Посттравматичний артроз

Записатись на прийом

Що таке посттравматичний артроз

Посттравматичний артроз — це дегенеративно-запальне ураження суглоба, яке розвивається після травми. Унаслідок переломів, розривів зв’язок, ушкодження менісків або хряща порушується нормальна біомеханіка суглоба, кровопостачання та живлення хрящової тканини. З часом це призводить до прогресуючого зношення суглобового хряща, болю, скутості рухів і зниження функціональності.

На відміну від первинного (вікового) артрозу, посттравматичний має чітку причину — попереднє ушкодження, і може виникнути навіть у молодих та фізично активних людей. Частіше зустрічається у колінному, гомілково-ступневому, кульшовому та плечовому суглобах, а також в дрібних суглобах кисті.

Причини та фактори ризику

Посттравматичний артроз формується як наслідок механічного ушкодження структур суглоба, що порушує біомеханіку руху, рівномірність навантаження та живлення хряща. Навіть при успішному лікуванні травми зміни можуть накопичуватися поступово, тому ризик розвитку артрозу зберігається протягом тривалого часу.

Переломи внутрішньосуглобових поверхонь

  • порушення гладкості та конгруентності суглобових поверхонь;
  • утворення дефектів хряща;
  • неправильне зрощення кісткових уламків;
  • зміна розподілу навантаження на хрящ.

Такі травми є найвагомішим фактором розвитку раннього артрозу.

Розриви зв’язок та сухожиль

  • пошкодження стабілізаторів суглоба (наприклад, передньої хрестоподібної зв’язки);
  • зміщення осі руху суглоба;
  • нерівномірний тиск на суглобові поверхні.

Розриви сухожильно-зв’язкового апарату часто ведуть до вторинної нестабільності та прискореного зношення хряща.

Хронічна нестабільність суглоба після травми

  • підвищена рухливість або мікрорухи в суглобі;
  • надмірне навантаження на хрящ;
  • повторні мікротравми та запалення.

Нестабільність — один із ключових механізмів прогресування посттравматичних змін.

Спортивні та побутові травми

  • удари, падіння, підвертання суглоба;
  • травми при бігу, футболі, баскетболі, гірських видах спорту;
  • повторні незначні травми, характерні для активного способу життя.

Особливо ризикують спортсмени та люди, які швидко повертаються до навантажень без належної реабілітації.

Надмірні навантаження, ожиріння, слабкість м’язів

  • надлишкова маса тіла збільшує тиск на суглобові поверхні;
  • слабкість м’язів призводить до нестабільності та неправильного розподілу навантаження;
  • професійне фізичне перенавантаження та важка робота прискорюють зношення суглоба.

Збалансована вага й добре тренований м’язовий корсет суттєво зменшують ризик посттравматичного артрозу.

Які суглоби уражаються найчастіше

Посттравматичний артроз може виникнути в будь-якому суглобі, однак найчастіше уражаються ті, що піддаються найбільшому навантаженню або часто травмуються. Від типу ураженого суглоба залежать симптоми, тактика лікування та прогноз. Деякі локалізації мають особливо високий ризик прогресування через складність анатомії та інтенсивність функціонального навантаження.

Колінний суглоб

Найчастіша локалізація посттравматичного артрозу. Типові причини:

  • переломи виростків стегнової чи великогомілкової кістки;
  • розриви передньої та задньої хрестоподібних зв’язок;
  • ушкодження менісків;
  • хронічна нестабільність після спортивних травм.

Характерні прояви: біль при ходьбі та спуску сходами, «заклинювання», хрускіт, набряк, зниження обсягу рухів.

Тазостегновий суглоб

Розвивається найчастіше після:

  • переломів шийки та вертлюгової ділянки стегнової кістки;
  • вивихів кульшового суглоба;
  • ушкоджень хряща та вертлюгової западини.

Прояви: біль у паху та стегні, обмеження внутрішньої ротації та згинання, кульгавість, скутість після сидіння.

