.svg)
Тимчасові порушення функції щитоподібної залози
Що таке післяпологовий і підгострий тиреоїдит?
Післяпологовий тиреоїдит — це запальне порушення функції щитоподібної залози, яке розвивається в перші місяці після народження дитини. Воно має аутоімунне походження та часто проходить у декілька фаз: гіпертиреоїдну, гіпотиреоїдну й фазу відновлення.
Підгострий тиреоїдит (де Кервена) — це запальне ураження щитоподібної залози, що зазвичай виникає після вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів. Він супроводжується болем у шиї, гарячкою, загальним нездужанням і порушенням гормонального балансу. Запалення зазвичай проходить саме по собі, але може потребувати симптоматичного лікування.
Основні відмінності:
- Походження: післяпологовий — аутоімунний, підгострий — інфекційний (поствірусний).
- Больовий синдром: при підгострому тиреоїдиті — виражений, при післяпологовому — відсутній.
- Частота: післяпологовий — у 5–10% жінок після пологів, підгострий — рідше, але трапляється у всіх вікових групах.
Обидва стани належать до тимчасових функціональних порушень, тому що:
- Самостійно минають у більшості випадків, навіть без активного втручання.
- Щитоподібна залоза поступово відновлює функцію, хоча у деяких пацієнтів може залишатися легкий гіпотиреоз.
- Гормональні збої мають фазовий перебіг: спочатку надлишок гормонів, потім зниження, і згодом нормалізація.
Післяпологовий і підгострий тиреоїдит не призводять до незворотного ушкодження залози, якщо вчасно діагностовані й за потреби проліковані. Саме тому їх важливо відрізняти від хронічних або аутоімунних форм тиреоїдиту, які потребують довготривалого лікування.
Причини розвитку тиреоїдиту
Імунологічні та гормональні фактори після пологів
Післяпологовий тиреоїдит виникає внаслідок змін у роботі імунної системи жінки після вагітності. Основні причини:
- Імунологічна перебудова: під час вагітності імунітет пригнічується, щоб не відторгнути плід. Після пологів імунна система активується, що може спровокувати аутоімунне ураження щитоподібної залози.
- Аутоантитіла до тиреоїдної тканини: виявляються у багатьох жінок із післяпологовим тиреоїдитом, особливо при наявності сімейної схильності до аутоімунних захворювань.
- Гормональні коливання: різке зниження рівня естрогенів і прогестерону після пологів також впливає на баланс імунних процесів і роботу щитоподібної залози.
У групі ризику — жінки, які мають:
- цукровий діабет 1 типу;
- інші аутоімунні захворювання;
- виявлені під час вагітності антитіла до тиреоїдної пероксидази (АТ-ТПО).
Інфекційні причини підгострого тиреоїдиту
Підгострий тиреоїдит (де Кервена) часто має зв'язок із перенесеною вірусною інфекцією. Типові тригери:
- аденовіруси;
- віруси Коксакі;
- грип і парагрип;
- цитомегаловірус;
- вірус Епштейна-Барр.
Механізм розвитку:
- Після вірусної інфекції виникає імунна відповідь, яка зачіпає тканину щитоподібної залози.
- Розвивається не гнійне запалення, що супроводжується руйнуванням фолікулів та вивільненням гормонів у кров.
Факторами ризику можуть бути:
- сезонні епідемії вірусів (осінь–зима);
- зниження імунітету;
- генетична схильність до гіперреакції на вірусні антигени.
Основні симптоми порушень
Прояви гіпертиреоїдної фази
У початковій фазі післяпологового або підгострого тиреоїдиту часто виникає гіпертиреоїдний синдром — тимчасове підвищення рівня тиреоїдних гормонів у крові внаслідок руйнування тканини залози й вивільнення гормонів.
Типові симптоми:
- серцебиття, прискорений пульс;
- дратівливість, нервозність;
- схуднення без зміни апетиту;
- підвищене потовиділення;
- тремтіння рук;
- непереносимість спеки.
Цей стан зазвичай короткочасний і не потребує тиреостатиків, але важливо контролювати загальний стан.
Ознаки гіпотиреоїдної фази
Після фази гіперфункції в більшості випадків настає гіпотиреоїдна фаза — зниження вироблення гормонів щитоподібної залози через виснаження залози.
Симптоми:
- хронічна втома;
- відчуття холоду;
- сухість шкіри;
- набряклість обличчя;
- зниження концентрації уваги;
- депресивний настрій;
- порушення менструального циклу (у жінок).
Тривалість цієї фази може варіюватися: у частини пацієнтів функція щитоподібної залози відновлюється повністю, в інших — залишається субклінічний або явний гіпотиреоз.
Загальні симптоми запалення та дискомфорту
Особливо при підгострому тиреоїдиті спостерігаються типові ознаки запального процесу:
- біль у передній частині шиї (часто з іррадіацією в щелепу чи вухо);
- підвищення температури тіла (до 38–39°C);
- загальна слабкість;
- чутливість щитоподібної залози при дотику;
- відчуття тиску або дискомфорту в шиї.
