.svg)
Клишоногість
Що таке клишоногість?
Клишоногість — це ортопедична деформація стопи, при якій вона повернута всередину, п’ята піднята, а передня частина стопи приведена та супінована. Порушується нормальна опора на стопу, через що пацієнт ходить на зовнішньому краї або на передній частині стопи.
Наскільки часто зустрічається патологія?
- Частота вродженої клишоногості становить приблизно 1–2 випадки на 1000 новонароджених.
- Хлопчики хворіють у 2–3 рази частіше за дівчаток.
- У 50% випадків патологія має двобічний характер.
- Існують етнічні й географічні відмінності — найвища частота зафіксована серед населення Полінезії.
Причини та фактори ризику
Чому виникає вроджена клишоногість?
Вроджена клишоногість (pes equinovarus congenitus) — це результат неправильного формування елементів стопи в період внутрішньоутробного розвитку.
Можливі патогенетичні механізми:
- порушення розвитку м’язово-зв’язкового апарату;
- дефекти формування кісткових структур стопи;
- зміни положення плода в утробі матері.
Вважається, що це захворювання має мультифакторну природу, тобто спричинене сукупністю кількох чинників — генетичних, механічних, метаболічних та екологічних.
Роль спадковості та внутрішньоутробних факторів
Спадкові чинники:
- Встановлено, що у 25–30% випадків клишоногість спостерігається в кількох поколіннях однієї родини.
- Якщо один з батьків має вроджену клишоногість, ризик для дитини зростає в кілька разів.
- Частіше зустрічається у хлопчиків — приблизно у 2–3 рази частіше, ніж у дівчаток
Внутрішньоутробні фактори:
- Обмеження простору для плода в матці (маловоддя, вузький таз, багатоплідна вагітність).
- Неправильне положення плода, що обмежує рухи ніг.
- Інфекційні або токсичні впливи на ембріон під час вагітності (ліки, алкоголь, нікотин, інфекції).
- Порушення плацентарного кровообігу, що призводить до гіпоксії тканин і аномалій розвитку.
Причини набутої форми у дітей і дорослих
Набута клишоногість виникає після народження внаслідок захворювань, травм або неврологічних розладів, які порушують м’язовий баланс або структуру стопи.
Неврологічні захворювання:
- дитячий церебральний параліч (ДЦП);
- поліомієліт;
- спинальна м’язова атрофія;
- розсіяний склероз;
- травматичні ушкодження спинного мозку.
М’язові патології:
- м’язова дистрофія;
- контрактури після інфекцій або знерухомлення.
Ортопедичні та травматичні фактори:
- неправильне зрощення переломів гомілки чи стопи;
- рубцеві деформації після опіків;
- ураження ахіллового сухожилля;
- тривалий тиск або іммобілізація кінцівки в неправильному положенні.
Інші:
- деякі пухлини чи об’ємні утворення;
- наслідки хірургічних втручань;
- інфекції суглобів або кісток (наприклад, остеомієліт).
Набута форма може бути односторонньою або двосторонньою, і зазвичай розвивається поступово. У деяких випадках — раптово, наприклад, після інсульту чи травми.
Симптоми клишоногості
Як розпізнати патологію у новонароджених
Вроджена клишоногість зазвичай діагностується відразу після народження — лікар неонатолог або педіатр помічає характерну деформацію стопи при первинному огляді.
Ознаки, які вказують на патологію:
- стопа повернута вниз (еквінус) і всередину (варус);
- п’ята піднята, а передня частина стопи приведена до центру;
- обмежене пасивне вирівнювання стопи — спроба повернути її в нормальне положення викликає опір;
- шкіра з тильного боку стопи — в складках, ніби зібрана;
- ахіллове сухожилля коротке, натягнуте;
- іноді помітне вкорочення та тонші м’язи гомілки з боку ураження.
Ці прояви можуть бути виявлені ще до народження — на другому чи третьому плановому УЗД вагітної, хоча точний діагноз підтверджується після пологів.
Зовнішні ознаки та характерні порушення
Якщо клишоногість не лікується або лікування неефективне, у дитини формується стійке порушення опори та ходи:
У дитини до 1 року:
- спроби стояти або ходити — з навантаженням на зовнішній край стопи;
- опора переважно на пальці, відсутнє повноцінне згинання щиколотки;
- невпевнена або асиметрична хода.
У дитини старшого віку:
- стійка деформація стопи — видно навіть у спокої;
- формування жорстких контрактур у гомілковостопному суглобі;
- формування мозолів на зовнішньому боці стопи;
- укорочення ураженої кінцівки;
- порушення ходи — "закручена" стопа, кульгання.
