Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Пельвіоперитоніт

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке пельвіоперитоніт?

Пельвіоперитоніт — це гостре або хронічне запалення очеревини, яке локалізується в порожнині малого таза. Очеревина — це тонка серозна оболонка, що вистилає внутрішню поверхню черевної порожнини й покриває внутрішні органи. При пельвіоперитоніті запальний процес охоплює ділянку навколо матки, яєчників, маткових труб та суміжних структур.

Цей стан належить до ургентних (невідкладних) гінекологічних захворювань і часто є ускладненням інфекцій внутрішніх статевих органів або хірургічних втручань. Вимагає своєчасної діагностики та лікування для уникнення тяжких наслідків — сепсису, спайкового процесу та безпліддя.

Після проникнення мікроорганізмів у черевну порожнину запускається каскад запальних реакцій: посилення судинної проникності, набряк тканин, накопичення ексудату (гною), утворення спайок. Це порушує нормальне функціонування органів малого таза та призводить до виражених клінічних симптомів.

Основні причини розвитку

Інфекційні захворювання внутрішніх статевих органів

Однією з найпоширеніших причин пельвіоперитоніту є висхідна інфекція з матки, маткових труб і яєчників. Особливо небезпечні хронічні або неліковані форми таких захворювань, як:

сальпінгіт
оофорит
ендометрит
сальпінгоофорит

Збудники (хламідії, гонококи, мікоплазми, анаеробні бактерії) проникають у порожнину малого таза, викликаючи гнійно-запальну реакцію. Поширенню інфекції сприяє ослаблений імунітет, порушення мікрофлори піхви, часті незахищені статеві контакти, відсутність регулярних гінекологічних оглядів.

Ускладнення після гінекологічних операцій або пологів

Пельвіоперитоніт може розвинутися як післяопераційне ускладнення при:

лапароскопічних чи відкритих втручаннях на органах малого таза
кесаревому розтині
абортах (особливо нелегальних або з порушенням асептики)
видаленні міоматозних вузлів або ендометріоїдних кіст

У післяпологовий період ризик підвищується за наявності затримки частин плаценти, ендометриту чи травматичних ушкоджень м’яких тканин. В таких випадках запальний процес може швидко прогресувати, охоплюючи очеревину та викликаючи генералізовану інфекцію.

Перфорація апендиксу або інших органів черевної порожнини

Розрив апендиксу (перфоративний апендицит) або інших порожнистих органів (тонкої чи товстої кишки, сечового міхура) може стати джерелом інфікування очеревини малого таза.

У таких ситуаціях мікрофлора з кишківника або сечовивідної системи потрапляє в стерильну черевну порожнину, спричиняючи гострий пельвіоперитоніт. Цей процес зазвичай розвивається стрімко, супроводжується сильною інтоксикацією, гарячкою, болем та потребує невідкладного хірургічного втручання.

Симптоми пельвіоперитоніту

Загальні прояви — біль, температура, інтоксикація

Пельвіоперитоніт починається раптово й характеризується гострим клінічним перебігом. Основні симптоми:

Різкий або наростаючий біль внизу живота, найчастіше з обох боків, з іррадіацією у поперек, крижі або пряму кишку
Підвищення температури тіла до 38–40°C, іноді з ознобом
Симптоми загальної інтоксикації: слабкість, нудота, блювання, головний біль, тахікардія
Порушення випорожнення і сечовипускання (затримка, болючість)
Напруження м’язів передньої черевної стінки — один із характерних симптомів подразнення очеревини

Ці прояви часто нагадують картину гострого живота і потребують диференційної діагностики з апендицитом, позаматковою вагітністю, проривом кісти.

Ознаки при гінекологічному огляді

Під час вагінального або бімануального огляду лікар-гінеколог може виявити такі зміни:

різка болючість при пальпації склепінь піхви
напруження та болючість зв'язкового апарату матки
болісне відхилення матки назад або вбік
збільшення, ущільнення або нерухомість придатків
наявність ексудату або гною в задньому склепінні

При огляді шийки матки можуть також бути ознаки ендоцервіциту або цервіциту — запалення, гіперемія, виділення.

Особливості перебігу у жінок різного віку

Клінічна картина пельвіоперитоніту залежить від віку та загального стану організму:

У молодих жінок — симптоми розвиваються швидше, запальний процес активніший, частіше спостерігається виражений больовий синдром і гарячка
У жінок старшого віку — ознаки можуть бути стерті, температура невисока, але перебіг часто ускладнений, ризик генералізації інфекції більший
У дівчат і підлітків — симптоматика може бути нехарактерною, а біль — не локалізований, що ускладнює діагностику

У всіх випадках важливо не зволікати з медичною допомогою: пельвіоперитоніт може швидко призвести до сепсису та порушення репродуктивної функції.