При післяпологовому тиреоїдиті біль зазвичай відсутній, але можуть бути легкі ознаки загального нездужання, які помилково сприймаються як післяпологова втома.
Як проводиться діагностика
Лабораторні аналізи на рівень гормонів і антитіл
Основу діагностики тиреоїдиту становлять гормональні дослідження, які дозволяють виявити функціональні зміни щитоподібної залози:
- ТТГ (тиреотропний гормон) – зазвичай знижений у гіпертиреоїдній фазі й підвищений у гіпотиреоїдній;
- вільні Т4 і Т3 – вказують на активний гормональний фон;
- АТ-ТПО (антитіла до тиреоїдної пероксидази) – підвищені при післяпологовому тиреоїдиті, підтверджують аутоімунний процес;
- ШОЕ, С-реактивний білок – можуть бути підвищені при підгострому тиреоїдиті як маркери запалення.
Ретельна оцінка результатів допомагає диференціювати тимчасові порушення від хронічних захворювань, зокрема аутоімунного тиреоїдиту Хашимото чи хвороби Грейвса.
УЗД щитоподібної залози
Ультразвукове дослідження — базовий метод візуалізації, який дозволяє:
- оцінити структуру і розміри залози;
- виявити ознаки запалення (неоднорідність, гіпоехогенність);
- виключити наявність вузлів або новоутворень;
- спостерігати динаміку змін у процесі лікування.
При підгострому тиреоїдиті часто спостерігаються ділянки зниженої ехогенності, а при післяпологовому — дифузні зміни без чітких фокусів.
Клінічна оцінка динаміки симптомів
Окрім аналізів і УЗД, важливу роль відіграє клінічна картина та її зміни з часом:
- збір анамнезу (пологи, інфекційні захворювання, спадковість);
- оцінка фази (гіпер-, гіпо- або відновлення);
- наявність болю, гарячки, зміни емоційного стану;
- реакція на лікування або спостереження без терапії.
Регулярний моніторинг допомагає вчасно відстежити перехід від однієї фази до іншої та уникнути затяжного гіпотиреозу.
Методи лікування та тактика ведення
Спостереження без медикаментів (за показами)
У більшості випадків післяпологового тиреоїдиту та легких форм підгострого тиреоїдиту лікування не вимагає агресивного втручання. Якщо стан пацієнта стабільний, гормональні показники не критичні, а симптоми незначні, можливе динамічне спостереження:
- регулярний контроль ТТГ, Т3, Т4;
- оцінка самопочуття пацієнта;
- УЗД щитоподібної залози (за потреби).
Такий підхід дозволяє уникнути призначення непотрібних ліків і зменшити ризик надмірної терапії при тимчасовому розладі функції залози.
Протизапальні засоби і гормональна підтримка
При підгострому тиреоїдиті, особливо у фазі болю та запалення, застосовують:
- нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) — для зменшення болю та запальної реакції (наприклад, ібупрофен, напроксен);
- глюкокортикоїди (преднізолон) — при вираженому запаленні, якщо НПЗП не дають ефекту;
- бета-блокатори — для зменшення симптомів гіпертиреозу (тахікардія, тремор).
Гормональна замісна терапія в цей період зазвичай не призначається, оскільки гіпертиреоїдна фаза не пов’язана з підвищеним синтезом гормонів, а з їх вивільненням унаслідок руйнування тканини.
Підхід до лікування гіпотиреозу
У фазі гіпотиреозу після тимчасового тиреоїдиту може виникнути необхідність у замісній гормональній терапії левотироксином:
- призначається при клінічних симптомах і підтвердженому зниженні Т4;
- дозування підбирається індивідуально на основі рівня ТТГ і маси тіла;
- у багатьох пацієнтів прийом препарату тимчасовий — до відновлення функції залози.
Через 3–6 місяців проводиться повторне обстеження. Якщо показники нормалізуються, терапію поступово скасовують. Якщо гіпотиреоз зберігається, лікування продовжують на постійній основі.
Відновлення та подальше спостереження
Тривалість одужання і контроль гормонального фону
У більшості випадків післяпологовий і підгострий тиреоїдит мають сприятливий перебіг. Повне відновлення функції щитоподібної залози можливе протягом 6–12 місяців.
Тривалість залежить від:
- тяжкості перебігу;
- наявності гіпотиреозу в фінальній фазі;
- загального стану організму;
- швидкості імунного відновлення.
Контроль включає:
- регулярні аналізи на ТТГ і вільні Т4 (кожні 6–8 тижнів у динаміці);
- корекцію доз левотироксину, якщо він призначений;
- моніторинг симптомів гіпо- або гіпертиреозу.
