.svg)
Посттравматичний артроз
Загальна інформація
Посттравматичний артроз – хронічне дегенеративне захворювання суглобів, стартовим механізмом для якого може стати будь-яка травма, пов'язана з пошкодженням кісткових структур та м'яких тканин.
Патологія належати до вторинного типу артрозів, зустрічається в будь-якому віці та вражає будь-які суглоби, але найчастіше страждають ноги.
Види
Розрізняють посттравматичний артроз 1,2 та 3 ступеня. Стадії хвороби відрізняються за вираженістю симптомів та інтенсивністю дегенеративних змін.
- На першій стадії пацієнт відчуває незначний біль або дискомфорт при фізичних навантаженнях, які відбуваються у спокійному стані. При цьому обсяг рухів, м'язова сила залишаються в повному обсязі, а на знімках рентгенологічних помітні мінімальні структурні зміни.
- Другий ступінь патології характеризується появою явного болю навіть за незначної активності й у стані спокою. Рухи стають скутими, обережними, а рентгенограма демонструє виражену деформацію проблемного суглоба. З'являються остеофіти – кісткові розростання.
- Третій ступінь посттравматичного артрозу говорить про повне пошкодження суглоба та хрящів: суглобова щілина різко звужується, можливе переродження синовіальної рідини, рухова активність помітно знижена, а рухливість суглоба вкрай обмежена.
Пацієнти, у яких діагностовано 3 ступінь захворювання, не здатні обслуговувати себе самостійно, вони потребують щоденного догляду.
Симптоми
Головними симптомами посттравматичного артрозу є біль та дискомфорт у суглобах під час руху. На перших етапах розвитку захворювання пацієнта повинні насторожити постійні клацання, похрумкування, що виявляються при фізичній активності: нахилах, присіданнях, обертаннях, згинанні пальців чи кінцівок.
На пізніших стадіях патологія проявляється у вигляді сильної хворобливості під час руху, яка навіть після тривалого відпочинку проходить не повністю. Значні пошкодження викликають скутість при ходьбі та виконанні інших звичних дій: чим інтенсивніше розвивається артроз, тим більше обмежень він накладає життя пацієнта.
Діагностика
Діагноз встановлюється на підставі даних анамнезу, скарг пацієнта та клінічних проявів хвороби, які чітко видно на рентгені. Додатковими способами обстеження є:
- КТ суглоба;
- артроскопія;
- МРТ.
Крім того, проводиться стандартний комплекс лабораторних досліджень, що включає ОАК, ОАМ, біохімічний аналіз та інші методики.
Експертна думка лікаря
Основною причиною посттравматичних артрозів залишаються внутрішньосуглобові переломи зі зміщенням, характерними для людей похилого віку, представниками певних професій. Нерідко до патології призводять вивихи, розтягування, у деяких випадках старт захворювання дають ендокринні порушення. У зв'язку з цим дуже важливо приділяти увагу профілактиці: стежити за вагою, достатньо рухатись, уникати травм та падінь, регулярно відвідувати лікарів та проходити диспансеризацію.
Реабілітація
Термін відновлення залежить від типу проведеної терапії. У середньому загальний час реабілітації становить від 4 до 12 місяців, протягом яких потрібно:
- виконувати рекомендації лікаря;
- приймати призначені препарати;
- поступово нарощувати рухову активність;
- регулярно проходити курси ЛФК.
Перший час після виписки необхідно дотримуватися заходів безпеки: не навантажувати пошкоджену кінцівку, використовувати милиці та інші пристосування для пересування, уважно дотримуватися інструкцій лікаря.
Операції при посттравматичному артрозі
Консервативні методики спрямовані на усунення больового синдрому та запобігання подальшій деформації суглобів. Однак вони відносяться лише до симптоматичної допомоги та працюють, якщо хвороба діагностована на ранній стадії розвитку.
На запущених стадіях посттравматичного артрозу повернути суглобам рухливість допоможе лише хірургічне лікування. У сучасній ортопедії використовують кілька ефективних варіантів терапії.
Лікувальна артроскопія. Проводиться із залученням ендоскопічного обладнання. В ураженій ділянці виконуються 2–3 проколи, через які хірурги акуратно прибирають кісткові розростання, вводять у порожнину запалення необхідні препарати, проводять пластику та інші маніпуляції.
Ендопротезування. Полягає у повному видаленні пошкодженого суглоба та заміні його на штучний аналог з інертних матеріалів.
Остеотомія. У процесі операції спилюються окремі ділянки кісток, що значно полегшує навантаження на суглоби. Артродез. У ході процедури видаляються пошкоджені тканини, а кістки, що стикаються, скріплюються між собою. Це повністю виключає рухи в суглобі, але позбавляє людину болю.
Спосіб оперативного лікування вибирається в індивідуальному порядку з урахуванням усіх особливостей патології та загального стану здоров'я пацієнта.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
