Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Оофорит

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке оофорит?

Оофорит — це запалення яєчника, яке виникає внаслідок інфекційного процесу. Найчастіше збудниками є бактерії, що потрапляють до внутрішніх статевих органів жінки висхідним шляхом, рідше — гематогенним або лімфогенним. Захворювання зустрічається переважно у жінок репродуктивного віку й може бути як ізольованим, так і частиною ширшого запального процесу.

Запалення порушує функцію яєчника, негативно впливає на гормональний баланс, овуляцію та фертильність. Без належного лікування оофорит може призводити до ускладнень, зокрема безпліддя або хронічного тазового болю.

Залежно від тривалості й вираженості симптомів, виділяють дві основні форми перебігу:

Гострий оофорит:

виникає раптово, з різким болем унизу живота (частіше з одного боку);
супроводжується підвищеною температурою тіла, слабкістю, нудотою;
часто спостерігаються порушення менструального циклу;
потребує невідкладного лікування.

Хронічний оофорит:

розвивається на фоні недолікованого гострого процесу або слабких запалень;
симптоми менш виражені, але тривалі: ниючий біль у паху, дискомфорт під час статевого акту, збої циклу;
може не проявлятися яскраво, але поступово погіршує функцію яєчників.

Правильна діагностика та лікування на ранньому етапі допомагають уникнути переходу хвороби в хронічну форму.

Причини виникнення запалення яєчників

Інфекційні чинники

Основна причина розвитку оофориту — проникнення інфекційних збудників у тканини яєчника. Найчастіше це бактерії, які потрапляють із піхви або шийки матки висхідним шляхом.

До типових збудників належать:

хламідії;
гонококи;
мікоплазми;
уреаплазми;
кишкова паличка;
стафілококи та стрептококи.

Інфекція може розвиватися поступово або різко, залежно від імунного стану жінки, супутніх захворювань та особливостей збудника.

Також можливе інфікування лімфогенним або гематогенним шляхом — наприклад, після перенесених загальних інфекцій (ангіна, апендицит, туберкульоз).

Фактори ризику (переохолодження, зниження імунітету, стрес)

Поза безпосередньою наявністю збудника, важливу роль у розвитку захворювання відіграють провокувальні чинники:

Переохолодження. Зниження температури в ділянці тазу або загальне охолодження організму знижує місцевий імунітет та створює умови для активації інфекції.
Ослаблення імунного захисту. Часті застуди, хронічні захворювання, анемія або дефіцит вітамінів можуть знижувати здатність організму контролювати бактеріальну мікрофлору.
Хронічний стрес. Психоемоційне напруження впливає на гормональний баланс та знижує загальну опірність організму.
Порушення інтимної гігієни та зміна мікрофлори піхви. Це створює сприятливе середовище для проникнення патогенних бактерій.

Наявність кількох таких факторів одночасно значно підвищує ризик розвитку гострого або хронічного запалення яєчників.

Ускладнення після пологів, абортів або операцій

Запальні процеси в яєчниках можуть виникнути як наслідок порушення стерильності або травмування тканин під час:

пологів, особливо ускладнених або з оперативним втручанням;
абортів (як медикаментозних, так і хірургічних);
діагностичних або лікувальних гінекологічних процедур (наприклад, вишкрібання порожнини матки, гістероскопія, лапароскопія).

У післяопераційний або післяпологовий період слизова оболонка матки та придатки особливо вразливі. Потрапляння бактерій у цій фазі може призвести до розвитку оофориту вже в перші дні або тижні після втручання.

Тому важливо суворо дотримуватись рекомендацій лікаря щодо відновлення, гігієни та профілактики після будь-яких медичних маніпуляцій.

Як проявляється оофорит

Основні симптоми при гострому перебігу

Гострий оофорит виникає раптово й характеризується вираженими клінічними проявами. Типові симптоми включають:

Інтенсивний біль внизу живота, частіше з одного боку, що може іррадіювати в поперек чи стегно;
Підвищення температури тіла (до 38–39 °C);
Озноб, слабкість, пітливість;
Різке погіршення загального самопочуття;
Порушення менструального циклу — затримки, рясні або мізерні виділення;
Неприємні або болісні відчуття під час статевого акту;
Виділення з піхви — часто з неприємним запахом або домішками гною.

У деяких випадках спостерігаються також диспепсичні явища — нудота, блювання, метеоризм. Ці прояви вимагають негайного звернення до гінеколога.

Ознаки хронічного запалення

Хронічний оофорит розвивається після не до кінця вилікуваного гострого процесу або як наслідок слабкого, але тривалого запалення. Його симптоми менш інтенсивні, але постійні й виснажливі:

Ниючий або тягнучий біль внизу живота, що посилюється під час переохолодження або менструації;
Регулярні порушення менструального циклу — затримки, нестабільний ритм;
Зниження лібідо та дискомфорт при статевому житті;
Проблеми з настанням вагітності (через порушення овуляції);
Періодичні виділення з піхви, особливо в період загострення;
Погіршення загального самопочуття, дратівливість, стомлюваність.

