Остеомаляція — це захворювання скелета, при якому новоутворена кісткова тканина погано мінералізується. У результаті кістки втрачають міцність, стають м’якими, гнучкими та схильними до деформацій і переломів.
Кісткова тканина складається з органічного матриксу (остеоїду) і мінеральних солей. При остеомаляції солі (насамперед кальцій і фосфор) не вбудовуються у структуру остеоїду, тому кістки залишаються немінералізованими й втрачають твердість.
Основна причина — дефіцит вітаміну D, який порушує засвоєння кальцію та фосфору — головних мінералів для формування кісток. Проте остеомаляція може мати й інші причини: порушення метаболізму вітаміну D, хвороби нирок або печінки, втрати мінералів тощо.
Типи остеомаляції:
Фосфоропенічна — через порушення обміну фосфатів.
Остеомаляція виникає через порушення мінералізації кісток. Найчастіше — внаслідок дефіциту вітаміну D, кальцію або фосфору. Встановлення причини — ключ до ефективного лікування.
Це головна причина остеомаляції. Вітамін D утворюється в шкірі під дією сонця та надходить із їжею. Його нестача може бути зумовлена:
Мінералізація кісток залежить і від інших факторів:
Рідкісна форма, коли пухлина продукує надлишок FGF23 — гормону, що спричиняє втрату фосфатів через нирки й розвиток гіпофосфатемії.
Остеомаляція та остеопороз мають спільні фактори ризику (дефіцит вітаміну D, захворювання нирок, прийом ліків), але вимагають різного підходу до лікування. При підозрі на остеомаляцію потрібні специфічні аналізи — лише так можна уникнути помилкового лікування.
Остеомаляція розвивається поступово, часто безсимптомно на ранніх стадіях. З часом з’являються характерні ознаки, пов’язані з порушенням мінералізації кісток.
Симптоми можуть нагадувати фіброміалгію, ревматичні чи нервово-м’язові захворювання. Тому важливо провести лабораторну діагностику (вітамін D, кальцій, фосфор, лужна фосфатаза, ПТГ) й оцінити фактори ризику (харчування, рівень сонячного впливу, хронічні хвороби).
У дітей стан мінералізації кісток називається рахітом. Основні прояви:
Діагностика остеомаляції базується на поєднанні анамнезу, огляду, лабораторних аналізів і методів візуалізації. Особливо важливо відрізнити остеомаляцію від остеопорозу, оскільки лікування суттєво відрізняється.
Основу діагностики становлять показники крові та сечі:
Рентген дозволяє виявити типові зміни:
Метод визначає мінеральну щільність кісток (МЩКТ). При остеомаляції вона знижена, але цей показник не дає змоги відрізнити остеомаляцію від остеопорозу. Потрібна додаткова лабораторна діагностика.
Проводиться у складних випадках. Дозволяє точно оцінити мінералізацію та виявити надлишок немінералізованого остеоїду — характерну ознаку остеомаляції.
Без лікування остеомаляція може призвести до важких порушень опорно-рухового апарату, хронічного болю та зниження якості життя.
Навіть незначні травми можуть спричинити перелом через крихкість кісток.
Викривлення ніг, таза, хребта (сколіоз, кіфоз), що з часом стають незворотними.
Тривалий ниючий біль у кістках і м’язах, що знижує рухливість.
Можливий розвиток характерної "качиної" ходи, труднощі зі стоянням або підйомом.
Зменшення м’язової маси через зниження фізичної активності.
У тяжких випадках — втрата працездатності, залежність від сторонньої допомоги.
Прискорений розвиток артрозу, підвивихи через змінену біомеханіку скелета.
Окрім фізичних проблем, остеомаляція впливає на психологічний стан:
Пов’язані з хронічним болем, втратою фізичної активності, деформацією тіла.
Обмежена мобільність, зниження самооцінки, уникнення спілкування.
Прогноз при остеомаляції залежить від причини, швидкості діагностики та якості лікування.
Мета профілактики — підтримувати нормальний рівень вітаміну D, кальцію та фосфору.
Збалансоване харчування
Регулярне вживання продуктів, багатих на:
Сонячне світло
Регулярне перебування на сонці активує синтез вітаміну D (за умови безпеки для шкіри).
Профілактичний прийом вітаміну D
Особливо важливий для груп ризику:
Лікування хронічних хвороб
Контроль захворювань нирок, печінки, ШКТ допомагає уникнути порушень мінерального обміну.
Регулярні медичні огляди
Допомагають виявити дефіцит на ранній стадії та запобігти ускладненням.
У регіонах із низьким рівнем сонячного світла та серед груп із дієтичними обмеженнями рекомендується:
Такий підхід довів ефективність у зниженні поширеності хвороб кісткової тканини в багатьох країнах.
Мета лікування — усунути причину захворювання, нормалізувати мінеральний обмін і відновити міцність кісток. Підхід завжди комплексний і потребує участі кількох фахівців.
Вітамін D
Призначають D2 або D3 залежно від дефіциту:
Кальцій
Необхідний при гіпокальціємії або недостатньому споживанні. Добова потреба — 1000–1200 мг.
Фосфор
Застосовується при гіпофосфатемічних формах остеомаляції.
Контроль: Рівень вітаміну D, кальцію, фосфору, ЛФ, ПТГ у крові та екскреція кальцію в сечі.
Попередження: Передозування може викликати гіперкальціємію та гіперкальціурію.
Активні форми вітаміну D (кальцитріол, альфакальцидол), корекція мінерального обміну.
Терапія основного захворювання, усунення мальабсорбції.
Видалення пухлини або застосування буросумабу (антитіло до FGF23), фосфати, кальцитріол.
Ферментозамісна терапія — асфотаза альфа.
Харчування
Багаті на вітамін D, кальцій і фосфор продукти:
Уникайте надлишку фосфатів (газовані напої), щавлевої кислоти.
Фізична активність
Помірне навантаження (ходьба, ЛФК), масаж. Уникайте травм.
Сонячне світло
Підтримує синтез вітаміну D. При нестачі — можливе УФ-опромінення.
Показане при: