.svg)
Тунельний синдром зап'ястя
Що таке тунельний синдром зап’ястя?
Тунельний синдром зап’ястя — це ураження серединного нерва через його стиснення в карпальному каналі. Стан супроводжується болем, поколюванням та онімінням у пальцях руки, найчастіше — великому, вказівному, середньому та половині безіменного. Симптоми виникають або посилюються при тривалій роботі за комп’ютером, монотонних рухах руками чи нічному відпочинку.
Серединний нерв забезпечує:
- Чутливість долонної поверхні великого, вказівного, середнього та частково безіменного пальців;
- Рухливість м’язів основи великого пальця (тенару), зокрема рух "щипка".
Мізинець не страждає — його іннервує ліктьовий нерв.
Сучасний спосіб життя — комп’ютерна робота, користування смартфонами, ручна праця — збільшує ризик розвитку СКК. Без своєчасного лікування стан може призвести до стійкої втрати чутливості, слабкості м’язів та зниження функції кисті.
Симптоми тунельного синдрому: як розпізнати проблему?
Синдром карпального каналу (СКК) розвивається поступово. На перших етапах це лише незначний дискомфорт, але з часом симптоми можуть заважати повсякденному життю — від звичайного письма до тримання предметів.
Оніміння, поколювання та біль у пальцях
Найпоширеніші скарги:
- оніміння або поколювання в великому, вказівному, середньому і частково безіменному пальцях;
- відчуття «струму» в пальцях;
- біль, що поширюється на зап’ястя, передпліччя або навіть плече.
Мізинець не уражається — його іннервує інший нерв.
Слабкість у кисті
З розвитком синдрому:
- з’являється слабкість руки;
- складно утримувати предмети — чашки, ручки, ґудзики;
- виникає незграбність у рухах, особливо при дрібній моториці;
- у важких випадках — атрофія м’язів великого пальця.
Нічні симптоми
Біль та оніміння посилюються вночі:
- пацієнти часто прокидаються від неприємних відчуттів;
- полегшення приносить "струшування" руки;
- вранці — відчуття набряклості та скутості.
Причини:
- під час сну зап’ястя часто згинається, що збільшує тиск у каналі;
- горизонтальне положення сприяє накопиченню рідини в тканинах.
Нічний ортез, який фіксує зап’ястя прямо, може значно зменшити симптоми.
Причини та фактори ризику тунельного синдрому
Тунельний синдром зап’ястя виникає внаслідок стиснення серединного нерва в карпальному каналі. Це може бути спричинено звуженням каналу або збільшенням об’єму тканин усередині нього. Часто причини є комбінованими — поєднують анатомічну схильність, захворювання та зовнішні навантаження.
Повторювані рухи та професійне навантаження
Найчастіша причина — регулярні монотонні рухи кистю:
- тривала робота за комп’ютером (офісні працівники, програмісти);
- музиканти (струнні, клавішні інструменти);
- швачки, пекарі, складальники;
- будівельники та працівники з вібраційними інструментами.
Також сприяє синдрому утримання зап’ястя в зігнутому положенні.
Медичні стани та фізіологічні зміни
До внутрішніх факторів, що збільшують тиск у каналі, належать:
- Цукровий діабет — підвищує чутливість нервів до компресії.
- Гіпотиреоз, менопауза — гормональні зміни сприяють затримці рідини.
- Ревматоїдний артрит та інші артрити — викликають запалення сухожиль.
- Вагітність — симптоми часто тимчасові й минають після пологів.
- Ожиріння — кожен відсоток ІМТ збільшує ризик на 8%.
Травми та анатомічні особливості
- Переломи чи вивихи зап’ястя можуть деформувати карпальний канал.
- Артроз призводить до утворення остеофітів, що стискають нерв.
- Вузький карпальний канал з народження — вищий базовий ризик.
- Спадковість — наявність синдрому у родичів.