Діагностика клишоногості
Діагностика клишоногості починається з клінічного огляду лікаря-ортопеда. У більшості випадків вроджену форму захворювання легко розпізнати вже при народженні або в перші дні життя.
Що включає первинний огляд:
- оцінка форми, положення та рухливості стопи;
- спроба пасивного вирівнювання стопи (визначає ступінь жорсткості деформації);
- перевірка симетрії кінцівок, тонусу м’язів та довжини гомілок;
- вивчення анамнезу вагітності, пологів і спадковості.
Для більш старших дітей або пацієнтів з підозрою на набуту форму проводиться аналіз ходи, оцінка функціональних обмежень, наявність больового синдрому.
Роль УЗД та рентгену
Інструментальні методи допомагають уточнити ступінь деформації, оцінити стан кісткових структур і виключити супутні патології.
УЗД стоп і гомілковостопного суглоба:
- використовується у новонароджених до окостеніння кісток;
- дозволяє оцінити положення таранної та човноподібної кісток;
- безпечний, неінвазивний, інформативний у ранньому віці.
Рентгенографія стоп:
- призначається після 4–6 місяців життя, коли починається формування кісткових ядер;
- виконується у двох проєкціях для точного визначення кутів деформації;
- важлива для планування хірургічного лікування або корекції рецидивів.
У деяких випадках застосовуються додаткові методи: КТ або МРТ — особливо при підозрі на складні аномалії чи супутні неврологічні порушення.
Коли необхідна консультація суміжних фахівців
У більш складних або комбінованих випадках клишоногості може знадобитися мультидисциплінарний підхід.
Консультації, які можуть бути рекомендовані:
- Невролог — при підозрі на ДЦП, поліомієліт, ураження спинного мозку або периферичних нервів.
- Генетик — якщо є підозра на спадкові синдроми або сімейну форму клишоногості.
- Травматолог — у випадку набутої форми після травм або операцій.
- Фізіотерапевт і реабілітолог — для визначення плану відновлення після лікування або при супутніх порушеннях опорно-рухового апарату.
Комплексне обстеження дозволяє не лише підтвердити діагноз, а й підібрати індивідуальну тактику лікування з урахуванням форми, віку пацієнта та супутніх станів.
Реабілітація після лікування
Реабілітація є обов’язковим етапом після лікування клишоногості — як після методу Понсеті, так і після хірургічного втручання. Вона допомагає зміцнити м’язи, покращити рухливість суглобів та сформувати правильну ходу.
Ключові компоненти реабілітації:
Фізіотерапія:
- електростимуляція м’язів гомілки;
- ультразвукова терапія для зняття запалення;
- магнітотерапія — для покращення кровообігу й зменшення болю.
Лікувальний масаж:
- покращує тонус м’язів і трофіку тканин;
- сприяє гнучкості та рухливості суглобів;
- проводиться курсами з індивідуальним підходом.
Лікувальна фізкультура (ЛФК):
- спеціальні вправи для розтягнення ахіллового сухожилля, зміцнення м’язів і формування симетричної ходи;
- навчають батьків самостійно виконувати базові вправи вдома;
- у дітей старшого віку — ходьба по спеціальних доріжках, баланс-платформах, робота з тренером.
Регулярні заняття значно знижують ризик повторної деформації та сприяють правильному розвитку ноги.
Спостереження в динаміці
Навіть після успішного лікування дитина повинна періодично проходити огляди ортопеда для контролю розвитку стопи й загального стану опорно-рухового апарату.
Частота контрольних оглядів:
- перший рік — кожні 2–3 місяці;
- від 1 до 4 років — кожні 6 місяців;
- після 4 років — 1 раз на рік до завершення росту кісток.
Під час огляду лікар оцінює:
- положення стоп;
- ходу, симетрію кроку;
- розвиток м’язів гомілки;
- потребу у зміні взуття чи ортезів.
Як запобігти рецидиву?
Ризик рецидиву клишоногості залишається протягом перших років життя, особливо при недотриманні рекомендацій.
Що допоможе уникнути повторного викривлення:
- Суворе дотримання режиму носіння брейсів — ключовий фактор профілактики;
- Регулярні заняття з ЛФК та масажі, навіть після завершення лікування;
- Правильно підібране ортопедичне взуття з фіксацією п’яти;
- Моніторинг з боку ортопеда — раннє виявлення навіть мінімальних змін;
- Контроль росту та постави — викривлення хребта чи тазу можуть впливати на повторну деформацію стоп.
У разі появи перших ознак рецидиву (зміна ходи, скарги на втому ніг, деформація взуття) слід негайно звернутися до лікаря, щоб не допустити ускладнень.
