.svg)
Дренування перикарда
.png)
Що таке дренування перикарда?
Дренування перикарда — це процедура, під час якої з порожнини навколо серця видаляють накопичену рідину, кров або гній і за потреби залишають тонку трубку-дренаж для відтоку. Перикард — це двошарова оболонка серця; між її листками в нормі є лише кілька десятків мілілітрів рідини.
При запаленні, травмі, після операцій на серці, при пухлинах чи деяких системних хворобах рідини стає більше — розвивається перикардіальний випіт. Якщо вона накопичується швидко або її дуже багато, рідина стискає серце, і воно не може наповнюватися кров’ю. Цей небезпечний стан називають тампонадою серця. Дренування знімає тиск на серце, а дослідження отриманої рідини допомагає встановити причину випоту.
Показання
Дренування перикарда виконують у таких ситуаціях:
- Тампонада серця — невідкладне показання, коли рідина порушує роботу серця.
- Великий випіт із симптомами: задишка, тиск або біль у ділянці серця, слабкість, набряклі шийні вени.
- Діагностичні потреби — коли причина випоту незрозуміла і треба дослідити рідину: підозра на бактеріальну інфекцію, туберкульоз, пухлину.
- Гнійний перикардит — потрібне повне видалення гною і промивання порожнини.
- Випіт після операцій на серці — якщо він великий або наростає.
- Рецидивні випоти, які повертаються попри лікування.
Невеликий випіт без симптомів часто не потребує втручання: лікують основну хворобу, наприклад перикардит, і контролюють кількість рідини за допомогою ЕхоКГ.
Коли потрібна невідкладна допомога
Викликайте 103 негайно, якщо в людини з відомим випотом у перикарді, після операції на серці, травми грудної клітки чи на тлі перикардиту з’явилися:
- наростаюча задишка, неможливість лежати;
- різка слабкість, запаморочення, непритомність;
- холодний піт, блідість або синюшність шкіри;
- низький тиск і частий пульс;
- набряклі вени на шиї.
Це можуть бути ознаки тампонади серця. Вона потребує термінового видалення рідини в лікарні, тож не варто чекати, що стан мине сам.
Протипоказань до невідкладного дренування при тампонаді практично немає. При плановій процедурі її можуть відкласти, щоб скоригувати згортання крові, або обрати хірургічний метод замість пункції, якщо рідина розташована незручно чи містить згустки.
Обстеження перед процедурою
- Ехокардіографія — головний метод: кількість і розташування рідини, ознаки тиску на серце, найбезпечніша точка для пункції.
- ЕКГ — зниження вольтажу, характерні зміни при перикардиті.
- Рентген або КТ грудної клітки — оцінка тіні серця, легень, можливих пухлин.
- Аналізи крові: загальний, маркери запалення, коагулограма, функція нирок і щитоподібної залози.
У плановій ситуації пацієнту пояснюють, які ліки, зокрема ті, що впливають на згортання крові, треба тимчасово відмінити. При тампонаді обстеження скорочують до необхідного мінімуму, щоб не втрачати час.
Як проходить дренування
Пункція перикарда (перикардіоцентез)
Найчастіший спосіб. Виконують під місцевою анестезією, під контролем ЕхоКГ і моніторингом ЕКГ. Лікар вводить тонку голку зазвичай під грудиною, досягає порожнини перикарда, проводить провідник і встановлює м’який катетер. Рідину поступово видаляють, а катетер залишають на кілька днів, поки виділення не зменшаться.
Хірургічне дренування
Застосовують, коли пункція небезпечна чи неефективна: рідина густа, зі згустками або гноєм, розташована за серцем, випіт повертається. Через невеликий розріз під грудиною хірург відкриває перикард, видаляє вміст, бере тканину на дослідження і встановлює дренаж. Іноді формують «вікно» в перикарді, через яке рідина надалі відтікає в сусідні порожнини, — це зменшує ризик повторного накопичення.
Під час процедури лікар постійно стежить за ЕКГ, тиском і насиченням крові киснем. Рідину виводять поступово, щоб серце безпечно адаптувалося до зміни тиску.
