дата оновлення: 22/09/2022
Головна ›Захворювання> Серцево-судинні захворювання
Аритмогенні синкопальні стани
Про захворювання
Синкопальний стан (синкопе, непритомність) – симптом недостатнього кровопостачання тканин головного мозку, що характеризується раптовою втратою свідомості з послабленням м'язового тонусу. Тривають напади, як правило, не більше 1-2 хвилин, нерідко супроводжуються падіннями та наступними травмами. Діагностикою та лікуванням синкопальних станів займаються кардіологи та кардіохірурги.
Механізм розвитку синкопе полягає у неадекватному викиді крові зі шлуночків внаслідок прискореного (понад 150-180 уд/хв) або різко уповільненого серцевого ритму (менше 30-35 уд/хв). У результаті в загальну циркуляцію надходить недостатній об'єм крові, і головний мозок зазнає кисневого голодування, яке стає безпосередньою причиною нетривалої втрати свідомості.
Приблизно кожна третя людина на планеті стикається з аритмогенними синкопальними станами, що здебільшого пов'язано з патологічно зміненим ритмом серця через різні кардіоваскулярні патології.
Види
Існує кілька варіантів класифікації синкопальних станів, і основна їх підрозділяє патології на групи з урахуванням виникнення. Таким чином синкопе бувають нейрогенного, кардіогенного, ортостатичного та аритмогенного типу.
В основі нейрогенної (рефлекторної) форми захворювання лежить раптове розслаблення мускулатури стінок кровоносних судин, наприклад, при сильному переляку, частому та глибокому диханні, під час сильного болю або після перевтоми.
Синкопальні стани кардіогенного типу проявляються на тлі різних серцево-судинних патологій: вад серця, інфаркту, стенозу аорти, кардіоміопатії і т.д.
Аритмогенні форми захворювання виникають внаслідок порушення серцевого ритму або провідності електричного імпульсу, наприклад, при надшлуночкових або шлуночкових тахіаритміях, під час збоїв у роботі електрокардіостимулятора, при атріовентрикулярній блокаді серця.
Ортостатичні синкопе обумовлені вегетативною недостатністю, зниженням об'єму циркулюючої крові, різким падінням артеріального тиску, наприклад через передозування лікарськими препаратами.
Виділяють також цереброваскулярний вид синкопальних станів, пов'язаний із різними патологіями судин, та атипову форму, про яку говорять, якщо достовірну причину розвитку нападу з'ясувати не вдалося.
Причини виникнення захворювання
Існує безліч захворювань і станів, при яких може розвинутись непритомність. Основними можливими причинами появи синкопальних станів із боку серця є:
миготлива аритмія;
синусова брадикардія;
різкі, раптові зміни частоти серцевого ритму, що притаманно синдрому слабкості синусового вузла;
різні блокади серця;
вади розвитку серцево-судинної системи;
ішемічна хвороба серця;
серцева недостатність.
Іншими станами, за яких може спостерігатися синкопе, виступають:
епілепсія;
атеросклероз судин;
тяжкий ступінь анемії;
гіпоглікемія на фоні цукрового діабету;
гострий холецистит;
ниркова колька;
трійчаста невралгія;
захворювання системи кровотворення;
гострі отруєння газоподібними речовинами;
тяжкі форми легеневих захворювань (пневмонія, обструктивний бронхіт, альвеоліт тощо).
Спровокувати короткочасну втрату свідомості можуть важкі психоемоційні переживання, різкий, сильний біль, раптовий переляк, занадто швидке занурення в прохолодну воду при пірнанні або купанні. У деяких випадках до непритомності може призвести чхання, кашель, напруження при сечовипусканні або дефекації, гра на музичних інструментах, що потребують постійного видування повітря (трубі, кларнеті, валторні і т.д.).
Симптоми
Симптоми синдрому синкопальних станів можна розподілити за трьома стадіями, кожна з яких супроводжується своїми ознаками.
Пресинкопальний етап. Триває від кількох секунд до кількох хвилин. Провісниками майбутньої втрати свідомості можуть бути дзвін у вухах, нудота, почуття нестачі повітря, запаморочення, потемніння в очах. Деякі пацієнти відзначають відчуття завмирання серця, втрати серцебиття, у ряді випадків з'являється біль у грудній клітці. Якщо людина цьому етапі встигає сісти, лягти чи притулитися до опори, подальший розвиток синкопального стану може зупинитися.
Непритомність. Людина втрачає свідомість на 5-20 секунд. Тривалі непритомності, до 30 хвилин, трапляються дуже рідко. У пацієнта спостерігаються бідність чи синюшність шкірних покривів, виділення холодного поту, розширення зіниць, зниження артеріального тиску, поверхневе дихання. М'язовий тонус відсутній, можливе мимовільне сечовипускання, виникнення судом.
Постсинкопальний стан. Свідомість пацієнта швидко нормалізується. Протягом деякого часу можуть спостерігатися запаморочення, головні болі та грудній клітці, утруднене дихання, прискорене або уповільнене серцебиття, сухість у роті, знижений АТ, легка слабкість, невеликі порушення координації. Як правило, пацієнт чудово пам'ятає все, що відбувалося з ним до непритомності.