Плечовий суглоб

Часто асоціюється з:

  • переломами плечової кістки та анатомічних структур плеча;
  • вивихами плеча;
  • пошкодженням ротаторної манжети та стабілізуючих структур.

Прояви: біль при русі, слабкість, обмеження підйому руки, дискомфорт при нічному положенні на ураженому боці.

Гомілковостопний суглоб

Вразливий через складну анатомію і високу частоту травм:

  • переломи лодыжок;
  • підвивихи та вивихи;
  • розриви зв’язок та хронічна нестабільність.

Прояви: біль при навантаженні, нестабільність, набряк, обмеження рухів, труднощі при ходьбі по нерівній поверхні.

Суглоби кисті та стопи

Типові причини:

  • внутрішньосуглобові переломи кисті, стопи та пальців;
  • травми зап’ястково-п’ясткових і плюснефалангових суглобів;
  • спортивні та побутові травми.

Прояви: біль при хваті або опорі на стопу, скутість, зниження сили, відчуття «затиснутості» в суглобах.

Діагностика опорно-рухового апарату

A man laying on a bed holding a pair of scissors.
Фізичне обстеження
Комплексна оцінка стану здоров’я пацієнта лікарем із визначенням ризиків і рекомендацій.
Записатись
A person in gloves and gloves holding a device.
Артроскопія
Малоінвазивна операційна процедура для діагностики та лікування внутрішніх пошкоджень суглобів.
Записатись
A person is using an electric device on a person's back.
Лабораторні аналізи
Широкий набір досліджень із сучасною автоматизацією для швидкого й точного результату.
Записатись

Симптоми посттравматичного артрозу

Посттравматичний артроз розвивається поступово, тому спочатку симптоми можуть бути малопомітними. З часом дегенеративні зміни посилюються, і функція суглоба погіршується. Характер проявів залежить від локалізації, але загальні ознаки є типовими для більшості пацієнтів.

Біль при навантаженні та після активності

  • біль виникає під час рухів, ходьби, стояння або фізичної роботи;
  • посилюється після тривалого навантаження або спортивної активності;
  • з’являється стартовий біль — при першому русі після відпочинку;
  • зі збільшенням прогресування — біль може турбувати і в спокої.

На ранніх етапах дискомфорт епізодичний, згодом стає постійним.

Скутість і обмеження рухів

  • зменшення амплітуди рухів у суглобі;
  • складність виконання звичних дій — присідання, підйому по сходах, згинання або обертання кінцівки;
  • «розходження» після розігріву — тимчасове полегшення після руху.

Скутість частіше турбує вранці або після тривалого сидіння.

Хрускіт, «клацання» суглоба

  • характерний хрускіт або звук тертя під час рухів;
  • іноді відчувається внутрішнє «перескакування» структур;
  • це свідчить про нерівність хрящових поверхонь та механічний конфлікт у суглобі.

Набряк та запалення

  • періодичний або постійний набряк суглоба;
  • локальне підвищення температури, відчуття тепла;
  • болючість при пальпації;
  • реактивний синовіт (запалення суглобової сумки).

Набряк і запалення частіше з’являються після навантаження.

Деформація в разі прогресування

  • зміна форми суглоба через кісткові нарости (остеофіти);
  • порушення осі кінцівки;
  • зменшення м’язової маси та слабкість;
  • у запущених випадках — виражене обмеження руху, крапання/блокування.

Деформація — ознака пізньої стадії артрозу, яка часто потребує хірургічного втручання.

Переваги ортопедії і травматології Symbiotyka

card-icon
Ортопеди
експерти
Досвід проведення
SVF-терапії
card-icon
Повний цикл лікування
Від інʼєкції
до реабілітації
card-icon
Індивідуальні програми реабілітації
Швидке та безпечне відновлення
card-icon
Зручне
розташування
Медичні центри у Львові та Стрию
Записатись на консультацію
arrow

Діагностика

Діагностика посттравматичного артрозу спрямована на оцінку ступеня ураження хряща, стабільності суглоба, стану кісткових поверхонь і навколишніх м’яких тканин. Важливо виявити наслідки травми, які запускають або підтримують дегенеративний процес: нестабільність, дефекти хряща, зміщення кісткових структур, хронічне запалення.

