Синдром грушоподібного м’яза (Piriformis Syndrome) — це форма компресійної нейропатії, коли грушоподібний м’яз тисне на сідничний нерв. Стан може імітувати ішіас і часто залишається недіагностованим або плутається з іншими причинами болю в попереку чи нозі.
За різними даними, синдром грушоподібного м’яза спричиняє від 0,3% до 8% випадків болю в попереку або ішіасу. Особливо часто він трапляється у жінок середнього віку — в 6 разів частіше, ніж у чоловіків.
До 67% пацієнтів з хронічним ішіасом, у яких не знайдено інших причин, насправді мають саме цей синдром.
Труднощі діагностики пов’язані з відсутністю специфічних тестів та подібністю симптомів до міжхребцевої грижі чи інших патологій.
Попри невеликі розміри, цей м’яз важливий для стабільності та руху тазу:
Синдром грушоподібного м’яза виникає через спазм, набряк або подразнення м’яза, що стискає сідничний нерв. Причини можуть бути як механічні, так і пов’язані з анатомією або хронічними захворюваннями.
Найчастіша причина — спазм або гіпертонус м’яза. Його можуть провокувати:
У 15–20% людей сідничний нерв проходить не під м’язом, а крізь нього або частково поряд. У таких випадках навіть незначне напруження грушоподібного м’яза може спричинити біль. Це не патологія, але індивідуальна особливість, що підвищує ризик синдрому.
Синдром може розвиватися як наслідок інших проблем:
Сидячий спосіб життя — один з основних факторів ризику:
Синдром грушоподібного м’яза проявляється болем, порушенням чутливості й іноді м’язовою слабкістю. Основна причина — стиснення сідничного нерва, який проходить поруч або крізь м’яз.
Характер болю: ниючий, тягнучий, печучий або «стріляючий», часто з іррадіацією в ногу.
Локалізація: глибоко в сідниці, найчастіше з одного боку.
Що провокує біль:
Біль може поширюватися вниз по задній поверхні стегна, гомілки, до стопи. Це результат здавлення сідничного нерва — симптом схожий на ішіас, але причина не в хребті, а в напруженому м’язі.
Компресія нерва може викликати:
Це сигнали порушення провідності по нерву.
При сильному або тривалому здавленні можливі:
У важких випадках можливий парез, параліч, нетримання сечі або калу — це невідкладний стан, що потребує термінової допомоги.
Діагностика цього синдрому складна через подібність симптомів до інших захворювань. Встановлення діагнозу ґрунтується на аналізі скарг, огляді, функціональних тестах і виключенні інших причин болю.
На прийомі лікар уточнює:
Під час огляду:
Спеціальні маневри допомагають виявити біль, викликаний саме грушоподібним м’язом:
МРТ і УЗД
ЕМГ (електроміографія)
Симптоми можуть бути схожими на:
Лікувальна фізкультура — ключовий етап лікування та профілактики синдрому грушоподібного м’яза. Вправи зменшують спазм, знижують тиск на сідничний нерв, покращують кровообіг і відновлюють рухову функцію.
Вправа «Цифра 4» (лежачи на спині)
Коліно до протилежного плеча
Розтяжка сидячи
Задня поверхня стегна (hamstrings)
Згиначі стегна
М’язи попереку
Сідничний місток
Вправа «Мушля» (Clamshell)
Бічна планка
Інші вправи
Консультація: Перед початком програми зверніться до фізіотерапевта.
Щоб запобігти появі або рецидиву синдрому грушоподібного м’яза, важливо усунути провокуючі фактори: малорухливість, тривале сидіння, порушення постави та перевантаження.
Коли звернутися до лікаря
Негайно:
Планово:
Мета лікування — зменшити тиск на сідничний нерв і усунути спазм грушоподібного м’яза. У більшості випадків ефективне консервативне лікування, яке поєднує медикаменти, фізіотерапію та ін’єкції. Операція потрібна рідко.
Зміна активності та домашні методи
Апаратна фізіотерапія
Мануальна терапія
Інші методи
Застосовується, якщо немає ефекту від базового лікування.
Блокади
Розглядається лише у складних випадках:
Основні види операцій: