Вроджені деформації стопи

Основні типи деформацій

Серед вроджених деформацій стопи найпоширенішими є:

Клишоногість (вроджена варусна деформація стопи)

Це одна з найпоширеніших вроджених патологій опорно-рухового апарату. Стопа вивернута всередину (варусна деформація), п’ята піднята, а носок — спрямований донизу і всередину. Рухливість обмежена. Часто уражаються обидві стопи.

Причини:

• Порушення внутрішньоутробного розвитку м’язів і зв’язок
• Генетичні фактори
• Міопатії, нейром’язові порушення

Наслідки без лікування:

• Порушення ходи
• Формування вторинних деформацій кісток гомілки
• Інвалідизація

Плосковальгусна стопа 

Характеризується сплощенням поздовжнього склепіння стопи та відхиленням п’яткової кістки назовні (вальгусна деформація). Часто супроводжується гіпермобільністю суглобів та слабкістю зв’язкового апарату.

Причини:

• Спадковість
• Дисплазії сполучної тканини
• Рахіт, ДЦП
• Неправильне носіння взуття

Наслідки без лікування:

• Порушення постави
• Болі у стопах, колінах, попереку
• Обмеження фізичної активності в майбутньому

П’яткова стопа (Pes calcaneus)

Стопа надмірно розігнута в гомілковостопному суглобі — п’ята "западає" вниз, а передній відділ стопи спрямований догори. Пацієнт опирається на п’яту, пальці — у повітрі.

Причини:

• Внутрішньоутробна компресія
• Порушення іннервації передньої групи м’язів гомілки
• Вплив тератогенних факторів під час вагітності

Наслідки без лікування:

• Постійне перевантаження п’яти
• Деформація та укорочення м’язів
• Обмеження нормальної ходи

Кінська стопа (Pes equinus)

Стопа постійно перебуває у стані згинання — пацієнт ходить на пальцях, не торкаючись п’ятою поверхні. У важких випадках п’ятка взагалі не доторкається до землі.

Причини:

• Вроджена патологія або наслідки ДЦП
• Післятравматичні зміни
• Ураження периферичних нервів (наприклад, малогомілкового)

Наслідки без лікування:

• Укорочення ахіллового сухожилка
• Порушення постави
• Секундарні ортопедичні проблеми (викривлення хребта тощо)

Мацеобразна стопа (Pes cavus)

Це стопа з патологічно високим поздовжнім склепінням. Пальці часто деформовані, підошва — жорстка. Може супроводжуватись перекосом стопи та її нестабільністю.

Причини:

• Спадкові нейром’язові захворювання (наприклад, хвороба Шарко-Марі-Тута)
• ДЦП
• Травми спинного мозку

Наслідки без лікування:

• Болі при ходьбі
• Високий ризик травм і вивихів
• Вторинні деформації гомілковостопного суглоба

Класифікація за анатомічними ознаками

Деформації стопи поділяють за локалізацією та типом ураження:

Передній відділ стопи:

• Адукційна або абдукційна установка переднього відділу
• Варус або вальгус великого пальця

Середній відділ:

• Плоско- або високосклепінчаста стопа
• Ротаційні порушення (зовнішнє чи внутрішнє обертання)

Задній відділ (п’яткова частина):

• Варусна або вальгусна позиція п’яти
• Гіпо- або гіперпронація

Також деформації класифікують за ступенем жорсткості (гнучкі або ригідні) та походженням (ізольовані чи пов’язані з генетичними/неврологічними патологіями).

Як проявляються вроджені деформації стопи

Перші ознаки у новонароджених

Більшість вроджених деформацій стопи можна помітити вже при народженні або в перші дні життя. Основні ознаки:

• Ненормальне положення стопи — стопа може бути повернута всередину (при клишоногості), надмірно вигнута або, навпаки, сплощена.
• Обмежена рухливість — стопу важко або неможливо привести в анатомічно правильне положення.
• Жорсткість або м’якість тканин — залежно від типу деформації, стопа може бути ригідною або гнучкою, але з фіксованою неправильною формою.
• Асиметрія — одна стопа відрізняється від іншої за формою, положенням або розміром.
• Ненормальне положення пальців, часто спостерігається скорочення або деформація пальців.

Важливо: не всі деформації є патологічними — іноді мова йде про тимчасові позиційні порушення, які зникають без лікування. У сумнівних випадках необхідна консультація ортопеда.

Порушення ходи та розвитку у дітей

Якщо деформація не була виявлена одразу або лікування виявилось неефективним, з віком можуть проявлятись функціональні порушення:

• Нетипова хода — наприклад, дитина ходить на зовнішньому або внутрішньому краї стопи, спирається лише на пальці (кінська хода) або має розхитаність під час кроку.
• Порушення рівноваги — стопа не забезпечує достатню опору, через що дитина може частіше падати.
• Викривлення колін або хребта — як наслідок неправильної опори при ходьбі.
• Біль або втома при фізичній активності, особливо після тривалого стояння або ходьби.
• Затримка розвитку рухових навичок — дитина пізно починає стояти, ходити або бігати.

