.svg)
Гіпертиреоз
.png)
Що таке гіпертиреоз і тиреотоксикоз?
Гіпертиреоз — це клінічний стан, за якого щитоподібна залоза виробляє надмірну кількість гормонів тироксину (T4) і трийодтироніну (T3). Надлишок цих гормонів пришвидшує обмін речовин, що викликає різноманітні симптоми: прискорене серцебиття, втрату ваги, дратівливість, підвищене потовиділення тощо.
У нормі щитоподібна залоза регулює обмін речовин, виділяючи гормони у точній відповідності до потреб організму. Цей процес координується гіпофізом, який виділяє тиреотропний гормон (ТТГ) залежно від рівня T3 і T4.
При гіпертиреозі відбувається збій у цій системі:
- Щитоподібна залоза працює надмірно активно, виробляючи занадто багато гормонів.
- Гіпофіз реагує зниженням рівня ТТГ, але залоза не знижує активність.
- Це призводить до надлишкового збудження всіх систем організму: прискорення серцевого ритму, розладів сну, схуднення, порушення менструального циклу у жінок тощо.
Такий стан потребує детального обстеження та лікування, адже тривалий гіпертиреоз може викликати серйозні ускладнення — від остеопенії до серцевої недостатності.
Причини розвитку гіпертиреозу
Гіпертиреоз може виникати з різних причин, які по-різному впливають на функціонування щитоподібної залози. Нижче розглянуто основні з них.
Аутоімунні захворювання (хвороба Грейвса)
Хвороба Грейвса (Базедова хвороба) — найпоширеніша причина гіпертиреозу. Це аутоімунне захворювання, при якому організм виробляє антитіла, що стимулюють щитоподібну залозу виробляти гормони в надлишку.
Особливості:
- Зазвичай уражає молодих жінок.
- Часто супроводжується ендоокулярними проявами (тиреоїдна офтальмопатія).
- Має хронічний перебіг із періодами загострення.
Вузловий токсичний зоб
У цьому випадку надлишок гормонів продукується вузлами — окремими ділянками щитоподібної залози, які починають працювати автономно, незалежно від регуляції з боку гіпофіза.
Типи:
- Мультинодулярний токсичний зоб — декілька активних вузлів.
- Токсична аденома — один активний вузол.
Зазвичай спостерігається у пацієнтів середнього та старшого віку.
Тимчасовий гіпертиреоз (тиреоїдит)
Деякі форми тиреоїдиту, зокрема підгострий (вірусний) або післяпологовий тиреоїдит, можуть спричинити тимчасове вивільнення гормонів у кров через руйнування тканини залози.
Особливості:
- Гіпертиреоз у цьому випадку тимчасовий, триває кілька тижнів або місяців.
- Часто змінюється гіпотиреозом перед повним відновленням функції залози.
Медикаментозні та інші фактори
До інших причин гіпертиреозу належать:
- Передозування препаратів левотироксину (особливо у пацієнтів із гіпотиреозом).
- Йодовмісні препарати (наприклад, аміодарон).
- Функціонуючі метастази раку щитоподібної залози (рідко).
- Гестаційний гіпертиреоз — транзиторна форма, пов'язана з підвищенням ХГЛ під час вагітності.
Виявлення точної причини має вирішальне значення для вибору ефективного лікування.
Переваги ендокринології Symbiotyka
методи
підхід
Основні симптоми гіпертиреозу
Гіпертиреоз впливає на роботу всього організму, особливо на серцево-судинну, нервову й ендокринну системи. Симптоми можуть бути різноманітними, залежно від ступеня надлишку гормонів та індивідуальної чутливості.
Зміни з боку серця, очей та нервової системи
Серцево-судинна система:
- Прискорене серцебиття (тахікардія), навіть у стані спокою.
- Підвищення артеріального тиску.
- Аритмії, зокрема фібриляція передсердь (особливо у літніх).
Офтальмологічні симптоми:
- Випинання очей (екзофтальм) — характерно для хвороби Грейвса.
- Сухість очей, відчуття «піску», підвищена чутливість до світла.
Нервова система:
- Тривожність, дратівливість.
- Порушення сну, безсоння.
- Тремор рук.
- Зниження концентрації уваги, швидка втомлюваність.
