Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Синдром пустого турецького сідла

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке синдром пустого турецького сідла?

Синдром пустого турецького сідла — це патологічний стан, при якому турецьке сідло виглядає порожнім на МРТ або КТ. Насправді, у більшості випадків гіпофіз не зникає, а просто сплющується по стінках сідла. Це може супроводжуватися порушенням його функції або бути безсимптомною знахідкою.

Захворювання може бути випадковою знахідкою під час діагностики інших станів, або ж проявлятися неврологічними, ендокринними та офтальмологічними симптомами.

Турецьке сідло (sella turcica) — це заглиблення у клиноподібній кістці черепа, де знаходиться гіпофіз — ключова ендокринна залоза, що регулює роботу щитоподібної, надниркових залоз, статевих органів тощо.

При синдромі порожнього турецького сідла структура гіпофіза змінюється. Основна причина — проникнення ліквору (спинномозкової рідини) в порожнину сідла через дефект у діафрагмі турецького сідла. Це призводить до сплющення гіпофіза й формування характерного рентгенологічного вигляду порожнечі.

Синдром поділяється на два основних типи:

Первинний синдром пустого турецького сідла — виникає спонтанно, без попередніх втручань чи патологій. Часто пов'язаний з вродженим дефектом діафрагми турецького сідла. Може довго не проявлятися або виявлятись при обстеженні з інших причин.
Вторинний синдром пустого турецького сідла — розвивається після операцій на гіпофізі, променевої терапії, інфаркту або апоплексії гіпофіза. Внаслідок цих процесів гіпофіз зменшується, і простір заповнюється ліквором.

Первинна форма синдрому виявляється приблизно у 5–20% населення за даними МРТ головного мозку.

Причини розвитку синдрому

Синдром пустого турецького сідла має багатофакторне походження. Його виникнення пов’язане як із вродженими анатомічними особливостями, так і з набутими змінами після операцій або на фоні ендокринних порушень. Розуміння причин допомагає точніше оцінити ризики та визначити необхідність лікування.

Вроджені особливості анатомії

Однією з найчастіших причин розвитку первинного синдрому пустого турецького сідла є аномалії у будові діафрагми турецького сідла — тонкої мембрани, яка закриває цю порожнину зверху та утримує гіпофіз на місці.

Можливі вроджені чинники:

недостатній розвиток або повна відсутність діафрагми;
анатомічно збільшене турецьке сідло;
підвищений внутрішньочерепний тиск, який утворюється внаслідок цих аномалій.

Через такі зміни ліквор проникає в порожнину сідла й витісняє гіпофіз до країв, що призводить до його сплощення.

Наслідки операцій, травм або пухлин

Вторинний синдром найчастіше виникає як ускладнення після:

нейрохірургічних втручань на гіпофізі;
променевої терапії в зоні турецького сідла;
гіпофізарного апоплексії (раптове крововилив у гіпофіз);
інфаркту гіпофіза або об’ємних утворень у цій ділянці.

Такі стани супроводжуються зменшенням об’єму функціонуючої тканини гіпофіза. Вільний простір у сідлі поступово заповнюється ліквором, формуючи типову картину «порожнього» сідла.

Черепно-мозкові травми також можуть порушувати цілісність діафрагми, сприяючи проникненню ліквору в сідло.

Гормональні порушення та інші чинники

Деякі системні стани можуть впливати на розвиток синдрому або посилювати його прояви:

Ожиріння — супроводжується підвищенням внутрішньочерепного тиску;
Артеріальна гіпертензія — змінює кровотік у ділянці гіпофіза;
Вагітність і пологи — викликають тимчасову гіперплазію гіпофіза, що підвищує ризик мікроушкоджень;
Гормональні дисбаланси — зокрема порушення продукції гонадотропінів, кортикотропіну або тиреотропного гормону;
Гідроцефалія або доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія — додатково збільшують тиск у порожнині черепа, сприяючи проникненню ліквору в сідло.

Варто також враховувати спадкові чинники: схильність до анатомічних варіацій чи гормональних зрушень іноді передається генетично.

Основні симптоми та прояви

Синдром пустого турецького сідла може довгий час протікати без симптомів і виявлятися випадково при обстеженні з інших причин. Однак у частини пацієнтів виникають прояви з боку зору, ендокринної системи або загального стану. Симптоматика залежить від ступеня порушення функцій гіпофіза та тиску ліквору на прилеглі структури.

Зорові порушення

Гіпофіз розташований поруч із зоровим перехрестом, тому зміни в турецькому сідлі можуть впливати на зорову систему. Типові симптоми:

затуманення зору;
зниження гостроти зору;
звуження полів зору (особливо з обох боків);
двоїння в очах (диплопія);
біль або тиск за очима.

У складних випадках лікворний тиск призводить до компресії зорового нерва, що може викликати прогресуюче погіршення зору. Такі симптоми потребують невідкладного дообстеження.

Ендокринні зміни

Гіпофіз — центральна ендокринна залоза, тому навіть незначне його стискання або структурна перебудова можуть призводити до порушення гормонального балансу. Можливі такі розлади:

гіпопітуїтаризм — зниження продукції одного або кількох гормонів гіпофіза;
гіперпролактинемія — підвищений рівень пролактину, що викликає порушення менструального циклу, зниження лібідо, галакторею;
тиреоїдна дисфункція — симптоми гіпотиреозу (втома, сухість шкіри, збільшення маси тіла);
порушення надниркової функції — зниження кортизолу спричиняє слабкість, артеріальну гіпотензію, запаморочення;
статева дисфункція — у чоловіків зниження тестостерону, у жінок — ановуляція, безпліддя.

Ендокринні зміни є одними з найчастіших і можуть виявлятися ще до появи неврологічних симптомів.

Неврологічні та загальні симптоми

Тиск ліквору в зоні турецького сідла або зміщення гіпофіза можуть призводити до ряду неспецифічних, але виснажливих симптомів:

головний біль (часто хронічний або пульсуючий);
відчуття тиску в області перенісся або потилиці;
запаморочення або хиткість;
хронічна втома, апатія;
порушення сну;
емоційна нестабільність, тривожність, депресивні стани.

Такі прояви часто змушують пацієнтів звертатися до невролога, ендокринолога або офтальмолога, що підкреслює міждисциплінарний характер діагностики.

Як встановлюється діагноз

Діагностика синдрому пустого турецького сідла потребує комплексного підходу: від уважного збору симптомів до сучасної візуалізації. Важливо не лише виявити морфологічні зміни, але й оцінити гормональний статус пацієнта, аби визначити клінічну значущість виявлених порушень.

Збір анамнезу та скарг

На першому етапі лікар з'ясовує:

коли з’явилися перші симптоми (головний біль, зорові порушення, слабкість тощо);
чи були ендокринні порушення: зміни маси тіла, менструального циклу, сексуальної функції, емоційні коливання;
чи проводились раніше операції на мозку або променева терапія;
чи є хронічні захворювання — артеріальна гіпертензія, ожиріння, ендокринні патології;
сімейний анамнез — можливі генетичні схильності.

Цей етап дозволяє сформувати гіпотезу про форму синдрому (первинну чи вторинну) та виявити можливі супутні стани.

Гормональні аналізи

Обстеження функції гіпофіза передбачає комплексне гормональне тестування. Лікар може призначити аналізи на:

тиреотропний гормон (ТТГ) і вільний тироксин (Т4);
адренокортикотропний гормон (АКТГ) і кортизол;
пролактин;
лютеїнізуючий і фолікулостимулюючий гормони (ЛГ, ФСГ);
соматотропний гормон (STH) та інсуліноподібний фактор росту (IGF-1).

Ці показники дозволяють виявити як гіпофункцію (гіпопітуїтаризм), так і гіперфункцію певних осей. Важливо також враховувати добові коливання деяких гормонів.

