.svg)
Дисплазія кульшового суглоба
Що таке дисплазія кульшового суглоба?
Дисплазія кульшового суглоба — це вроджене або набуте порушення формування кульшового суглоба, при якому суглобові поверхні (голівка стегнової кістки та вертлюжна западина) неправильно розташовані одна відносно одної. У нормі ці структури мають щільно прилягати, формуючи стабільне з’єднання. При дисплазії ця відповідність порушується, що може призводити до нестабільності, підвивиху або навіть вивиху стегна.
У простих словах — це коли кульшовий суглоб не сформувався як слід, і "суглобова кулька" не тримається стабільно в "суглобовій ямці". Це може викликати біль, обмеження рухів або зміни ходи.
Кого найчастіше вражає дисплазія?
Найчастіше дисплазія діагностується у новонароджених і немовлят. Вона зустрічається приблизно у 1–3% новонароджених, причому у дівчаток — у 4–7 разів частіше, ніж у хлопчиків. Також дисплазія частіше виявляється:
- при тазовому передлежанні плода;
- у дітей з обтяженим спадковим анамнезом;
- при маловодді під час вагітності;
- у першу вагітність жінки;
- при наявності супутніх вроджених патологій опорно-рухового апарату.
Раннє виявлення дисплазії має критичне значення — у більшості випадків своєчасне лікування дозволяє уникнути серйозних ускладнень.
Причини розвитку дисплазії
Вроджені фактори
У більшості випадків дисплазія кульшового суглоба є вродженою патологією. Формування суглоба відбувається ще під час внутрішньоутробного розвитку, і будь-які порушення на цьому етапі можуть призвести до анатомічних аномалій. Основні вроджені причини:
- Генетична схильність — дисплазія частіше трапляється у дітей, батьки яких також мали подібні проблеми.
- Маловоддя під час вагітності — обмеження рухів плода в утробі може негативно вплинути на формування суглобів.
- Тазове передлежання — при неправильному положенні плода підвищується тиск на кульшовий суглоб, що може порушити його розвиток.
- Гормональні впливи — надлишок материнських гормонів (зокрема релаксину) іноді сприяє надмірній рухливості зв’язок у дитини, що підвищує ризик дисплазії.
Набуті порушення
Хоча більшість випадків дисплазії є вродженими, існують і чинники, які можуть сприяти розвитку або погіршенню стану після народження. До них належать:
- Неправильне сповивання — туге випрямлене сповивання ніг обмежує їх природний відвід і може спричинити розвиток або загострення дисплазії.
- Відсутність своєчасної діагностики — якщо вроджену дисплазію не виявити в ранньому віці, стан прогресуватиме.
- Недостатня рухова активність немовляти — обмеження активних рухів нижніх кінцівок у немовлят впливає на повноцінне формування суглоба.
- Порушення м’язового тонусу — гіпотонія або гіпертонія також здатні спричинити неправильне навантаження на суглоб.
Розуміння причин дисплазії важливе для своєчасної профілактики, виявлення та ефективного лікування порушення.
Основні симптоми дисплазії
Як розпізнати дисплазію у новонароджених
У перші місяці життя дисплазія може не викликати помітних скарг, тому особливо важливим є ретельний огляд педіатра або дитячого ортопеда. Основні симптоми у немовлят:
- Асиметрія шкірних складок на стегнах або сідницях — одна зі складок може розташовуватися вище або мати іншу глибину.
- Обмеження відведення стегон — при згинанні ніг у колінах та розведенні в сторони одна з них рухається гірше.
- Клацання або щиглик при рухах стегон — симптом “клік-тесту” може свідчити про нестабільність у суглобі.
- Нерівна довжина нижніх кінцівок — одна нога може здаватися коротшою, особливо при вивиху.
- Загальна млявість кінцівки — знижена активність ноги або її збережене положення у внутрішній ротації.
Виявлення хоча б одного з цих симптомів — привід негайно звернутися до ортопеда. Рання діагностика значно підвищує ефективність лікування.
Ознаки у дітей старшого віку та дорослих
У разі несвоєчасної діагностики або неефективного лікування дисплазія може проявитися пізніше. Основні симптоми у старших дітей і дорослих:
- Кульгавість або зміна ходи — дитина може накульгувати або виносити стопу під незвичним кутом.
- Хронічний біль у тазостегновому суглобі — посилюється після фізичних навантажень або тривалого стояння.
- Втомлюваність при ходьбі — знижується витривалість при активності.
- Обмеження рухливості — важко широко розводити ноги, присідати або сидіти «по-турецьки».
- Нерівномірний розвиток м’язів — через неправильну роботу суглоба частина м’язів може відставати в розвитку.