Комплексний підхід дозволяє правильно визначити стадію захворювання і спланувати лікування — від консервативної терапії до оперативних втручань.

Огляд ортопеда і функціональні тести

Під час огляду лікар оцінює:

  • локалізацію та характер болю;
  • обсяг рухів у суглобі;
  • стабільність суглобових структур;
  • наявність набряку та м’язової слабкості;
  • реакцію на специфічні ортопедичні тести.

Важливо з’ясувати історію травми, попередні втручання, епізоди нестабільності та тривалість симптомів.

Рентген суглоба

Основний метод первинної діагностики. Дозволяє виявити:

  • звуження суглобової щілини;
  • кісткові нарости (остеофіти);
  • субхондральний склероз та кісти;
  • наслідки переломів (зміщення, неправильне зрощення).

Рентген показує зміни кістки, але не дозволяє оцінити стан хряща.

МРТ — оцінка стану хряща, зв’язок і м’яких тканин

Рекомендовано у разі:

  • підозри на дефекти або розриви хряща;
  • ушкодження менісків або зв’язок;
  • наявності хронічного болю без явних рентгенологічних змін.

МРТ дозволяє оцінити ранній артроз, коли зміни на рентгені ще не виражені.

КТ — оцінка кісткових дефектів

Комп’ютерна томографія потрібна при:

  • внутрішньосуглобових переломах в анамнезі;
  • підозрі на дефекти суглобових поверхонь;
  • передопераційному плануванні;
  • уточненні положення фіксаторів або оцінці неправильного зрощення.

КТ дає високу деталізацію кісткових структур.

УЗД — для виявлення синовіту, набряку

Ультразвукова діагностика дозволяє:

  • виявити синовіт та надлишок рідини в суглобі;
  • оцінити стан навколосуглобових тканин;
  • контролювати ін'єкційне лікування.

Метод особливо корисний у колінному та плечовому суглобах.

Лікування

Лікування посттравматичного артрозу спрямоване на зниження болю, відновлення рухливості та сповільнення прогресування дегенеративних змін. Тактика залежить від ступеня ураження, локалізації суглоба, характеру травми та рівня функціональної активності пацієнта. Підхід комплексний: консервативна терапія на ранніх стадіях, ін'єкційні методи — для покращення функції та зменшення болю, хірургія — при вираженому руйнуванні суглоба.

Консервативні методи

Застосовуються на ранніх стадіях або як підтримуюча терапія:

  • НПЗЗ — зменшення болю та запалення;
  • фізіотерапія — лазер, магнітотерапія, УЗ-методики, електростимуляція;
  • кінезіотерапія, ЛФК — корекція біомеханіки, відновлення м’язового балансу, стабілізації суглоба;
  • ортези, бандажі, тейпування — підтримка суглоба та зменшення навантаження;
  • зниження ваги при захворюваннях навантажувальних суглобів;
  • модифікація активності — контроль спортивних і професійних навантажень.

ЛФК є ключовим компонентом — відновлення м'язового балансу зменшує прогресування артрозу та нормалізує функцію суглоба.

Ін'єкційна терапія

Використовується для зменшення болю, зняття запалення та покращення живлення хряща:

  • гіалуронова кислота — відновлює в'язкість суглобової рідини, зменшує тертя;
  • PRP-терапія (плазмотерапія) — стимулює регенерацію тканин;
  • кортикостероїдні ін'єкції — при вираженому запаленні (короткочасний ефект, застосовувати обмежено);
  • комплексні біоактивні препарати — за показаннями.

