.svg)
Перелом шийки стегна
.png)
Що таке перелом шийки стегна
Перелом шийки стегна — це ушкодження проксимального відділу стегнової кістки в ділянці між головкою та міжвертлюговою зоною. Це одна з найтяжчих травм опорно-рухового апарату, яка найчастіше виникає у людей літнього віку та супроводжується високим ризиком ускладнень, тривалою втратою рухливості та необхідністю хірургічного лікування.
Шийка стегна — ключова анатомічна структура, що передає навантаження між тулубом і нижньою кінцівкою та забезпечує рухливість у кульшовому суглобі. Через специфіку кровопостачання ця зона погано відновлюється, а перелом може призвести до порушення трофіки головки стегнової кістки, формування аваскулярного некрозу або незрощення.
Основні типи перелому шийки стегна
За анатомічною локалізацією переломи розподіляють на:
- внутрішньосуглобові (капсулярні) — у межах суглобової капсули, з високим ризиком порушення кровопостачання головки стегна;
- медіальні/субкапітальні — ближче до головки стегна;
- трансцервікальні — через середину шийки;
- базоцервікальні — в основі шийки, ближче до міжвертлюгової ділянки.
Кожний тип має свої особливості тактики лікування і прогнозу.
Причини та фактори ризику
Перелом шийки стегна виникає під впливом механічної сили, що перевищує міцність кісткової тканини. Для людей похилого віку така травма часто пов’язана з низькоенергетичними подіями, тоді як у молодих пацієнтів потрібне значно більша сила удару. Розуміння причин дозволяє визначити групи ризику та сформувати ефективну систему профілактики.
Падіння у людей старшого віку
Найпоширеніша причина перелому шийки стегна — падіння з висоти власного росту, особливо на бік.
Фактори, що сприяють падінням у літніх:
- порушення рівноваги та координації;
- слабкість м’язів нижніх кінцівок;
- порушення ходи (артроз, неврологічні стани);
- сопутні захворювання (серцево-судинні, неврологічні);
- поліпрагмазія та побічні ефекти ліків (запаморочення, гіпотензія);
- небезпечні умови довкілля (слизька підлога, погане освітлення, килимки).
Навіть незначна травма у цієї групи може призвести до перелому через вікові зміни кісткової тканини.
Остеопороз і ослаблення кісткової тканини
Остеопороз — ключовий фактор підвищеного ризику, особливо у жінок після менопаузи.
Механізми:
- зниження мінеральної щільності кістки;
- зменшення еластичності та міцності кісткових структур;
- підвищена крихкість шийки стегна.
Додаткові фактори ризику:
- дефіцит вітаміну D та кальцію;
- гіподинамія;
- тривала терапія кортикостероїдами;
- захворювання ендокринної системи (гіпертиреоз, гіперпаратиреоз);
- хронічні запальні стани.
Дорожньо-транспортні та спортивні травми у молодих
У молодих пацієнтів перелом шийки стегна зазвичай є наслідком високоенергетичної травми:
- дорожньо-транспортні пригоди;
- падіння з висоти;
- травми у контактному спорті;
- сильні удари в ділянку тазу або стегна.
Такі переломи часто поєднуються з іншими травмами (політравма).
Зниження зору, координації, м’язової сили — фактори падінь
Функціональні порушення також відіграють важливу роль:
- порушення зору і просторової орієнтації;
- зниження слуху (вплив на рівновагу);
- слабкість м’язів нижніх кінцівок і кора;
- вестибулярні розлади;
- повільні реакції та нестійка хода.
Такі зміни часто накопичуються з віком і створюють умови, коли навіть повільне падіння може завершитися тяжкою травмою.
Симптоми
Перелом шийки стегна проявляється типовими ознаками, які пов’язані з порушенням цілісності кістки та неможливістю виконувати опорну функцію кінцівки. Іноді симптоми можуть бути менш вираженими, особливо у пацієнтів похилого віку або при вбитих (імпакційних) переломах, тому важливо звернути увагу на всі клінічні прояви.
Різкий біль у паху або стегні
- виникає одразу після травми;
- посилюється при спробі рухати ногою або стояти;
- локалізується в паховій ділянці, іноді віддає в коліно.
Тупий або ниючий біль може турбувати навіть у спокої.
Неможливість опори на ногу
Пацієнт не може:
- стояти на ураженій кінцівці;
- ходити або переносити вагу тіла на ногу.
У рідкісних випадках при «вбитих» переломах часткова опора можлива, але супроводжується значним болем.
Зовнішня ротація та укорочення ноги
Характерні ознаки:
- стопа та коліно повернуті назовні;
- уражена нога виглядає коротшою.
