Тонзилектомія – видалення мигдалин

Показання до тонзилектомії

Основні клінічні ситуації, коли рекомендовано видалення мигдалин:

• хронічний тонзиліт із частими загостреннями (3+ рази на рік);
• наявність казеозних пробок і неприємного запаху з рота;
• ускладнення: ревматизм, гломерулонефрит, міокардит;
• абсцес навколо мигдалини (паратонзилярний абсцес);
• обструкція дихальних шляхів, хропіння через гіпертрофію мигдалин;
• підозра на пухлинне ураження мигдаликів;
• зниження імунітету через хронічне вогнище інфекції.

Додатковим показанням до проведення операції є супутні інфекційні та бактеріальні захворювання, наявність у пацієнта аутоімунних та ревматоїдних захворювань (ураження суглобів, нирок, серця, щитовидної залози).

Техніка проведення

Операція з видалення піднебінних мигдаликів проводиться, як правило, під загальним наркозом, що забезпечує повну безболісність та комфорт для пацієнта. У деяких випадках, особливо у дорослих, допускається використання місцевої анестезії — за умови, що пацієнт психологічно готовий та не має супутніх факторів ризику.

Вибір методики залежить від клінічної картини (наявність рубцевих змін, гіпертрофії, рецидивуючих ускладнень), віку пацієнта та технічного оснащення клініки. Сучасна ринохірургія пропонує кілька безпечних варіантів втручання:

Класична тонзилектомія

Найбільш традиційний і поширений метод. Мигдалики видаляють скальпелем, ножицями або петлею. Хірург відділяє мигдалик від навколишніх тканин, після чого видаляє його повністю. Кровотечу зупиняють тампонами або електрокоагуляцією. Метод забезпечує повне видалення інфікованої тканини, однак може супроводжуватися більш тривалим періодом відновлення.

Електрокоагуляційна тонзилектомія

У процесі операції використовується електричний струм високої частоти, який не тільки дозволяє розсікати тканини, а й припікає судини, зменшуючи ризик інтра- та післяопераційної кровотечі. Така методика скорочує тривалість процедури та час загоєння. Водночас вона потребує точного контролю, щоб не перегріти навколишні структури.

Ультразвукова тонзилектомія

Цей метод базується на використанні ультразвукового скальпеля, який поєднує функції розрізання та коагуляції. Переваги: точність, мінімальна втрата крові, низький ризик пошкодження прилеглих тканин. Підходить для пацієнтів з високим ризиком кровотеч або супутніми захворюваннями.

Лазерна та радіохвильова тонзилектомія

Це щадні, малоінвазивні методи, що дозволяють видалити або зменшити об’єм мигдаликів за допомогою теплового впливу:

• Лазер випаровує тканину, одразу коагулюючи судини.
• Радіохвильовий метод використовує високочастотні хвилі для точного розсічення тканини без механічного тиску.

Обидва методи мають низький ризик кровотечі, короткий період відновлення, знижене післяопераційне запалення та дискомфорт.

Тривалість операції становить у середньому 30–60 хвилин, залежно від обраної техніки, анатомічних особливостей та обсягу втручання. У більшості випадків пацієнт виписується в той самий день або наступного ранку. Вибір методу завжди індивідуальний і базується на діагностичних даних, загальному стані пацієнта та рекомендаціях хірурга.

‍

Реабілітація після тонзилектомії

Відновлення триває приблизно 7–14 днів. У цей період рекомендовано:

• обмежити фізичну активність;
• дотримуватись щадної дієти (м’яка, прохолодна їжа);
• пити достатньо рідини;
• уникати гострої, кислої та твердої їжі;
• контролювати температуру тіла та стан горла;
• не вживати самостійно антибіотики чи знеболювальні без консультації.

Лікар надає індивідуальні рекомендації залежно від перебігу післяопераційного періоду.

Ускладнення, які можуть виникнути після процедури

Можливі ризики після тонзилектомії:

• кровотеча в перші години або 5–7 день після операції (під час відторгнення фібрину);
• біль у горлі, особливо при ковтанні;
• тимчасове підвищення температури тіла;
• набряк м’яких тканин глотки;
• інфекційні ускладнення (при недотриманні рекомендацій).

Усі ці стани ефективно контролюються за умов належного післяопераційного догляду та спостереження лікаря.