Посттравматичний артроз

Які суглоби уражаються найчастіше

Посттравматичний артроз може виникнути в будь-якому суглобі, однак найчастіше уражаються ті, що піддаються найбільшому навантаженню або часто травмуються. Від типу ураженого суглоба залежать симптоми, тактика лікування та прогноз. Деякі локалізації мають особливо високий ризик прогресування через складність анатомії та інтенсивність функціонального навантаження.

Колінний суглоб

Найчастіша локалізація посттравматичного артрозу. Типові причини:

• переломи виростків стегнової чи великогомілкової кістки;
• розриви передньої та задньої хрестоподібних зв’язок;
• ушкодження менісків;
• хронічна нестабільність після спортивних травм.

Характерні прояви: біль при ходьбі та спуску сходами, «заклинювання», хрускіт, набряк, зниження обсягу рухів.

Тазостегновий суглоб

Розвивається найчастіше після:

• переломів шийки та вертлюгової ділянки стегнової кістки;
• вивихів кульшового суглоба;
• ушкоджень хряща та вертлюгової западини.

Прояви: біль у паху та стегні, обмеження внутрішньої ротації та згинання, кульгавість, скутість після сидіння.

Плечовий суглоб

Часто асоціюється з:

• переломами плечової кістки та анатомічних структур плеча;
• вивихами плеча;
• пошкодженням ротаторної манжети та стабілізуючих структур.

Прояви: біль при русі, слабкість, обмеження підйому руки, дискомфорт при нічному положенні на ураженому боці.

Гомілковостопний суглоб

Вразливий через складну анатомію і високу частоту травм:

• переломи лодыжок;
• підвивихи та вивихи;
• розриви зв’язок та хронічна нестабільність.

Прояви: біль при навантаженні, нестабільність, набряк, обмеження рухів, труднощі при ходьбі по нерівній поверхні.

Суглоби кисті та стопи

Типові причини:

• внутрішньосуглобові переломи кисті, стопи та пальців;
• травми зап’ястково-п’ясткових і плюснефалангових суглобів;
• спортивні та побутові травми.

Прояви: біль при хваті або опорі на стопу, скутість, зниження сили, відчуття «затиснутості» в суглобах.

Діагностика

Діагностика посттравматичного артрозу спрямована на оцінку ступеня ураження хряща, стабільності суглоба, стану кісткових поверхонь і навколишніх м’яких тканин. Важливо виявити наслідки травми, які запускають або підтримують дегенеративний процес: нестабільність, дефекти хряща, зміщення кісткових структур, хронічне запалення.

Комплексний підхід дозволяє правильно визначити стадію захворювання і спланувати лікування — від консервативної терапії до оперативних втручань.

Огляд ортопеда і функціональні тести

Під час огляду лікар оцінює:

• локалізацію та характер болю;
• обсяг рухів у суглобі;
• стабільність суглобових структур;
• наявність набряку та м’язової слабкості;
• реакцію на специфічні ортопедичні тести.

Важливо з’ясувати історію травми, попередні втручання, епізоди нестабільності та тривалість симптомів.

Рентген суглоба

Основний метод первинної діагностики. Дозволяє виявити:

• звуження суглобової щілини;
• кісткові нарости (остеофіти);
• субхондральний склероз та кісти;
• наслідки переломів (зміщення, неправильне зрощення).

Рентген показує зміни кістки, але не дозволяє оцінити стан хряща.

МРТ — оцінка стану хряща, зв’язок і м’яких тканин

Рекомендовано у разі:

• підозри на дефекти або розриви хряща;
• ушкодження менісків або зв’язок;
• наявності хронічного болю без явних рентгенологічних змін.

МРТ дозволяє оцінити ранній артроз, коли зміни на рентгені ще не виражені.

КТ — оцінка кісткових дефектів

Комп’ютерна томографія потрібна при:

• внутрішньосуглобових переломах в анамнезі;
• підозрі на дефекти суглобових поверхонь;
• передопераційному плануванні;
• уточненні положення фіксаторів або оцінці неправильного зрощення.

КТ дає високу деталізацію кісткових структур.

УЗД — для виявлення синовіту, набряку

Ультразвукова діагностика дозволяє:

• виявити синовіт та надлишок рідини в суглобі;
• оцінити стан навколосуглобових тканин;
• контролювати ін'єкційне лікування.

Метод особливо корисний у колінному та плечовому суглобах.

