Форма зв’язку

Залиште свої контактні дані. Ми зв'яжемося з вами найближчим часом та надамо експертну консультацію

Дякуємо за ваш запит!
Ми успішно отримали вашу заявку на прийом до лікаря.
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш адміністратор для підтвердження запису або уточнення деталей.

Oops! Something went wrong while submitting the form.

Остеомаляція

Залишити звернення

4.9

350+ відгуків

Що таке остеомаляція?

Остеомаляція — це захворювання скелета, при якому новоутворена кісткова тканина погано мінералізується. У результаті кістки втрачають міцність, стають м’якими, гнучкими та схильними до деформацій і переломів.

Кісткова тканина складається з органічного матриксу (остеоїду) і мінеральних солей. При остеомаляції солі (насамперед кальцій і фосфор) не вбудовуються у структуру остеоїду, тому кістки залишаються немінералізованими й втрачають твердість.

Основна причина — дефіцит вітаміну D, який порушує засвоєння кальцію та фосфору — головних мінералів для формування кісток. Проте остеомаляція може мати й інші причини: порушення метаболізму вітаміну D, хвороби нирок або печінки, втрати мінералів тощо.

Типи остеомаляції:

Кальційпенічна — через нестачу кальцію.

Фосфоропенічна — через порушення обміну фосфатів.

Причини остеомаляції

Остеомаляція виникає через порушення мінералізації кісток. Найчастіше — внаслідок дефіциту вітаміну D, кальцію або фосфору. Встановлення причини — ключ до ефективного лікування.

Дефіцит вітаміну D

Це головна причина остеомаляції. Вітамін D утворюється в шкірі під дією сонця та надходить із їжею. Його нестача може бути зумовлена:

недостатнім перебуванням на сонці;
використанням сонцезахисних засобів, носінням закритого одягу;
темною пігментацією шкіри;
незбалансованим раціоном (мало жирної риби, жовтків, збагачених продуктів).

Порушення обміну кальцію та фосфору

Мінералізація кісток залежить і від інших факторів:

Мальабсорбція (целіакія, хвороба Крона, наслідки баріатрії).
Втрата мінералів через нирки (синдром Фанконі, тубулярний ацидоз, деякі ліки).
Дієтичний дефіцит кальцію та фосфору.
Гіперпаратиреоз, який погіршує фосфатний обмін.

Захворювання нирок і печінки

Хронічна хвороба нирок (ХХН) порушує активацію вітаміну D у нирках, сприяючи дефіциту кальцитріолу та остеомаляції.
Цироз і хронічні хвороби печінки впливають на перетворення вітаміну D і на кістковий обмін через супутні порушення (мальабсорбція, запалення).

Генетичні форми остеомаляції

Гіпофосфатемічний рахіт/остеомаляція — мутації (наприклад, PHEX, FGF23), що порушують реабсорбцію фосфатів.
Гіпофосфатазія — дефекти ферменту лужної фосфатази (ген ALPL).
Вітамін D-резистентний рахіт — мутації рецептора або ферментів активації вітаміну D (VDR, CYP27B1).

Ліки та спосіб життя

Протисудомні препарати (фенітоїн, фенобарбітал) прискорюють розпад вітаміну D.
Протигрибкові засоби (кетоконазол) блокують його активацію.
Вегетаріанство/веганство без корекції раціону збільшує ризик.

Пухлинно-індукована остеомаляція (TIO)

Рідкісна форма, коли пухлина продукує надлишок FGF23 — гормону, що спричиняє втрату фосфатів через нирки й розвиток гіпофосфатемії.

Остеомаляція та остеопороз мають спільні фактори ризику (дефіцит вітаміну D, захворювання нирок, прийом ліків), але вимагають різного підходу до лікування. При підозрі на остеомаляцію потрібні специфічні аналізи — лише так можна уникнути помилкового лікування.

Симптоми остеомаляції: як розпізнати хворобу?

Остеомаляція розвивається поступово, часто безсимптомно на ранніх стадіях. З часом з’являються характерні ознаки, пов’язані з порушенням мінералізації кісток.

Основні симптоми у дорослих

Біль у кістках — тупий, ниючий, переважно в тазу, попереку, стегнах, ребрах. Посилюється вночі або при навантаженні.
М’язова слабкість — особливо у стегнах і плечах. Ускладнює підйом по сходах, вставання зі стільця.
Порушення ходи — “качина” хода через біль і слабкість.
Підвищена чутливість кісток — біль при натисканні.
Парестезії — поколювання, “мурашки” в кінцівках.
Патологічні переломи — навіть після незначної травми. Часто виявляють зони Лоозера (псевдопереломи).
Деформації скелета — викривлення довгих кісток при хронічному перебігу.
Загальні прояви — втома, нездужання.

Симптоми можуть нагадувати фіброміалгію, ревматичні чи нервово-м’язові захворювання. Тому важливо провести лабораторну діагностику (вітамін D, кальцій, фосфор, лужна фосфатаза, ПТГ) й оцінити фактори ризику (харчування, рівень сонячного впливу, хронічні хвороби).

Остеомаляція у дітей (рахіт)

У дітей стан мінералізації кісток називається рахітом. Основні прояви:

Деформації ніг (О- або Х-подібні).
Потовщення на ребрах ("рахітичні чотки"), зап’ястях, пальцях.
М’які кістки черепа (краніотабес).
Збільшені тім’ячка, пізнє їх закриття.
Затримка росту й розвитку.
"Жаб’ячий живіт", гіпотонія м’язів.
Порушення сну, пітливість, дратівливість.
Затримка прорізування зубів, дефекти емалі.