Це відбувається через спазм м’язів і зміщення уламків кістки.
Набряк, обмеження рухів
У ділянці кульшового суглоба та стегна можуть відзначатися:
- незначний або помірний набряк (часто менш виражений, ніж при переломах гомілки);
- обмеження активних та пасивних рухів;
- біль при спробі повернути ногу всередину або назовні.
Біль при пасивних рухах (особливо при ударі по п’яті)
Патогномонічний симптом:
- біль різко посилюється при постукуванні по п’яті ураженої кінцівки;
- дискомфорт виникає при пасивному піднятті та приведенні ноги.
Такий тест допомагає запідозрити перелом навіть без видимої деформації.
Діагностика опорно-рухового апарату
Діагностика
Своєчасна та точна діагностика перелому шийки стегна є критично важливою, оскільки ця травма має високий ризик ускладнень, а лікувальна тактика значною мірою залежить від типу ушкодження. Діагностичний алгоритм включає клінічний огляд, рентгенографію та додаткові методи візуалізації при сумнівних випадках.
Огляд ортопеда-травматолога
На первинному огляді лікар:
- оцінює механізм травми і скарги пацієнта;
- візуально оглядає положення кінцівки (зовнішня ротація, укорочення);
- перевіряє рухливість і больові реакції;
- проводить тест на біль при осьовому навантаженні (удар по п’яті);
- оцінює чутливість і кровопостачання кінцівки.
Клінічні дані допомагають запідозрити перелом навіть при відсутності явної деформації.
Рентген у двох проєкціях
Базовий і найчастіше достатній метод діагностики:
- виконується у передньо-задній та боковій проєкціях;
- дозволяє визначити лінію перелому, ступінь зміщення уламків;
- використовується для класифікації перелому (Garden, Pauwels).
У більшості випадків цього дослідження достатньо для постановки діагнозу.
КТ — при складних випадках
Комп’ютерна томографія призначається, якщо:
- рентген дає неоднозначну картину;
- є підозра на складний внутрішньосуглобовий перелом;
- планується оперативне лікування і потрібно уточнити анатомічні деталі.
КТ забезпечує детальний аналіз кісткової структури та положення уламків.
МРТ — при неповних або прихованих переломах
Магнітно-резонансна томографія показана у випадках, коли:
- симптоми перелому є, але рентген не виявляє ушкодження;
- підозра на неповний (імпакційний) перелом;
- необхідно оцінити стан м’яких тканин і кровопостачання головки стегна.
МРТ — золотий стандарт для виявлення «прихованих» переломів.
Оцінка супутніх травм і загального стану пацієнта
Особливо важливо у літніх та у пацієнтів із політравмою:
- аналізи крові (гемоглобін, коагулограма, електроліти);
- ЕКГ, консультація кардіолога при наявності супутньої патології;
- УЗД або КТ органів за необхідності;
- оцінка ризику тромбоемболічних ускладнень.
Комплексний підхід забезпечує безпечну підготовку до лікування та знижує ризик післяопераційних ускладнень.
Переваги ортопедії і травматології Symbiotyka
.svg)
експерти
SVF-терапії
.svg)
до реабілітації
.svg)
.svg)
розташування
.svg)
Лікування
Лікування перелому шийки стегна у більшості випадків є хірургічним, оскільки саме оперативне втручання забезпечує стабільність уламків, знижує ризик ускладнень та дозволяє ранню мобілізацію пацієнта. Консервативна терапія застосовується лише у виняткових ситуаціях — коли операція протипоказана через стан здоров’я або пацієнт категорично відмовляється від втручання.
Мета лікування — стабілізувати перелом, відновити функцію кульшового суглоба, мінімізувати ризики тромбозів, пролежнів, пневмонії, саркопенії та повернути людину до максимально можливої самостійності.
Консервативне лікування (рідко, лише за суворими показами)
Консервативна стратегія включає:
- строгий постільний режим;
- знеболення;
- профілактику тромбозів;
- позиціонування кінцівки;
- поступове підняття з ліжка за програмою ЛФК.
Застосовується винятково:
- у дуже ослаблених пацієнтів із високим хірургічним ризиком;
- при імпакційних переломах без зміщення у молодих пацієнтів (дуже рідко);
- якщо є абсолютні протипокази до оперативного втручання.
Консервативне лікування має значний ризик ускладнень: пролежні, тромбози, пневмонія, атрофія м’язів, незрощення та стійка втрата рухливості.