У дорослому віці нелікована дисплазія нерідко стає причиною раннього розвитку коксартрозу — дегенеративного ураження кульшового суглоба.
Діагностика дисплазії
Огляд ортопеда: що перевіряють
Перший і найважливіший етап діагностики — клінічний огляд досвідченим ортопедом. Лікар оцінює:
- симетричність шкірних складок на стегнах і сідницях;
- рухливість у кульшових суглобах (тест на розведення стегон);
- наявність клацання при маніпуляціях (тест Ортолані, тест Барлоу);
- довжину нижніх кінцівок;
- тонус і активність м’язів нижніх кінцівок.
Такий огляд зазвичай проводиться в перші дні життя дитини та повторно на планових оглядах у 1, 3 і 6 місяців.
Роль УЗД та рентгенографії
Інструментальна діагностика дозволяє точно візуалізувати анатомічні особливості суглоба:
- УЗД кульшових суглобів — основний метод у дітей до 6 місяців. Безпечний, неінвазивний, дозволяє побачити хрящові структури, які ще не видно на рентгені.
- Рентгенографія — застосовується після 6 місяців, коли починається окостеніння. Дозволяє оцінити положення голівки стегнової кістки, глибину вертлюжної западини та ступінь порушень.
Інструментальні методи підтверджують або спростовують підозру на дисплазію після клінічного огляду.
Коли потрібна консультація суміжних фахівців
У складних або запущених випадках, а також за наявності супутніх станів, можуть знадобитися додаткові консультації:
- невролога — при підозрі на м’язовий дисбаланс або порушення тонусу;
- генетика — якщо є підозра на спадкові синдроми, що впливають на розвиток суглобів;
- педіатра — для оцінки загального стану здоров’я, супутніх патологій, вакцинацій тощо;
- реабілітолога — при формуванні плану відновлення після лікування чи операції.
Комплексна діагностика дозволяє виявити дисплазію на ранній стадії та підібрати оптимальну стратегію лікування.
Реабілітація після лікування
Роль фізіотерапії, масажу та ЛФК
Після завершення основного лікування важливо зміцнити м’язовий корсет і відновити правильну біомеханіку рухів. Основні етапи реабілітації включають:
- Лікувальна фізкультура (ЛФК) — спеціальні вправи допомагають розвивати м’язи тазу та нижніх кінцівок, покращують рухливість суглоба.
- Фізіотерапія — магнітотерапія, електростимуляція або ультразвук можуть використовуватись для зменшення набряку та стимуляції відновлення тканин.
- Масаж — нормалізує м’язовий тонус, покращує кровообіг, усуває м’язові спазми та прискорює адаптацію до фізичного навантаження.
Комплексна реабілітація починається після зняття ортопедичних пристроїв або завершення гіпсової іммобілізації.
Відновлення функції суглоба
Мета реабілітації — не лише повернути обсяг рухів, а й забезпечити стійку функціональність суглоба в повсякденному житті. Основні напрямки:
- формування правильної ходи;
- координація рухів нижніх кінцівок;
- зміцнення глибоких стабілізуючих м’язів;
- повернення до активного способу життя без обмежень.
Повне відновлення функції можливе навіть після складного лікування — за умови правильно підібраної програми реабілітації.
Контроль у динаміці: чому це важливо
Дисплазія — стан, що потребує спостереження навіть після завершення лікування. Регулярний динамічний контроль дозволяє:
- своєчасно виявити залишкові зміни у суглобі;
- оцінити правильність формування структури тазостегнового з'єднання;
- запобігти розвитку вторинного коксартрозу в майбутньому;
- скоригувати програму реабілітації або призначити додаткові заходи.
Зазвичай спостереження триває до 5–6 років, а у складних випадках — до підліткового віку.
Можливі ускладнення
Чим загрожує відсутність лікування
Якщо дисплазію не діагностувати та не лікувати вчасно, вона може призвести до серйозних та незворотних наслідків. Основні ризики:
- Формування вивиху стегна — поглиблення анатомічних порушень та нестабільності суглоба.
- Порушення ходи — неправильна опора на ногу, що впливає на всю біомеханіку руху.
- Скорочення однієї кінцівки — через зміщення головки стегнової кістки, що призводить до асиметрії.
- Хронічний біль — біль у стегні, паху, попереку або коліні через нерівномірне навантаження.
- Зниження якості життя — обмеження активності, складнощі в повсякденному житті, психологічний дискомфорт.
Відсутність лікування у дитинстві часто обумовлює розвиток тяжких форм ортопедичної патології в дорослому віці.