Чим раніше розпочато лікування, тим більше шансів на повне відновлення форми та функції стопи без наслідків у дорослому віці.

Реабілітація після лікування

Фізіотерапія, масаж, ЛФК

Після основного етапу лікування (гіпсування, операції чи ортезування) ключову роль відіграє реабілітація, яка допомагає закріпити результати й відновити нормальну функцію стопи. До основних методів входять:

Фізіотерапія:

• Використовується для зняття напруження, стимуляції кровообігу, покращення еластичності м’язів і зв’язок.
• Часто призначають магнітотерапію, електростимуляцію, теплові процедури.

Масаж:

• Проводиться курсами для розслаблення перенапружених м’язів і стимуляції ослаблених.
• Допомагає покращити м’язовий тонус і гнучкість суглобів.

Лікувальна фізкультура (ЛФК):

• Спрямована на розвиток рухливості, координації та правильної ходи.
• Виконується під контролем реабілітолога або ортопеда.
• Включає вправи для стоп, гомілковостопного суглоба, загального зміцнення м’язів нижніх кінцівок.

Комплекс реабілітаційних процедур підбирається індивідуально, з урахуванням віку дитини, типу деформації та перенесеного лікування.

Контроль росту стопи у динаміці

Навіть після успішного лікування необхідно регулярно спостерігати за розвитком стопи в процесі росту дитини. 

Це дозволяє:

• Вчасно виявити ознаки рецидиву
• Коригувати ортопедичні засоби (заміна взуття, шини)
• Оцінити симетрію, положення п’яти, пальців і своду стопи
• Адаптувати фізичну активність і навантаження

Рекомендована періодичність:

• У перші 2 роки — кожні 3–6 місяців
• Далі — щорічно до завершення формування стопи (приблизно до 12–14 років)

Спостереження проводить дитячий ортопед, іноді — у співпраці з фізіотерапевтом або неврологом.

Рекомендації для батьків

Активна участь батьків у процесі лікування та реабілітації значно підвищує шанси на повне відновлення. Основні поради:

• Дотримуйтесь графіка носіння ортезів — навіть якщо дитина протестує, важливо пояснювати необхідність фіксації.
• Своєчасно відвідуйте ортопеда для контрольних оглядів і корекції плану лікування.
• Стимулюйте активність дитини: заохочуйте до рухливих ігор, ходьби босоніж на нерівних поверхнях (піску, траві, гальці).
• Не займайтеся самолікуванням — будь-які нові вправи, масажі чи ортези мають призначатися спеціалістом.
• Підтримуйте дитину психологічно — не акцентуйте увагу на проблемі, підкреслюйте досягнення та прогрес.

Комплексний підхід, у якому батьки є частиною команди, — ключ до успішного довгострокового результату.

Профілактика вроджених деформацій

Поради під час вагітності

Хоча повністю запобігти розвитку вроджених деформацій стопи неможливо, зменшити ризики цілком реально. Основні профілактичні рекомендації для майбутніх мам:

Своєчасне ведення вагітності:

• Регулярне відвідування гінеколога, проведення УЗД-контролю.
• Рання діагностика патологій розвитку плода.

Повноцінне харчування:

• Забезпечення достатнього надходження кальцію, фолієвої кислоти, вітаміну D, білка.
• Виключення шкідливих звичок (куріння, алкоголь).

Уникнення інфекцій та токсинів:

• Особливо в першому триместрі, коли формуються опорно-рухові структури.
• Обережне застосування медикаментів — лише за призначенням лікаря.

Контроль за положенням плода на пізніх термінах:

• Регулярні УЗД на 30–36 тижнях дозволяють виявити можливе неправильне розташування (тазове передлежання, стискання кінцівок тощо).
• При необхідності — консультація перинатолога.

Правильна поведінка під час вагітності створює оптимальні умови для формування здорового скелета дитини.

Рання діагностика та спостереження

Другий ключовий етап профілактики — якомога раніше виявлення та моніторинг стану стоп після народження.

Рекомендації:

• Неонатальний огляд: одразу після пологів дитину має оглянути педіатр, при найменших підозрах — скерувати до ортопеда.
• Рутинне обстеження у віці 1 місяця: включає оцінку симетрії кінцівок, рухливості та форми стоп.
• Динамічне спостереження впродовж першого року: планові візити до ортопеда — у 3, 6 та 12 місяців.
• Оцінка моторного розвитку: якщо дитина пізно починає ставати, ходити або ходить незвично — обов’язково звернутись до спеціаліста.

Чим раніше деформацію виявлено — тим простіше, швидше і безболісніше її скоригувати. Батьки не повинні чекати, поки «переросте» — це поширений міф, який часто призводить до ускладнень.