Оперативне лікування
Хірургія — стандарт лікування більшості переломів шийки стегна. Техніки включають:
- остеосинтез гвинтами або динамічним стегновим гвинтом (DHS) — частіше у молодих;
- інтрамедулярні фіксатори — при нестабільних переломах;
- геміартропластика — заміна шийки та головки стегна протезом (часто у літніх);
- тотальне ендопротезування кульшового суглоба — у функціонально активних пацієнтів старшого віку або при супутньому артрозі.
Мета — забезпечити стабільність і ранню вертикалізацію.
Вибір техніки залежно від віку, типу перелому і стану пацієнта
При виборі методу враховують:
- вік пацієнта:
- тип перелому (Garden, Pauwels);
- ступінь зміщення уламків;
- стан кісткової тканини (остеопороз);
- загальний соматичний статус і рівень активності до травми.
Індивідуальний підхід дозволяє знизити ризик повторних втручань та забезпечити кращий довгостроковий результат.
Рання мобілізація — ключ до успішного відновлення
Один із найважливіших факторів успіху лікування — максимально раннє підняття пацієнта з ліжка, зазвичай у перші 24–48 годин після операції. Це допомагає:
- попередити тромбоемболічні ускладнення;
- уникнути пневмонії та пролежнів;
- зберегти м’язову силу та координацію;
- прискорити повернення до побутової активності.
Раннє вертикалізування проводиться під контролем фізичного терапевта з використанням милиць або ходунків.
Відновлення та реабілітація
Реабілітація після перелому шийки стегна є так само важливою, як і саме хірургічне лікування. Без правильно побудованого відновлення ризик втрати самостійності, формування стійких контрактур, м’язової слабкості, тромбозів і декомпенсації супутніх захворювань значно зростає. Основний принцип — якнайшвидша активізація пацієнта, поступове нарощування фізичної активності і постійний контроль стану.
Режим навантаження та пересування з ходунками/милицями
- Раннє підняття з ліжка — у перші 24–48 годин після операції.
- Початок ходьби з ходунками або милицями під контролем фізичного терапевта.
- Режим навантаження на ногу залежить від виду фіксації:
- після ендопротезування — рання опора, як правило, дозволена;
- після остеосинтезу — обмежене навантаження до підтвердження стабільного зрощення.
- Поступовий перехід від допоміжних засобів до самостійної ходи.
Головне — уникати перевантаження, але не допускати гіподинамії.
ЛФК з перших днів
Вправи починаються вже у стаціонарі:
- ізометричні напруження м’язів стегна та сідниць;
- рухи стопами («насос») для стимуляції кровообігу;
- легкі рухи у кульшовому, колінному та гомілковостопному суглобах — відповідно до рекомендацій лікаря;
- поступове збільшення амплітуди та сили.
Мета — запобігти атрофії, зберегти м’язовий тонус і підтримати кровообіг.
Дихальна гімнастика та профілактика тромбозів
Ризик ускладнень після цієї травми високий, особливо у літніх пацієнтів:
- вправи для глибокого дихання та розширення легень;
- стимулюючі інгалятори (спірометр);
- профілактика тромбозів: рухи стопами, антикоагулянти, компресійна терапія;
- регулярна зміна положення тіла.
Ці заходи зменшують імовірність пневмонії та тромбоемболічних подій.
Фізіотерапія та відновлення м’язової сили
Фізіотерапія застосовується індивідуально й може включати:
- електростимуляцію м’язів;
- магнітотерапію;
- лазеротерапію;
- масаж паравертебральних і нижніх кінцівок (обережно, в обхід оперованої ділянки).
На більш пізніх етапах:
- вправи з еластичними стрічками;
- тренування на стабільність та координацію;
- поступове збільшення навантаження в тренажерах низького опору.
Фокус — відновлення функції та повернення до повсякденної активності.
Контроль болю та профілактика пролежнів
- адекватна анальгезія → дозволяє ефективно виконувати ЛФК та дихальні вправи;
- правильне позиціонування тіла та зміна положення кожні 2 години;
- спеціальні матраци проти пролежнів;
- догляд за шкірою;
- контроль харчування та водного балансу.
Запобігання пролежням і ефективний контроль болю — критичні для пацієнтів з обмеженою мобільністю.
Консультація професора
Анатолій Іванович
- Досвід понад 20 років у тотальному та ревізійному ендопротезуванні.
- Одним із перших в Україні почав займатись ендопротезуванням суглобів.
- Стажування в ортопедичних центрах США та Європи.
- Автор 200+ наукових праць.
- Член Української асоціації ортопедів-травматологів.