Ін'єкції бажано виконувати під контролем УЗД для максимальної точності.

Хірургічне лікування

Показане при значному ураженні суглоба, стійкому болю та низькій ефективності консервативної терапії.

Можливі варіанти:

  • артроскопія — видалення уламків хряща, обробка поверхонь, лікування розривів зв’язок і менісків;
  • коригувальні остеотомії — для відновлення анатомії та розподілу навантаження (часто при колінних та гомілковостопних травмах);
  • ендопротезування суглоба — при тяжких деструктивних змінах;
  • ревізійні операції після невдалого зрощення переломів.

Оперативне втручання підбирається індивідуально, з урахуванням віку, активності пацієнта, рівня руйнування та функціональних потреб.

Консультація професора

Канзюба
Анатолій Іванович
доктор медичних наук, професор, ортопед-травматолог вищої категорії, експерт у сфері ендопротезування суглобів.
A man in scrubs standing with his arms crossed.
  • Досвід понад 20 років у тотальному та ревізійному ендопротезуванні. 
  • Одним із перших в Україні почав займатись ендопротезуванням суглобів.
  • Стажування в ортопедичних центрах США та Європи.
  • Автор 200+ наукових праць.
  • Член Української асоціації ортопедів-травматологів.
Залишити звернення

Відновлення та реабілітація

Реабілітація при посттравматичному артрозі — це системний процес, спрямований на відновлення рухливості, зменшення болю, підтримання м’язової сили та стабільності суглоба. Вона допомагає уповільнити дегенеративні зміни, запобігти прогресуванню захворювання та зберегти якість життя. Грамотно побудована програма дозволяє відновити функцію навіть після складних травм і оперативних втручань.

Індивідуальна програма ЛФК

Основою реабілітації є лікувальна фізкультура, яка підбирається персонально, з урахуванням:

  • типу і локалізації травми;
  • стадії артрозу;
  • амплітуди рухів;
  • рівня болю та стабільності суглоба.

Програма може включати:

  • вправи на мобілізацію суглоба;
  • ізометричні та динамічні вправи;
  • вправи на стабілізацію та контроль руху;
  • роботу з еластичними стрічками та малим обтяженням.

Важливо виконувати вправи під наглядом фахівця на старті, щоб уникнути перевантаження та неправильного механізму руху.

Відновлення балансу, сили й амплітуди рухів

Цілі реабілітації:

  • відновити повний або максимально можливий обсяг рухів;
  • зміцнити м’язи-стабілізатори і глибокі м’язи;
  • покращити пропріоцепцію та контроль положення суглоба;
  • нормалізувати біомеханіку рухів.

Регулярність — ключовий фактор. Навіть після зникнення болю необхідно продовжувати тренування для підтримання результату.

Розвантаження суглоба та контроль маси тіла

Зниження навантаження на суглоб допомагає сповільнити прогресування артрозу:

  • використання ортезів або допоміжних опорних засобів (за показаннями);
  • уникнення стрибків, різких поворотів, бігу по твердій поверхні при артрозі нижніх кінцівок;
  • нормалізація маси тіла — критичний фактор при ураженні коліна, стегна та гомілковостопного суглоба;
  • силові вправи з правильним розподілом навантаження.

Більш сильні та стабільні м'язи — менше стресу на суглоб.

Тривалість та етапність реабілітації

Реабілітація проходить у кілька фаз:

  1. Гострий період (1–4 тижні) — зменшення болю та запалення, м’які вправи, робота над рухливістю.
  2. Функціональний етап (4–12 тижнів) — відновлення повної амплітуди, збільшення сили та витривалості, корекція ходи та рухових патернів.
  3. Тренувальний період (3–6 місяців і довше) — повернення до звичних навантажень, спорту, професійної діяльності.

Тривалість залежить від тяжкості травми та ступеня артрозу: у складних випадках реабілітація триває 6–12 місяців і більше.

