.svg)
Синдром надлопаткового нерва
Що таке синдром надлопаткового нерва?
Синдром надлопаткового нерва — це патологічний стан, що виникає внаслідок здавлення або подразнення надлопаткового нерва. Цей нерв проходить через вузькі анатомічні канали у плечовому поясі та відповідає за іннервацію надостьового і підостьового м’язів, які забезпечують стабільність і рухливість плечового суглоба.
У нормі нерв вільно проходить через надлопаткову вирізку, однак при анатомічних аномаліях, перенапруженні м’язів або утворенні кісти (ганглія), можливе його здавлення. Наслідком стає біль, слабкість м’язів плеча та обмеження функції руки.
Синдром частіше зустрічається у:
- професійних спортсменів (волейболісти, тенісисти, плавці);
- людей, які виконують повторювані рухи руками над головою;
- пацієнтів із перенесеними травмами плечового пояса;
- осіб із анатомічними варіаціями лопатки або надлопаткової вирізки.
Раннє виявлення і лікування синдрому надлопаткового нерва дозволяє уникнути ускладнень і відновити повну функцію плеча. У наступних розділах ми розглянемо причини, симптоми, методи діагностики та сучасні підходи до лікування цього стану.
Основні причини синдрому
Синдром надлопаткового нерва найчастіше виникає через поєднання зовнішніх факторів і внутрішніх анатомічних особливостей. Ураження може мати гострий або хронічний перебіг, залежно від тривалості дії чинника.
Фізичне перенавантаження та мікротравми
Однією з найпоширеніших причин є регулярне перенапруження м’язів плечового поясу або мікротравматизація.
Це характерно для:
- спортсменів, які виконують багаторазові рухи руками над головою (плавання, волейбол, теніс, метання);
- осіб, що працюють у професіях з повторюваними рухами плечем (малярі, монтажники, пакувальники);
- людей, які займаються важкою фізичною працею або силовими тренуваннями без правильної техніки.
Постійне навантаження на м’язи навколо лопатки призводить до запалення та набряку, які можуть тиснути на нерв у зоні надлопаткової вирізки.
Анатомічні особливості та здавлення нерва
У деяких людей синдром пов'язаний із вродженими або набутими анатомічними особливостями:
- вузька надлопаткова вирізка;
- наявність фіброзних зв’язок або додаткових структур;
- кісткові аномалії після травм.
Такі зміни формують анатомічне «вузьке горло», в якому нерв легко здавлюється під час руху або при незначному запаленні навколишніх тканин.
Пухлини, кісти, рубцеві зміни
До менш поширених, але важливих причин належать:
- гангліозні кісти в ділянці плечового суглоба чи лопатки, які тиснуть на нерв;
- пухлини (доброякісні або злоякісні), що ростуть у зоні проходження надлопаткового нерва;
- рубцеві зміни після хірургічних втручань або важких травм, які спричиняють компресію нерва через зміну анатомічних взаємовідношень.
Ці стани потребують обов’язкової діагностики з візуалізацією (МРТ або КТ), оскільки тактика лікування залежить від характеру ураження.
Симптоми та прояви
Синдром надлопаткового нерва проявляється поступово або раптово, залежно від причини. На ранніх етапах симптоми можуть бути малопомітними, але з часом посилюються й ускладнюють щоденні рухи рукою. Ігнорування ознак призводить до стійких порушень функції плеча.
Біль у плечі та лопатці
Найчастіший симптом — тупий або ниючий біль у верхньому плечі, над лопаткою або між лопаткою і хребтом.
Біль посилюється при:
- піднятті руки вгору,
- обертанні плеча назад,
- тривалому утриманні руки в статичному положенні.
Пацієнти часто описують відчуття "втоми" або "горіння" в ділянці плеча, що не минає після відпочинку.
Слабкість м’язів над- і підостьового
Через порушення іннервації страждають надостьовий і підостьовий м’язи — важливі стабілізатори плечового суглоба.
З’являється:
- зниження сили при відведенні руки вбік,
- складність у виконанні спортивних або побутових рухів (кидок м’яча, тримання важких предметів),
- помітна асиметрія плечей через атрофію м’язів.
У спортсменів слабкість може проявитися як зниження результатів або техніки виконання рухів.
Обмеження рухів у плечовому суглобі
Через біль і м’язову дисфункцію виникає поступове обмеження амплітуди рухів:
- складно підняти руку над головою або відвести назад,
- з'являється скутість під час ранкової активності або після навантаження,
- пацієнт інстинктивно уникає рухів, що провокують дискомфорт.
У тяжких випадках формується "заморожене плече" — стан, коли рух у суглобі суттєво обмежений і супроводжується болем навіть у спокої.
Як проводиться діагностика
Для підтвердження синдрому надлопаткового нерва необхідне комплексне обстеження, яке включає клінічну оцінку, інструментальні дослідження та функціональні тести. Правильна діагностика дозволяє виключити інші причини болю в плечі й обрати ефективне лікування.
Огляд невролога або ортопеда
Первинне обстеження розпочинається з візиту до невролога або ортопеда.
Під час консультації лікар:
- збирає анамнез (фізичне навантаження, попередні травми, тривалість симптомів),
- оцінює сили м’язів над- і підостьового,
- перевіряє об’єм рухів у плечовому суглобі,
- проводить специфічні клінічні тести, які провокують симптоми при здавленні надлопаткового нерва.
Також лікар може виявити атрофію м’язів або компенсаторні рухи, які свідчать про порушення іннервації.
Методи візуалізації (МРТ, УЗД, КТ)
Щоб оцінити стан м’яких тканин, виявити компресійні фактори або виключити інші патології, використовуються методи візуалізації:
- МРТ (магнітно-резонансна томографія) — найінформативніший метод, який дозволяє візуалізувати набряк нерва, кісти, пухлини, зміни м’язів.
- УЗД плечового суглоба та надлопаткової ділянки — допомагає оцінити структуру м’яких тканин, виявити ганглії, оцінити рухливість у режимі реального часу.
- КТ (комп’ютерна томографія) — використовується рідше, зазвичай для уточнення кісткових змін після травм або при підозрі на анатомічні варіації.
Ці дослідження є важливим етапом у плануванні тактики лікування, особливо у випадках, коли підозрюється механічне здавлення нерва.
Електроміографія (ЕМГ) та інші функціональні тести
Електроміографія (ЕМГ) — ключовий метод функціональної діагностики, що дозволяє:
- виявити порушення проведення імпульсу по надлопатковому нерву,
- оцінити ступінь ураження м’язів,
- диференціювати синдром від інших невропатій чи плексопатій.
У деяких випадках також проводяться тестові ін'єкції з анестетиками або блокади, щоб підтвердити, що саме здавлення нерва є причиною симптомів.
Реабілітація після лікування
Реабілітація — критично важливий етап відновлення після лікування синдрому надлопаткового нерва. Вона спрямована на повернення сили м’язів, відновлення повного обсягу рухів у плечі та профілактику рецидивів. Програма підбирається індивідуально з урахуванням форми захворювання, тривалості компресії та обраного методу лікування.
Відновлення рухливості та сили м’язів
Після усунення болю та зняття запалення основне завдання — відновити функціональну здатність плечового поясу.
Це включає:
- пасивні вправи на розробку суглоба (на ранньому етапі),
- активні рухи з опором — для поступового зміцнення над- і підостьового м’язів,
- відновлення координації рухів у лопатково-плечовому сегменті.
Заняття повинні проводитися під наглядом фізичного терапевта або реабілітолога.
Програма реабілітаційних вправ
Базова програма реабілітації включає:
- вправи на розтягнення грудних м’язів і покращення рухливості лопатки,
- ізометричні вправи для стабілізації плеча без перевантаження,
- резистивні вправи з еластичними стрічками — для поступового відновлення сили,
- вправи на пропріоцепцію — для покращення контролю над положенням руки в просторі.
Залежно від прогресу, реабілітаційна програма доповнюється кардіо-навантаженнями та функціональними тренуваннями.
Повернення до спорту або професійної активності
Повернення до повної активності можливе лише після досягнення наступних цілей:
- відсутність болю під час руху,
- повний обсяг рухів у плечовому суглобі,
- відновлена сила м’язів,
- стабільність лопатки під час активних дій.
Для спортсменів або людей з високим фізичним навантаженням складається етапна програма повернення до тренувань.
Що включає:
- симетричні вправи на плечовий пояс,
- поступове збільшення навантаження,
- корекцію техніки рухів, щоб уникнути рецидиву.
Дотримання реабілітаційного плану — ключ до довгострокового результату та повернення до повноцінного життя без болю.
Можливі ускладнення без лікування
Ігнорування симптомів синдрому надлопаткового нерва або відсутність належного лікування призводить до прогресування патології. Чим довше нерв залишається здавленим, тим серйознішими можуть бути наслідки — як для м’язів, так і для загальної функції плечового пояса.
Атрофія м’язів
Одне з найнебезпечніших ускладнень — атрофія над- і підостьового м’язів, що виникає через тривале порушення іннервації.
У результаті:
- м’язи зменшуються в об’ємі,
- втрачається їхня сила та еластичність,
- з’являється помітна асиметрія плечей.
Атрофовані м’язи погано піддаються відновленню, особливо при запізнілому початку лікування.
Хронічний біль та обмеження функції
Постійне подразнення або здавлення нерва формує хронічний больовий синдром.
Це призводить до:
- болю навіть у стані спокою,
- порушення сну через дискомфорт у плечі,
- формування компенсаторної постави, що викликає напруження в шиї, спині, грудному відділі.
Крім болю, виникає обмеження амплітуди рухів, через що пацієнт уникає активності рукою й поступово втрачає її функціональність.
Порушення якості життя
Без належного лікування синдром може суттєво вплинути на професійну та побутову активність:
- у спортсменів — втрата результатів або припинення кар’єри,
- у працівників фізичної праці — зниження працездатності,
- у літніх людей — залежність від сторонньої допомоги через неможливість виконувати прості дії (підняття руки, одягання, гігієнічні процедури).
Також знижується емоційне благополуччя, виникає дратівливість, тривожність або депресивні стани.
Своєчасна діагностика та лікування дозволяють уникнути цих ускладнень і зберегти повноцінне життя.
Профілактика синдрому надлопаточного нерва
Хоча синдром надлопаткового нерва часто розвивається поступово, багато випадків можна попередити завдяки правильному підходу до навантаження, рухової активності та ранньому виявленню симптомів. Профілактика особливо важлива для спортсменів і людей із підвищеним ризиком.
Уникнення перенавантажень плечового пояса
Постійне перенавантаження м’язів лопатково-плечового сегмента — один з основних факторів ризику.
Щоб зменшити ймовірність розвитку синдрому, важливо:
- контролювати кількість та інтенсивність повторюваних рухів руками над головою, особливо у спорті,
- використовувати правильну техніку виконання вправ і професійних рухів,
- уникати тривалого утримання руки в статичному положенні (наприклад, під час роботи за комп’ютером без опори).
Варто також організувати робоче місце та спортивне навантаження так, щоб зменшити зайвий тиск на плечовий пояс.
Профілактичні вправи та контроль постави
Регулярні вправи для плечового комплексу допомагають підтримувати нормальний тонус і рухливість м’язів, що знижує ризик здавлення нерва.
Рекомендуються:
- вправи на мобільність плеча і лопатки (рухи з повним діапазоном без навантаження),
- вправи на зміцнення стабілізуючих м’язів (ротаторна манжета, трапецієподібні м’язи, м’язи спини),
- вправи на розтягнення грудних м’язів, що запобігає передньому зміщенню плечей.
Також важливо слідкувати за поставою під час сидіння, ходьби і тренувань — порушення постави збільшує навантаження на нервові структури.
Регулярні огляди при симптомах
При появі навіть незначного болю у плечі, лопатці або слабкості руки не варто зволікати.
Раннє звернення до:
- ортопеда або невролога,
- проходження МРТ чи ЕМГ,
- виконання консервативної терапії на ранньому етапі дають змогу уникнути ускладнень і швидко повернутися до нормальної активності.
Регулярний медичний контроль особливо рекомендований спортсменам, працівникам фізичної праці та людям, які вже мали травми плеча.
Сучасні підходи до лікування
Лікування синдрому надлопаткового нерва залежить від причини, тривалості симптомів та ступеня ураження м’язів. У більшості випадків ефективним є консервативне лікування, однак при стійкому здавленні нерва чи наявності структурних перешкод може знадобитися хірургічне втручання.
Консервативна терапія: відпочинок, НПЗП, фізіотерапія
Першим кроком є усунення навантаження на плечовий пояс.
Пацієнту рекомендують:
- тимчасове обмеження фізичної активності, особливо рухів руками над головою,
- протизапальні препарати (НПЗП) — для зменшення запалення та болю,
- фізіотерапевтичні процедури — ультразвукова терапія, електростимуляція, магнітотерапія.
Паралельно пацієнту можуть призначити кінезіотейпування та лікувальну фізкультуру для зміцнення м’язів і зменшення навантаження на зону компресії.
Блокади та ін’єкції
У випадках вираженого болю або недостатнього ефекту від медикаментів застосовують:
- місцеві блокади із використанням анестетиків та кортикостероїдів — дозволяють швидко зменшити запалення навколо нерва,
- ін’єкції гіалуронової кислоти або PRP-терапію — у деяких випадках для покращення відновлення тканин.
Блокади також мають діагностичну цінність: зменшення болю після ін’єкції підтверджує участь надлопаткового нерва в розвитку симптомів.
Коли потрібне хірургічне втручання
Оперативне лікування розглядається у випадках, коли:
- симптоми зберігаються більше 3–6 місяців попри адекватну терапію,
- є об’єктивне підтвердження структурного здавлення нерва (ганглії, кісти, звуження каналу),
- виявлено прогресуючу атрофію м’язів або стійке обмеження функції руки.
Хірургія передбачає декомпресію надлопаткового нерва — видалення структури, що тисне на нерв. Це може бути виконано відкритим методом або ендоскопічно.
Після операції пацієнт проходить курс реабілітації для відновлення сили м’язів і повернення повної рухливості.
.png)
.png)
.webp)
.webp)
сервісу
