Розрив суглобової губи — це травматичне або дегенеративне ушкодження фіброзно-хрящової структури, що стабілізує суглоб. Найчастіше уражаються дві зони: плечовий суглоб (розрив губи гленоїду) та кульшовий суглоб (пошкодження ацетабулярної губи).
Цей стан призводить до болю, обмеження рухливості, нестабільності суглоба та часто потребує комплексного лікування — від фізіотерапії до артроскопічної операції.
Суглобова губа — це хрящовий валик, розташований по краю суглобової западини:
Обидві структури поглинають навантаження, амортизують удари та утримують кістки в правильному положенні під час руху.
У плечі частіше трапляються SLAP-розриви (Superior Labrum Anterior to Posterior), а в кульшовому суглобі — передньо-верхні або задньо-верхні надриви ацетабулярної губи.
Розриви суглобової губи можуть виникати через різні фактори — від раптових травм до поступових змін у структурі хряща. Важливо розуміти першопричину пошкодження, адже саме вона визначає підхід до лікування.
Гострі розриви найчастіше трапляються внаслідок травм:
У таких випадках пацієнт може чітко вказати момент травми, після чого з’являється біль, відчуття клацання або нестабільності в суглобі.
Хронічне перевантаження суглоба може спричинити поступове ушкодження хрящової губи:
Такі зміни розвиваються поступово, часто без яскраво вираженого травматичного епізоду.
З віком фіброзно-хрящова тканина губи втрачає еластичність і стає більш вразливою до ушкоджень:
Такі розриви можуть залишатися непоміченими до появи постійного болю або обмеження рухливості.
Розрив суглобової губи може тривалий час залишатися непоміченим або маскуватися під інші захворювання. Але існують характерні симптоми, які допомагають запідозрити це ушкодження та звернутися по допомогу на ранньому етапі.
Біль — один із перших і найпоширеніших симптомів. Його особливості залежать від локалізації розриву:
Біль може бути як гострим після травми, так і тупим, хронічним — при дегенеративному ушкодженні.
Розрив суглобової губи порушує природну стабільність суглоба.
Це проявляється як:
Ці симптоми свідчать про зміну біомеханіки суглоба та порушення утримуючої функції губи.
Через біль і порушення стабільності пацієнт поступово уникає рухів, що призводить до:
У занедбаних випадках пацієнт не може повернутися до звичних фізичних навантажень, а щоденні дії викликають дискомфорт або втому.
Діагностика розриву суглобової губи потребує комплексного підходу — поєднання клінічного огляду та інструментальних методів візуалізації. Чим точніше буде встановлено локалізацію та характер ушкодження, тим ефективнішим буде лікування.
Перший етап — консультація ортопеда або травматолога. Лікар:
Ці проби допомагають запідозрити розрив губи, оцінити стабільність суглоба та викликати відтворення симптомів.
Інструментальні дослідження дозволяють побачити структури суглоба зсередини:
Ці методи є неінвазивними й дозволяють уникнути надмірного втручання на початковому етапі діагностики.
У складних випадках, коли МРТ не дає однозначного результату, або планується оперативне лікування, використовується артроскопія — мініінвазивне втручання, що дозволяє візуально оцінити стан суглоба зсередини.
Переваги артроскопії:
Артроскопія є золотим стандартом у випадках складної або хронічної патології суглобової губи.
Реабілітація — це критично важливий етап одужання після лікування розриву суглобової губи. Вона не лише прискорює відновлення, а й знижує ризик повторного ушкодження, сприяючи поверненню до повноцінного життя та фізичної активності.
Після оперативного чи консервативного лікування пацієнт починає курс відновлення під наглядом реабілітолога. До основних методів входять:
Усі програми підбираються з урахуванням типу ушкодження, обсягу втручання та рівня фізичної активності пацієнта.
У наступні тижні фокус реабілітації зміщується на активне повернення функцій суглоба:
Заняття проводяться поступово, з контролем навантаження та уникненням болю.
Повернення до активного способу життя та спорту — останній і найбільш відповідальний етап:
Кожен крок контролюється фахівцем. Перед поверненням до спорту обов’язково проводиться контрольна оцінка стабільності, сили та координації. Прискорене навантаження без завершеної реабілітації може призвести до повторного ушкодження.
Ігнорування розриву суглобової губи або відмова від лікування можуть призвести до значного погіршення стану. Навіть незначне ушкодження з часом перетворюється на джерело хронічного болю, функціональних обмежень і структурних змін у суглобі.
Без належного втручання:
Ці зміни часто викликають зміну звичних рухових шаблонів і компенсаторну напругу інших м’язів.
Порушення стабільності суглоба й тривалий механічний стрес пришвидшують зношування хрящових поверхонь:
У результаті зменшується амплітуда рухів, а лікування потребує більш радикальних методів — аж до ендопротезування.
Невилікуване ушкодження суглобової губи впливає не лише на фізичний стан, а й на повсякденну активність:
Зволікання з лікуванням призводить до формування замкненого кола: біль - уникнення рухів - м’язова слабкість - прогресування симптомів.
Після лікування розриву суглобової губи важливо не лише відновитися, а й запобігти рецидивам. Профілактичні заходи базуються на формуванні безпечних рухових звичок, підтримці м’язового балансу та грамотному контролі навантажень.
Один із найчастіших чинників повторного травмування — неправильне виконання рухів у спорті або побуті.
Щоб знизити ризик:
Технічна грамотність — основа стабільного функціонування суглобів.
Найкращий спосіб стабілізувати суглоб — сформувати сильний м’язовий каркас навколо нього.
Для цього:
Сильні м’язи знижують навантаження на хрящову тканину та зменшують ризик травм.
Перевантаження суглоба — один із основних тригерів рецидиву.
Щоб уникнути цього:
Особливу увагу слід приділяти людям з анатомічними передумовами до рецидивів — дисплазією, імпінджмент-синдромом, м’язовим дисбалансом.
Підхід до лікування розриву суглобової губи залежить від кількох чинників: розміру та локалізації ушкодження, симптомів, віку пацієнта та рівня його фізичної активності. У сучасній медичній практиці застосовують як консервативні методи, так і малоінвазивні хірургічні втручання.
Консервативне лікування можливе при:
Основні елементи терапії:
Консервативне лікування не відновлює анатомічну цілісність губи, але може ефективно контролювати симптоми й покращити якість життя.
Якщо розрив спричиняє сильний біль, обмеження рухів або нестабільність — рекомендовано хірургічне лікування. Артроскопія — малоінвазивна операція, яка дозволяє відновити структуру губи через кілька невеликих проколів.
Основні переваги:
Операція проводиться під візуальним контролем через камеру, тому дозволяє максимально точно відновити ушкоджену ділянку.
У разі хронічних або великих ушкоджень, коли тканина суглобової губи значно зруйнована, застосовують інші підходи:
Ці методи використовуються рідше, здебільшого у складних або запущених випадках, коли зберегти первинну анатомію неможливо. Рішення приймається індивідуально після ретельного обстеження та обговорення з пацієнтом.