- Кісти та ганглії — додатково тиснуть на серединний нерв.
У більшості випадків тунельний синдром розвивається під впливом кількох факторів. Наприклад, у людини з анатомічно вузьким каналом, яка працює за комп’ютером і має діабет, ризик СКК значно зростає. Саме тому важливо враховувати як зовнішні навантаження, так і загальний стан здоров’я.
Діагностика тунельного синдрому зап’ястя
Для встановлення діагнозу синдрому карпального каналу (СКК) лікар оцінює симптоми, проводить клінічний огляд і, за потреби, призначає інструментальні дослідження. Це допомагає підтвердити діагноз, визначити ступінь ураження нерва та обрати правильну тактику лікування.
Клінічний огляд і тести
Під час прийому лікар:
- уточнює скарги: оніміння, біль, слабкість, нічні симптоми;
- з’ясовує фактори ризику: робота, хобі, хронічні захворювання;
- оцінює чутливість пальців, силу та тонус м’язів біля основи великого пальця (тенару).
Спеціальні провокаційні тести:
- Тест Тінеля: легке постукування по зап’ястю. Якщо виникає поколювання — тест позитивний.
- Тест Фалена: пацієнт згинає зап’ястя на 30–60 секунд. Поява оніміння або болю — позитивна реакція.
- Тест Дуркана: прямий тиск на карпальний канал провокує симптоми.
Ці тести вказують на ймовірне ураження, але потребують підтвердження об'єктивними методами.
Інструментальна діагностика
Електронейроміографія (ЕНМГ)
“Золотий стандарт” діагностики СКК. Дослідження показує:
- уповільнення проведення імпульсу через серединний нерв;
- ступінь ураження — легкий, середній або тяжкий;
- тип нервового порушення — сенсорний, моторний або змішаний.
Використовується стимуляційна ЕНМГ, іноді — голчаста для уточнення.
Ультразвукове дослідження (УЗД)
УЗД показує:
- набряк або потовщення серединного нерва перед входом у канал;
- анатомічні причини компресії — кісти, пухлини, запалення сухожиль.
Метод безпечний, доступний і ефективний для візуалізації структур зап’ястя.
Клінічні тести дозволяють запідозрити СКК, але для підтвердження діагнозу та визначення тактики лікування потрібне ЕНМГ. УЗД доповнює картину, допомагаючи виявити можливі анатомічні перешкоди.
Відновлення після операції на карпальний канал
Операція при тунельному синдромі зазвичай проходить амбулаторно та триває до 30 хв. Однак реабілітація — ключ до повного відновлення чутливості, сили та рухливості кисті. Полегшення симптомів (особливо нічного болю та оніміння) часто настає одразу, але повне відновлення може тривати від кількох тижнів до кількох місяців.
Основні етапи реабілітації
Догляд за раною
Тримайте рану чистою та сухою до зняття швів або повного загоєння.
Зменшення болю та набряку
- Використовуйте знеболювальні (НПЗП) за потреби.
- Прикладайте холод через тканину у перші дні.
Легка іммобілізація
Може бути рекомендований знімний ортез або пов’язка для стабілізації зап’ястя на короткий період.
Ранні вправи
Рухи починаються вже в перші дні:
- згинання/розгинання пальців;
- стискання м’якого м’ячика;
- обережне обертання зап’ястям.
Вправи мають бути без болю, але регулярними.
Фізіотерапія
У разі потреби призначається курс процедур для:
- відновлення рухів;
- зміцнення м’язів;
- прискорення загоєння.
Повернення до активності
- Уникайте важких навантажень і силових рухів протягом 2–6 тижнів.
- До роботи та побутових справ повертайтесь поступово, за згодою лікаря.
Коли звертатися до лікаря?
Терміново зверніться до фахівця, якщо з’явилися:
- посилення болю;
- почервоніння, набряк, виділення з рани;
- підвищення температури;
- ознаки інфекції.
Успіх операції багато в чому залежить від вашої активності та дотримання рекомендацій. Не поспішайте з навантаженнями — дайте руці час на відновлення. Терпіння, регулярні вправи та контроль з боку лікаря — запорука довготривалого результату.
Профілактика тунельного синдрому: як зберегти здоров’я зап’ясть
Хоча повністю уникнути синдрому карпального каналу неможливо, особливо при наявності медичних чинників або спадковості, регулярна профілактика значно знижує ризик розвитку або рецидиву.
Ергономіка робочого місця
- Клавіатура та миша мають бути на зручній висоті — лікті під кутом 90°, зап’ястя пряме.
- Ергономічні аксесуари: миші, клавіатури, підставки під зап’ястя.
- Постава: тримайте спину рівно, монітор — на рівні очей.
Вправи для кистей
- Розтяжки та обертання зап’ястями щогодини.
- Розминка перед фізичним навантаженням, особливо під час роботи руками чи занять спортом.
- Розтискання кулаків, рухи пальцями — активізують кровообіг і знімають напругу.
Здоровий спосіб життя
- Регулярні перерви у роботі — кожні 45–60 хв.
- Уникайте надмірного зусилля — не стискайте інструменти чи мишу занадто сильно.
- Утеплення рук у холодному середовищі — носіть рукавички.
- Контроль ваги — зниження навантаження на зап’ястя.
- Лікування хронічних хвороб (діабет, артрит, гіпотиреоз).
- Зниження стресу — для розслаблення м’язів і нервової системи.
Лікування тунельного синдрому: консервативне і хірургічне
Мета лікування — зменшити тиск на серединний нерв у карпальному каналі та усунути симптоми. Метод залежить від тяжкості проявів і результатів ЕНМГ. Ранній початок терапії підвищує шанси на повне відновлення.
Консервативне лікування (без операції)
Ефективне на початкових та середніх стадіях.
Ортезування
Фіксуюча шина або ортез на зап’ястя (особливо на ніч) утримує його в прямому положенні, знижуючи тиск на нерв. Найефективніший метод на ранніх етапах.
Зміна активності
Уникнення рухів, що провокують симптоми: повторювані згинання, вібрації, сильне стискання.
Медикаменти
- НПЗП (ібупрофен, парацетамол) — тимчасове зменшення болю.
- Ін’єкції кортикостероїдів — локальне введення препарату в канал знижує запалення і набряк. Ефект — кілька тижнів або місяців.
Вправи для кисті
- Розтягування зап’ястя і пальців.
- "Ковзання нерва" (nerve gliding): м’які вправи для поліпшення рухливості нерва.
- Важливо: виконувати без болю, поступово.
Додаткові методи
- Холодові компреси, масаж, теплові процедури.
- Тейпування та релаксаційні техніки — допоміжна підтримка.
Хірургічне лікування
Застосовується при:
- вираженій слабкості або атрофії м’язів;
- відсутності ефекту від консервативного лікування.
Мета операції
Розсічення поперечної зв’язки карпального каналу — для зменшення тиску на серединний нерв.
Види операцій:
- Відкрита: один розріз 3–5 см, прямий доступ до зв’язки.
- Ендоскопічна: менші розрізи (1–1,5 см), камера і інструмент вводяться через ті самі або окремі доступи. Менша травматизація, швидше відновлення, кращий косметичний ефект.
Особливості:
- Тривалість — 20–30 хв;
- Анестезія — місцева або провідникова;
- Після операції пацієнт повертається додому в той самий день.
Ефективність:
- 90% пацієнтів мають повне або суттєве зникнення симптомів;
- Швидкість відновлення залежить від ступеня пошкодження нерва до операції.
Рання діагностика та правильно обране лікування дозволяють уникнути ускладнень і повернути повноцінну функцію кисті. При запущених випадках хірургія залишається надійним способом вирішення проблеми.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