МРТ головного мозку як основний метод

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — золотий стандарт діагностики синдрому пустого турецького сідла. Саме вона дозволяє побачити:

сплощення гіпофіза по стінках сідла;
заповнення порожнини ліквором;
зниження висоти або зміщення гіпофіза;
розширення турецького сідла.

МРТ з контрастуванням також допомагає виключити інші об’ємні утворення (наприклад, аденому гіпофіза), що мають схожу симптоматику.

У деяких випадках використовується КТ, але вона менш інформативна для м’якотканинних структур, тому її застосовують переважно за неможливості провести МРТ.

Методи лікування синдрому

Лікування синдрому пустого турецького сідла залежить від клінічного перебігу: наявності симптомів, ступеня гормональних порушень і впливу на якість життя пацієнта. У більшості випадків не потребує хірургічного втручання й обмежується спостереженням або медикаментозною корекцією.

Спостереження при легкому перебігу

У випадках, коли синдром виявлений випадково, не супроводжується симптомами й не викликає ендокринних зрушень — активне лікування не потрібне. Застосовується тактика динамічного нагляду, яка включає:

регулярні консультації ендокринолога та/або невролога;
періодичний контроль рівнів гормонів;
спостереження зорових функцій (за потреби — огляд офтальмолога);
повторне МРТ при зміні симптомів або за індивідуальним планом.

Такий підхід дозволяє уникнути надлишкових втручань і при цьому своєчасно реагувати на будь-які зміни.

Медикаментозна підтримка

Коли синдром супроводжується гормональними порушеннями або іншими клінічними проявами, застосовують цілеспрямовану медикаментозну терапію:

гормонозамісна терапія — при виявленні дефіциту окремих гормонів гіпофіза (тиреоїдних, надниркових, статевих);
препарати для зниження рівня пролактину — при гіперпролактинемії (наприклад, каберголін);
анальгетики чи міорелаксанти — при головному болю або м’язовій напрузі;
анксіолітики або легкі антидепресанти — за наявності тривожних або депресивних розладів.

Підбір препаратів здійснюється індивідуально на основі лабораторних аналізів та клінічного стану.

Хірургічне втручання за потреби

Оперативне лікування застосовується рідко — лише у разі ускладнень або супутніх станів, які не піддаються медикаментозній терапії. Показаннями до хірургічного втручання можуть бути:

стійкі зорові порушення внаслідок тиску на зоровий нерв;
лікворея (витік спинномозкової рідини через ніс), що виникає при дефекті основи черепа;
необхідність видалення залишкових пухлин або утворень гіпофіза.

У таких випадках зазвичай застосовується транссфеноїдальний доступ — малоінвазивна нейрохірургічна операція через носовий прохід.

Життя після діагнозу та реабілітація

Синдром пустого турецького сідла не завжди потребує активного лікування, але вимагає уважного ставлення до здоров’я, регулярного медичного контролю та корекції супутніх станів. Правильне ведення пацієнта дозволяє зберегти якість життя, уникнути ускладнень і стабілізувати гормональний фон.

Динамічне спостереження у ендокринолога

Після встановлення діагнозу важливо налагодити системне спостереження:

регулярні візити до ендокринолога (частота залежить від перебігу хвороби);
періодичні лабораторні дослідження рівня гормонів;
контроль маси тіла, артеріального тиску, обмінних показників;
проведення повторного МРТ при зміні симптоматики.

Динамічне спостереження дозволяє відстежувати ефективність терапії, виявляти нові порушення й адаптувати план лікування.

Підбір гормональної терапії

У разі гормональних розладів важливо індивідуально підібрати:

дозу та тип препаратів (наприклад, левотироксин, гідрокортизон, естрогени/андрогени);
схему прийому — з урахуванням добових коливань, супутніх хвороб, віку;
комплексне поєднання препаратів, якщо уражені кілька осей (гіпофіз–щитоподібна, гіпофіз–наднирники тощо).

Гормональна замісна терапія покращує загальний стан пацієнта, відновлює енергетичний баланс, нормалізує менструальний цикл, репродуктивну функцію, психоемоційний фон.