Симптоми у вагітних та жінок у клімаксі

Під час вагітності: Підвищена потреба в кальції та вітаміні D, гормональні зміни, навантаження на нирки. Можливі болі в тазу, стегнах, попереку. Іноді остеомаляція ускладнює природні пологи.
Після менопаузи: Зниження естрогенів посилює втрату кісткової маси. Типові симптоми — біль у спині, викривлення хребта, ризик переломів.

Діагностика остеомаляції

Діагностика остеомаляції базується на поєднанні анамнезу, огляду, лабораторних аналізів і методів візуалізації. Особливо важливо відрізнити остеомаляцію від остеопорозу, оскільки лікування суттєво відрізняється.

Лабораторні аналізи

Основу діагностики становлять показники крові та сечі:

25(OH)D (вітамін D) — знижений
Кальцій у сироватці — знижений або нормальний
Фосфор у сироватці — часто знижений
Лужна фосфатаза (ЛФ) — підвищена
Паратгормон (ПТГ) — підвищений (вторинний гіперпаратиреоз)
Сеча — втрати фосфатів можуть бути підвищені, кальцію — знижені

Рентгенографія

Рентген дозволяє виявити типові зміни:

Зниження щільності кісток — "прозорість" на знімках
Псевдопереломи (зони Лоозера-Мілкмана) — поперечні просвітлення в зонах навантаження
Деформації — викривлення довгих кісток, таза, хребта
У дітей — розширення росткових зон, метафізів

Денситометрія (DEXA)

Метод визначає мінеральну щільність кісток (МЩКТ). При остеомаляції вона знижена, але цей показник не дає змоги відрізнити остеомаляцію від остеопорозу. Потрібна додаткова лабораторна діагностика.

Біопсія кістки (рідко)

Проводиться у складних випадках. Дозволяє точно оцінити мінералізацію та виявити надлишок немінералізованого остеоїду — характерну ознаку остеомаляції.

Ускладнення остеомаляції

Без лікування остеомаляція може призвести до важких порушень опорно-рухового апарату, хронічного болю та зниження якості життя.

Фізичні ускладнення

Патологічні переломи

Навіть незначні травми можуть спричинити перелом через крихкість кісток.

Деформації скелета

Викривлення ніг, таза, хребта (сколіоз, кіфоз), що з часом стають незворотними.

Хронічний біль

Тривалий ниючий біль у кістках і м’язах, що знижує рухливість.

Порушення ходи та обмеження рухів

Можливий розвиток характерної "качиної" ходи, труднощі зі стоянням або підйомом.

М’язова атрофія

Зменшення м’язової маси через зниження фізичної активності.

Інвалідизація

У тяжких випадках — втрата працездатності, залежність від сторонньої допомоги.

Суглобові зміни

Прискорений розвиток артрозу, підвивихи через змінену біомеханіку скелета.

Психоемоційні наслідки

Окрім фізичних проблем, остеомаляція впливає на психологічний стан:

Депресія і тривожність

Пов’язані з хронічним болем, втратою фізичної активності, деформацією тіла.

Соціальна ізоляція

Обмежена мобільність, зниження самооцінки, уникнення спілкування.

Прогноз та профілактика остеомаляції

Прогноз

Прогноз при остеомаляції залежить від причини, швидкості діагностики та якості лікування.

Сприятливий прогноз — у випадках, пов’язаних із дефіцитом вітаміну D. Симптоми зникають за кілька тижнів або місяців після початку терапії.
Менш сприятливий прогноз — при хронічних захворюваннях або генетичних формах остеомаляції.
Незворотні деформації — можливі у запущених випадках.

Профілактика остеомаляції

Мета профілактики — підтримувати нормальний рівень вітаміну D, кальцію та фосфору.

Збалансоване харчування

Регулярне вживання продуктів, багатих на:

Вітамін D: жирна риба, яєчні жовтки, печінка тріски, збагачене молоко
Кальцій: сир, молочні продукти, броколі, кунжут
Фосфор: м’ясо, риба, бобові

Сонячне світло

Регулярне перебування на сонці активує синтез вітаміну D (за умови безпеки для шкіри).

Профілактичний прийом вітаміну D

Особливо важливий для груп ризику:

Немовлята — 400 МО/добу
Дорослі — 800–2000 МО/добу (або за рекомендацією лікаря)
Похилі люди, вагітні, особи з темною шкірою чи обмеженою інсоляцією

Лікування хронічних хвороб

Контроль захворювань нирок, печінки, ШКТ допомагає уникнути порушень мінерального обміну.

Регулярні медичні огляди

Допомагають виявити дефіцит на ранній стадії та запобігти ускладненням.

Профілактика на рівні населення

У регіонах із низьким рівнем сонячного світла та серед груп із дієтичними обмеженнями рекомендується:

Фортифікація продуктів (молока, хліба, олії) вітаміном D
Освітні програми щодо ролі вітаміну D і профілактики рахіту та остеомаляції

Такий підхід довів ефективність у зниженні поширеності хвороб кісткової тканини в багатьох країнах.

Лікування остеомаляції

Мета лікування — усунути причину захворювання, нормалізувати мінеральний обмін і відновити міцність кісток. Підхід завжди комплексний і потребує участі кількох фахівців.