Можливі ускладнення

Посттравматичний артроз — прогресуючий стан, тому без корекції способу життя, реабілітації та регулярного контролю він може призвести до значних функціональних порушень. Чим більша початкова травма та чим сильніше порушена біомеханіка суглоба, тим швидше формуються ускладнення.

Своєчасне втручання допомагає зменшити ризики та зберегти функцію суглоба на багато років.

Швидке прогресування дегенерації хряща

  • інтенсивніше руйнування суглобового хряща порівняно з первинним артрозом;
  • утворення остеофітів, субхондральних кіст та дефектів;
  • зменшення висоти суглобової щілини.

У пацієнтів з тяжкими травмами або неправильно зрощеними переломами процес може розвиватися значно швидше.

Хронічний больовий синдром

  • постійний або періодичний біль у суглобі, що посилюється при рухах;
  • нічний біль на пізніх стадіях;
  • формування м’язової напруги та компенсаторних патернів.

Біль може обмежувати побутову активність і працездатність.

Деформація суглоба

  • зміна форми кінцівки або контуру суглоба;
  • осьова деформація, порушення постави або ходи;
  • обмеження рухів через кісткові нарости та контрактури.

Деформація часто є показанням до хірургічного лікування.

Зниження якості життя та рухливості

  • утруднення при ходьбі, підйомі по сходах, тривалій роботі руками;
  • обмеження спортивної та професійної активності;
  • залежність від допоміжних засобів — тростини, ортезів;
  • емоційний та психологічний дискомфорт через біль і обмеження рухів.

За відсутності лікування суглоб може втратити функцію — у таких випадках потрібна операція, включно з ендопротезуванням.

Профілактика посттравматичного артрозу

Профілактика посттравматичного артрозу починається з моменту травми та триває протягом усього періоду відновлення. Мета — відновити анатомію та біомеханіку суглоба, мінімізувати наслідки ушкоджень і повернути повну функцію кінцівки. Комплексна стратегія значно знижує ризик розвитку артрозу навіть після серйозних травм.

Правильне лікування травми в гострий період

  • своєчасна діагностика та коректна іммобілізація;
  • точне зіставлення уламків кістки при переломах (анатомічна репозиція);
  • адекватне хірургічне лікування при внутрішньосуглобових ушкодженнях;
  • ранній контроль больового синдрому та запалення.

Грамотна тактика на старті — ключ до попередження неправильного зрощення та нестабільності.

Рання реабілітація та зміцнення м’язів

  • індивідуальна програма ЛФК з поступовим зростанням навантаження;
  • відновлення рухливості та стабілізації суглоба;
  • тренування м’язів-стабілізаторів і пропріоцепції;
  • корекція рухових стереотипів і постави.

Ранній початок фізичної терапії є критичним фактором для відновлення функції й профілактики хронізації процесу.

Контроль навантажень та ваги

  • уникнення надмірних і повторних навантажень на ушкоджений суглоб;
  • дозоване повернення до спорту та професійної активності;
  • зниження маси тіла при ураженні колінних і кульшових суглобів;
  • використання ортезів та допоміжних засобів за потреби.

Збалансовані навантаження запобігають повторним мікротравмам і зношенню хряща.

Своєчасні огляди ортопеда після травм

  • планові контрольні огляди після переломів і зв’язкових ушкоджень;
  • контроль рентгеном або МРТ за показаннями;
  • корекція програми реабілітації залежно від динаміки;
  • профілактичний моніторинг пацієнтів із високим ризиком артрозу.

Регулярний медичний контроль дозволяє виявити ранні ознаки дегенерації та скоригувати лікування.

A red heart on a black background.A red heart on a black background.The vitrup of the human body in a circle.
віднайди свій симбіоз
запишись на консультацію до експерта symbiotyka
Онлайн запис
+38 098 527 38 53
A black and white photo of the word symbookyok.
Привіт! 🖐🏻
Виникли питання? Зв’яжіться з нами зручнуим способом