Як проводиться діагностика

Фізикальне обстеження та анамнез

Первинна діагностика пельвіоперитоніту починається зі збору скарг пацієнтки та ретельного вивчення анамнезу. Лікаря цікавить:

характер і тривалість болю
зміни температури тіла
наявність гінекологічних захворювань або нещодавніх оперативних втручань
статеве життя, перенесені інфекції

Під час огляду можуть визначатися такі ознаки:

напруження м’язів передньої черевної стінки
болісність у нижніх квадрантах живота
симптоми подразнення очеревини (Щоткіна-Блюмберга, Ситковського)
ознаки порушення перистальтики кишечника

Фізикальне обстеження допомагає запідозрити гостру патологію малого таза, але для підтвердження діагнозу обов’язкові лабораторні та інструментальні методи.

Лабораторні аналізи (загальний, CRP, бакпосів тощо)

Зміни в лабораторних показниках зазвичай свідчать про наявність запального процесу в організмі. Призначаються:

Загальний аналіз крові — лейкоцитоз, підвищення ШОЕ
С-реактивний білок (CRP) — значне зростання рівня запалення
Загальний аналіз сечі — для виключення урологічної патології
Мазки з піхви та цервікального каналу — для виявлення збудника
Бактеріологічний посів (при наявності ексудату або виділень) — для ідентифікації мікроорганізмів і визначення чутливості до антибіотиків
Інші інфекційні маркери — на хламідії, гонококи, мікоплазму, трихомонади

Ці дослідження допомагають не лише підтвердити діагноз, а й визначити оптимальну антибактеріальну терапію.

Інструментальні методи — УЗД, КТ, лапароскопія

Інструментальна діагностика дозволяє візуалізувати органи малого таза та оцінити ступінь ураження.

УЗД органів малого таза — перший етап обстеження:

визначає наявність вільної рідини в малому тазі
дозволяє побачити збільшення або ущільнення придатків
виявляє патологічні утворення (гнійники, кісти)

КТ або МРТ черевної порожнини — застосовуються у складних випадках для уточнення діагнозу, особливо при підозрі на ускладнення або суміжну хірургічну патологію (апендицит, перитоніт загального характеру).

Діагностична лапароскопія — є «золотим стандартом» у невизначених клінічних ситуаціях. Дозволяє:

побачити стан очеревини безпосередньо
виявити джерело інфекції
одразу провести лікувальні маніпуляції (дренування, санацію)

Сучасні підходи до лікування

Інфузійна терапія та антибіотики

Базою консервативного лікування пельвіоперитоніту є масивна антибактеріальна та дезінтоксикаційна терапія. Головна мета — зупинити розвиток запалення, усунути інфекційний агент і стабілізувати стан пацієнтки.

Комплекс включає:

Інфузійну терапію — внутрішньовенне введення розчинів (фізіологічний розчин, глюкоза, реополіглюкін) для корекції водно-сольового балансу, зниження інтоксикації
Системні антибіотики широкого спектра — перевагу надають комбінаціям препаратів (наприклад, цефалоспорини + метронідазол або аміноглікозиди + карбапенеми)
Жарознижувальні та знеболювальні засоби — для контролю симптомів
Імуностимулюючі препарати, при потребі — протигрибкові

Протокол лікування коригується після отримання результатів бакпосіву та визначення чутливості мікрофлори до антибіотиків.

Хірургічне втручання (за потреби)

У разі відсутності ефекту від медикаментозної терапії або при наявності гнійних утворень, перфорацій, масивного ексудату проводиться хірургічне втручання.

Основні показання:

наявність гнійного скупчення, що не піддається дренуванню
ознаки загального перитоніту
підозра на перфорацію органів
розвиток сепсису

Тип втручання визначається індивідуально. Перевага надається лапароскопічній санації черевної порожнини, яка дозволяє мінімізувати травматизацію, швидше відновити пацієнтку й провести адекватну ревізію органів малого таза.

У складних випадках можливе розширене втручання з резекцією уражених структур (наприклад, придатків або ділянки кишечника).

Контроль у динаміці та повторні дослідження

Після стабілізації стану важливим етапом є динамічне спостереження й оцінка ефективності лікування:

контроль температури тіла, рівня болю, загального самопочуття
повторні аналізи крові (лейкоцити, CRP) — для оцінки запальної активності
УЗД малого таза — для моніторингу кількості ексудату або змін у придатках
за потреби — повторна лапароскопія або КТ
огляд гінеколога після завершення лікування

Усі пацієнтки після виписки мають проходити планову консультацію для контролю стану репродуктивної системи та профілактики рецидиву або ускладнень.

