Ендопротезування ліктя у Львові

Види ліктьових ендопротезів та особливості фіксації

Оскільки ліктьовий суглоб виконує складні рухи під навантаженням, вибір типу фіксації та механізму є індивідуальним для кожного клінічного випадку. Сучасні ендопротези близькі до природної біомеханіки ліктя і виготовляються з біосумісних матеріалів (сплави титану чи кобальт-хрому, медичний поліетилен).

Зв'язані (шарнірні) та незв'язані імплантати

1. Шарнірні ендопротези: плечовий та ліктьовий компоненти механічно з'єднані між собою спеціальною віссю-шарніром. Вони забезпечують максимальну стабільність руки, навіть якщо власні зв'язки пацієнта повністю зруйновані чи розірвані.
2. Незв'язані (безшарнірні) ендопротези: компоненти утримуються виключно за рахунок природного зв'язкового апарату пацієнта. Цей тип потребує високої збереженості м'яких тканин навколо суглоба.

Особливості цементної фіксації

Враховуючи трубчасту структуру плечової та ліктьової кісток, найчастіше ми застосовуємо цементний спосіб кріплення. Кістковий цемент заповнює простір між ніжкою протеза та кісткою і допомагає надійно зафіксувати ендопротез навіть у пацієнтів старшого віку із віковим розрідженням кісткової тканини.

Комплексна діагностика та підготовка до операції

Успіх хірургічного втручання та швидкість відновлення пацієнта напряму залежать від детального обстеження та правильного передопераційного планування.

Ретельна діагностика

Ортопед-травматолог нашої клініки починає роботу з детального огляду, оцінки рухливості кінцівки та збору анамнезу. Для отримання повної картини патології ми застосовуємо такі методи:

1. Цифрова рентгенографія у кількох проекціях для оцінки ступеня руйнування кістки та суглобових поверхонь.
2. Комп'ютерна томографія (КТ) для створення тривимірної моделі суглоба, визначення щільності кісткової тканини і точного підбору розміру імплантату.
3. Лабораторні аналізи (загальний та біохімічний аналізи крові, коагулограма, визначення групи крові та резус-фактора) для оцінки загального стану організму та виключення прихованих запальних процесів.

Правильна підготовка пацієнта

За два тижні до операції пацієнту необхідно пройти стандартний передопераційний пакет досліджень та проконсультуватися з анестезіологом і терапевтом. Важливо тимчасово призупинити прийом медикаментів, які впливають на згортання крові (виключно після узгодження з лікарем). Також обов'язково рекомендується вилікувати всі хронічні осередки інфекції в організмі, зокрема карієс чи запальні процеси шкіри, щоб зменшити ризик потрапляння бактерій у зону операційної рани.

Етапи реабілітації пацієнта

Відновлення функцій кінцівки починається вже наступного дня після операції та контролюється досвідченим реабілітологом. Реабілітація ділиться на кілька ключових етапів:

• Перші 3-5 днів: рука перебуває у фіксованому піднесеному положенні для зменшення післяопераційного набряку та болю. Дозволяються і заохочуються мінімальні рухи пальцями та кистю для підтримки нормального кровообігу.
• Від 1 до 3 тижнів: після зняття дренажів та загоєння рани починаються обережні пасивні рухи у лікті за допомогою реабілітолога або спеціальних апаратів механотерапії (CPM-терапія). Головна мета цього етапу - поступово розробити суглоб, уникаючи перевантажень і сильного болю.
• Від 1 до 3 місяців: підключаються індивідуальні активні вправи для відновлення сили та зміцнення м'язів передпліччя і плеча. Пацієнт крок за кроком повертається до звичного побутового життя та самообслуговування.

У майбутньому, задля тривалої служби імплантату, пацієнту слід уникати підняття важких предметів (понад 3-5 кг) прооперованою рукою, різких упорів на руку та занять травматичними або контактними видами спорту.

Коли не чекати планового огляду: якщо після операції піднялася температура, рана почервоніла, набрякла або з неї виділяється рідина, а також якщо раптово оніміли чи ослабли пальці, зверніться до свого хірурга того ж дня. При задишці чи болі в грудях телефонуйте 103.