Відновлення та реабілітація

Реабілітація при посттравматичному артрозі — це системний процес, спрямований на відновлення рухливості, зменшення болю, підтримання м’язової сили та стабільності суглоба. Вона допомагає уповільнити дегенеративні зміни, запобігти прогресуванню захворювання та зберегти якість життя. Грамотно побудована програма дозволяє відновити функцію навіть після складних травм і оперативних втручань.

Індивідуальна програма ЛФК

Основою реабілітації є лікувальна фізкультура, яка підбирається персонально, з урахуванням:

• типу і локалізації травми;
• стадії артрозу;
• амплітуди рухів;
• рівня болю та стабільності суглоба.

Програма може включати:

• вправи на мобілізацію суглоба;
• ізометричні та динамічні вправи;
• вправи на стабілізацію та контроль руху;
• роботу з еластичними стрічками та малим обтяженням.

Важливо виконувати вправи під наглядом фахівця на старті, щоб уникнути перевантаження та неправильного механізму руху.

Відновлення балансу, сили й амплітуди рухів

Цілі реабілітації:

• відновити повний або максимально можливий обсяг рухів;
• зміцнити м’язи-стабілізатори і глибокі м’язи;
• покращити пропріоцепцію та контроль положення суглоба;
• нормалізувати біомеханіку рухів.

Регулярність — ключовий фактор. Навіть після зникнення болю необхідно продовжувати тренування для підтримання результату.

Розвантаження суглоба та контроль маси тіла

Зниження навантаження на суглоб допомагає сповільнити прогресування артрозу:

• використання ортезів або допоміжних опорних засобів (за показаннями);
• уникнення стрибків, різких поворотів, бігу по твердій поверхні при артрозі нижніх кінцівок;
• нормалізація маси тіла — критичний фактор при ураженні коліна, стегна та гомілковостопного суглоба;
• силові вправи з правильним розподілом навантаження.

Більш сильні та стабільні м'язи — менше стресу на суглоб.

Тривалість та етапність реабілітації

Реабілітація проходить у кілька фаз:

1. Гострий період (1–4 тижні) — зменшення болю та запалення, м’які вправи, робота над рухливістю.
2. Функціональний етап (4–12 тижнів) — відновлення повної амплітуди, збільшення сили та витривалості, корекція ходи та рухових патернів.
3. Тренувальний період (3–6 місяців і довше) — повернення до звичних навантажень, спорту, професійної діяльності.

Тривалість залежить від тяжкості травми та ступеня артрозу: у складних випадках реабілітація триває 6–12 місяців і більше.

Профілактика посттравматичного артрозу

Профілактика посттравматичного артрозу починається з моменту травми та триває протягом усього періоду відновлення. Мета — відновити анатомію та біомеханіку суглоба, мінімізувати наслідки ушкоджень і повернути повну функцію кінцівки. Комплексна стратегія значно знижує ризик розвитку артрозу навіть після серйозних травм.

Правильне лікування травми в гострий період

• своєчасна діагностика та коректна іммобілізація;
• точне зіставлення уламків кістки при переломах (анатомічна репозиція);
• адекватне хірургічне лікування при внутрішньосуглобових ушкодженнях;
• ранній контроль больового синдрому та запалення.

Грамотна тактика на старті — ключ до попередження неправильного зрощення та нестабільності.

Рання реабілітація та зміцнення м’язів

• індивідуальна програма ЛФК з поступовим зростанням навантаження;
• відновлення рухливості та стабілізації суглоба;
• тренування м’язів-стабілізаторів і пропріоцепції;
• корекція рухових стереотипів і постави.

Ранній початок фізичної терапії є критичним фактором для відновлення функції й профілактики хронізації процесу.

Контроль навантажень та ваги

• уникнення надмірних і повторних навантажень на ушкоджений суглоб;
• дозоване повернення до спорту та професійної активності;
• зниження маси тіла при ураженні колінних і кульшових суглобів;
• використання ортезів та допоміжних засобів за потреби.

Збалансовані навантаження запобігають повторним мікротравмам і зношенню хряща.

Своєчасні огляди ортопеда після травм

• планові контрольні огляди після переломів і зв’язкових ушкоджень;
• контроль рентгеном або МРТ за показаннями;
• корекція програми реабілітації залежно від динаміки;
• профілактичний моніторинг пацієнтів із високим ризиком артрозу.

Регулярний медичний контроль дозволяє виявити ранні ознаки дегенерації та скоригувати лікування.