Порушення обміну речовин та зниження маси тіла
Через надлишок тиреоїдних гормонів обмін речовин значно пришвидшується, що проявляється такими ознаками:
- Швидка втрата ваги, незважаючи на збережений або навіть підвищений апетит.
- Підвищене потовиділення, непереносимість спеки.
- Часте сечовипускання.
- М’язова слабкість, особливо в проксимальних м’язах (наприклад, важко вставати зі стільця).
- Частий або рідкий стілець, іноді — діарея.
Ознаки у жінок, чоловіків і дітей
У жінок:
- Порушення менструального циклу (затримки, мізерні менструації).
- Безпліддя, складнощі із зачаттям.
У чоловіків:
- Зниження лібідо.
- Еректильна дисфункція.
- Іноді — гінекомастія (збільшення молочних залоз).
У дітей:
- Гіперактивність, дратівливість.
- Прискорене зростання, але зменшення маси тіла.
- Труднощі в навчанні через розсіяність і емоційну нестабільність.
Рання діагностика симптомів дозволяє уникнути ускладнень і вчасно розпочати лікування.
Як діагностують гіпертиреоз
Діагностика гіпертиреозу включає лабораторні аналізи та інструментальні дослідження. Комплексний підхід дозволяє не лише підтвердити діагноз, а й з’ясувати його причину — що критично важливо для подальшого лікування.
Аналізи на рівень ТТГ, Т3, Т4
Гормональні дослідження — це основа діагностики гіпертиреозу.
- ТТГ (тиреотропний гормон) — як правило, знижений або невизначуваний.
- Т3 (трийодтиронін) та Т4 (тироксин) — підвищені рівні підтверджують тиреотоксикоз.
У деяких випадках проводять окремо аналіз на вільні фракції гормонів (FT3, FT4), які точніше відображають біологічно активну частину.
УЗД щитоподібної залози
Ультразвукове дослідження допомагає оцінити структуру залози:
- Виявити вузли, дифузне збільшення, неоднорідність тканин.
- Оцінити кровотік (з використанням доплерографії), що може бути посиленим при активному процесі.
Цей метод не дає відповіді на функціональну активність залози, але є важливим доповненням до гормональної діагностики.
Сцинтиграфія та інші методи візуалізації
Сцинтиграфія щитоподібної залози — це радіоізотопне дослідження, яке дозволяє визначити функціональну активність ділянок тканини.
Використовується у випадках:
- Вузлового токсичного зобу (визначає "гарячі" вузли).
- Сумнівних результатів УЗД та аналізів.
- Підозри на тиреоїдит або функціональну автономію.
Інші методи: КТ, МРТ — рідше застосовуються, головно при підозрі на рідкісні ускладнення або великі вузли з компресією сусідніх структур.
Оцінка антитіл (TRAb)
При підозрі на хворобу Грейвса визначають рівень специфічних антитіл:
- TRAb (антитіла до рецептора ТТГ) — позитивні у більшості випадків.
- Також можуть визначати антитіла до тиреопероксидази (anti-TPO) та тиреоглобуліну (anti-Tg).
Виявлення TRAb має як діагностичне, так і прогностичне значення, оскільки вказує на аутоімунну природу захворювання.
Сучасні методи лікування гіпертиреозу
Лікування гіпертиреозу залежить від причини, віку пацієнта, супутніх захворювань та особливостей перебігу хвороби. У сучасній медицині застосовують три основні підходи: медикаментозну терапію, радіойодтерапію та хірургічне втручання.
Медикаментозна терапія (тиреостатики)
Першою лінією лікування найчастіше є тиреостатики — препарати, що пригнічують синтез тиреоїдних гормонів.
Найпоширеніші препарати:
- Тіамазол (мерказоліл)
- Пропілтіоурацил (ПТУ) — частіше використовується під час вагітності
Особливості терапії:
- Тривалість курсу — зазвичай 12–18 місяців.
- Потрібен регулярний контроль гормонального профілю.
- Можливі побічні ефекти: зниження лейкоцитів, висипи, порушення функції печінки — тому пацієнти мають перебувати під наглядом лікаря.
Цей метод ефективний при першому епізоді хвороби Грейвса або при легкому перебігу гіпертиреозу.
Радіойодтерапія: коли її призначають
Радіойодтерапія — це метод лікування, при якому використовується радіоактивний йод-131. Після прийому всередину він накопичується в клітинах щитоподібної залози й поступово знищує їх.