Профілактика клишоногості
На жаль, вроджену клишоногість повністю попередити неможливо, оскільки її причини багатофакторні й не завжди піддаються контролю. Однак існують заходи, які допомагають знизити ризики виникнення вроджених аномалій загалом, у тому числі й клишоногості.
Рекомендації майбутнім батькам:
- дотримання здорового способу життя під час планування вагітності;
- своєчасне проходження пренатального скринінгу;
- відмова від шкідливих звичок (тютюн, алкоголь, наркотики);
- контроль хронічних захворювань матері (діабет, інфекції, гіпоксія плода);
- повноцінне харчування, прийом фолієвої кислоти, вітамінів і мінералів.
Також важливо контролювати перебіг вагітності: регулярно проходити УЗД та спостерігатись у акушера-гінеколога.
Поради для батьків: раннє виявлення та дії
Виявлення вродженої клишоногості — завдання не лише лікаря, а й батьків, які проводять з дитиною більшість часу. Чим раніше розпочато лікування, тим ефективніше виправлення деформації.
На що варто звертати увагу:
- асиметрія стопи або ніг при народженні;
- стопа, яка виглядає "закрученою" або не розгинається;
- відсутність нормальної опори при перших спробах стояти чи ходити;
- нетипова хода, стоптування взуття з одного боку.
Що робити:
- не намагайтесь виправити положення стопи самостійно;
- зверніться до ортопеда якомога раніше (ідеально — у перші тижні життя);
- суворо дотримуйтесь призначень лікаря;
- забезпечте повноцінну участь у процесі реабілітації (фіксатори, масаж, ЛФК).
Профілактика вторинних ускладнень
Після основного лікування найголовніше завдання — утримати результат і не допустити повторної деформації.
Основні заходи профілактики:
- регулярне носіння ортезів (брейсів) у рекомендованому режимі;
- використання ортопедичного взуття зі жорсткою п’ятою;
- виконання комплексу вправ і масажу навіть після завершення лікування;
- щорічні огляди ортопеда;
- корекція постави та стоп при виявленні ранніх змін.
Лікування клишоногості
Метод Понсеті — сучасний стандарт
Метод Понсеті вважається «золотим стандартом» лікування вродженої клишоногості у немовлят і показує до 95% успішності за умови правильного дотримання протоколу.
Основні етапи методу Понсеті:
- Серійне гіпсування — поступове коригування деформації за допомогою гіпсових пов’язок, які змінюють щотижня (зазвичай 5–7 разів).
- Тенотомія ахіллового сухожилля — невелика амбулаторна операція для подовження сухожилля (виконується у 80–90% випадків).
- Фіксація положення — носіння спеціальних ортезів (брейсів) протягом 3–4 років для запобігання рецидиву.
Метод не потребує хірургічного втручання у більшості випадків, є малотравматичним та ефективним навіть при складних двобічних формах.
Ортопедичне взуття та фіксатори
Після завершення початкової корекції дуже важливим етапом є ретенція — підтримання досягнутого результату.
Що використовується:
- Ортези (брейси) — спеціальні шини, які з’єднують стопи в певному положенні (зазвичай носяться 23 години на добу протягом перших 3 місяців, потім — лише вночі).
- Ортопедичне взуття — індивідуально підібране взуття з фіксацією п’яти й підйомом внутрішнього краю.
- Фізіотерапія — легкі вправи, масаж, стимуляція м’язів для розвитку правильної ходи.
Недотримання режиму носіння ортезів — головна причина рецидивів після методу Понсеті.
Оперативне лікування при важких формах
Хірургічне втручання застосовується при:
- жорстких, застарілих або рецидивуючих формах;
- недостатній ефективності методу Понсеті;
- набутих формах, пов’язаних із травмами чи неврологічними порушеннями.
Види операцій:
- подовження або пересадка сухожиль;
- корекція кісткових структур (остеотомія, артродез);
- відновлення анатомічної осі стопи;
- індивідуальні реконструктивні втручання у старших дітей і дорослих.
Операція потребує тривалішої реабілітації, але може значно покращити функцію кінцівки у складних випадках.
Тривалість лікування та прогноз
Скільки триває лікування?
- активна фаза (гіпсування та тенотомія) — 2–3 місяці;
- ретенційна фаза (носіння брейсів) — до 4 років, поступово зменшуючи тривалість;
- періодичне спостереження — до 7–8 років, щоб уникнути рецидивів.
Прогноз:
- при ранньому лікуванні — до 95% дітей розвиваються з нормальною ходою;
- без лікування — високий ризик інвалідизації;
- при дотриманні рекомендацій — рецидиви трапляються рідко.
Ранній початок лікування, системність і співпраця з батьками — ключ до повного відновлення функції стопи та нормального життя дитини.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