Можливі ускладнення
Перелом шийки стегна — травма з високим ризиком медичних і функціональних наслідків, особливо у пацієнтів старшого віку. Ускладнення можуть виникати як у ранньому періоді після травми, так і через місяці або навіть роки, якщо лікування або реабілітація були неповними. Своєчасне хірургічне втручання, рання мобілізація й дотримання програми відновлення значно знижують ризики.
Асептичний некроз головки стегнової кістки
Одне з найсерйозніших ускладнень:
- виникає через порушення кровопостачання головки стегнової кістки;
- частіше у молодих пацієнтів та при внутрішньосуглобових переломах;
- може розвинутися через кілька місяців або років після травми;
- проявляється болем, обмеженням рухів, прогресуючою деформацією суглоба.
У тяжких випадках потребує ендопротезування.
Несприятливе зрощення або незрощення
Причини:
- порушення кровопостачання;
- значне зміщення уламків;
- недостатня стабільність фіксації;
- несвоєчасна або неправильно виконана операція.
Прояви:
- збереження болю;
- неможливість спиратися на кінцівку;
- порушення ходи.
Може потребувати повторної операції або тотального ендопротезування.
Тромбоемболічні ускладнення
Через вимушену гіподинамію та особливості вікової групи:
- глибокий венозний тромбоз;
- тромбоемболія легеневої артерії — одне з головних ранніх ускладнень.
Профілактика:
- рання мобілізація;
- антикоагулянтна терапія;
- компресійні панчохи;
- дихальна гімнастика та рухи стопами.
Атрофія м’язів, контрактури
Без активного відновлення можливі:
- втрата м’язової маси (саркопенія);
- зниження сили та витривалості;
- формування контрактур у кульшовому та колінному суглобах;
- порушення ходи, нестабільність, підвищений ризик повторних падінь.
Рішення: раннє ЛФК, регулярні вправи, поступове навантаження, робота з фізичним терапевтом.
Інфекційні ускладнення після операції
Ризик підвищений у пацієнтів:
- похилого віку;
- з цукровим діабетом;
- з імунними порушеннями.
Можливі:
- поверхневі інфекції рани;
- глибокі інфекції протеза;
- остеомієліт.
Лікування включає антибактеріальну терапію, санацію рани, у важких випадках — ревізійне оперативне втручання.
Профілактика перелому шийки стегна
Профілактика переломів шийки стегна — це довгостроковий комплекс заходів, спрямований на зміцнення кісткової тканини, підтримання м’язової сили, рівноваги та запобігання падінням. Особливо важлива вона у людей старшого віку, де ймовірність перелому та його наслідків значно вища.
Завдання профілактики — зменшити ризик травми та забезпечити максимальну самостійність і якість життя.
Контроль мінеральної щільності кісткової тканини
- Денситометрія для оцінки щільності кістки, особливо у жінок після менопаузи та пацієнтів із факторами ризику.
- Корекція дефіциту вітаміну D та кальцію — за призначенням лікаря.
- Лікування остеопорозу (бісфосфонати, деносумаб чи інші препарати за показаннями).
- Збалансоване харчування з достатнім вмістом білка.
Підтримка кісткового метаболізму — критична умова профілактики переломів.
Програма профілактики падінь у літніх
Комплекс заходів включає:
- усунення небезпечних предметів у житловому просторі (слизькі поверхні, килимки, незручні пороги);
- хороше освітлення будинку;
- поручні у ванній кімнаті, на сходах;
- зручне ортопедичне взуття з протиковзною підошвою;
- використання тростини або ходунків за потреби;
- регулярний медичний контроль супутніх захворювань (гіпотонія, аритмії, нейропатії).
Мета — створити умови, за яких ризик падіння мінімізований.
Здорова фізична активність та зміцнення м'язів
Сильні м’язи нижніх кінцівок і кора — найкращий природний захист від падінь та травм.
Рекомендовано:
- вправи для м’язів стегон і сідниць (ізометрія, еластичні стрічки, легкі обтяження);
- тренування на стійкість і координацію;
- ходьба, скандинавська ходьба, легка аеробна активність;
- регулярна ЛФК і медичний нагляд для осіб похилого віку.
Регулярність і поступове збільшення навантаження — основа успіху.
Корекція зору та балансотерапія
Порушення зору й дисбаланс — часті причини падінь у літньому віці.
Профілактичні кроки:
- регулярне обстеження у офтальмолога;
- правильний підбір окулярів;
- вправи на рівновагу та пропріоцепцію;
- заняття на баланс-платформах під контролем фахівця;
- профілактика вестибулярних розладів і терапія за потреби.
Покращення сенсомоторного контролю значно знижує ризик падінь.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