Через менш яскраві прояви хронічна форма часто залишається недіагностованою роками, призводячи до ускладнень.

Коли біль у животі — це привід звернутись до лікаря

Біль у нижній частині живота — поширений симптом, але не завжди нешкідливий. Варто негайно звернутись до лікаря, якщо спостерігаються:

Раптовий або посилюючийся біль, який не минає протягом кількох годин;
Супутнє підвищення температури тіла;
Нудота, слабкість, запаморочення;
Кровотеча або атипові виділення з піхви;
Біль після гінекологічної процедури чи пологів;
Затримка менструації на фоні болю.

Навіть якщо симптоми не здаються небезпечними, консультація гінеколога допоможе вчасно виявити патологію, уникнути хронізації процесу та зберегти репродуктивне здоров’я.

Методи діагностики оофориту

Точна та своєчасна діагностика оофориту — ключ до ефективного лікування та запобігання ускладненням. Лікар проводить комплексну оцінку стану пацієнтки, поєднуючи фізикальне обстеження, інструментальні методи й лабораторні аналізи.

Гінекологічний огляд

Перший етап діагностики — очний прийом у гінеколога. Під час огляду лікар оцінює:

Стан зовнішніх статевих органів та піхви;
Наявність виділень, їхній характер, запах, колір;
Болючість придатків при пальпації через передню черевну стінку або вагінально;
Підвищення щільності яєчника або утворення, які свідчать про запальний процес.

У разі підозри на оофорит лікар призначає подальше обстеження для уточнення діагнозу.

УЗД органів малого таза

Ультразвукове дослідження (УЗД) дає змогу візуалізувати внутрішні органи й підтвердити наявність запального процесу:

Збільшення розміру яєчника або зміна його структури;
Наявність кістозних утворень, рідини в порожнині малого таза;
Потовщення оболонок чи нечіткі контури, характерні для запалення;
Супутні зміни в маткових трубах, якщо є підозра на аднексит.

Цей метод неінвазивний, безболісний і є стандартом у гінекологічній діагностиці.

Аналізи (мазки, ПЛР, загальні аналізи)

Лабораторні дослідження допомагають виявити причину запалення й оцінити загальний стан організму:

Мазок на флору — для виявлення бактеріальної, грибкової або змішаної інфекції;
ПЛР-діагностика — визначення ДНК збудників інфекцій, зокрема хламідій, мікоплазм, уреаплазм, гонококів;
Загальний аналіз крові — вказує на наявність запалення (підвищення лейкоцитів, ШОЕ);
Загальний аналіз сечі — допомагає виключити супутні ураження сечовидільної системи;
Бактеріологічний посів — дозволяє виявити збудника і визначити його чутливість до антибіотиків.

Комплексна діагностика дозволяє не лише підтвердити наявність оофориту, а й обрати оптимальне лікування залежно від типу збудника й форми перебігу хвороби.

Сучасні методи лікування

Лікування оофориту має бути комплексним і адаптованим до форми захворювання — гострої чи хронічної. Основна мета терапії — усунути збудника, зняти запалення, відновити функцію яєчників і запобігти ускладненням, зокрема безпліддю.

Антибіотикотерапія та протизапальні препарати

Антибіотики — основа лікування оофориту. Їх призначають емпірично (широкого спектра) або після результатів ПЛР-аналізів і посівів.

Основні принципи антибактеріальної терапії:

використання комбінованих схем (наприклад, цефалоспорини + метронідазол);
курс не менше 7–10 днів;
корекція лікування за результатами чутливості.

Окрім антибіотиків застосовують:

нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) — для зменшення болю, температури та набряку тканин;
спазмолітики — для зняття м’язового спазму та зменшення болю.

Лікування проводиться амбулаторно або в умовах стаціонару залежно від тяжкості стану.

Фізіотерапія та імуностимулюючі засоби

Після завершення гострої фази лікар може рекомендувати фізіотерапевтичні методи, які сприяють:

покращенню кровообігу в малому тазі;
зменшенню залишкового запалення;
профілактиці спайкових процесів.

До ефективних методів належать:

УВЧ (ультрависокочастотна терапія);
електрофорез з протизапальними препаратами;
магнітотерапія.

Також показано призначення:

імуностимуляторів — для відновлення захисних сил організму;
вітамінних комплексів, зокрема з вмістом вітамінів С, Е, групи B;
пробіотиків — для відновлення мікрофлори після антибіотиків.

Особливості лікування хронічної форми

Хронічний оофорит потребує довшої й поетапної терапії. Основні завдання — усунути вогнище інфекції, зменшити хронічне запалення й покращити репродуктивну функцію.

Лікування включає:

курсову антибіотикотерапію, зазвичай у вигляді повторних або пролонгованих курсів;
фізіотерапію — на фоні відсутності гострих симптомів;
місцеве лікування (вагінальні свічки, ванночки);
гормональну терапію — у разі порушень циклу або овуляторної функції;
психоемоційну підтримку — через зв'язок хронічного болю з тривожністю, депресією, стресом.