Показання:
- Рецидив після медикаментозного лікування.
- Непереносимість тиреостатиків.
- Вузловий токсичний зоб.
- Неможливість або відмова від хірургії.
Переваги:
- Неінвазивний метод.
- Зазвичай достатньо однієї процедури.
Недоліки:
- Часто призводить до гіпотиреозу, що потребує довічної гормонозамісної терапії.
- Протипоказаний вагітним та жінкам, які планують вагітність протягом 6–12 місяців.
Хірургічне лікування: показання до операції
Тиреоїдектомія або субтотальна резекція проводяться в разі:
- Великого зоба з компресією органів шиї.
- Підозри на злоякісні утворення.
- Токсичних вузлів із високою активністю.
- Неможливості ефективного контролю хвороби медикаментами.
Після операції часто розвивається гіпотиреоз — пацієнт переходить на гормонозамісну терапію.
Хірургічне втручання проводиться в умовах спеціалізованого ендокринного стаціонару, з обов’язковим дотриманням техніки збереження нервів і паращитовидних залоз.
Індивідуальний підбір тактики лікування
Жоден метод не є універсальним. Тактика лікування підбирається індивідуально з урахуванням:
- Причини гіпертиреозу
- Віку пацієнта
- Планів на вагітність
- Рівня гормонів і відповіді на лікування
- Супутніх хвороб
У складних випадках тактика обговорюється мультидисциплінарною командою: ендокринологом, хірургом, радіологом.
Комплексний підхід дає змогу досягнути стійкої ремісії або повного одужання з мінімальним ризиком ускладнень.
Гормональні порушення часто мають непомітний початок, але з часом впливають на якість життя, вагу, настрій і загальне самопочуття. Лікування має бути не лише ефективним, а й безпечним — і саме тому важлива точна діагностика.
Запишіться на консультацію ендокринолога, щоб отримати професійну оцінку стану здоров’я, пройти необхідні аналізи та розпочати індивідуально підібране лікування.
Відновлення після лікування та довгострокове спостереження
Після стабілізації гормонального фону пацієнт не завжди повністю одужує — часто потрібен тривалий моніторинг і підтримуючі заходи. Мета післялікувального етапу — запобігти рецидиву або контролювати новий стан, наприклад, гіпотиреоз, що виникає після терапії.
Контроль гормонального фону
Регулярне відстеження рівня тиреоїдних гормонів є обов’язковим елементом спостереження:
- Після медикаментозного лікування — контроль ТТГ, FT3, FT4 кожні 3–6 місяців.
- Після радіойодтерапії або операції — частіший моніторинг у перші 6–12 місяців, оскільки можливий перехід у гіпотиреоз.
- При переході на гормонозамісну терапію — регулярна перевірка дози левотироксину для досягнення еутиреоїдного стану.
Завдання лікаря — підібрати оптимальну підтримку, щоб пацієнт почувався добре та мав стабільні показники.
Рекомендації щодо способу життя та харчування
Після лікування важливо підтримувати загальний стан здоров’я і зменшити навантаження на організм:
Раціон харчування:
- Повноцінне, збалансоване меню з достатньою кількістю білків, вітамінів, мікроелементів.
- Обмеження кофеїну, гострих страв і алкоголю — вони можуть посилювати тривожність і серцеву збудливість.
- Контроль споживання йоду — за рекомендацією ендокринолога.
Фізична активність:
- Повернення до навантажень — поступове, відповідно до стану.
- Рекомендуються помірні тренування, прогулянки, йога або плавання.
Психоемоційне здоров’я:
- Техніки релаксації, повноцінний сон, уникнення стресу.
- За потреби — консультація психолога або психотерапевта.
Моніторинг стану щитоподібної залози
Навіть після завершення активного лікування щитоподібна залоза може змінювати свою структуру або функцію. Тому рекомендовано:
- УЗД щитоподібної залози — 1 раз на рік або за показаннями.
- Оцінка наявності залишкових вузлів, змін об’єму залози, кровотоку.
- Періодичний контроль антитіл при аутоімунному процесі (особливо TRAb).
Пацієнтам рекомендують зберігати зв'язок з ендокринологом та дотримуватися індивідуального плану спостереження, складеного після завершення лікування.
