Синдром грушоподібного м’яза

Причини синдрому грушоподібного м’яза

Синдром грушоподібного м’яза виникає через спазм, набряк або подразнення м’яза, що стискає сідничний нерв. Причини можуть бути як механічні, так і пов’язані з анатомією або хронічними захворюваннями.

М’язовий спазм і травми

Найчастіша причина — спазм або гіпертонус м’яза. Його можуть провокувати:

• Перенавантаження: інтенсивні тренування, тривала ходьба, неправильне підняття важких речей.
• Травми: падіння на сідниці або удар у цю зону.
• Мікротравми: повторювані рухи або тривале сидіння (наприклад, у водіїв, офісних працівників, велосипедистів).
  Усі ці фактори призводять до ущільнення м’яза й механічного здавлення нерва.

Анатомічні особливості

У 15–20% людей сідничний нерв проходить не під м’язом, а крізь нього або частково поряд. У таких випадках навіть незначне напруження грушоподібного м’яза може спричинити біль. Це не патологія, але індивідуальна особливість, що підвищує ризик синдрому.

Супутні захворювання

Синдром може розвиватися як наслідок інших проблем:

• Хребет: остеохондроз, грижі, протрузії, спондильоз, стеноз.
• Кульшовий суглоб: артрит, артроз, обмеження руху.
• Крижово-клубовий суглоб: сакроілеїт, хвороба Бехтерева.
• Органи малого тазу: хронічні гінекологічні, урологічні або проктологічні хвороби.
• Інше: пухлини, переломи, рубці після операцій.
  У цих випадках м’яз перенапружується компенсаторно, підтримуючи таз і хребет, що призводить до його хронічного спазму.

Малорухливий спосіб життя

Сидячий спосіб життя — один з основних факторів ризику:

• Тривале сидіння (офіс, авто) створює тиск на м’яз і нерв.
• Неправильна постава — перекіс тазу, сутулість.
• Гаманець у задній кишені — викликає локальний тиск.
• Неправильне підняття ваги — перевантажує м’язи спини та тазу.
  Все це сприяє спазму, порушенню кровотоку та розвитку синдрому.

Діагностика синдрому грушоподібного м’яза

Діагностика цього синдрому складна через подібність симптомів до інших захворювань. Встановлення діагнозу ґрунтується на аналізі скарг, огляді, функціональних тестах і виключенні інших причин болю.

Анамнез і клінічний огляд

На прийомі лікар уточнює:

• характер і локалізацію болю,
• тривалість симптомів,
• чинники, що посилюють або полегшують біль,
• супутні симптоми (оніміння, слабкість),
• перенесені травми, хронічні захворювання, тип роботи, фізичну активність.

Під час огляду:

• оцінюється постава, хода, обсяг рухів у тазі та хребті,
• виконується пальпація зони грушоподібного м’яза,
• перевіряються рефлекси, чутливість і сила м’язів ноги.

Провокаційні тести

Спеціальні маневри допомагають виявити біль, викликаний саме грушоподібним м’язом:

• FAIR-тест: згинання, приведення і внутрішня ротація стегна. Позитивний — поява болю в сідниці.
• Тест Фрейберга: внутрішня ротація випрямленої ноги.
• Тест Пейса: опір при розведенні колін сидячи.
• Тест Бейтті: підйом зігнутої ноги лежачи на боці.
  Один позитивний тест не підтверджує діагноз. Висновки роблять у поєднанні з анамнезом та іншими даними.

Інструментальні методи

МРТ і УЗД

• Зазвичай не виявляють чітких змін при цьому синдромі.
• Допомагають виключити інші причини болю: грижі, стеноз, артроз, пухлини.
• МР-нейрографія — може візуалізувати зміни в нерві, але використовується рідко.
• УЗД — допоміжне для оцінки м’яза та точного введення ін’єкцій.

ЕМГ (електроміографія)

• Оцінює функцію нервів і м’язів.
• Допомагає відрізнити компресію нерва в грушоподібному м’язі від радикулопатії в хребті.
• Зазвичай м’язи гомілки змінені, а паравертебральні — ні.

Диференційна діагностика

Симптоми можуть бути схожими на:

• Грижу диска (радикулопатія) — біль посилюється при нахилі, кашлі, характерні зони порушення чутливості. Позитивний тест Ласега. МРТ підтверджує діагноз.
• Коксартроз — біль у паху або передній частині стегна, обмеження рухів у тазі. Виявляється на рентгені або МРТ.
• Стеноз хребетного каналу — біль і оніміння в ногах, посилення при ходьбі. МРТ підтверджує.
• Сакроілеїт — біль в зоні крижово-клубового суглоба, скутість зранку.
• Бурсити (трохантерний, ішіальний) — біль при сидінні або лежанні на боці, локалізований в окремих точках.
• Міофасціальний синдром — тригерні точки в інших м’язах сідниці.
• Ураження м’язів стегна — біль при розтягуванні чи напруженні задньої групи.
• Патології органів малого таза — гінекологічні чи урологічні проблеми з іррадіацією болю.

Профілактика синдрому грушоподібного м’яза

Щоб запобігти появі або рецидиву синдрому грушоподібного м’яза, важливо усунути провокуючі фактори: малорухливість, тривале сидіння, порушення постави та перевантаження.

Правильна постава та ергономіка

• Сидіть рівно, не сутультесь, розподіляйте вагу тіла симетрично.
• Матрац: ортопедичний, що підтримує хребет.

Регулярна фізична активність і розтяжка

• Щоденні помірні навантаження: ходьба, плавання, йога.
• Розминка перед тренуванням.
• Розтяжка після навантажень та тривалого сидіння:

Зменшення статичного навантаження

• Перерви кожні 30–60 хв сидіння — походіть, зробіть легку зарядку.
• Не сидіть на твердому, не тримайте гаманець у задній кишені.

Контроль ваги та здоровий спосіб життя

• Зайва вага посилює навантаження на таз і хребет.
• Піднімайте предмети правильно — з прямих ніг, не згинаючи спину.
• Уникайте переохолодження: не сидіть на холодному, бережіть поперек.
• Керуйте стресом — м’язова напруга може бути психосоматичною.
• Здорове харчування, відмова від куріння — підтримують тканини та нерви.

Коли звернутися до лікаря

Негайно:

• сильний, різкий біль у сідниці або нозі,
• м’язова слабкість, «звисання» стопи,
• порушення сечовипускання чи дефекації,
• біль після травми (падіння, ДТП).

Планово:

• біль не минає понад кілька днів,
• постійний або рецидивний дискомфорт,
• оніміння, поколювання в нозі,
• ви не впевнені в причині болю,
• є супутні захворювання (діабет, остеопороз, онкоанамнез).