Планові обстеження у ендокринолога
Навіть після нормалізації показників рекомендовано планове спостереження у лікаря-ендокринолога:
- через 3, 6 і 12 місяців після встановлення діагнозу;
- щороку — у разі збереження антитіл або ризику хронізації;
- перед плануванням наступної вагітності — обов’язкова перевірка ТТГ.
Це дозволяє вчасно виявити перехід у хронічний гіпотиреоз і запобігти можливим ускладненням, зокрема впливу на фертильність і самопочуття.
Поради щодо способу життя під час відновлення
Під час відновлення організму важливо підтримувати загальне здоров’я та зменшити навантаження на щитоподібну залозу. Рекомендації:
- збалансоване харчування з достатньою кількістю йоду, селену, цинку;
- уникнення стресів — хронічна втома і психоемоційна напруга посилюють перебіг хвороби;
- регулярна фізична активність у помірному режимі;
- сон не менше 7–8 годин щодня;
- виключення самолікування: не приймати БАДи або гормони без призначення лікаря.
Особливо важливо для жінок після пологів — поєднати турботу про дитину з піклуванням про власне здоров’я.
Можливі ускладнення при відсутності лікування
Розвиток стійкого гіпотиреозу
Найчастіше ускладнення післяпологового або підгострого тиреоїдиту при відсутності спостереження чи лікування — хронічний (персистуючий) гіпотиреоз. Це стан, за якого щитоподібна залоза не відновлює повноцінну гормональну функцію.
Наслідки:
- постійна втома, знижена працездатність;
- проблеми з менструальним циклом, фертильністю;
- підвищення маси тіла;
- холодова непереносимість, набряки, сухість шкіри;
- потреба в довготривалій гормонозамісній терапії.
Без лікування гіпотиреоз поступово погіршує якість життя й може впливати на серцево-судинну систему, когнітивні функції, обмін речовин.
Загострення автоімунних процесів
У жінок із післяпологовим тиреоїдитом часто виявляються антитіла до щитоподібної залози, що вказує на схильність до аутоімунного тиреоїдиту Хашимото. У разі ігнорування порушення можливе:
- прогресування аутоімунного запалення;
- ураження інших органів (цукровий діабет 1 типу, целіакія, ревматоїдний артрит);
- рецидив тиреоїдиту при наступних пологах або гормональних змінах.
Наявність антитіл вимагає планового моніторингу для раннього виявлення хронізації процесу.
Зниження якості життя внаслідок гормонального дисбалансу
Хоча післяпологовий і підгострий тиреоїдит належать до тимчасових порушень, нелікований гормональний дисбаланс може значно впливати на повсякденне життя:
- емоційна нестабільність (тривожність, депресивні стани);
- зниження енергії, розумової активності;
- погіршення концентрації;
- труднощі у догляді за дитиною (в разі післяпологового тиреоїдиту);
- зниження соціальної та професійної активності.
Своєчасна діагностика й підтримка гормонального балансу дозволяє уникнути таких наслідків та зберегти якість життя пацієнта.
Профілактика тиреоїдиту
Контроль стану щитоподібної залози під час і після вагітності
Жінки в період вагітності та післяпологовий період належать до групи ризику розвитку функціональних порушень щитоподібної залози. Щоб зменшити ймовірність тиреоїдиту:
- проводять скринінг ТТГ і АТ-ТПО на початку вагітності;
- регулярно контролюють рівень ТТГ у II–III триместрі;
- після пологів (через 3–6 місяців) — бажано повторити аналізи;
- при виявленні антитіл або змін — пацієнтка направляється до ендокринолога.
Рання оцінка функції щитоподібної залози дозволяє вчасно розпочати спостереження й уникнути ускладнень як для матері, так і для дитини.
Раннє виявлення запалення щитоподібної залози
Запорука успішного лікування підгострого тиреоїдиту — швидке виявлення запального процесу. Це особливо актуально після вірусних інфекцій.
Рекомендовано:
- звертатися до лікаря при болю в шиї, гарячці, тахікардії;
- не ігнорувати симптоми загального нездужання після ГРВІ;
- здавати аналізи на ТТГ і Т4 при появі підозрілих симптомів;
- за потреби — пройти УЗД щитоподібної залози.
Чим раніше розпочато спостереження, тим нижчий ризик розвитку ускладнень і тривалого гіпотиреозу.
Спостереження у груп ризику (з автоімунними захворюваннями)
Післяпологовий тиреоїдит частіше виникає в жінок із аутоімунними захворюваннями або позитивним сімейним анамнезом. Таким пацієнтам рекомендовано:
- проводити скринінг щитоподібної залози щороку;
- виявляти та контролювати антитіла до ТПО;
- вести активне ендокринологічне спостереження в період вагітності, лактації, менопаузи;
- за наявності інших аутоімунних хвороб — регулярно перевіряти гормональний статус.
Комплексна профілактика тиреоїдиту базується не лише на виявленні, а й на інформованості пацієнта, співпраці з лікарем і уважному ставленні до змін у власному самопочутті.
.png)
.png)
.webp)
сервісу
