Рак ендометрію — це злоякісне новоутворення, яке виникає у внутрішньому шарі матки — ендометрії. Він є найпоширенішим видом раку жіночих репродуктивних органів у країнах з розвиненою системою охорони здоров’я. Найчастіше виявляється на ранніх стадіях завдяки характерним симптомам, зокрема аномальним матковим кровотечам.
Цей тип онкології відрізняється від раку шийки матки як за походженням, так і за методами лікування. У більшості випадків рак ендометрію належить до аденокарцином — пухлин, які розвиваються з залозистих клітин.
Розвиток захворювання пов’язаний із тривалим впливом естрогену без належного балансу прогестерону. Така гормональна дисфункція стимулює надмірне розростання ендометрію, що з часом може призводити до атипових змін клітин і переродження у злоякісну пухлину.
Ключові етапи формування:
Рак ендометрію найчастіше діагностується у жінок віком понад 50 років, переважно в постменопаузальному періоді. У структурі жіночої онкології він посідає провідні позиції, поступаючись лише раку молочної залози.
Одним із головних механізмів розвитку раку ендометрію є гормональний дисбаланс, особливо тривалий вплив естрогену без протидії прогестерону. Така ситуація виникає при:
Без прогестеронової регуляції слизова оболонка матки надмірно розростається (гіперплазія), що підвищує ризик переродження клітин у злоякісні.
Рак ендометрію частіше виникає після 50 років, особливо в жінок після менопаузи. З віком зростає кількість гормональних і метаболічних змін, що сприяють виникненню онкопатологій.
Ключові чинники:
Комбінація цих станів, особливо в постменопаузі, суттєво підвищує ризик захворювання.
Близько 5–10% випадків раку ендометрію пов’язані з успадкованими мутаціями, які впливають на репарацію ДНК.
Найвідоміший приклад — синдром Лінча (наследственний неполіпозний колоректальний рак), при якому ризик раку ендометрію зростає в 20–60%.
Ознаки, які можуть вказувати на спадкову природу хвороби:
Жінкам із підозрою на спадкову схильність рекомендовано пройти генетичне тестування та спостерігатися у лікаря-генетика й онкогінеколога.
Найбільш раннім та характерним симптомом раку ендометрію є ненормальна маткова кровотеча. У понад 90% пацієнток саме цей симптом спонукає звернутися до лікаря.
Типові прояви:
Навіть невелике кровомазання у жінок після менопаузи потребує негайного обстеження. Вчасно виявлений рак ендометрію часто добре піддається лікуванню.
На більш пізніх стадіях може виникати тупий або спазмоподібний біль у нижній частині живота, іноді — у ділянці крижів або таза. Біль часто не має чіткої локалізації, але стає постійним або посилюється при фізичному навантаженні.
Причини больового синдрому:
Біль може супроводжуватися загальним дискомфортом, здуттям живота або відчуттям тиску всередині таза.
У запущених випадках рак ендометрію може давати загальні симптоми, пов’язані з поширенням пухлини за межі матки або з порушенням функції інших органів.
До таких симптомів належать:
Наявність таких симптомів свідчить про поширення хвороби й потребує комплексної онкологічної допомоги.
Перший етап у виявленні раку ендометрію — це гінекологічний огляд і трансвагінальне ультразвукове дослідження (УЗД).
Під час огляду лікар оцінює стан шийки матки, піхви та матки, звертаючи увагу на наявність виділень або змін.
УЗД дозволяє:
Трансвагінальне УЗД є скринінговим методом, але не може підтвердити діагноз раку — для цього потрібне морфологічне дослідження тканини.
Гістероскопія — «золотий стандарт» діагностики. Це ендоскопічна процедура, під час якої лікар вводить тонкий оптичний прилад через піхву в порожнину матки, оглядає ендометрій і прицільно бере зразки тканин для аналізу.
Переваги методу:
Біопсія ендометрію також може виконуватись окремо — за допомогою пайпель-біопсії або дилатації з кюретажем (вишкрібанням) під наркозом.
Після підтвердження діагнозу проводять додаткові методи візуалізації для стадіювання процесу та планування лікування.
Ці методи не тільки допомагають у встановленні стадії захворювання, а й відіграють ключову роль у виборі тактики лікування.
Лікування раку ендометрію залежить від стадії хвороби, типу пухлини, віку пацієнтки та супутніх захворювань. У більшості випадків застосовується комбінований підхід, що включає хірургію, променеву терапію, медикаментозне лікування.
Основним методом лікування є радикальне хірургічне втручання. Воно дозволяє не лише видалити пухлину, а й визначити стадію захворювання.
Типові втручання:
Операція може проводитися традиційним (відкритим) способом, лапароскопічно або з використанням роботизованих технологій, що зменшують травматизацію й терміни відновлення.
Променеве лікування застосовується:
Види:
Променева терапія дозволяє знищити залишкові ракові клітини, але може викликати побічні ефекти — запалення слизових, дискомфорт у кишечнику або сечовому міхурі.
Хіміотерапія застосовується при:
Використовують комбінації препаратів на основі платини (цисплатин, карбоплатин) та таксанів (паклітаксел). Лікування проводиться курсами з контролем загального стану та побічних ефектів.
Гормональна терапія — альтернатива для жінок зі сповільненим типом пухлини, особливо при бажанні зберегти фертильність.
Використовують:
Цей метод потребує тривалого спостереження та регулярної біопсії ендометрію.
Для пацієнток з рецидивами або мутаціями певних генів (наприклад, MSI-H або dMMR) доступні сучасні підходи:
Ці методи призначаються в спеціалізованих онкоцентрах після детального молекулярного тестування пухлини.
Після завершення активного етапу лікування пацієнтка переходить у фазу реабілітації та спостереження, мета якої — повернення до звичного способу життя, контроль за станом здоров’я та профілактика рецидивів. Відновлення охоплює як фізичні, так і психоемоційні аспекти.
Після хірургічного втручання організму потрібен час для загоєння тканин і нормалізації функцій.
Рекомендації:
Окрема увага — емоційному стану жінки. Після діагнозу та лікування онкології часто виникають:
Рекомендується підтримка психолога, групи самодопомоги або онкопсихолога, особливо у перші місяці після завершення лікування.
Регулярний медичний нагляд допомагає вчасно виявити ознаки можливого рецидиву або ускладнень.
Стандартна програма включає:
У разі підозри на рецидив призначають додаткові обстеження: ПЕТ-КТ, біопсію, консультації вузьких спеціалістів.
Онкологічне лікування може впливати на різні сфери життя: ендокринну систему, статеве здоров’я, психоемоційний стан, соціальну активність. Післяопераційна менопауза (особливо у молодих жінок) потребує окремої уваги.
Комплекс підтримки може включати:
Якісна післяопераційна підтримка значно покращує прогноз і допомагає жінкам повернутися до повноцінного життя.
Ігнорування симптомів або затримка з діагностикою та лікуванням раку ендометрію може призвести до прогресування хвороби, ускладнень і погіршення прогнозу. Своєчасне втручання значно підвищує шанси на повне одужання.
У міру прогресування рак ендометрію може проростати в сусідні тканини та метастазувати через лімфатичну або кровоносну систему.
Можливі шляхи поширення:
Поширений процес часто вимагає агресивнішого лікування (комбінація хіміо- і променевої терапії) та має гірший прогноз.
У жінок репродуктивного віку рак ендометрію може призвести до втрати фертильності, особливо якщо необхідне видалення матки та яєчників.
Основні наслідки:
У окремих клінічних випадках (рання стадія, бажання зберегти фертильність) можливе органозберігаюче лікування, однак воно потребує ретельного контролю та високої онкологічної настороженості.
Без належного лікування прогресуюча онкопатологія спричиняє системне виснаження організму — як фізичне, так і психічне.
Типові наслідки:
Онкологічні хвороби без лікування значно знижують якість і тривалість життя. Натомість своєчасне виявлення та лікування раку ендометрію у більшості випадків дозволяє досягти високої ефективності та довготривалої ремісії.
Хоча не всі випадки раку ендометрію можна попередити, профілактичні заходи значно знижують ризик розвитку хвороби. Особливо це стосується жінок із груп ризику: із зайвою вагою, гормональними порушеннями або спадковою схильністю.
Один із найважливіших чинників профілактики — підтримка нормальної маси тіла. Ожиріння підвищує рівень естрогену, що стимулює ріст ендометрію.
Рекомендації:
Також важливо слідкувати за гормональним балансом. При необхідності гормональної терапії в період менопаузи рекомендовано застосовувати комбіновані схеми (естроген + прогестин).
Профілактичні візити до гінеколога дозволяють:
Жінкам у періоді менопаузи або з факторами ризику рекомендовано проходити огляд не рідше ніж раз на рік.
Гіперплазія — передраковий стан, який за відсутності лікування може перейти в злоякісну пухлину. Її діагностують за допомогою УЗД, гістероскопії та біопсії.
Методи профілактики:
Жінки, які вже мали гіперплазію або поліпи ендометрію, потребують регулярного контролю впродовж наступних років.