Психоемоційна підтримка

Пацієнти з синдромом пустого турецького сідла нерідко стикаються з психологічними труднощами:

тривожність через сам діагноз;
хронічна втома або зниження працездатності;
зниження самооцінки при ендокринних порушеннях (зайва вага, безпліддя, емоційна нестабільність).

У таких випадках доцільна підтримка психотерапевта або психолога.

Рекомендовано:

когнітивно-поведінкову терапію для подолання тривожності;
групи підтримки або індивідуальні консультації;
зміни стилю життя — фізична активність, здоровий сон, робота з емоціями.

Комплексний підхід до лікування та реабілітації — запорука стабільного стану та високої якості життя навіть при хронічному перебігу синдрому.

Можливі ускладнення при відсутності лікування

Хоча синдром пустого турецького сідла часто має безсимптомний перебіг, ігнорування клінічно значущих проявів може призвести до серйозних наслідків. Неліковані гормональні порушення, погіршення зору та рецидиви вторинної форми синдрому потребують особливої уваги.

Прогресуючі гормональні порушення

Гіпофіз контролює функцію багатьох ендокринних залоз. За відсутності лікування можливі:

гіпотиреоз — зниження активності щитоподібної залози, що спричиняє втому, депресію, порушення пам’яті;
наднирникова недостатність — небезпечний дефіцит кортизолу, що може призвести до аддісонічної кризи;
гіпогонадизм — зниження рівня статевих гормонів із наслідками для фертильності, лібідо, кісткової маси;
гіперпролактинемія — порушення менструального циклу, галакторея, імпотенція;
вторинна недостатність гормону росту — особливо критично для дітей і підлітків.

Без належної терапії порушення прогресують, знижують якість життя і можуть стати загрозливими для здоров’я.

Погіршення зору

При вираженому тиску ліквору на зорові структури можливі:

поступова втрата периферичного зору (білатеральна гетеронімна гемианопсія);
зниження гостроти зору аж до повної сліпоти в тяжких випадках;
постійний біль за очима або головний біль напруження.

Часто ці зміни розвиваються повільно, але є незворотними без втручання. Тому важливо проходити регулярний офтальмологічний контроль, особливо при зорових скаргах.

Підвищений ризик рецидиву при вторинному синдромі

У пацієнтів, які перенесли операції на гіпофізі або променеву терапію, ризик рецидиву синдрому або поглиблення порушень залишається:

гіпофіз може зменшуватися ще більше з часом;
залишкові пухлини або рубцеві зміни можуть впливати на структуру сідла;
повторна поява симптомів часто вимагає повторного МРТ, корекції лікування або навіть додаткового втручання.

У таких випадках важливо не лише вчасно виявити зміни, а й забезпечити постійний нагляд — мультидисциплінарний підхід із залученням ендокринолога, невролога, офтальмолога й нейрохірурга.

Профілактика та раннє виявлення

Синдром пустого турецького сідла не завжди можливо попередити, особливо у випадках вроджених анатомічних аномалій. Проте завдяки регулярним обстеженням і ранньому виявленню симптомів можна мінімізувати ризики, вчасно виявити гормональні порушення та уникнути серйозних ускладнень.

Коли варто пройти обстеження

Звернутися до лікаря й пройти обстеження рекомендовано у таких випадках:

поява тривалого головного болю без чіткої причини;
порушення зору, особливо периферичного або зниження гостроти;
зміни менструального циклу, лібідо, фертильності;
втома, слабкість, зниження працездатності без об'єктивних причин;
емоційна нестабільність, апатія, тривожність, що не піддаються корекції.

Особливо уважними варто бути людям із надмірною вагою, гормональними захворюваннями або хронічною гіпертензією.

Контроль після нейрохірургічних втручань

Пацієнти, які перенесли операції в ділянці гіпофіза або променеву терапію, мають підвищений ризик розвитку вторинного синдрому пустого турецького сідла. Тому важливо: