні реконструктивні втручання — у випадках деформацій чи втрати фрагментів.

Вибір типу операції залежить від:

  • типу хибного суглоба (гіпертрофічний, атрофічний);
  • анатомії перелому;
  • віку пацієнта;
  • наявності супутніх патологій.

Застосування імплантів, остеосинтез, кісткова пластика

Сучасна ортопедія використовує високотехнологічні імпланти, які дозволяють надійно стабілізувати уламки та створити умови для повноцінного зрощення:

  • пластини з кутовою стабільністю — для складних переломів із багатьма фрагментами;
  • блоковані інтрамедулярні стержні — забезпечують осьову стабільність;
  • зовнішні фіксатори — при інфікованих псевдоартрозах або великих дефектах.

Кісткова пластика (аутопластика з гребеня клубової кістки або алопластика з банку кісткових тканин) потрібна, коли є:

  • дефіцит кісткової маси;
  • відсутність кісткового мосту;
  • порушення процесу регенерації.

Ці втручання часто поєднуються: наприклад, кісткова пластика + остеосинтез.

Хірургічне лікування потребує подальшої реабілітації та динамічного контролю для досягнення стабільного та функціонального результату.

A red heart on a black background.A red heart on a black background.The vitrup of the human body in a circle.
віднайди свій симбіоз
запишись на консультацію до експерта symbiotyka
Онлайн запис
+38 067 888 3 000
Привіт! 🖐🏻
Виникли питання? Зв’яжіться з нами зручнуим способом