Ускладнення при відсутності або неправильному лікуванні
Без належної терапії гіпертиреоз може призвести до серйозних ускладнень, які охоплюють різні системи організму — від серцево-судинної до репродуктивної та психічної. Чим довше затягується діагностика й лікування, тим вищий ризик незворотних наслідків.
Тиреотоксичний криз
Тиреотоксичний криз — це рідкісне, але життєво небезпечне ускладнення, що виникає на фоні різкого підвищення тиреоїдних гормонів у крові.
Характерні симптоми:
- Висока температура тіла (39–41°C)
- Тахікардія до 140–160 уд./хв
- Сплутаність свідомості, збудження або кома
- Зневоднення, діарея, блювання
- Потенційна зупинка серця
Криз може виникнути після стресу, інфекцій, операцій або припинення тиреостатиків. Потребує невідкладної госпіталізації та інтенсивної терапії.
Проблеми з серцем, кістками та фертильністю
Серцево-судинна система:
- Постійна тахікардія та високий тиск можуть призвести до фібриляції передсердь, серцевої недостатності, особливо у літніх людей.
Кісткова система:
- Хронічний надлишок гормонів пришвидшує розпад кісткової тканини, що викликає остеопенію та остеопороз, підвищуючи ризик переломів.
Репродуктивна система:
- У жінок — менструальні порушення, безпліддя, ризик ускладнень при вагітності.
- У чоловіків — зниження лібідо, еректильна дисфункція, зменшення кількості сперматозоїдів.
Ці зміни часто зворотні після нормалізації гормонального фону, але за тривалого перебігу — можуть стати постійними.
Психоемоційні порушення
Гіпертиреоз суттєво впливає на центральну нервову систему, викликаючи:
- Хронічну тривожність, панічні атаки
- Дратівливість, емоційну нестабільність
- Порушення сну, безсоння
- Депресивні стани, особливо в постлікувальний період
- Зниження памʼяті, концентрації, продуктивності
Ігнорування психоемоційних проявів гіпертиреозу знижує якість життя і потребує комплексного підходу з участю ендокринолога, психолога та, за потреби, психіатра.
Профілактика гіпертиреозу
Попередження гіпертиреозу полягає в уважному ставленні до факторів ризику, своєчасному виявленні змін у функції щитоподібної залози та дотриманні рекомендацій лікаря. Особливо важлива профілактика для людей з генетичною схильністю чи перенесеними захворюваннями щитоподібної залози.
Рання діагностика при спадковій схильності
Якщо у близьких родичів були аутоімунні захворювання щитоподібної залози (особливо хвороба Грейвса), варто:
- Регулярно здавати аналізи на ТТГ, FT4, FT3 — навіть за відсутності симптомів.
- Періодично перевіряти наявність антитіл (TRAb, anti-TPO).
- Звертати увагу на неспецифічні симптоми: дратівливість, втрата ваги, серцебиття.
Чим раніше виявлений гіпертиреоз — тим ефективніше лікування й нижчий ризик ускладнень.
Контроль йодного балансу
Йод — ключовий елемент для синтезу гормонів щитоподібної залози. Однак як його нестача, так і надлишок можуть призводити до порушення функції залози.
Рекомендації:
- Не вживати безконтрольно йодовмісні добавки або препарати.
- Уникати надмірного споживання йодованої солі, особливо при вузлових утвореннях.
- При плануванні вагітності або в період лактації — консультуватися з лікарем щодо дозування.
Контроль йоду особливо важливий у регіонах з природним дефіцитом або надлишком цього мікроелемента.
Регулярні обстеження після тиреоїдиту або операцій
Особи, які перенесли:
- Тиреоїдит (вірусний, післяпологовий, аутоімунний)
- Операції на щитоподібній залозі
- Лікування радіойодом або тиреостатиками
потребують тривалого спостереження, оскільки ризик розвитку гіпертиреозу (або гіпотиреозу) зберігається.
Профілактичні заходи включають:
- Гормональний контроль не рідше ніж 1 раз на рік.
- УЗД щитоподібної залози при зміні симптомів або кожні 12 місяців.
- Дотримання рекомендацій лікаря щодо харчування, фізичного навантаження та стрес-менеджменту.
Регулярний моніторинг — найкраща стратегія, щоб уникнути рецидиву або вчасно скоригувати лікування.
.png)
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