Артроз кульшового суглоба та інші наслідки
Одне з найчастіших і найсерйозніших ускладнень нелікованої дисплазії — диспластичний коксартроз, тобто артроз кульшового суглоба. Він характеризується:
- зношенням суглобового хряща;
- деформацією головки стегнової кістки;
- хронічним болем, скутістю рухів;
- потребою в заміні суглоба (ендопротезуванні).
Інші можливі наслідки:
- вторинна деформація хребта — як компенсація порушення опори;
- перенапруження колінних та гомілковостопних суглобів — через зміну ходи;
- емоційна нестабільність у дітей — внаслідок фізичних обмежень і болю.
Раннє виявлення й корекція дисплазії — найкращий спосіб запобігти ускладненням і забезпечити повноцінне майбутнє для дитини.
Профілактика дисплазії
Поради для батьків новонароджених
У перші місяці життя дитячі кульшові суглоби особливо чутливі до зовнішніх впливів, тому профілактика має вирішальне значення. Основні поради:
- Регулярно відвідуйте педіатра та ортопеда — згідно з календарем профілактичних оглядів.
- Уникайте тугого сповивання — дозволяйте ніжкам дитини перебувати у природному зігнутому та розведеному положенні.
- Забезпечуйте активність — давайте дитині простір для руху, особливо під час неспання.
- Звертайте увагу на симетрію складок та рухів — помітивши відхилення, зверніться до лікаря.
Як знизити ризик у групі схильності
Деякі діти мають вищий ризик розвитку дисплазії. Якщо є один або кілька з таких факторів:
- спадковість (у когось з батьків була дисплазія);
- тазове передлежання;
- маловоддя під час вагітності;
- порушення розвитку інших органів або систем,
Важливо:
- провести УЗД кульшових суглобів навіть без симптомів — найчастіше у віці 4–6 тижнів;
- бути особливо уважними до ознак обмеженого відведення стегон;
- не чекати проявів, а діяти на випередження — рання діагностика у групі ризику є стандартом сучасної медицини.
Роль правильного догляду та носіння дитини
Поведінка батьків у перші місяці життя суттєво впливає на розвиток кульшових суглобів.
Рекомендації:
- Носіть дитину "лицем до себе", ніжки мають бути розведені — це природне положення сприяє правильному формуванню суглобів.
- Використовуйте ергономічні слінги або рюкзаки — вони підтримують стегна та запобігають надмірному тиску.
- Правильно підбирайте автокрісла, люльки та інші пристрої — уникайте тривалого перебування в положенні з витягнутими вниз ногами.
- Забезпечуйте достатній час у положенні "на животі" — це стимулює загальний розвиток м’язів.
Увага до профілактики з перших тижнів життя дитини — запорука здорових суглобів у майбутньому.
Методи лікування дисплазії
Консервативне лікування у немовлят
У більшості випадків дисплазію вдається скоригувати без оперативного втручання, особливо якщо розпочати лікування в перші місяці життя. Основні методи:
- Широке сповивання — дозволяє ніжкам дитини перебувати у фізіологічно правильному положенні.
- ЛФК та масаж — сприяють зміцненню м’язів та покращенню рухливості суглобів.
- Фізіотерапія — застосовується як допоміжний метод для покращення кровообігу та обміну в тканинах суглоба.
На ранньому етапі консервативні методи є ефективними та безболісними для дитини.
Ортопедичні пристрої та шини
Для правильного формування суглоба використовуються спеціальні ортопедичні фіксатори, які утримують ноги дитини в оптимальному положенні:
- Подушка Фрейка — м’яка ортопедична конструкція, яку застосовують з перших тижнів життя.
- Шина Віленського — забезпечує контрольоване розведення стегон.
- Стремена Павлика — еластичні фіксатори, які підтримують ноги в зігнутому й відведеному положенні, дозволяючи при цьому певну рухливість.
Тривалість носіння залежить від ступеня дисплазії та віку дитини. Важливо суворо дотримуватись рекомендацій ортопеда.
Хірургічні втручання у складних випадках
У випадках, коли консервативне лікування неефективне або дисплазія діагностується занадто пізно, застосовують оперативні методи:
- Закритий репозиційний вивих — вправлення головки стегна без розрізів під наркозом, з подальшою гіпсовою фіксацією.
- Відкрита репозиція — хірургічне відкриття суглоба для корекції положення голівки стегнової кістки.
- Остеотомія — коригуюча операція на кістках таза або стегна для відновлення анатомії та стабільності суглоба.
- Реконструктивні операції у дорослих — включають ендопротезування при розвитку вторинного коксартрозу.
Оперативне лікування потребує подальшої реабілітації та спостереження. Його мета — відновити функцію суглоба та запобігти ускладненням.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