Отриману рідину обов’язково досліджують: клітинний склад, білок, посів на бактерії, за показаннями — на туберкульоз і пухлинні клітини.
Варіанти і пов’язані втручання
- Перикардіоцентез із катетером — мінімально інвазивний, швидкий, підходить для більшості вільних випотів.
- Субксифоїдальне хірургічне дренування — через розріз під мечоподібним відростком, під загальною або місцевою анестезією.
- Перикардіальне вікно — при рецидивних випотах, зокрема пухлинних.
- Торакоскопічне вікно — через невеликі проколи в грудній клітці, коли одночасно потрібно втручання в плевральній порожнині.
Якщо причиною проблем є не рідина, а рубцевий потовщений перикард, який стискає серце, допоможе інша операція — перикардектомія. Утворення оболонки серця, наприклад кісти, видаляють під час операції, описаної на сторінці видалення кісти перикарда.
Відновлення
Після дренування стан зазвичай покращується швидко: зменшується задишка, нормалізуються тиск і пульс. Пацієнт перебуває під наглядом у стаціонарі, де лікарі контролюють кількість рідини, що виділяється через дренаж, і проводять ЕхоКГ.
- Дренаж зазвичай видаляють через 1–3 доби, коли виділення стають мінімальними.
- Після пункції пацієнт може ходити вже наступного дня; після хірургічного дренування — через 1–2 дні.
- Паралельно лікують причину випоту: запалення, інфекцію, порушення функції щитоподібної залози тощо.
- Контрольна ЕхоКГ перед випискою і через кілька тижнів після неї обов’язкова.
Загальні поради на перші тижні вдома — у статті про відновлення після операції на серці.
Ризики й ускладнення
Дренування перикарда, виконане під контролем ЕхоКГ досвідченою командою, вважають відносно безпечною процедурою. Водночас можливі:
- пошкодження серця чи судини голкою, кровотеча;
- порушення ритму під час процедури;
- пневмоторакс — потрапляння повітря в плевральну порожнину;
- інфекція в місці встановлення дренажу;
- повторне накопичення рідини після видалення катетера.
Більшість ускладнень трапляються рідко і виявляються одразу завдяки моніторингу, тому їх вдається вчасно лікувати.
Хірургічне дренування має додаткові ризики, пов’язані з анестезією і розрізом. Вибір методу завжди ґрунтується на співвідношенні користі та ризику в конкретного пацієнта.
Результати і подальше спостереження
Після видалення рідини серце знову працює без зовнішнього тиску, і симптоми зазвичай зникають. Довгостроковий результат залежить від причини випоту: при вірусному чи ідіопатичному перикардиті прогноз переважно сприятливий, при пухлинних чи інфекційних — визначається лікуванням основної хвороби.
Після виписки рекомендують:
- контрольну ЕхоКГ через 2–4 тижні, далі — за рекомендацією кардіолога;
- прийом призначеної протизапальної чи іншої терапії без самовільних змін;
- обмеження інтенсивних навантажень до завершення лікування перикардиту;
- звернення до лікаря, якщо повертаються задишка, біль у грудях, слабкість або температура.
Дренування перикарда в Симбіотиці
Процедуру виконує команда кардіохірургії Симбіотики разом із кардіологами і фахівцями з ехокардіографії. На консультації лікар оцінить кількість рідини, ризик тампонади і запропонує оптимальний метод — пункцію чи хірургічне дренування. Вартість процедур — на сторінці цін на кардіохірургію.
Матеріал перевірив кардіохірург Рудик Тарас Богданович.
Часті запитання
Чи боляче проводять пункцію перикарда? Процедуру виконують під місцевою анестезією, тому зазвичай відчувається лише тиск і короткочасний дискомфорт.
Чи може рідина накопичитися знову? Так, особливо якщо причина не усунена. При повторних випотах розглядають хірургічне перикардіальне вікно.
Скільки триває госпіталізація? Зазвичай кілька днів; при складних випадках чи хірургічному дренуванні — довше.
Чи завжди потрібне дренування при випоті? Ні. Невеликий випіт без симптомів часто лікують медикаментозно і спостерігають за ним.
.png)
.png)
.webp)
Задайте питання в онлайн чаті