Відновлення після лікування

Спостереження у гінеколога

Після завершення стаціонарного лікування пацієнтка повинна продовжити регулярне медичне спостереження. У перші 1–2 місяці рекомендуються:

контрольні огляди гінеколога (раз на 2–4 тижні)
УЗД органів малого таза для оцінки структури яєчників, матки, наявності залишкових змін або спайок
за потреби — лабораторні аналізи на інфекції, мікрофлору піхви, онкоцитологію

Це дозволяє вчасно виявити можливі ускладнення (хронічне запалення, рецидиви, порушення менструального циклу) та призначити корекцію.

Відновлення функцій репродуктивної системи

Пельвіоперитоніт може впливати на репродуктивне здоров’я жінки — зокрема, через спайкові процеси, порушення овуляції або функції маткових труб. Для відновлення необхідно:

нормалізувати менструальний цикл (за допомогою гормональної терапії, якщо порушений)
відновити прохідність маткових труб (у складних випадках — гістеросальпінгографія або лапароскопія з роз’єднанням спайок)
покращити мікрофлору піхви, призначивши пробіотики та вагінальні препарати
обговорити з лікарем план дій при майбутньому плануванні вагітності, враховуючи історію перенесеного запалення

Регулярне спостереження та контрольні обстеження допомагають мінімізувати ризик безпліддя або ускладнень під час виношування дитини.

Психоемоційна підтримка та планування вагітності

Перенесене важке гінекологічне захворювання може мати емоційні наслідки: страх рецидиву, тривожність щодо майбутньої фертильності, зниження впевненості у собі.

Тому важливо:

обговорити зі спеціалістом (гінекологом або психотерапевтом) можливі емоційні переживання
при необхідності — пройти консультацію з психологом
отримати підтримку від партнера та близьких
не поспішати з вагітністю — важливо переконатися у повному відновленні організму

Планування зачаття після пельвіоперитоніту можливе тільки після повного обстеження та згоди лікаря. Іноді знадобиться попередня реабілітація або підтримуюча терапія. Правильна підготовка підвищує шанси на успішну вагітність і здорове материнство.

Ускладнення при несвоєчасному лікуванні

Спайковий процес у малому тазі

Одним із найчастіших наслідків пельвіоперитоніту є спайкоутворення — патологічне зрощення між органами малого таза. Внаслідок запалення очеревина втрачає свою гладкість, і органи «злипаються» між собою через фібринові відкладення.

Це призводить до:

хронічного тазового болю
порушення прохідності маткових труб
зміщення або деформації яєчників і матки
функціональних розладів кишківника або сечового міхура

Лікування спайкового процесу часто вимагає повторного хірургічного втручання — лапароскопічної адгезіолізису.

Ризик безпліддя та позаматкової вагітності

Запалення та спайки уражають структуру й функцію репродуктивних органів. Основні наслідки:

Трубно-перитонеальне безпліддя — коли яйцеклітина не може потрапити з яєчника до матки через непрохідність або деформацію труб
Порушення овуляції через ураження яєчників або гормональний дисбаланс
Позаматкова (ектопічна) вагітність — коли ембріон імплантується не в матці, а в трубі, що несе загрозу для життя

Ці стани часто потребують довготривалого лікування, застосування допоміжних репродуктивних технологій або оперативної корекції.

Генералізація інфекції (сепсис)

Пельвіоперитоніт — це не лише локальне запалення, а й потенційне джерело для розвитку загрозливих для життя станів. Найнебезпечніше ускладнення — сепсис.

Як це відбувається:

збудники інфекції з очеревини потрапляють у кров
запускається системна запальна реакція
розвивається інфекційно-токсичний шок, порушення функції життєво важливих органів

Сепсис потребує негайного інтенсивного лікування в умовах реанімації. Рівень летальності при пізньому виявленні — високий.

Тому своєчасне звернення до лікаря та повноцінне лікування пельвіоперитоніту — критично важливі для збереження здоров’я та життя жінки.

Профілактика пельвіоперитоніту

Своєчасне лікування гінекологічних хвороб

Одним із найефективніших методів профілактики пельвіоперитоніту є раннє виявлення та адекватне лікування інфекцій та запальних захворювань внутрішніх статевих органів. Регулярні гінекологічні огляди, скринінгові тести на статеві інфекції, своєчасна антибактеріальна терапія допомагають попередити ускладнення.

Своєчасна терапія таких хвороб як сальпінгіт, ендометрит, цервіцит значно знижує ризик поширення інфекції на очеревину малого таза.