Рекомендується постійне диспансерне спостереження та повторна діагностика для оцінки динаміки лікування.

Відновлення після лікування

Навіть після завершення основного курсу терапії важливо пройти повноцінну фазу відновлення. Вона допомагає повернути нормальну функцію репродуктивної системи, зменшити ризик повторного запалення та покращити якість життя жінки.

Нормалізація менструального циклу

Після оофориту в багатьох жінок спостерігаються порушення менструального циклу:

нерегулярні або відсутні менструації;
надмірні чи мізерні виділення;
болючі місячні.

Для нормалізації циклу лікар може призначити:

гормональну корекцію (препарати на основі прогестинів або комбіновані контрацептиви);
фітотерапію (рослинні засоби, що впливають на гормональний баланс);
вітаміни та мікроелементи (особливо вітаміни E, B6, цинк, магній);
регулярне спостереження за овуляцією (УЗД, температурні графіки).

Важливо дати організму час і підтримку для природного відновлення овуляторної функції.

Відновлення мікрофлори піхви

Після курсу антибіотикотерапії часто порушується баланс піхвової мікрофлори, що може спричинити кандидоз або бактеріальний дисбіоз. Для профілактики та лікування використовують:

пробіотики вагінальні та пероральні — препарати з лактобактеріями;
місцеві засоби з молочною кислотою для відновлення природного pH;
протизапальні вагінальні свічки (при потребі);
гігієнічні засоби без агресивних компонентів.

Комплексний підхід дозволяє зберегти природний захист слизової та попередити нові запалення.

Психоемоційна підтримка та профілактика рецидивів

Оофорит часто супроводжується тривалим дискомфортом, хронічним болем або тривожністю, особливо в разі повторних епізодів. Тому важливими є:

консультації психолога або психотерапевта при хронічному стресі, тривожності;
нормалізація режиму праці та відпочинку;
фізична активність і дихальні практики (йога, пілатес, легкий фітнес);
дотримання інтимної гігієни, регулярні огляди у гінеколога;
захищені статеві контакти.

Рекомендовано не пропускати контрольні візити та щонайменше раз на пів року проходити профілактичне обстеження для виключення рецидиву.

Можливі ускладнення при відсутності лікування

Несвоєчасне або неповне лікування оофориту може призвести до серйозних наслідків для репродуктивного здоров’я жінки. Запальний процес, що не контролюється, поступово поширюється, руйнуючи структуру яєчника, викликаючи порушення його функцій і впливаючи на суміжні органи.

Перехід у хронічну форму

Одне з найчастіших ускладнень — хронізація процесу. Хронічний оофорит має періоди загострення та ремісії, знижує якість життя та призводить до таких наслідків:

постійний або періодичний біль у нижній частині живота;
порушення менструального циклу;
зниження фертильності;
зменшення функціонального резерву яєчників.

Чим довше триває запалення, тим вищий ризик незворотних змін у тканинах яєчника.

Спайки та трубно-перитонеальне безпліддя

Запалення в ділянці придатків спричиняє утворення спайок — рубцевих тяжів між органами малого таза. Це призводить до:

порушення прохідності маткових труб;
обмеження рухливості яєчника;
хронічного тазового болю;
трубно-перитонеального безпліддя, коли яйцеклітина не може потрапити в маткову трубу або імплантуватися в порожнину матки.

Лікування спайкового процесу часто потребує хірургічного втручання (лапароскопія), а в деяких випадках — допоміжних репродуктивних технологій.

Підвищений ризик позаматкової вагітності

Через рубцеві зміни й порушення структури маткових труб підвищується ризик позаматкової (ектопічної) вагітності. У цьому випадку запліднена яйцеклітина прикріплюється не в матці, а в трубі, що становить серйозну загрозу для життя жінки.

Основні наслідки:

розрив труби з внутрішньочеревною кровотечею;
потреба в терміновій операції;
втрата труби та зниження шансів на природну вагітність.

Профілактика цих ускладнень — своєчасна діагностика та повний курс лікування гострого оофориту.

Профілактика запалення яєчників

Запобігти розвитку оофориту набагато легше, ніж лікувати його наслідки. Особливо важливою є профілактика для жінок репродуктивного віку, які планують вагітність або мають супутні гінекологічні проблеми. Нижче наведені ключові профілактичні заходи, які допомагають зберегти здоров’я яєчників.

Захищені статеві контакти

Найчастіше оофорит виникає через інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Тому:

Використання презервативів — надійний спосіб захисту від хламідій, гонореї, мікоплазми та інших збудників;
Відповідальність у виборі партнера та уникнення випадкових статевих зв’язків знижують ризик зараження;
Регулярне обстеження обох партнерів дозволяє виявити безсимптомні інфекції.

Захищене статеве життя — основа гінекологічного здоров’я.