Зазначимо, що аритмогенні синкопальні стани становлять серйозну небезпеку в людини, т.к. будь-якої миті може статися фібриляція шлуночків серця. Такий стан характеризується критичним порушенням кровотоку, внаслідок чого може статися раптова зупинка серця та настати смерть.
За наявності періодичної непритомності на фоні порушеного серцевого ритму необхідно якнайшвидше звернутися за допомогою до кардіологів.
Діагностика синкопальних станів
При зверненні пацієнтів зі скаргами на непритомність основним завданням лікаря є максимально швидкий пошук причини патології. Для встановлення точного діагнозу «аритмогенний синкопальний стан» фахівець проводить ретельний збір анамнезу, виконує загальний фізикальний огляд, призначає інструментальні та, якщо це необхідно, лабораторні методики обстеження. Апаратний комплекс діагностики включає:
До лабораторних тестувань входять загальноклінічне, біохімічне дослідження крові та аналіз на кардіоспецифічні маркери.
У разі підозри на інші патології, які могли спровокувати або прискорити розвиток непритомності, проводиться комплексна діагностика із залученням фахівців іншого профілю (ендокринологів, неврологів, нейрохірургів тощо).
Операції при аритмогенних синкопальних станах
Існує два підходи до терапії таких патологій: консервативний та хірургічний. Тактика лікування синкопальних станів залежить від причини, що викликала нездужання, стану пацієнта на момент звернення до клініки, наявності супутніх захворювань, віку хворого та інших факторів.
Терапевтичні заходи спрямовані на профілактику повторних непритомностей та запобігання ризикам розвитку раптової серцевої смерті. І тому проводиться відповідне лікування діагностованих кардіологічних патологій. Фахівці складають для кожного пацієнта індивідуальну схему лікування медикаментозними препаратами, дія яких спрямована на нормалізацію скорочувальної функції міокарда.
У разі, якщо у пацієнтів на фоні проведення консервативної терапії спостерігається рецидив синкопе, їм показано планову госпіталізація для повторного обстеження та корекції схеми лікування.
У деяких випадках, коли медикаментозна підтримка не дає потрібного результату або стан пацієнта не дозволяє уникнути консервативної тактики, призначається хірургічне лікування.
Операція показана, якщо у пацієнта є:
клінічно значуща аритмія;
знижена фракція викиду міокарда (до 35%);
дилатація порожнини лівого шлуночка.
Хірургічне лікування передбачає імплантацію цілого ряду електрокардіостимуляторів залежно від клінічного стану пацієнта (однокамерного або дво-, трикамерного). Таке обладнання стабілізує серцеві скорочення та запобігає кисневому голодуванню мозкових тканин.
Електрокардіостимулятор (ЕКС) є невеликим за розміром електронним пристроєм, який вживлюють під шкіру хворого у верхній частині грудної клітини. ЕКС з'єднується із серцем за допомогою електродів. Апарат своєчасно розпізнає порушення ритму та коригує їх, посилаючи правильний електричний сигнал, тим самим запобігаючи фібриляції шлуночків – основну причину раптової серцевої смерті у пацієнтів з аритмогенними синкопальними станами.
Кардіохірурги використовують малотравматичні методики проведення операцій з імплантації різних видів електрокардіостимуляторів. Завдяки величезному практичному досвіду, наші лікарі успішно проводять такі втручання, які допомагають стабілізувати стан пацієнта. Поліпшити якість і збільшити тривалість життя. Електроди вводяться через підключичну вену без травмування тканин серця під місцевою анестезією.
Експертна думка лікаря
Наявність електрокардіостимуляторів не лише допомагає контролювати аритмогенні синкопальні стани, а й накладає деякі обмеження на звичний спосіб життя хворого. Пацієнту із встановленим ЕКС слід берегтися від травм, падінь та ударів у ділянку грудної клітки, необхідно відмовитися від важких фізичних навантажень, активних занять спортом та тим більше екстримом. Бажано уникати близького контакту з різними металодетекторами, а також обережно користуватися побутовими приладами та мобільними пристроями. Заборонено після встановлення електрокардіостимуляторів проходити магнітно-резонансну томографію та використовувати деякі фізіотерапевтичні методики лікування, зокрема магнітотерапію.
Залиште свій номер телефона. Ми Вам перетелефонуємо
Олексій Мишаківський
Кардіохірург, аритмолог
Реабілітація
Установка ЕКС – малотравматична операція, яка не потребує тривалого перебування у стаціонарі або суворого дотримання постільного режиму. Пацієнт перебуває під наглядом лікарів та отримує консервативну терапію протягом 2–3 діб, після чого може вирушати додому.
Обмеження післяопераційного періоду включають:
відмова від підйому вантажів понад 3 кг;
відмова від відвідування басейну та відкритих водойм протягом 1 місяця;
дозування фізичних навантажень;
дотримання правильного раціону;
відмова від куріння та приймання алкоголю;
відмова від керування автомобілями, мотоциклами та іншими видами транспортних засобів.
У середньому відновлювальний період після розміщення електрокардіостимулятора триває не більше 1-2 місяців.
Дізнатись докладніше, що таке синкопальні стани у дорослих, як ця патологія може позначитися на здоров'ї, а також пройти необхідне обстеження та отримати кваліфіковану допомогу можна у нашій клініці.